Українська література. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). 6 клас. Дмітрієва

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Скільки днів — стільки свят

Про Новий рік

У народі кажуть: скільки днів — стільки й свят. Та проте один із святкових днів особливий. Ви, очевидно, здогадалися — мова йде про Новий рік.

З Новим роком пов’язані обряди та дійства: щедрування й колядування, вертепні вистави з Маланкою та Козою, защедрини на врожайний рік.

На Новий рік бажають: «Щоб бджоли велися та медок носили», «Щоб у коморі зерна були гори», «Щоб вівці та корови були в господаря здорові»...

Вважалося, що кожен, хто відвідає на Новий рік оселю сусіда чи родича, має засіяти долівку житнім зерном, побажати найкращих гараздів родині й господарству.

Особливою втіхою були новорічні обряди для дітвори. Ватагами й поодинці вони оббігали односельців, посівали їм і промовляли:

Житом, житом із долоні,

по долівці, по ослоні

засіваю в вашій хаті —

будьте дужі та багаті,

щоб збулося все нівроку —

з новим щастям, з Новим роком!

За Василем Скуратівським

1. Які обряди та дійства пов’язані з Новим роком?

2. Що люди бажають один одному на Новий рік?

3. Прочитай, які слова промовляли діти-посівальники.

Загадка

Сніг біленький і м’який —

подивиться любо.

І дерева, й малюки

одягають шуби.

Листя і трави нема,

бо до нас прийшла ... .

(зима)

Колядник

Є колядочка у Гриця:

«Коляд-коляд-колядиця!»

Мати хусткою зав’яже —

тільки носик вигляда.

Хоч мороз «Дошкулю» каже,

так на те ж і коляда!

Гриць завбільшечки з мізинець,

але справжній колядинець.

Колядує, як годиться:

«Коляд-коляд-колядиця!

Дайте, дядьку, пиріг,

покладу собі у міх!

А не дасте пирога,

візьму бика за рога

та виведу на поріг,

та викручу правий ріг!»

Ось до іншого йде двору,

напуска ману сувору:

«Дядьку, дайте ковбасу,

а то хату рознесу!»

А дорослі тьоті й дяді

цим колядкам дуже раді.

І дають то те, то се,

і в торбинці Гриць несе,

мов господар із базару,

сливи, груші для узвару

й гарбузці аж золотисті,

й трохи кроликам вівса,

й пироги пухкі, пашисті,

й над усім цим — ковбаса!

Сам завбільшечки з мізинець,

коляд-коляд-колядинець.

Дмитро Білоус

Напуска ману сувору — вдає з себе сувору людину.

1. Прочитай вірш мовчки, а потім — виразно вголос.

2. Коли виконують колядки?

3. Який завбільшки колядинець Гриць?

4. Що наколядував у свою торбинку Гриць?

5. З яким настроєм виконують колядку?

6. Які колядки ти знаєш?

Щедрівки

* * *

Щедрівочка щедрувала,

під віконце підбігала:

— Що, бабусю, напекла,

то нам — до вікна.

Не щипай, не ламай,

а по цілому давай.

* * *

Щедрівочка щедрувала,

до віконця припадала:

— Чи ти, тітко, наварила,

чи ти, тітко, напекла?

Неси мені до вікна.

А в нашої неньки

рученьки біленькі,

кругом столу ходить,

варенички робить.

1. Прочитай щедрівки з відповідною інтонацією.

2. У яких словах відтворено сподівання щедрувальників на винагороду за вітання?

Засівальна

Сію, вію, завіваю,

з Новим роком вас вітаю!

На той Новий рік,

щоб ліпше вродило, ніж торік!

З Новим роком йду до хати,

сію, вію, завіваю,

вашу хату не минаю,

щось вам маю підшукати:

щоби діти всі здорові,

їсти кашу всі готові,

щоб вам була з них потіха,

а нам грошей хоч пів міха!

Ліпше — краще.

Потіха — радість.

Пів міха — пів мішка.

1. Зачитай вітання, висловлені у засівальній.

2. А тепер відшукай і зачитай побажання. Кому їх адресовано? Про що в них мовиться?

Золотий павучок

(Скорочено)

Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь...

Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик.

У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху.

Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і «чіт-нечіт», і «скіки-скіки», і, звичайно ж, «смішний телефон».

А на свята їхній татусь наймав бричку із золотогривим конем, і вони всі разом їхали за місто до лісу...

Але одного дня все перемінилося — на їхню країну напав північний ворог. Страшне горе, мов темна ніч, огорнуло всіх людей. Не оминуло воно й цю родину: тато пішов захищати рідний край, а мама і троє діток лишилися самі.

Була зима з високими снігами. Але вперше у їхньому домі не чутно було дитячого щебету... Хіба дуже повеселишся, коли нема чого їсти?

Уперше святий Миколай не приніс їм нічого, — а вони ж цілий рік були такі слухняні...

— Може, Миколай передасть нам дарунки аж на Різдво? — сумно замріялась маленька Настуня.

І ось настав Святий вечір. Щоб хоч трохи утішити рідних, Тарасик з самого рання пішов до лісу і привіз на санях ялинку.

Ялинка була дуже гарна, але прикрасити її не було чим...

Кілька днів тому Ільчик з Настунею крадькома пішли на ринок і виміняли усі їхні тридцять три ялинкові прикраси на тридцять три картоплини...

Правда, колись, окрім яскравих іграшок, вони чіпляли на ялинку обгорнуті в золоту фольгу горішки, яблука, а ще солодкі зірочки та місяченьки, спечені зі смачного тіста...

Однак сьогодні ялинка стояла без жодної прикраси.

Коли звечоріло, матуся заслала стіл білою скатертиною і вони посідали до столу. Ох і сумний був той Святвечір!

Уявіть собі: на різдвяному столі, окрім чотирьох картоплин і чаю, не було нічого. У кутку сиротливо щулилася неприбрана ялинка, а за столом не було тата. Хтозна, чи й живий він був... Згадавши про тата, діти ще дужче засумували...

Але мама сказала:

— Не журіться, мої серденятка. Пам’ятаєте татів дарунок на минуле Різдво? — і почала виймати зі скрині одяг для Ангела, маску Кози і яскраві різнокольорові стрічки.

Тарасик переодягся на Козу, Ільчик — на Ангела, а Настуня прикрасила свою голівку стрічками.

— Які ж бо ви в мене гарні! — захоплено сплеснула в долоні матуся. Шкода, що татко вас не бачить... Слухайте, а чи не заколядувати нам його улюблену коляду! — І вони заколядували «Добрий вечір тобі, пане господарю!». Мама сказала:

— Ви так старалися, що коляда, мабуть, долинула аж до нашого татуся. Вона зігріє його у тих холодних снігах...

— Дивіться, дивіться! — раптом вигукнув маленький Ільчик і показав на ялинку.

Усі здивовано повернули свої голови.

— Що за диво?! — сплеснули вони руками. — Хто це так чарівно прикрасив нашу ялиночку?!

А дивуватися й справді було з чого: ялинка зверху донизу стояла зодягнута в тонке золотисте плетиво і, наче казкова принцеса, осявала собою всю вітальню. А на самому вершечку сяяла мовби зіронька.

— Гляньте! Та це ж маленький золотий павучок! — вигукнула Настуня. — Це він прикрасив нам ялиночку!

Діти повибігали з-за столу, взялися за руки й почали танцювати довкола ялинки. Вони підстрибували і співали:

Павучок, павучок,

золотий чарівничок!

Сплів ялиночці убрання

із небесних ниточок!

Павучок, павучок,

золотий чарівничок...

Раптом у двері хтось постукав. Усі перестали веселитись і злякано завмерли: «Хто б то міг бути?..»

Мама відчинила двері і мало не зомліла: на порозі стояв... їхній тато! Він був змучений, худий, але очі його світилися тихою радістю.

— Війна скінчилася. Ми перемогли ворога, — сказав він і почав виймати з рюкзака і з кишень смачнющі різдвяні гостинці.

Усі кинулися йому на шию, і я навіть не можу описати, скільки радості, щасливих слів і дзвінких колядок було того різдвяного вечора! Усі сміялися, галасували, танцювали, обіймалися, показували татові ялинку і знову сміялися й колядували...

А на самому вершечку ялинки сидів щасливий золотий павучок і таємниче підморгував їм то правим, то лівим очком. Ось так:

кліп-кліп, кліп-кліп, кліп-кліп...

Іван Малкович

Бричка — легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом.

1. Як жила сім’я, доки на країну не напав ворог?

2. На що сподівалися діти, коли вперше святий Миколай не приніс їм дарунків?

3. Що зробив Тарасик, щоб утішити рідних?

4. На що Ільчик із Настунею виміняли ялинкові прикраси?

5. Яким був Святвечір без батька?

6. Яку пораду дітям дала мама?

7. Про кого мама розповіла малому Ільчикові?

8. Яке диво сталося зі святковою ялинкою? Знайди і прочитай її опис.