Географія України. 10-11 клас. Топузов

Частина ІІІ. Економіка України

Географічне середовище. Частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті і виробничій діяльності називають географічним середовищем. Воно є земним оточенням людей та матеріальною основою їх життєдіяльності. З розширенням діяльності суспільства географічне середовище охоплює все більшу частину географічної оболонки. Особливості географічного середовища полягають у різноманітності природних умов і сприяють прискоренню або гальмуванню господарського розвитку країн. Чим різноманітнішими є природні умови країни, тим більший вона має потенціал суспільного та економічного розвитку.

Разом з поняттям «географічне середовище» широко використовується поняття «навколишнє середовище». Навколишнє середовище — це середовище життя та виробничої діяльності людини. Це навколишній (природне середовище) та матеріальний, створений людиною (техногенне середовище), світ. В міжнародних угодах під терміном «навколишнє середовище» зазвичай розуміють лише оточуюче природне середовище, але природне середовище значно перетворено людиною, і розглядати його окремо від техногенного недоцільно. Природному середовищу властиві свої закони розвитку.

Якщо людина перестає впливати на штучну (техногенну) частину навколишнього середовища, із часом вона стає частиною природного середовища, наприклад, старі парки, штучні ставки, водні канали, які давно не використовуються, покинуті шахти, кар’єри та ін.

Економічна і соціальна географія розглядає географічне середовище, в якому проживає людина, як сферу взаємодії суспільства і природи. Вона називається антропосферою. Діяльність людини пов’язана з використанням різноманітних природних ресурсів, які є компонентами природи.

Економічна і соціальна географія в системі географічних наук. Дослідження своєї країни є дуже відповідальною справою, незважаючи на те, хто нею займається, чи визначні вчені, чи ентузіасти-аматори, чи учні звичайної школи. Батьківщина, рідна земля — святе місце для кожної людини. Вивчаючи її пам’ятати, що тільки той може вважати себе справжнім патріотом, хто не лише любить, а й добре знає її та сприяє її всілякому розвиткові.

Мал. 101. Схема «Система географічних наук»

Відтворіть дану схему своєму зошиті, у формі опорного конспекту, додавши до неї інформацію.

Суспільна географія — це наука про закони та закономірності територіальної організації суспільства, механізми дії та форми прояву їх у територіальних суспільних системах, що функціонують у географічному просторі. Суспільна географія є базовою частиною географічної науки, яка комплексно вивчає антропосферу Землі, тобто географічне середовище. При цьому антропосфера розглядається як сфера діяльності людини у її взаємодії із оточуючим середовищем. У нашій країні суспільна географія утвердилась наприкінці 80-х років XX століття як синтез економіко-географічних та соціогеографічних напрямів географії із розширенням предмету за рахунок вивчення просторової організації культурної, політичної, військової, медичної, екологічної та інших сфер діяльності суспільства. Суспільна географія вивчає і аналізує в єдності тріаду Населення — Господарство — Природа. Об’єктом її досліджень є закономірності розселення населення та розміщення господарства нашої країни. Структурними компонентами суспільної географії є географія населення, соціальна географія, економічна географія.

Економічна і соціальна географія, як видно із назви, містить у собі дві складові. На їх основі окреслимо об’єкт дослідження економічної і соціальної географії. Економічна складова цієї науки розглядає використання природних умов і ресурсів, особливості створення продуктів матеріального і нематеріального виробництва, територіальну і галузеву структуру виробництва. Соціальна складова вивчає умови життя, роботи, відпочинку населення і задоволення його потреб в освіті, охороні здоров’я та інших сферах соціального обслуговування.

Зв’язок економічної і соціальної географії з іншими науками. Суспільна географія України тісно пов’язана фізичною географією. Оскільки, предметом їх дослідження є географічна оболонка нашої планети або географічне середовище. Саме воно є ареною взаємодії природи та суспільства. Наукові інтереси суспільної географії є суміжними з екологією, економікою, політичною географією, картографією.

Основні методи географічних досліджень. Метод — це певний спосіб здобуття знань про географічні об’єкти і явища. В фізичній і суспільній географії використовуються різноманітні методи наукових досліджень, серед них аналітичні, статистичні, картографічні методи та метод моделювання. Методи, що використовує географія, можна поєднати у дві групи: загальнонаукові та спеціальні. Загальнонауковими є методи спостереження, порівняння, аналізу, математичного моделювання та статистичні методи. До спеціальних слід віднести картографічні, вони використовуються в усіх галузях географії. Важливими є й інші методи географічних досліджень: польові, стаціонарні, дистанційні. Пригадайте навчальний матеріал із курсу географії 8-го класу.

Для економічної і соціальної географії, як складової частини суспільної географії важливе значення мають такі методи:

картографічний — це метод наукового дослідження , у якому карта виступає як модель досліджуваного об'єкта. Картами ви користуватиметеся впродовж вивчення усього шкільного курсу географії. До речі, цей географічний метод запозичили і використовують інші науки — історія, біологія, геологія, екологія;
статистичний метод ґрунтується на масовому статистичному спостережені, розрахунку та узагальнені показників. За допомогою цього методу, шляхом співставлення цифрових величин можна спостерігати динаміку економічного розвитку. Зокрема, ріст або падіння об’ємів видобутку нафти, виплавки сталі, врожайності зернових культур, тоннажу морських перевезень тощо.
моделювання полягає у тому, що складні географічні явища відтворюють за допомогою схем, карти та комп’ютерних програм;
економічне прогнозування — це процес розробки економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики.

В процесі навчальної діяльності ви будете залучені до певних методів географічних досліджень. Зокрема, важливою ланкою вашого навчання буде складання локальних прогнозів і розробка проєктів. Цей метод ви будете застосовувати під час опанування географічних знань. Отже, на основі ваших знань та досвіду можна завбачити, як саме зміниться навколишнє середовище під впливом роботи промислового підприємства, яких змін зазнає акваторія моря, в результаті зміни спеціалізації порту або ділянка лісового масиву після прокладання по ній автомобільної дороги.

Статистична обробка інформації. Економічний прогноз. Кількісні параметри соціально-економічного розвитку суспільства досліджуються такою суспільною наукою як статистика. Вона вивчає явища та процеси розвитку суспільства, які мають масовий характер, тобто притаманні великій кількості об’єктів. Предметом її дослідження є кількісні параметри суспільних явищ. Статистика вивчає якісно визначені параметри, котрі мають певний економічний або соціальний зміст, пов’язані з відповідним показником часу та територією. Україна відзначається високим рівнем обробки статистичних даних.

При визначенні статистичних показників (наприклад: виробництво автомобілів, молока, визначенні рівня забезпеченості областей країни медичними послугами тощо) враховують наступні види статистичних закономірностей:

закономірності зміни у часі (закономірності динаміки);
закономірності розподілу одиниць сукупності за певною ознакою;
закономірності зміни складу та структури (структурні зрушення);
закономірності взаємозв’язку.

Сучасний розвиток економічної і соціальної географії, так як і економіки, неможливий без економічних прогнозів, які необхідні для визначення шляхів розвитку суспільства й напрямків використання економічних ресурсів. В умовах науково-технічного прогресу й удосконалення економічної системи держави, прогнозування стає одним з вирішальних наукових факторів формування стратегії суспільного розвитку.

Економічний прогноз — це науково обґрунтоване, ймовірне судження про можливі стани господарського об’єкта (економічної системи в майбутньому та альтернативні шляхи і терміни їх розвитку.

Економічне прогнозування. Прогнозування співвідноситься з більш широким поняттям передбачення як випереджуючого відображення дійсності, заснованого на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. В залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

Розділ І. Національна економіка та світове господарство

Тема 1. Національна економіка

§ 46. Економічний розвиток і національна економіка

Економічний розвиток. Вперше питання національної економіки почав досліджувати німецький економіст Фрідріх Ліст (1789-1846). Він звернув увагу на те, що країни в процесі свого економічного розвитку проходять певні стадії. І для того, щоб економічно більш слабкішим країнам, наздоганяти розвинуті, необхідно контролювати та прискорювати рівень економічного розвитку даної країни для того, щоб краще розвивати продуктивні сили даної країни як національної економічної системи.

Сучасною наукою економічний розвиток трактується як процес переходу від одного етапу економічного розвитку до іншого, при чому на новому етапі економічного розвитку виробляються крім старих груп товарів та послуг ще й абсолютно нові.

Економічний розвиток характеризується кількісними та якісним показниками суспільного продукту за певний проміжок часу. Економічний розвиток включає в себе фази економічного зростання та спаду. Наявність цих фаз є умовою економічного розвитку. Під час економічного зростання кількісні показники суспільного продукту збільшуються, а під час спаду — зменшуються. Аналіз економічного зростання здійснюється за допомогою спеціального інструментарію, до якого відносять перш за все збільшення потенційного чи реального валового національного продукту (ВНП). Економічне зростання можна схарактеризувати як стійке підвищення сукупного виробництва товарів та послуг, обсяг яких вимірюються в показниках ВНП. Виділяють два типи економічного зростання:

1) екстенсивний — обсяги суспільного продукту зростають за рахунок кількісного збільшення факторів виробництва. Наприклад, коли в країні для збільшення виробництва м’яса, збільшують поголів’я худоби, а для збільшення виробництва зерна — посівні площі.

2) інтенсивний — зростання масштабів випуску продукції на основі більш ефективних факторів виробництва за рахунок використання досконалішої техніки та використання нових технологій.

В основі економічного розвитку є виробництво, чинниками якого є праця, фінанси, природні ресурси (в тому числі й земля), технологія, інформація. Причинами вповільнення темпів економічного зростання є соціальні чинники — безробіття та низькі темпи впровадження досягнень науки та технологій.

Національна економіка. Наша Батьківщина є першою за площею європейською державою, що входить до числа найбільш населених країн континенту та має потужний ресурсний потенціал. З погляду економічної і соціальної географії Україна є досить цікавим об’єктом дослідження, так як вона має доволі потужну національну економіку.

Національна економіка — це взаємообумовлена система виробництва, обміну, розподілу та споживання продуктів матеріального і нематеріального виробництва, що історично склалася та розвивається на даній території.

Основою національної економіки є національний ринок. Він включає в себе декілька сегментів:

1) Ринок споживчих товарів і послуг. Саме на ньому формується попит на всі кінцеві блага, які виробляє національна економіка.

2) Ринок економічних ресурсів. Він тісно пов’язаний з ринком споживчих товарів і послуг. Складовими ринку економічних ресурсів є ринок землі, ринок паливних ресурсів, ринок електроенергії тощо.

3) Ринок праці. На ньому формуються вільні відносини між роботодавцями та робітниками.

4) Фінансовий ринок. Він виконує функцію «кровоносної системи» національної економіки. На ньому здійснюється обіг грошей, цінних паперів, валюти та немонетарного золота.

Показниками розвитку національної економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП) та валовий національний продукт (ВНП)

Валовий внутрішній та валовий національний продукти. Сукупну ринкову вартість усього обсягу кінцевого виробництва, яка відображається сукупністю всіх товарів і послуг вироблених та реалізованих країною протягом певного періоду часу називають валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Існує ще одна категорія, яка є доволі подібною до попередньої.

Таблиця 4

Показники ВВП на душу населення окремих країн світу (2014 р.) (за даними Світового банку)

Назва країни	ВВП на душу населення (в дол. США)
Бразилія	11612
Єгипет	3436
Індія	1630
Китай	7594
Мадагаскар	449
Німеччина	47627
Польща	14442
Швейцарія	84733
США	54629
Узбекистан	2130
Україна	3082

Це валовий національний продукт (ВНП). На відміну від попереднього показника, ВНП не включає в себе даних, що стосуються іноземних виробників які працюють в даній країні. ВНП використовують для характеристики або порівняння розвитку країн. Ще частіше для цього використовують похідну величину від цього показника — ВНП на душу населення, що є числовим вираженням частки від ВНП, поділеного на показник кількості населення країни. Цей цифровий показник доволі чітко відображає рівень розвитку національної економіки. За даним показником Україну відносять до групи середньо розвинутих країн. (див. таблицю 5).

Таблиця 5

Показники ВНП на душу населення окремих країн світу (2015 р.)

Назва країни	ВНП на душу населення (в дол. США)
Бразилія	11530
Єгипет	3050
Індія	1570
Китай	7400
Мадагаскар	440
Німеччина	47640
Польща	13690
Швейцарія	88120
США	55200
Узбекистан	2090
Україна	3560

Уважно вивчіть визначення понять «ВВП» та «ВНП» та поміркуйте, чому показники українського ВНП значно вищі ніж ВВП.

Індекс людського розвитку. Це цифровий показник, який був сформульований вченими-економістами ще в 1990 році, проте почав широко застосовуватися лише останнім часом. Це універсальний показник, що враховує рівні доходу на душу населення, рівень освіти та тривалість життя. Розроблена спеціальна методика визначення цих показників. Індекс людського розвитку (ІЛР) є традиційно високим в європейських, північноамериканських країнах Австралії та Новій Зеландії. Цей показник більш точно відображає рівень економічного розвитку країни. Наприклад, країни Близького Сходу, дещо відстають від країн Європи. А за показниками ВВП, він найнижчий в країнах Африки.

Скориставшись електронним ресурсом «Вікіпедія», порівняйте показники ВВП та ІЛР в країнах Європи та Близького Сходу.

Зверніть увагу, у країн, які знаходяться у першій світовій десятці показник ІЛР, є завжди вищим за 0,9. Лідерами за цим показником є Норвегія, Австралія, Швейцарія. Нідерланди, США (2014 р.). Показник ІЛР для кожної країни вказує на обсяг дій для досягнення визначених цілей: середньої тривалості життя — 85 років, повної грамотності населення та повного охоплення навчанням молоді, рівня середньорічних доходів на душу населення в розмірі понад 40000 дол. за паритетом купівельної спроможності національної валюти. Установлено такі значення ІЛР, які характеризують рівень розвитку: низький — < 0,5; середній — 0,5-0,8; високий — ≥ 0,8.

Україна за показниками ІЛР знаходиться вище середньосвітового рівня. Дослідження цього показника проводяться щодо 187 країн. Україна в 2013 знаходилася на 78 місці, а в 2015 — на 83. Нас «тягне до низу» невисокий показник тривалості життя, а «піднімає в гору» — високий рівень освіти.

Окрім індексу людського розвитку, доволі часто використовується термін «якість життя». Відомий економіст Богдан Гаврилишин до головних показників якості життя відносить 4 складових: повну політичну свободу, повний рівень добробуту, соціальну справедливість і співжиття з природою. Він вказує на те, що лише 4 країни світу: Норвегія, Швеція, Швейцарія та Австрія в повній мірі відповідають цим критеріям.

Висновки

1. Економічний розвиток включає в себе фази економічного зростання та спадів.
2. Національна економіка — це взаємообумовлена система виробництва, обміну, розподілу та споживання продуктів матеріального і нематеріального виробництва, що історично склалася та розвивається на даній території.
3. Головними категоріями, що характеризують господарство, є його галузева і територіальна структура.

Запитання і завдання

1. Поміркуйте (пригадавши матеріал 8-го класу), чому показники індексу людського розвитку Австралії є вищими ніж у США?
2. Порівняйте поняття «Економічний розвиток» та «економічне зростання». В чому полягає їх відмінність?
3. Дайте визначення понять «валовий внутрішній продукт» та «валовий національний продукт». Визначте їх спільні та відмінні риси.
4. На основі таблиць 1 та 2 порівняйте показники ВВП та ВНП в європейських та інших країнах. Зробіть висновок.

Користуючись інтернет-джерелами та довідковою літературою, дослідіть вклад М. Туган-Барановського та Б. Гаврилишина у світову науку. Підготуйте короткі виступи про значення діяльності одного із цих вчених для розвитку України.

Мал. 102. М. Туган-Барановський — відомий економіст та економ-географ, який досліджував питання розвитку національної економіки

Дослідження національної економіки. Дослідження національної економіки, як складного господарського комплексу здійснюється багато років. Цьому та суміжними з ним питанням присвячено багато робіт як економістів, так і економ-географів. Нижче подано інформацію про вітчизняних та зарубіжних вчених., дослідження яких відіграли вагому роль у вивчені як світової, так і національної економіки та підкреслили роль економічної і соціальної географії у цих процесах.

Зміст