Історія України у питаннях та відповідях. Масальський

3.3. ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Перша спроба об’єднання Великого князівства Литовського та Польщі у єдину державу (Кревська унія) була невдалою. Новий крок у напрямку зближення було зроблено у 1413 р. підписанням Городельської унії, згідно з якою литовські феодали-католики урівнювалися в правах й привілеях з польськими. Унія сприяла розколу між православними та католиками на литовських землях, тобто роз’єднувала антипольську опозицію. Однак реальне об’єднання Польщі та Литви відбулося тільки з укладенням Люблінської унії.

Якими були причини підписання унії? Для Польщі — це намагання розширити свої кордони та вплив, передусім за рахунок українських земель. Для Литви — це, по-перше, послаблення князівства внаслідок воєн з Московською державою, яка претендувала на всі території колишньої Київської Русі. Крім того, Кримське ханство, яке у 1449 р. отримало незалежність від Золотої Орди, розпочало з 1478 р. планомірні військові походи на південно-литовські землі (так, у 1482 р. був пограбований і спалений Київ). По-друге, це намагання литовського та українського дрібнопомісного дворянства збільшити свої політичні права подібно до польської шляхти, яка займала ключову позицію в державі.

У січні 1569 р. знекровлена Литва звернулася до Польщі. Спільний сейм проходив у Любліні з 10 січня до 12 серпня 1569 р. Литовсько-руські магнати (К.Острожський, О.Чорторийський, Г.Хоткевич, К.Радзівілл тощо) виступали проти польського проекту унії, який передбачав інкорпорацію Литви до складу Польщі, вважаючи, що це обмежить їхнє всевластя. Вони навіть тайно покинули переговори, щоб зірвати підписання унії. Проте польський король, спираючись на підтримку української шляхти, видав кілька універсалів про відокремлення Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини від Литви та включення їх до складу Польщі. Литовська делегація була змушена повернутися й погодитися з унією. Українські магнати заявили: «Приєднюємось, як вільні й свободні, з тим, щоб ми не були понижені в наших шляхетських почестях» та «щоб до іншої релігії нас не примушували».

Люблінська унія була підписана 1 липня 1569 р. Вона створила єдину польсько-литовську державу — Річ Посполиту, з єдиними королем, сеймом, сенатом, грошовою одиницею, податковою системою. Литва залишалася автономною одиницею зі своїм законодавством, фінансами, військом та адміністрацією. Українські землі Литовського князівства відійшли до Польщі. Було створено 6 воєводств: Руське, Белзьке, Волинське, Брацлавське, Київське і Подільське (з 1630 р. — Чернігівське).

З утворенням Речі Посполитої й переходом українських земель до складу Польщі їх становище значно погіршилося: посилилися економічні утиски, було обмежено політичне життя, поступово занепадала національна культура. Проте був й позитивний момент — майже усі етнічні українські землі ввійшли до складу єдиного державного утворення, перестали існувати кордони, що заклало передумови для розвитку загальноукраїнських процесів.

Нові терміни і поняття

Магнат — великий землевласник-феодал, представник родовитої та багатої знаті.

Шляхта — назва дворянства у низці центральноєвропейських держав, передусім у Польщі.