Розділ 4. Давній Рим і його сусіди

Мандрівниця Кліо побувала в столиці Італії — місті Римі. Там вона відвідала Капітолійський музей, де зацікавилася бронзовою статуєю Капітолійської вовчиці. Дізнайтеся, якій події присвячена скульптура. До рук Кліо потрапила ілюстрація реконструйованого храму Вести в Римі. Кому присвячений храм, з яким переказом пов’язаний?

§ 45. Природа і населення Апеннінського півострова

Разом із Кліо розгляньте картини. Висловте припущення, якими видами господарювання займалися жителі Апеннінського півострова.

1. Наукові дослідження давньоримської цивілізації

Давній Рим залишив нащадкам значну матеріальну і духовну спадщину. З рівнем матеріальної культури дають можливість ознайомитися артефакти численних археологічних досліджень, які активно проводилися в минулому столітті. Було виявлено: храми, поселення багатих городян — вілли, скульптурні зображення царів й імператорів, багатих городян; прикраси, монети, залишки мурів, водогонів, мармурові площі, кам’яні дороги, подорожні стовпи. Окремі надбання давньоримського матеріального спадку використовують сучасники.

Вивчення писемних джерел: правових актів, праць римських істориків Тіта Лівія, Публія Корнелія Тацита, філософа Марка Тулія Цицерона, листи Юлія Цезаря, Октавіана Августа — дає можливість дізнатися про минуле давньоримської цивілізації та світогляд римлян. Досягнення римських учених заклали підвалини сучасним наукам, таким як: правознавство, агрономія, філософія.

Усталилася періодизація давньоримської цивілізації. Римська держава пройшла три етапи розвитку: перший — царський — тривав з VIII — по VI століття до нашої ери, другий — республіканський почався в 509 році до нашої ери й завершився в 31 році до нашої ери, третій — імператорський почався в 31 році до нашої ери й закінчився в 476 році. Кожен із періодів вирізнявся певним рівнем розвитку матеріальної і духовної культури.

1. Яка матеріальна спадщина давньоримської цивілізації збереглася?
2. Про що ми дізнаємося із писемних джерел?
3. Назвіть періоди існування давньоримської цивілізації.

Барвограй ідей

За допомогою інтернет-ресурсів знайдіть та запишіть у зошит по дві пам’ятки археологічних і писемних джерел давньоримської цивілізації.

2. Природні умови та населення

Апеннінський півострів розташований на захід від Балкан. Його омивають Тірренське, Адріатичне, Іонічне моря. Від північних вітрів півострів захищають високі гори Альпи. Через весь півострів пролягає вкритий зеленими лісами пологий гірський хребет — Апеннінські гори. Узбережжя між горами й морем рівнинне. На південь від Альпійських гір протікає найбільша річка Італії — По.

Клімат тут теплий, земля родюча й багата на корисні копалини. На Апеннінському півострові є запаси корисних копалин: міді, заліза, мармуру, будівельного каменю, глини. На західному й південному узбережжі півострова — зручні для швартування суден бухти.

Ще з кам’яного віку в цьому сприятливому для проживання й господарювання краї мешкали люди. Тут здавна оселилися племена лігурійців, італіків, латинян, самнітів, етрусків та інші. Вони різнилися один від одного мовою, звичаями, традиціями. Стосунки між племена в різний час були неоднаковими: від добросусідських до конфліктних. Згодом мова латинян стала мовою Римської держави.

1. Опишіть географічне положення Апеннінського півострова.
2. Яким був клімат на півострові?
3. Які народи мешкали на півострові?

Барвограй ідей

Разом із Кліо підготуйте кілька запитань для однокласників і однокласниць до тексту підпараграфа «Природні умови та населення» й карти «Давній Рим». Як підказкою скористайтеся ланцюжком запитань римського педагога Квінтиліана: Хто? Що? Де? Коли? Як? Чому?

ДАВНІЙ РИМ

3. Етруски

Чи не найбільше загадковим етносом Апеннінського півострова є етруски. Про їхнє перебування тут свідчать віднайдені вченими поховання, розташовані на окремих пагорбах. У царських гробницях виявили бронзові триніжки, прикраси із золота й срібла, керамічні вироби, урни з прахом. Про існування укріплених етруських міст свідчать зруйновані стіни з в’їзними воротами, дороги з каменю, які поєднували не лише міста, а й сільські поселення. Етруски мали писемність. Їхній алфавіт, споріднений з грецьким, виявлений на надгробках і гончарних виробах. Ученим вдалося зрозуміти зміст лише 150 слів, тому більшість написів залишаються для нас загадкою.

У X столітті до нашої ери етруски оселилися на Апеннінському півострові на північ від річки Тибр й активно там господарювали до IV століття до нашої ери. Вони заснували перше державне утворення на Апеннінському півострові, яке складалося з 12 міст-держав.

Етруски займалися землеробством, обробляли землю плугом, використовували тяглову силу волів, коней; вирощували пшеницю, виноград, оливки, льон. Етруски були вправними ремісниками. Вони будували добре укріплені та облаштовані міста з прямими вулицями, водогоном, каналізацією. Будинки зводили з дерева та цегли-сирцю. Міста були центрами ремесел та торгівлі. Високого рівня досягли такі ремесла, як: керамічне, залізоробне, а також та кам’яне будівництво. Торгували етруски з південною Італією, Сицилією, Афінами, Карфагеном.

1. Які етапи розвитку прожила Римська держава?
2. Де й коли проживали етруски?
3. Як господарювали етруски?

Барвограй ідей

Розгляньте ілюстрацію й складіть 4-5 речень про заняття етрусків. Представте свій доробок у класі.

Острів цікавинок

Геродот про походження етрусків

За царювання Атіса, сина Манея, була велика потреба в хлібі по всій Лідії. Спочатку лідійці терпляче зносили голод; потім, коли голод не припинявся, вони стали вигадувати засоби проти нього, причому кожен вигадував своє. Тоді, кажуть вони, були винайдені ігри в куби, в кістки, в м’яч та інші, крім шахової гри; винахід шахів лідійці собі не приписують. Ці винаходи служили для них засобом проти голоду: один день вони грали безперервно, щоб не думати про їжу, на другий день їли і залишали гру. У такий спосіб вони жили вісімнадцять років. Проте голод не тільки не слабшав, але все посилювався; тоді цар розділив увесь народ на дві частини і кинув жереб, щоб однією з них залишитися на батьківщині, а інші виселитися; царем тієї частини, що за жеребом залишалася на місці, він призначив себе, а над виселом поставив сина свого, на ім’я Тіррена. Ті з них, кому випав жереб виселитися, вирушили до Смирни, спорудили там судна, поклали на них потрібні їм предмети і відпливли шукати собі їжу і місце проживання. Минувши багато народів, вони прибули нарешті до омбриків, де заснували міста і живуть досі. Замість лідійців вони стали називатися на ім'я сина того царя, який змусив їх виселитися; ім'я його вони приписали собі, і були названі тірренами.