Географія України. 10-11 клас. Топузов
§ 4. Карта як візуалізація просторових даних
Карта як джерело інформації. Кожна географічна карта, як уже вам відомо має загальноприйняту статуру: градусну сітку та систему умовних знаків. Градусна сітка дозволяє визначити географічні координати (широту та довготу) будь-якої точки. На основі розвитку комп’ютерних технологій, в останній час, все більш інтенсивніше розвиваються геоінформаційні системи — вони являють собою сучасну комп’ютерну технологію, що дозволяє поєднати модельне, електронне, картографічне зображення із візуально-довідковою інформацією різного характеру. Важливо зазначити, що ГІС характерна візуалізація (може нести одразу зображення, відео), мобільність (змінює масштаб та наповнення), направленість та, навіть, багатошаровість (довільна кількість різних тематичних шарів об’єднані в одну пов’язану систему). Прикладом може бути GRASS (мал. 11) — (система підтримки аналізу географічних ресурсів) це ГІС вільного користування для обробки супутникових знімків, створення карт, просторового моделювання і візуалізації, тощо.
Мал. 11. Геоінформаційна система GRASS (GRASS GIS)
Поміркуй, які можна виділити особливості ГІС і як учні можуть використати їх у вивченні географії?
Легенда карти. Правильне «читання» карти зобов’язує з’ясувати її тематику та призначення, а потім уважно ознайомитися з легендою карти, яка є своєрідним шифром для розкриття «закодованого» змісту карти.
Різні за змістом карти ілюструють природні особливості, ресурсну базу, економіку та соціальну інфраструктуру України, окремих регіонів та країн і світу в цілому. Вони мають різний масштаб, у залежності від охоплення території і за своєю змістовою характеристикою є тематичними картами. Легенда карти — це згрупована сукупність умовних позначень з деталізацією їх змісту на карті. Вона виноситься на поля карти і у більшості випадків розташовується у одному або двох її нижніх кутах та полегшує «читання» змісту карти.
Знайди легенду на картах атласу, проаналізуй їх, з’ясуй що там зазначається?
На основі легенди охарактеризуй карту та визнач її тематику (на вибір).
Зобразити об’єкт на карті можна різними способами картографічного зображення. Основним елементом цих зображень є умовні знаки, які відрізняються за формою, кольором, розміром. Часто використовуються і позамасштабні знаки, на які не впливають зміни масштабу.
Способи зображення географічних об'єктів та явищ на картах. Об’єкти та явища, що відбуваються на місцевості, на картах різноманітні за своїми ознаками: одні характеристики (наприклад, рельєф) є місцевими, а інші притаманні всій території; деякі сталі, а деякі постійно змінюються. Тому всі вони позначаються різними способами такими, які найбільш ефективно забезпечують висвітлення їх основних особливостей.
Які характеристики місцевості є сталими, а які змінні
Використовуються в сучасній картографії біля 14 способів формування знаків і картографічних зображень: Спосіб значків; Спосіб лінійних знаків; Спосіб ареалів; Спосіб знаків руху; Спосіб ізоліній; Спосіб крапок; Спосіб кількісного фону; Спосіб якісного фону; Спосіб картограм; Спосіб картодіаграм; Спосіб локалізованих діаграм; Спосіб тіньової пластики; Спосіб перспективного зображення; Спосіб гіпсометричного забарвлення.
Мал. 12. Частина карти із застосуванням різних типів значків
Спосіб значків (мал. 12) — це відображення на карті локалізованих на місцевості об’єктів, явищ відповідними умовними позначеннями. За формою значки поділяють на геометричні (корисні копалини), буквені (скорочення, хімічні елементи) та наочні — схожі на предмет, що зображають (тварини, рослини). За допомогою цих позначень показують родовища корисних копалин, місця поширення певних тварин, розташування природоохоронних об’єктів, населених пунктів. Значками часом позначають і певні явища природи, таким чином вказуючи їх місце розташування. Значки не виражаються в масштабі карти.
Способом ареалів показують зони поширення тих чи інших об’єктів за допомогою площин. Такі зображення притаманні карті природних зон, рослинного покриву, тваринного світу.
Знайди карти з відповідним способом позначення в атласі та роздивися як позначити ареал?
Об’єкти лінійної протяжності, ширина яких не виражається в масштабі карти позначають лінійними знаками. Вони передають на карті: річки, канали, кордони, шляхи сполучення.
Знайди відповідні позначки в картах атласу та роздивися як позначаються лінійні знаки?
Знаки руху використовують, щоб чітко передати динаміку (переміщення) природних та суспільних явищ: морських течій, вітрів, транспортних перевезень. Знаки руху найчастіше показують стрілками.
Способом ізоліній охоплюють сукупність точок, що характеризуються однаковими показниками. Ізолінії використовують при зображені на картах рельєфу (горизонталі), кліматичних картах — температуру повітря (ізотерми), атмосферний тиск (ізобари) тощо.
Спосіб кількісного фону показує кількісні відмінності деяких явищ, що суцільно поширені на визначеній території. Прикладом можуть слугувати карта густоти населення чи середньорічна кількість опадів на кліматичній карті. Середньорічна кількість опадів відображається за допомогою ізоліній (ізогієт). Так само і густота населення - це не кількісний фон. Кількісний фон - це ступінь розчленування рельєфу.
Знайди знаки руху, кількісний фон та ізоліній на кліматичній карті України, що ними позначається?
Спосіб якісного фону показує якісні відмінності деяких явищ, що суцільно поширені на визначеній території. Тобто виділяються території із схожими якісними показниками, наприклад, карта ґрунтів України.
Знайди карту ґрунтів України та порівняй спосіб якісного фону, кількісного фону та спосіб ареалів, визнач подібні та відмінні риси цих способів позначення?
Спосіб картограм (мал. 13) являє собою зображення середнього кількісного значення інтенсивності якоїсь величини, переважно, в межах територіально-адміністративних одиниць (областей, районів...) за допомогою фоново-площинного зображення. Можуть використовувати, наприклад, для позначення середнього значення виробництва сільськогосподарської продукції, характеристик природного та механічного приросту в регіонах України.
Мал. 13 Частина карти із застосуванням способу картодіаграм
Спосіб картодіаграм та спосіб локалізованих діаграм являють собою зображення за допомогою діаграм сумарної, структурованої величини якогось явища, що стосується певної території (наприклад, карта зовнішньо-економічних зв’язків України в світі) та локалізованих точок (наприклад, роза вітрів, кліматодіаграма) відповідно.
Знайди відповідні карти та проаналізуй їх способи зображення.
Спосіб тіньової пластики — це зображення різних форм рельєфу за допомогою відмінювання їх схилів (штрихуванням та вимиванням). Цей спосіб використовують на картах підвищеної якості дрібного масштабу.
Фізіографічний спосіб являє собою при позначенні певних форм рельєфу відповідним тривимірним малюнком. Цей спосіб одночасно виглядає досить ефектно і є дуже давнім, тому сьогодні він використовується переважно на туристичних картах.Спосіб гіпсометричного зображення являє собою пошарове зафарбовування різними відтінками висотних площин. Цей спосіб використовується у позначенні рельєфу суші, але найбільшої популярності він отримав у позначенні глибин морів та океані, наприклад: «чим темніше — тим глибше» і навпаки.
Зображення висот та глибин на картах. На картах на яких потрібно позначити висоти або глибини частіше за все наносяться горизонталі таким чином, щоб проміжки між ними на карті розфарбувати способом гіпсометричного зображення. Кольори, що використані на карті для позначення рельєфу, та глибин пояснює шкала висот і глибин (мал. 14). Її розміщують поруч з рамкою карти, переважно, у нижньому правому куті карти. Шкала дає змогу легко визначити через скільки метрів проведені горизонталі. На плані зеленим кольором зафарбовані вкриті лісом території, а на карті — низовини, тобто місцевості з висотами нижче за 200 м; чим колір темніший, тим висота рельєфу вища. Чорними цифрами підписані точні значення висоти суходолу.
Мал. 14 Шкала глибин та висот
Розглянь фізичну карту України, шкалу висот та глибин та з’ясуй яким кольором позначені височини та гори?
За допомогою географічної карти можна визначати глибини Світового океану чи моря. Синім кольором проведено ізобати, що сполучають точки з однаковою глибиною. По них можна дізнатись про нерівності дна океанів, морів та озер. Відповідно до шкали глибин кожному проміжку між ізобатами відповідає свій колірний відтінок — від темно синього і до світло блакитного. Чим глибше ділянка моря або океану, тим темніший вигляд вона має на карті, а синіми цифрами підписані точні значення глибин.
