Історія України у питаннях та відповідях. Масальський
5.16. ДЕРЖАВНА ДУМА ЦАРСЬКОЇ РОСІЇ ТА УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ
З січня 1906 р. революційний рух спадає. Невдачі 1905 р., чисельні жертви, репресії сприяли зменшенню повстань та виступів. Уряд знов відчув свою силу.
20 лютого 1906 р. цар видав другий маніфест у справі виборів до Державної Думи, за яким встановлювався двопалатний парламент: Вища палата — Державна Рада та нижча палата — Державна Дума. До Державної Ради половина членів мала бути призначена урядовими чиновниками, половина мала бути виборна. До Державної Думи вибори відбувалися в чотирьох куріях: поміщицькій, міській, селянській та робітничій. Голосувати могли тільки чоловіки з 25 років. Державна Дума мала мати 524 депутатів (1 курія — один депутат припадав на 2000 виборців, 2 курія — на 7000, 3 — 30000, 4 — 90999 виборців). Оскільки в цей час український народ складався в основному з селянства, то його представництво в Думі було дуже обмеженим. Ліві соціалістичні партії бойкотували вибори. Це полегшувало виборчу діяльність російських ліберальних партій (особливо кадетів, які найбільш толерантно ставилися до українського питання і серед яких було багато представників української інтелігенції).
Незважаючи на несприятливі політичні умови, до І Державної Думи від України було обрано 24 поміщиків, 26 представників міської інтелігенції та 42 селян. 45 депутатів-українців створили власну парламентарну громаду, на чолі з адвокатом І.Шрагом. Громада почала видавати журнал «Украинский Вестник» російською мовою. У цьому журналі працювали Д.Дорошенко, І.Франко, М.Грушевський тощо. Селянські депутати (Ю.Сайко) заявляли про необхідність надання землі усім селянам. Громада ставила собі за мету домагатися автономії України. Було укладено декларацію Української парламентської громади у справі автономії України, яку мав виголосити з думської трибуни І.Шраг, але 8 липня 1906 р. І Думу було розпущено.
У січні 1907 р. відбулися вибори до II Думи, депутатами до якої було обрано більше половини з лівих партій. Із 102 депутатів з України лівих — соціал-демократів, трудовиків та кадетів було 65, октябристів, поміркованих, правих — 29. Нова Українська парламентська громада мала 47 членів, які домагалися автономії України, місцевого самоврядування, української мови в школі, суді та церкві. Громада вимагала створення кафедр української мови, літератури та історії в університетах. Питання було поставлено гостріше — Україна повинна мати автономію із власним урядом.
Громада видавала два рази на тиждень часопис — «Рідна Справа — Думські Вісті». Отже, II Дума була більш революційною й втрималася до 15 червня 1907 р. після чого розпочалася нова реакційна політика уряду. Новий виборчий закон З червня 1907 р., зменшив число депутатів до 442, надавав перевагу упривілейованим станам. Хоча від українських губерній кількість депутатів була збільшена до 111, з них 64 були поміщиками. Свідомих українців у III Думі — 29 осіб (замало, щоб створити окрему фракцію). В 1912 р. відбулися вибори до IV Державної Думи, але вона виявилася лівішою за третю (150 депутатів від «лівих» партій та 130 «октябристів»).
Нові терміни і поняття
Фракція (парламентська) — це група депутатів в парламенті. До фракції можуть входити депутати однієї політичної партії або кількох. Об’єднуються депутати у фракцію з метою проведення спільної політичної лінії.
