Одеська область

Білгород-Дністровський

Акерманська фортеця. Вигляд з південного сходу. У центрі - Головні ворота.

На передньому плані - залишки античного поліса Тіри (ІV ст. до н.е. - ІV ст. н.е.)

Прекрасно збережена Білгород-Дністровська фортеця - найбільша на території України.

Найдавнішу її частину - цитадель - побудували генуезці у XIII ст. на крутому березі Дністровського лиману, на місці античного міста-держави Тіри.

Генуезький замок (цитадель) складався із чотирьох покритих черепицею круглих веж, з’єднаних фортечними мурами. Уздовж них у три яруси проходили дерев’яні бойові галереї. Найбільша вежа - Комендантська. 1362 р. Білгород увійшов до складу Молдавського князівства й дістав назву Четитя Албе (Біле місто). На початку XV ст. у ньому проводяться масштабні будівельні роботи.

Акерманська фортеця. Цивільний двір. Ліворуч - вежа Пушкіна й Карантинний двір. Прямо - оборонна стіна Гарнізонного двору та Генуезький замок

Вигляд на Генуезький замок (XIII-XIV ст.) з боку лиману

До кінця XV ст. фортеця являла собою складну фортифікаційну систему з двома рядами оборонних стін і трьома дворами: Гарнізонним, Цивільним і Карантинним. По периметру фортеці розміщувалося 35 веж. Мури заввишки до 7 м і завтовшки до 5 м простягнулися на 2 км. З боку суходолу уздовж мурів проходив наповнений водою рів завширшки 14 м і завглибшки 12-20 м. До наших днів збереглося 20 веж. Дві з них мають свої імена. Південно-західна кутова вежа названа на честь О. Пушкіна. Звідси відкривається чудовий краєвид на місто, фортецю і лиман. Пушкін відвідав фортецю у грудні 1821 р., тут він написав послання «До Овідія». Як оповідає легенда, у 8 р. н.е. імператор Август заслав Овідія до Тіри за його твір «Мистецтво кохання». Пізніше йому дозволили перебратися ближче до Рима - у місто Томи (нині м. Констанца у Румунії). На честь Овідія названо південно-східну восьмигранну вежу з шатровою черепичною покрівлею.

До фортеці вели двоє воріт: Головні - у двоярусній вежі в центрі Південної стіни й Овідіопольські (Водяні) - з боку лиману. Вони були оббиті металом і оснащені підйомним мостом. Вхід зачинявся воротами й ґратами, що опускаються.

1484 р. 300-тисячна турецька армія облягла фортецю і тільки через 16 днів змогла її захопити. Турки перейменували Білгород на Акерман (Біла фортеця). У Цивільному дворі від того часу збереглися мінарет мечеті й руїни лазні.

У 1806 р. фортеця була захоплена російськими військами під керівництвом герцога де Рішельє. Акерманська фортеця вражає не тільки своїми масштабами, різноманіттям укріплень, які добре збереглися, а й мальовничим місцем.

На території міста можна побачити найрідкісніші в Україні зразки культових споруд: вірменської церкви Успіння Пречистої Богородиці (XIII-XIV ст.), грецького храму Івана Предтечі (XV ст.), молдавської підземної церкви Івана Сучавського з колодязем (XIV-XVII ст.).