Розділ VI. Україна у 60-90-их роках XX (20) століття

ТЕМА 1. Відбудова України. Голод 1946-1947-их років

Діти, у цьому розділі ви дізнаєтеся про життя українців у повоєнні роки. Познайомитеся із такими історичними подіями як засудження культу особи Сталіна, політика Микити Хрущова, участь українців у освоєнні космосу, культурний та економічний розвиток України в 60-90-их роки XX (20) століття, Чорнобильська катастрофа тощо.
На цьому уроці ви дізнаєтеся про відбудову України та голод в 1946-1947 роках.

Війна принесла багато втрат Україні. Її господарство було зруйноване двічі: спочатку під час відступу Червоної армії, а потім нацисти, відступаючи з українських земель, нищили все, що можна було. Гітлерівці зруйнували 714 міст і 28 тисяч сіл. У руїнах лежали найбільші підприємства республіки: «Запоріжсталь», «Азовсталь», Маріупольський металургійний завод, ДніпроГЕС, шахти Донбасу та десятки тисяч інших підприємств. Після війни понад 10 мільйонів українців залишилися без домівок.

Відбудова господарства почалася одразу після звільнення української території від окупантів. Великий тягар ліг на плечі жінок та підлітків. Долаючи великі фізичні навантаження, жінки працювали шахтарями, будівельниками, трактористами. За три повоєнні роки в господарство України повернулося більше 2 мільйонів демобілізованих чоловіків. Влада СРСР також спрямовувала з інших регіонів країни велику кількість людей на відбудову важливих промислових об'єктів. Наприклад, тільки на шахти Донбасу щорічно відправлялося до 50 тисяч осіб.

Зруйнований Київ

Незважаючи на значний примус у процесі відбудови, переважна більшість трудящих добре розуміли, що саме своєю працею вони створюють кращі умови життя для себе та своїх родин. Протягом чотирьох повоєнних років в Україні були відбудовані всі важливі промислові підприємства, а рівень розвитку народного господарства досяг довоєнних показників.

Сільське господарство після визволення України залишалося у важкому стані. Багато земель за роки війни були занедбані. Основною робочою силою на селі були жінки та підлітки. У відновлених колгоспах не вистачало тракторів, комбайнів та іншої техніки. Для оранки землі запрягали корів. Часто колгоспниці й самі впрягалися в плуги, копали лопатами землю тощо. Оплата праці українських селян була мізерною, тому більшість виживала завдяки підсобним господарствам, але умови для їхнього розвитку були несприятливими. Ті селяни, які вирощували городину, тримали птицю, корів, свиней, мали фруктові дерева, платили великі податки та здавали державі молоко, м'ясо та яйця.

Незважаючи на складне становище у селі, радянський уряд підвищив норми здачі зерна для українських колгоспів. У 1946 році несприятливі погодні умови (малосніжна й холодна зима та посушливе літо) призвели до низького урожаю. Щоб забезпечити виконання державного плану зі здачі хліба, в українські села прибули представники комуністичної партії та радянської влади. Вони організували насильницьке вилучення зерна в колгоспах. Почався падіж худоби. Щоб вижити, селяни відкопували з-під снігу мерзлу картоплю, буряки, їли кору дерев, дрібних гризунів тощо. У 1946 році від голоду в Україні померло близько 1 мільйона осіб.

Хоч керівник СРСР Йосип Сталін і не визнавав голоду в Україні, але на початку 1947 року був змушений поступитися. Напередодні весняної сівби колгоспам було надано посівне зерно, а для працівників було організовано сільські їдальні. Після врожаю 1947 року голод почав згасати, але назавжди залишився в пам'яті українського народу.

Оранка колгоспної землі (Полтавщина, 1946 рік)

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

Демобілізація - повернення з війни солдатів і офіцерів.
Колгосп - колективне господарство.
1946-1947 роки - голод в Україні.

• З ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ

Із скарги колгоспників с. Попелюхи Піщанського району Вінницької області до голови уряду УРСР Μ. Хрущова (1946 рік)

«Микито Сергійовичу ... обірвані ми всі, голі й босі, брудні й голодні, на людей не схожі, гірше худоби живемо ... люди наші з голоду мруть, діти від недоїдання та хвороб стають каліками. Харчуємося ми лободою, корою, а у кого є гроші, то йдуть в місто за хлібом і купують його в комерційних магазинах, але за хлібом йти далеко - 140-160 кілометрів ...»

Із спогадів Р. Комар (м. Новомосковське, Дніпропетровська область)

«Люди вмирали на дорогах, вокзалах. Одна жінка лягла на вокзалі у Садгорі і померла, а дитина повзає поруч і плаче. Діти були слабкими, хотіли їсти, голодували: йде, йде, бідолаха, хитається, падає і вмирає... Були випадки, коли діти помирали (в школах) на руках у вчителів...»

ЗАПИТАННЯ

1. Скільки міст і сіл було зруйновано в Україні внаслідок воєнних дій?

2. Чому нацисти, залишаючи Україну, руйнували підприємства?

3. Які українські підприємства були зруйновані?

4. Хто відбудовував зруйновані міста й підприємства?

5. У якому стані було сільське господарство після війни?

6. Користуючись фото «Оранка колгоспної землі», поясніть, чому у якості тяглової сили використовувалися корови.

7. Коли розпочався голод?

8. Назвіть причини повоєнного голоду в Україні?

9. Чим харчувалися люди під час голоду?

10. Скільки українців померло внаслідок голоду?

ЗАВДАННЯ

1. Опрацювавши текст підручника, випишіть назви українських підприємств, зруйнованих у роки війни.

2. Складіть речення зі слів: перемогли, нацизм, Наші, прабабусі, та, прадіди, не, тільки, але, й, відновили, господарство, зруйноване, українське.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Під час німецько-радянської війни 1941-1945 років у полон до Червоної армії потрапило близько 2,5 мільйонів осіб. Полонені німецькі солдати працювали на відбудові промислових підприємств України, шахт, доріг, мостів, шкіл, лікарень та житлових будинків.

Тисячі німецьких інженерів та науковців були задіяні в реалізації ракетної, ядерної та авіаційної програм СРСР. Вони також працювали на відповідальних ділянках підприємств із випуску засобів зв'язку, суднобудування, хімічної промисловості тощо.

За свою роботу полонені отримували невелику заробітну платню, їм видавалося мило та одяг, вони могли листуватися із рідними та отримувати грошові перекази з Німеччини.

Останні полонені німці покинули територію СРСР у 1955 році.