Тема 1. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Хронологічні межі

Назва періоду

Основний матеріал для виготовлення знарядь праці

1 млн — кінець III тис. до н. е.

Кам’яний вік

Камінь

IV—III тис. до н. е.

Мідно-кам’яний вік (енеоліт)

Камінь, частково мідь

II тис. до н. е. — VIII ст. до н. е.

Бронзовий вік

Бронза

VIII ст. до н. е. — IV ст. н. е.

Ранній залізний вік

Залізо

Періодизація кам’яного віку

Палеоліт

давньокам’яний вік

Мезоліт

середній кам’яний вік

Неоліт

новий кам’яний вік

Палеоліт

Хронологічні межі

1 млн — 10 тис. років тому

Природні умови

Спочатку теплий і вологий клімат, згодом — льодовиковий період (250—100 тис. років тому)

Характерні

риси

Залюднення території України архантропами.

Основні заняття людей: збиральництво, полювання на дрібних тварин, мамонтів, зубрів, північних оленів.

Знаряддя праці — рубила, скребла, сокири, списи.

Поява неандертальців (150—100 тис. років тому).

Опанування вогню.

Заселення печер, облаштування штучного житла.

Формування абстрактного мислення та мови.

Поява людини сучасного фізичного типу — людини розумної, або кроманьйонця (40—35 тис. років тому).

Людські колективи: стадо, пізніше родова община (колектив кровних родичів, що разом проживають, ведуть спільне господарство).

Панування матріархату — епохи в розвитку первіснообщинного ладу, що характеризується панівним становищем жінки в суспільстві, спорідненістю за материнською лінією.

Поява перших релігійних вірувань — тотемізму, анімізму, магії

Людські стоянки

Селище Королеве на Закарпатті; Мізинська стоянка на Десні; Кирилівська стоянка в Києві; Амвросіївка в Донбасі; печера Кіїк-Коба в Криму

Мезоліт

Хронологічні межі

10—7 тис. років тому

Природні умови

Потепління, виникнення великої кількості річок, озер, формування сучасного тваринного світу

Характерніриси

Основні заняття: полювання на невеликих звірів і птахів, рибальство, річкове збиральництво.

Винайдення лука та стріл, човнів і плотів.

Приручення перших тварин (свиней, собак).

Формування племені — групи родових общин, які мають спільні органи влади, духовну та матеріальну культуру

Людські стоянки

Мурзак-Коба, Кодак, Гребеники тощо

Неоліт

Хронологічні межі

7—5 тис. років тому

Природні умови

Близькі до сучасних

Характерні риси

Неолітична революція: перехід від привласнюючих форм господарювання до відтворюючих (від полювання до скотарства, від збиральництва до землеробства).

Створення нових знарядь праці — мотики, серпа.

Виникнення нових прийомів обробки каміння — шліфування, свердління, розпилювання.

Поява кераміки, прядіння та ткацтва.

Демографічний вибух.

Початок переходу до патріархату — епохи в розвитку первіснообщинного ладу, що характеризується керівною роллю чоловіка в родинному, господарському та громадському житті.

Формування археологічних культур — сукупності археологічних пам’яток певної території та часу, що мають місцеві своєрідні особливості; дістають назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознаками (обрядом поховання, формою кераміки) (Буго-Дністровська, культура лінійно-стрічкової кераміки)

Хронологічні межі

IV—III тис. до н. е.

Характерні риси

Поруч із кам’яними знаряддями праці починають виготовляти й використовувати мідні.

Скотарство відокремлюється від хліборобства та стає кочовим.

Перехід від мотичного до орного землеробства.

Винайдення возів, що сприяло розширенню контактів і розселенню людей.

Формування сусідської общини — об’єднання людей за принципом спільного проживання, а не спорідненості

Археологічні культури

Трипільська культура. Середньостогівська культура

Трипільська культура

Відкрита в 1893 р. археологом В. Хвойкою поблизу селища Трипілля на Київщині

Хронологічні межі

IV — середина III тис. до н. е.

Територія

Від Прикарпаття до Середнього Подніпров’я, від Волині до Північного Причорномор’я

Поселення

На берегах річок; найбільші мали площу 300— 400 га, у яких проживало до 10—20 тис. осіб (Тальянки, Майданецьке).

Дерев’яні будинки, у тому числі двоповерхові, із глиняними піччю та підлогою; розписані фарбами

Господарство

Обробка міді.

Орне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, горох) і скотарство (свині, велика й дрібна рогата худоба).

Виготовлення характерної мальованої кераміки з використанням червоних, чорних і жовтих фарб

Релігія та культура

Головне божество — богиня родючості. Поклонялися бику (символу сонця та чоловічої сили), змієві (охоронцю будинку). Створено основу для появи писемності у вигляді глиняних символів і знаків на кераміці

Причини зникнення

Остаточно не з’ясовані. Основні версії: витіснена кочовиками; розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи

Середньостогівська культура

Названа за

урочищем Середній Стіг (Запоріжжя)

Хронологічні межі

Середина IV — середина III тис. до н. е.

Територія

Степове Подніпров’я, Приазов’я, басейн Сіверського Дінця, Нижнє Подоння

Господарство

Відгінне скотарство (конярство), рільництво, виготовлення посуду, прикрашеного шнуровим орнаментом

Бронзовий вік

Поширення бронзових знарядь поруч із кам’яними

Хронологічні межі

II тис. до н. е. — VIII ст. до н. е.

Характерні риси

Виробництво першого штучного металу — бронзи (сплаву міді й олова).

Посилення поділу праці: у Лісостепу розвивається землеробство, у Степу — скотарство.

Поява майнової нерівності.

Заміна родової общини на сусідську.

Утвердження патріархату.

Виділення з роду парної сім’ї.

Виникнення великих етнокультурних спільнот. Скотарів бронзового віку пов’язують з індоєвропейською спільнотою, із якої згодом вийшло чимало народів, у тому числі й українці

Характеристика

Ямна культура

Катакомбна культура

Хронологічні межі

Середина III — початок II тис. до н. е.

Кінець III — середина II тис. до н. е.

Територія

розселення

Від Уралу до пониззя Дунаю

Від Волги й Кавказу до пониззя Дунаю

Спільні риси

• Кочовий спосіб життя.

• Основне заняття — скотарство.

• Використання возів.

• Віра в потойбічний світ, обожнювання сонця та вогню.

• Насипання курганів над похованнями

Особливості

Поховання померлих у скорчених позах у ямах

Поховання у гробницях-катакомбах

Вірування давніх людей

Фетишизм

Поклоніння предметам неживої природи, які нібито наділені таємничою силою

Анімізм

Віра в існування душі та духів

Магія

Обряди та дії, які грунтуються на вірі в можливість людини (чаклуна, мага) вплинути на іншу людину чи явища природи

Тотемізм

Вірування в наявність надприродної спорідненості між людськими групами (родами) і деякими рослинами або тваринами (тотемами)

Культ

предків

Поклоніння та вшанування пам’яті померлих предків; при переході до патріархату виникає культ чоловічих предків-покровителів

Шаманізм

Підтримання зв’язку з духами через наділеного надзвичайними здібностями шамана або чаклуна-знахаря; духи забезпечували вдале полювання, зцілення тощо

Культ родючості

Віра в жінку — богиню природи, від якої залежить родючість землі, урожай, приплід худоби

Ранній залізний вік

Поширення

залізних знарядь

Хронологічні

межі

VIIІ ст. до н. е. — IV ст. н. е.

Характерні

риси

Початок плавлення заліза, знаряддя з якого були міцнішими й гострішими.

Зростання продуктивності праці.

Відокремлення ремесла від землеробства. Виробництво товарів для обміну й продажу. Посилення майнової нерівності

Народи, що заселяли територію України

Кіммерійці, скіфи, сармати

Кіммерійці

Кіммерійці — кочові іраномовні скотарі, що прийшли з території Азії. Перший народ на території України, ім’я якого згадується в писемних джерелах

Хронологічні

межі

IX—VII ст. до н. е.

Територія

розселення

Причорномор’я, Крим, Кавказ

Суспільний

устрій

Утворили рабовласницьку державу на чолі з царем. Її населення складалося з кіммерійців (степи Північного Причорномор’я) і завойованих місцевих племен чорноліської культури (Лісостеп)

Господарство

Кіммерійці займалися кочовим скотарством (передусім конярством), ремеслами (гончарством, обробкою бронзи та заліза, зброярством).

Чорнолісці займалися рільництвом, присадибним скотарством, гончарством, ковальством

Військова

справа

Основа війська — кіннота.

Озброєння: залізні мечі, далекобійні луки зі стрілами, бойові молоти й булави.

Завойовницькі походи до Малої Азії

Релігія та культура

Віра в потойбічне життя.

Поховання в курганах.

Ставили кам’яні стели із зображенням озброєних фігур без голови

Скіфи

Скіфи — кочові іраномовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм

Хронологічні межі

VII—III ст. до н. е.

Територія розселення

Від Азовського моря до Дунаю, від Чорного моря до Чернігівщини, Курщини, Воронежчини.

Писемні джерела виділяють царських скіфів, скіфів-скотарів (степи Причорномор’я), скіфів-землеробів (Лісостеп Лівобережжя) і скіфів-орачів (Лісостеп Правобережжя)

Суспільний устрій

Наприкінці VI—V ст. до н. е. утворилася скіфська рабовласницька держава — Велика Скіфія, союз племен на чолі з царем, якому належала військова, судова, політична влада. Цар був верховним жерцем. У IV ст. влада зосередилася в руках царя Атея.

Із часом зменшується роль скіфських рад, що розв’язували найважливіші питання.

Столиця Великої Скіфії — Кам’янське городище на Дніпрі

Територія держави поділялася на номи, очолювані призначеними царем вождями.

Основа суспільства — патріархальна сім’я

Господарство

Скіфи-скотарі, царські скіфи: кочове скотарство (передусім конярство), ремесла.

Скіфи-орачі, скіфи-землероби: землеробство (пшениця, жито, ячмінь, коноплі), користувалися великим плугом, тягловою силою (волами). Імовірно, знали садівництво.

Торгівля з грецькими державами Північного Причорномор’я: в обмін на рабів, пшеницю, хутро, шкіру та іншу сировину купували витвори мистецтва, вишукану кераміку тощо

Військова справа

Основа війська — важкоозброєна кіннота. Озброєння: короткі й довгі мечі, списи, дротики, складний далекобійний лук; панцир.

Походи на Ассирію, Сирію, перемога над військом Александра Македонського (331 р. до н. е.), над перським військом Дарія І (513 р. до н. е.)

Релігія та культура

Язичництво; особливе вшанування бога війни Арея. Віра в потойбічне життя, облаштування могил як підземних жител. Для знатних скіфів над могилою насипали курган.

Звіриний стиль — зображення стилізованих звірів

Пам’ятки

Царські кургани: Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила тощо. У Лісостепу — Більське городище (Полтавська область), що мало в периметрі близько 30 км

До кінця III ст. до н. е. Велика Скіфія припинила своє існування, витіснена сарматськими племенами. У степовому Криму скіфи створили державу Мала Скіфія зі столицею в місті Неаполі (сучасний Сімферополь)

Сармати

Сармати — іраномовні племена, споріднені зі скіфами, з’явилися з уральсько-поволзьких степів

Хронологічні

межі

III ст. до н. е. — III ст. н. е.

Територія

розселення

Північне Причорномор’я, Приазов’я

Суспільний

устрій

Жили племенами (роксолани, алани, аорси тощо). Значні пережитки матріархату.

Рабовласництво.

Уважається, що власної держави сармати не створили

Господарство

Кочове скотарство, полювання Землеробство засвоєно на початку нової ери. Розвиток ремесел (ткацтво, гончарство, ковальство тощо)

Військова

справа

Основа війська — важкоозброєна піхота та кіннота. Озброєння: луки, списи, мечі; мали панцирі, щити. Брали участь у війнах із Римською імперією

Релігія та культура

Язичництво; культ богині-матері Астарти — покровительки коней.

Віра в очисну силу вогню

Пам’ятки

Найвідоміший курган — Соколова Могила на Миколаївщині

У IV ст. сармати були частково витіснені готами та гунами, частково асимільовані під час Великого переселення народів

Античні міста-держави Північного Причорномор’я

Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорномор’ї в середині VII ст. до н. е., коли почалося активне розселення греків на узбережжях Середземного моря

Найбільші міста

Ольвія (поблизу Миколаєва), Тіра (Білгород-Дністровський), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч)

Господарство

Землеробство (пшениця, городина, виноград), виноробство, рибальство.

Господарство

Ремесла (металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки, ювелірна справа).

Торгівля: зі скіфами (продавали рабів, предмети розкоші, прикраси, посуд, прянощі, вина, купували пшеницю, шкури, хутро, рабів); із Грецією (продавали пшеницю, шкури, хутро, рабів, купували тканини, зброю, прикраси, маслинову олію, прянощі, вина)

Політичний

устрій

Більшість міст-держав — рабовласницькі республіки. Боспорське царство (утворене близько 480 р. до н. е. на Керченському півострові) — монархія

Релігія та культура

Поширені культи давньогрецьких богів: Артеміди, Аполлона, Афродіти, Діоніса.

Культи міфологічних героїв Ахілла та Геракла.

У III ст. з’являються перші християни.

Традиції батьківщини в освіті, організації дозвілля, надання медичних послуг тощо.

Існували театри, гімназії, організовувалися спортивні змагання тощо

Причини

занепаду

Набіги кочовиків.

Конкуренція дешевої єгипетської пшениці

У І ст. до н. е. грецькі держави Північного Причорномор’я потрапили в залежність до Римської імперії, у IV—V ст. були захоплені племенами готів і гунів. Херсонес і Пантікапей потрапили під владу Візантії

Велике переселення народів

Велике переселення народів — активні переміщення «варварських» племен від Центральної Азії до кордонів Римської імперії через територію Східної та Північної Європи (середина І тис. н. е.)

Готи

(II—IV ст.)

Східногерманський народ, що прийшов на територію України в II ст. з Південної Скандинавії.

III ст. — розділилися на остготів (східних готів) і вестготів (західних готів). Вестготи просунулися на захід від Дністра, остготи осіли в пониззі Дніпра.

Початок IV ст. — остготські племена об’єдналися в державу на чолі з королем Германаріхом.

Середина IV ст. — під тиском гунів частина остготів перейшла на територію Римської імперії, решта залишилися під гунами

Гуни

(III—V ст.)

Вихідці з монгольських степів.

III ст. — скористалися послабленням античних міст через боротьбу з готами та зруйнували майже всі міста-держави.

IV ст. — гуни розгромили готів, установили панування в причорноморських степах від Азовського моря до Дунаю.

Занепад гунської держави пов’язаний зі смертю правителя Аттіли (453 р.)

Давні слов’яни

Слов’яни — автохтонне (корінне) індоєвропейське населення Центральної Європи

Територія

розселення

Від Балканського півострова до Балтійського моря, від Ельби до Тихого океану

Перші

згадки

У римських джерелах початку І тис. н. е. (Тацит, Пліній Старший, Птолемей) під ім’ям венедів.

У Прокопія Кесарійського (512 р.) під ім’ям склавинів.

Йордан (551 р.) згадує венедів, антів, склавинів

Основні заняття

Підсічне або орне землеробство (пшениця, жито, ячмінь, овес, льон, горох, ріпа, цибуля тощо).

Осіле скотарство (вівці, кози, велика рогата худоба, свині).

Полювання, рибальство, бортництво.

Ремесла: ливарна справа, ковальство, ткацтво, гончарство (без гончарного кола), виготовлення скла, знарядь праці та прикрас із кістки, дерева.

Торгівля: із Подунав’ям, Прибалтикою, Північним Причорномор’ям.

Контролювали торговельний шлях із Балтійського до Чорного моря по Дніпру

Суспільний устрій

Племена складалися з родів; рід очолював старійшина, плем’я — вождь.

V—VII ст. — початок формування слов’янських племінних союзів (антське об’єднання), що є передумовою виникнення держави

Поселення

Розташовувалися «гніздами» по 10—15 поселень у кожному.

Житло — землянка або напівземлянка з дерев’яними чи плетеними стінами (для однієї сім’ї). У кутку — кам’яна або глиняна піч

Релігія

Язичництво. Основні боги: Дажбог (бог Сонця), Стрибог (бог вітру), Перун (бог грому і блискавки), Велес (бог худоби та багатства), Мокош (богиня родючої землі тощо).

Спалення померлих, щоб вони швидше діставалися потойбічного світу

Формування слов’янських народів

Відбувається внаслідок консолідації племінних союзів

Західні слов’яни

Поляки, чехи, словаки, лужичани

Південні слов’яни

Болгари, серби, хорвати, словенці, македонці, чорногорці

Східні слов’яни

Українці (на основі племен полян, деревлян, тиверців, уличів, волинян, сіверян, дулібів, білих хорватів), білоруси (полочани, дреговичі, західні кривичі), росіяни (словени, східні кривичі, радимичі, в’ятичі)

Сусіди східних слов’ян у VI—IX ст.

Авари

Кочові тюркомовні племена, що в другій половині VI ст. розгромили слов’янантів, вторглися в Центральну Європу та заснували свою державу на території сучасної Угорщини — Аварський каганат

Болгари

Тюркський народ, який у VI ст. створив власну державу — Велику Болгарію — у Приазов’ї. Під ударами Хозарського каганату держава розпалася, частина болгар відкочувала в Поволжя, частина — на Дунай, де в VII ст. створила Болгарське царство, а згодом асимілювалася з місцевим слов’янським населенням. Решта болгар залишилася в Північному Причорномор’ї, Криму, Подонні, де змішалася з місцевим населенням

Хозари

Тюркомовний кочовий народ, який у VIII ст. завоював Північне Причорномор’я (до Харкова) і Східний Крим, створивши державу Хозарський каганат, якому сплачували данину слов’янські племена

Вікінги

Войовничі народи Скандинавського півострова, предки сучасних данців, норвежців і шведів. Слов’яни називали їх варягами, а Західна Європа — норманами. Здійснювали набіги на сусідні держави. Північні слов’янські племена сплачували їм данину