Історія України у питаннях та відповідях. Масальський

5.5. ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ВІДРОДЖЕННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ АВСТРІЇ (кінець XVIII-перша половина ХІХ ст.ст.)

Національне відродження охопило і західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії. Праці відомого у Східній Галичині історика Дениса Зубрицького з історії галицьких українців сприяли утвердженню української національної самосвідомості в освічених колах української інтелігенції. Переважну більшість українсько-галицької інтелігенції в першій половині XIX ст. становило духівництво. Не відразу воно стало національно свідомим. Панівними мовами в Галичині були польська та німецька. До української ставилися зневажливо, як до «мови пастухів». Навіть сільські священики-українці соромились говорити українською. Так, на вимогу самих студентів з 1809 р. лекції на богословському факультеті Львівського університету стали читатися німецькою замість української. Проте, саме в середовищі українського греко-католицького духівництва народилися тут перші паростки національно-культурного відродження. 1817 р. митрополит М.Левицький видав меморіал «В обороні державного управління і самостійності української мови». У 1830 р. вперше в Австрійській імперії було надруковано граматику української мови. Греко-католицький священик О. Духнович видав молитовник, буквар, різні підручники рідною мовою.

У 30-х роках XIX ст. австрійський уряд задовольнив клопотання І. Могильницького про заснування у Східній Галичині широкої мережі громадських початкових шкіл з українською мовою викладання. У 1833-1837 рр. у Львові діяло громадсько-культурне об’єднання «Руська трійця». Засновниками та керівниками об’єднання були семінарист греко-католицької духовної семінарії Маркіян Шашкевич (1811-1843 рр.) та студенти Львівського університету Іван Вагилевич (1811-1866 рр.) і Яків Головацький (1814-1888 рр.). Головне завдання — підняти дух народу, просвітити його, допомогти усвідомити свою гідність та силу. «Руська трійця» згуртувала навколо себе однодумців, які поставили за мету поширення масової національної свідомості та впровадження української мови і культури в усі сфери життя.

Серед конкретних напрямків діяльності — фольклорно-етнографічні експедиції у Галичину, Буковину та Закарпаття; перекладацька діяльність (у 1836 р. Вагилевич вперше переклав українською мовою «Слово о полку Ігоревім»); мовознавча та літературно-видавнича діяльність (Шашкевич працював над граматикою та словником української мови, підготував «Читанку для діточок в народних училах руських»). У 1834 р. «Руська трійця» підготувала до друку історико-літературний збірник «Зоря» (біографія Б.Хмельницького, вірш про Северина Наливайка, кілька оповідань та пісень), проте цензура заборонила його.

У 1837 р. члени гуртка підготували літературно-науковий альманах «Русалка Дністрова», який було видано у Будапешті. До нього увійшли народні пісні, думи, казки, публіцистичні та наукові твори. Тут виразно проголошувалася ідея єдності України. Влада наклала арешт на видання — тільки 250 примірників із 1000 було поширено. Членів «трійці» притягли до відповідальності як державних злочинців. Видання «Русалки Дністрової» стало апогеєм діяльності групи. Переслідувана владою, вона розпалася. Вагилевич перейшов до польського табору; Головацький продовжив боротьбу за мету «Руської трійці» (стаття «Становище русинів у Галичині», видана у 1846 р. у Лейпцигу; альманах «Вінок русинам на обжинки» (Відень, 1846-1847 рр.). Діяльність «Руської трійці» свідчила про еволюцію національного руху на західноукраїнських землях від вирішення культурно-мовних до постановки соціально-економічних і політичних питань.

Нові терміни і поняття

Обжинки — обряди, що супроводжували закінчення жнив.