Географія України. 10-11 клас. Топузов

§ 47. Секторальна модель економіки

Трисекторна модель економіки. Цей термін потрапив у шкільні підручники з економічної науки, де розроблена теорія, згідно з якою економіка складається з трьох секторів діяльності: видобуток сировини (первинний), виробничого (вторинний), сфера послуг (третинний). Дана модель була розроблена Аланом Фишерем, Коліном Кларком і Жаном Фурастьє. А. Кларк в своїй роботі «Умови економічного прогресу» (1940 р.) пов’язував зміни в секторальній структурі виробництва і зайнятості з виявленими статистикою змінами в структурі споживчого попиту. Вчений встановив, що у міру зростання доходів на душу населення, попит на продукцію сільського господарства поступово знижується на промислові товари — спочатку збільшується, а потім по досягненні певного рівня насичення ринку скорочується, а на послуги постійно зростає. У відповідності зі змінами в структурі споживчого попиту історично переважає спочатку розвиток первинного сектору економіки, потім вторинного й нарешті третинного.

Країни	Сектори економіки (у % до загального обсягу ВВП)
Країни	Первинний	Вторинний	Третинний
Світ	5,9	30,5	63,6
США	1,2	19,1	79,7
Нідерланди	2,8	24,0	73,2
Україна	19,4	24,4	56,2
Сербія	11,2	18,7	70,1
Китай	9,1	42,6	48,3
Нігер	39,0	16,0	45,0

Мал. 120. Секторальна структура національної економіки України

Взаємодія між секторами національної економіки. Якщо, використовуючи електронні джерела інформації та паперові статистичні матеріали, уважно розглянути дані про країни світу, то буде помітна одна закономірність (спробуйте її перевірити). Чим вищий рівень економічного розвитку країни, тим більша частка третинного сектору у її національній економіці. Це ми можемо сказати про країни високого рівня якості життя: Норвегію, Швецію, Швейцарію, Австрію, країни Великої сімки (G-7), Ізраїль, Данію, Фінляндію. Розвиток фінансової сфери, транспорту, торгівлі, науки, освіти та інших послуг цих країн просто вражає. Грошові вливання у третинний сектор цих країн, призводять до формування як відчутного (той, який може бути використаний у найближчий час) та невідчутного (може бути використаний в перспективі) капіталу. Це все призводить до швидкого освоєння цими країнами нових технологій. Їх поступального економічного розвитку та покращення якості життя. Багато з країн світу швидко нарощують потужність вторинного сектору. Найтиповіший приклад це Китай. Його ще називають «фабрикою світу». Також, сьогодні відзначаються рівнем своєї індустріалізації Бразилія, Мексика, Туреччина. Проте, без відповідної високої частки третинного сектора, вони не зможуть ні збалансувати свої економіки, ні забезпечити відповідно-високий рівень життя населення. Прикладом однієї із розбалансованих економік є російська. Це, попри те. що ця країна має змогу накопичувати певні фінансові ресурси. Основна проблема цієї економіки — базування на первинному секторі. А основою здобуття фінансових ресурсів є продаж нафти газу, руд кольорових металів та лісових ресурсів. На противагу такій стратегії розвитку економіки, нафтовидобувні країни Близького Сходу, які отримують свої основні фінансові ресурси від продажу паливної сировини, вкладають великі кошти саме у третинний сектор економіки, розвиваючи фінансову сферу, освіту, формуючи сучасну транспортну інфраструктуру та скуповуючи передові технології. Все це має свої наслідки. Зокрема, Саудівська Аравія вже має членство у G-20.

Видова структура господарства країни. Структура — це сукупність взаємозв’язків між окремими частинами цілого. Вона визначає будова цілого. Національна економіка мас свою побудову — структуру, яку можна розглядати як через призму три секторальної моделі (через три сектори економіки), так і через призму галузей.

Всі підприємства України поєднуються між собою різноманітними зв’язками і утворюють складну структуру — національну економіку. Робота заводів, фабрик, шахт, рудників, електростанцій, сільськогосподарських підприємств створюють матеріальні продукти виробництва, а сфера їх діяльності називається сферою матеріального виробництва. Діяльність транспортних, фінансових, наукових, освітніх, культурних установ, закладів охорони здоров’я, громадського харчування, туризму створює переважно нематеріальні продукти у вигляді різноманітних послуг та віртуальних, інтелектуальних продуктів і таким чином формують сферу надання послуг. Сфера матеріального виробництва розподіляється між первинним та вторинним секторами національної економіки. А сфера надання послуг повністю входить до складу третинного сектора національної економіки.

Національна економіка України поєднує в собі галузі первинного, вторинного, третинного секторів. Галузі первинного насичують ринок сировиною, вторинного — продуктами матеріального виробництва, а третинного — комплексом послуг та продуктів інтелектуальної діяльності. Саме рівень розвитку невиробничої сфери є найважливішим показником соціально-економічного прогресу. У країнах з передовою економікою він починає переважати комплекс галузей виробничої сфери. Розробка нових технологій виробництва та створення інтелектуальних продуктів є на сьогодні найприбутковішими видами діяльності. Ілюстрацією цього є хоча б мережа Інтернет, через яку проходить один з найбільших у світі фінансових потоків, або напрям наукової діяльності по створенню програмного забезпечення, який є не лише одним з найприбутковіших видів діяльності, а й джерелом розвитку галузей всіх секторів економіки.

Зміст