Перший український король. 7 клас. Гісем
Монгольська навала
Чингісхан. Китайський середньовічний малюнок
1. «Сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи»
Важливою подією в біографії князя Данила Романовича була битва на річці Калка. Це бій між русько-половецькими силами й монгольським військом, який став провісником монгольської навали на Русь.
Дата й місце події залишаються спірними. Найпоширеніша на сьогодні версія — 31 травня 1223 p., ще три дні тривала облога монголами табору київського князя. Місце битви — притоки річки Кальміус (можливо, річки Кальчик, Калець тощо) або, за іншою версією, береги річки Каратиш (Володарський район Донецької області).
Зіткненню руських князів із монголами передували події, які відбувалися за тисячі кілометрів від Русі. У 1220 р. під час завоювання Чингісханом Хорезму розпочався похід монгольських полководців Джебе та Субедея — далекий стратегічний рейд із метою глибокої розвідки причорноморських степів, де панували половці — давні противники монголів у боротьбі за степ. У 1222 р. монгольські полководці розгромили грузинські війська, аланів та половців, змусивши останніх розпочати переговори про союз із руськими князями. Хан Котян звернувся по допомогу до свого зятя, галицького князя Мстислава Удатного, і той разом із великим київським князем Мстиславом ініціював велику княжу коаліцію.
На початку 1223 р. монгольські війська розгромили основні сили половців, вторглися до Криму і захопили Сурож. Літописець повідомляв: «І прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: “Якщо ви не поможете нам, — то ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете”. І була рада всіх князів у городі Києві, і нарадились вони так: “Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй”».
Схема битви на річці Калка 31 травня 1223 р.
Річка Каяла-Берда. Імовірно, у цих місцях відбулася битва на річці Калка. Фото В. Кравченко
Дії монголів у 1222—1223 рр.
Битва на річці Калка. Художник Д. Забкін
Атака монгольської кінноти. Сучасна реконструкція
Були сформовані три групи військ: київська на чолі з князем Мстиславом Романовичем, чернігово-смоленська (очолив чернігівський князь Мстислав Святославич) і галицько-волинська на чолі із Мстиславом Мстиславичем Удатним, головним ініціатором походу. Князь суздальський Юрій Всеволодович обмежився допоміжним загоном ростовського князя, який вирушив запізно і незабаром повернувся назад.
Військо об’єдналося на правому березі Дніпра, біля острова Хортиця, куди прибули половецькі загони. До руських князів перед тим прибули монгольські посли, пропонуючи союз проти половців. На вимогу останніх послів вбили, що зробило неминучою війну з Монгольською імперією. За кілька днів прибуло нове посольство з оголошенням війни: «Ви послухали половців, а послів наших перебили; йдете проти нас, то йдіть; ми вас не чіпали, хай усім Бог (суддя)».
Монгольський лучник. Китайський малюнок ХІІІ ст.
- Якою була основна зброя монголів?
Князівська дружина. Сучасна реконструкція
Через суперництво трьох Мстиславів руське військо не мало єдності: одні вимагали наступу, інші наполягали на обороні.
У 20-х числах травня 1223 р. передові загони Мстислава Удатного перейшли Дніпро та знищили невеликий монгольський загін тисячника Гемябега, якого стратили половці, союзні Русі. 23 травня 1223 р. Мстислав Удатний переконав решту князів почати рішучий наступ у глиб лівобережних степів, який тривав ще вісім днів. Зрештою противники зустрілися на річці Калка.
Сили сторін визначити складно. У джерелах згадується, що монголи, вирушаючи в похід, мали два тумени кінноти (підрозділи по 10 тис. воїнів кожен). Проте за час походу вони мали втрати, але в той самий час поповнювалися за рахунок підкорених кочових племен та донських бродників. Цифри щодо кількості русько-половецького війська взагалі коливаються від фантастичних 103 тис. до більш імовірних 30 тис. осіб.
Зброя руських воїнів. Матеріали розкопок
31 травня 1223 р. передові полки Мстислава Удатного переправилися через річку й почали наступ, причому попереду йшли волинці Данила та Мстислава Німого, а також половці воєводи Яруна. Галицький князь не узгодив своїх дій із чернігівськими й київськими князями, сподіваючись на швидку і легку перемогу. Половці, які рухалися попереду основних сил союзників, не встояли перед ударом монголів і почали тікати. Їхній відступ змішав галицько-волинські полки, що були змушені перейти до оборони. Молодий князь Данило хоробро бився зі своїми волинськими полками в перших лавах, діставши поранення в груди списом (родича врятував луцький князь Мстислав Німий). На допомогу йому прийшли чернігівці та сіверяни, серед яких особливо відзначився курський князь Олег Святославич. Проте Джебе та Субедею вдалося переламати хід битви на свою користь, створивши загрозу оточення й змусивши галицько-волинські та чернігово-сіверські полки рятуватися втечею. Данило, будучи пораненим і зрубавши древко списа, що застряг у його латах, зумів організовано вивести своїх воїнів з оточення. Тим часом київський князь Мстислав Романович зі своїми турово-пінськими васалами не встиг вступити в бій. Спостерігаючи катастрофічну ситуацію, він зачинився в укріпленому таборі «у кам’янистому місці» на березі Калки. Монголи, залишивши частину війська стерегти Мстислава, розпочали кількаденне переслідування руських полків, що відступали, наслідком чого став їхній розгром (урятувалася частина чернігово-сіверців і більша частина волинян і галичан). Ускладнювало порятунок те, що перед початком наступу у степ Мстислав Удатний наказав знищити за собою човни на Дніпрі.
Князь на чолі війська. Мініатюра з Радзивіллівського літопису
Князь на чолі дружини. Мініатюра «Сказання про Бориса і Гліба» із Сильвестрівського збірника
Полководець Джебе
Полководець Субедей (Субеде). Китайський середньовічний малюнок
Доля киян і турово-пінців виявилася найтрагічнішою. Мстислав Романович три дні мужньо тримав оборону, однак, потерпаючи від нестачі води, піддався на обіцянки з цілуванням хреста союзного монголам ватажка бродників Плоскині про помилування в обмін на грошовий викуп. Однак, коли руське військо вийшло з укріплень, князів зв’язали і передали монголам, а обеззброєних воїнів стратили.
Калка. Полон Мстислава Романовича. Художник П. Риженко
Монголи святкують перемогу в битві на річці Калка
Монголи, що бенкетують після битви на річці Калка. Художник М. Кошелєв
Справляючи бенкет із приводу перемоги, монголи змусили князів лягти на землю, після чого поклали на них дерев’яні ворота табору, на які поставили лави та столи. Людей буквально розчавили. Такими діями монголи нібито виконали обіцянку не проливати крові, яку давали під час переговорів.
«А князів придавили, поклавши їх під дошки, а татари зверху сіли обідати; так задихнулися князі і закінчили своє життя», — розповідає літопис.
Головними причинами поразки стали насамперед неузгодженість дій руських князів і тактично грамотні дії монгольських полководців. У битві на річці Калка загинуло майже 90 % руського війська, у тому числі 12 князів (серед них Мстислав Романович і Мстислав Святославич). Ця битва стала однією з найважчих поразок руських військ. Південні й центральні руські землі втратили своїх володарів і військо, натомість почала зростати роль Володимиро-Суздальського князівства на південному сході й Галицько-Волинської держави на заході.
Із берегів річки Калка монголи рушили на Київ, який лишився без захисту, і підійшли до Новгород-Святополча (між Каневом та Трипіллям). Проте невелике монгольське військо тоді не наважилося заглиблюватися в густо заселене Середнє Подніпров’я й повернулося додому.
Удруге монгольське військо прийшло до Східної Європи через 13 років — уже під керівництвом онука Чингісхана Батия.
Доволі поширеним є твердження, що ця поразка нічого не навчила князів, які продовжили свої чвари. Проте поведінка Данила Романовича під час монгольської навали свідчить про протилежне.
ПОМІРКУЙТЕ
Яким був результат першої зустрічі руських князів із монголами?
