§ 16. Соціальна небезпека інфекційних захворювань (епідемії та пандемії). Соціальні наслідки неінфекційних захворювань та їх профілактика. Запобігання дискримінації людей, що мають туберкульоз, СНІД, COVID-19

Поміркуйте й обговоріть ситуацію. Відомо, що видатна українська поетеса Леся Українка з дитинства була хворою на туберкульоз. Її лікували, намагалися допомогти, бо дівчинка дуже страждала. Але туберкульоз перемагав: спочатку він уразив кістки, потім перейшов на легені й нирки. Леся була мужнім воїном. Вона називала свою боротьбу з хворобою «тридцятилітньою війною» і воювала з неймовірною витримкою та хоробрістю. Як ви вважаєте, чим могла би допомогти їй у цій боротьбі сучасна медицина XXI сторіччя? Як би склалася доля поетеси, якщо б медична наука вже тоді знала і вміла те, що знає і вміє сьогодні?

Соціальна небезпека інфекційних захворювань (епідемії та пандемії)

Є хвороби, які виникають і поширюються завдяки несприятливим соціально-економічним умовам, що склалися в тій чи тій країні. Такі хвороби називають соціальними. Велика кількість із них є інфекційними, тобто такими, які передаються від хворої людини до здорової. На жаль, інфекційні соціальні хвороби є досить численними, швидко й непередбачено поширюються, мають різноманітні негативні наслідки.

Поняття «соціально значущих хвороб» з’явилося в XIX столітті й уперше було застосовано щодо захворювання на туберкульоз. Про таку хворобу знали ще наші давні предки. На туберкульоз хворіли мешканці Єгипту, Давньої Греції, Давнього Риму. Про нього писали видатні лікарі Гіппократ і Клавдій Гален. Це була страшна хвороба, яка до XX століття була практично невиліковною.

Поділіться своїми думками. Таке інфекційне захворювання, як туберкульоз, існує стільки ж, скільки саме людство. Щороку в сучасному світі помирає від туберкульозу біля трьох мільйонів людей. Майже всі вони мешкають у бідних країнах із поганим економічним і соціальним становищем або там, де ведуться війни. Як ви вважаєте, чому туберкульоз віднесли до соціальних інфекційних хвороб? Навіщо 24 березня у всьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з туберкульозом?

До соціальних інфекційних хвороб, окрім туберкульозу, відносяться також гепатити, СНІД, COVID-19, грип, дифтерія, педикульоз, поліомієліт, малярія, холера, чума, черевний тиф тощо. Такі соціально значущі хвороби мають не лише медичне, але й соціальне значення, бо вони є загрозою для значної кількості людей, які потребують соціального захисту.

Обговорення в загальному колі. Розгляньте світлини. Обговоріть питання: «У яких випадках є потреба в карантині (у школі, країні)?».

Основними ознаками соціально значущих інфекційних хвороб є масовість захворювання, швидкі темпи росту чисельності захворілих, висока інфекційна небезпека для навколишніх. Більшість із цих хвороб призводять до втрати працездатності, потребують величезних фінансових витрат на профілактику, лікування й реабілітацію тих, хто перехворів. Тобто такі хвороби несуть економічну й соціальну небезпеку. Для боротьби з ними потрібні великі зусилля суспільства.

Коли інфекційна хвороба є новою для певної популяції людей, то вона поширюється зі швидкістю, яка значно перевищує очікувану. Таку ситуацію називають епідемією. Слово «епідемія» можна перекласти як «мор», бо багато людей при цьому гине.

Епідемія — масове поширення інфекційного або іншого захворювання серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.

Якщо хвороба поширюється з надзвичайно високим ураженням населення на значних територіях або по всій планеті, то такий стан називають «пандемією». Слово «пандемія» перекладається з грецької мови як «весь народ». Тобто захворіли майже всі. Масштабу пандемії сягали в історії людства такі хвороби, як чума, холера, грип, COVID-19.

Соціальні наслідки неінфекційних захворювань та їх профілактика

Неінфекційними захворюваннями називають хвороби, які не передаються від людини до людини, тривало перебігають і повільно прогресують. Вони суттєво погіршують фізичне і психічне здоров’я людини. До неінфекційних захворювань відносяться діабет, серцево-судинні, онкологічні, психічні й хронічні респіраторні захворювання. Саме ці хвороби є причиною майже 90 % випадків смерті людей на планеті.

Основними факторами виникнення неінфекційних захворювань є надлишкова вага та ожиріння, споживання тютюну, алкоголю, наркотиків, нездорове харчування, недостатня кількість у раціоні фруктів та овочів, низька фізична активність.

Робота в парі. Розгляньте світлини й доведіть, що створення умов, які б надавали людині можливість більше рухатись, є вкрай важливим. Це забезпечує профілактику неінфекційних захворювань та знижує ризики негативних соціальних наслідків малорухомого способу життя.

Негативні соціальні наслідки неінфекційних захворювань виявляються в тому, що їх лікування дуже дорого коштує. Тому особливо важливою є профілактика таких хвороб.

Основні заходи профілактики неінфекційних захворювань — це усунення факторів ризику, зміцнення організму, запобігання тривалому стресу, дотримання здорового способу життя. Важливою для профілактики неінфекційних захворювань є також їх рання діагностика. Адже на ранніх стадіях розвитку хвороба значно легше виліковується.

Запобігання дискримінації людей, що мають туберкульоз, СНІД, COVІD-19

Слово «дискримінація» перекладається з латинської як «розрізнення». Ідеться про те, що люди можуть звертати увагу на будь-які відмінності, виділяти за цими відмінностями якісь групи, розрізняти їх, обмежуючи можливості для членів певної групи. Тож відбувається порушення рівного здійснення прав людей. Але «Загальна декларація прав людини» забороняє всі форми дискримінації. Заборонена й дискримінація щодо тих людей, які є хворими на туберкульоз, СНІД, COVID-19.

Дискримінація — будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав.

Дискримінаційними вважаються ті ситуації, коли з людиною поводяться несправедливо лише через те, ким вона є. Наприклад, якщо людина є хворою на туберкульоз, то її починають боятися, уважають неповноцінною, обмежують або припиняють спілкування з нею. Це і є дискримінація, яка призводить до позбавлення людей їхніх прав. Заборона дискримінації — основа для всіх прав людини. Хвору людину треба лікувати, дотримуючись правил безпеки, а не боятися й ненавидіти її, тому що вона хвора й може когось заразити.

Дискримінація людей, які живуть із туберкульозом, СНІДом, COVIDом, є, за Законом України, порушенням прав людини. Бо всі люди мають право на пошану й гідність, незалежно від стану їхнього здоров’я.

Протидія дискримінації хворих забезпечується таким чином.

• По-перше, це інформування та освіта для досягнення кращого розуміння проблеми.

• По-друге, доступність до медичних послуг і медичних препаратів, щоб люди мали можливість вчасно обстежитись і отримати сучасне лікування та психологічну підтримку.

• По-третє, дотримання професійних і етичних норм серед медперсоналу закладів охорони здоров’я щодо не розголосу результатів обстежень.

Опорні точки. Соціальні хвороби виникають і поширюються завдяки несприятливим соціально-економічним умовам. Небезпека інфекційних і неінфекційних захворювань проявляються в тому, що вони призводять до великої кількості смертей і вкрай негативно впливають на економічні й соціальні процеси.

Дискримінація людей, які живуть із туберкульозом, СНІДом, COVIDом, є, за Законом України, порушенням прав людини. Адже кожна людина має право на пошану й гідність, незалежно від стану її здоров'я.

Знайдіть необхідну інформацію й дайте відповіді на запитання

1. Чому туберкульоз віднесли до соціальних інфекційних хвороб?
2. У чому є соціальна небезпека інфекційних та неінфекційних захворювань?
3. Яким чином може бути забезпечене запобігання дискримінації людей, які мають туберкульоз, СНІД, COVID-19?*
4. Чи можете ви довести, що кожна людина має право на пошану й гідність, незалежно від стану її здоров'я? Якщо можете, доведіть це*.

Зміст