Хрестоматія з української літератури. Базовий рівень. 10 клас. Фасоля
Олександр Олесь
(Олександр Іванович Кандиба)
(5 грудня 1878 - 22 липня 1944)
Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка!»
Михайло Грушевський
Весь Божий світ сміявсь, радів.
Раділо сонце, ниви, луки.
І я не виніс щастя-муки,
І задзвеніли в серці звуки,
І розітнувсь мій перший спів.
Олександр Олесь
З журбою радість обнялась...
З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто - не знаю я...
1906 р.
ОСМИСЛЮЄМО ПРОЧИТАНЕ:
- 1. Які контрастні поняття покладено в основу вірша «З журбою радість обнялась...»? Поясніть значення антитези у творі.
- 2. Чи можна стверджувати, що мотиви радості й журби є провідними у творчості Олександра Олеся? Відповідь обгрунтуйте.
- 3. Складіть власні асоціативні грона «Радість» та «Журба». Порівняйте свої уявлення із баченням поета.
ЧАРИ НОЧІ
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе -
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, -
Гори! Життя - єдина мить,
Для смерті ж - вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас - боги скупі,
Над нас - глухі й нечулі...»
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її -
Знов молодість не буде!»
1904 р.
ОСМИСЛЮЄМО ПРОЧИТАНЕ:
- 1. Яким настроєм наповнена поезія «Чари ночі»? Сформулюйте тему та ідею твору.
- 2. Охарактеризуйте ліричного героя поезії. Які почуття його сповнюють?
- 3. З якою метою автор використовує композиційний прийом обрамлення?
- 4. За допомогою яких художніх образів автор передає життєстверджуючий настрій поезії?
- 5. Дослідіть роль використання стилістичних прийомів алітерації та асонансу в створенні інтонаційної виразності, мелодійності вірша.
- 6. Які ознаки модерністської поезії наявні у вірші «Чари ночі»?
