Біологія. 7 клас. Тагліна
§ 13. Покритонасінні рослини: тканини та будова кореня
Поміркуйте й обговоріть ситуацію
Організм Покритонасінних рослин виконує багато функцій: здійснює фотосинтез, дихання і транспорт речовин, протистоїть силі тяжіння, захищається від висихання, запасає органічні сполуки, розмножується тощо. Як йому це вдається? Завдяки чому стає можливим таке різноманіття функцій?
Тканини рослин
Тіло Покритонасінних рослин розділене на окремі органи й має велику поверхню, яка потрібна для фотосинтезу й мінерального живлення. У рослин такі поверхні утворюються за рахунок листків і коренів. Аби сформувати великі поверхні, організму рослин треба довго рости. Саме тому рослини здатні до необмеженого росту впродовж усього життя.
Покритонасінні рослини мають складні за будовою органи, які утворюються з різноманітних тканин. Тканина — це група клітин, що мають подібну будову та виконують спільні функції. Науковці поділяють тканини рослин на дві групи: твірні й постійні тканини.
Твірні тканини беруть участь у процесах росту та регенерації рослини. Вони розташовані на верхівках пагонів і коренів, утворюють шар камбію в стеблі (мал. 13.1). Твірні тканини верхівок пагонів і коренів забезпечують ріст рослин у довжину, а камбій — у товщину (мал. 13.2).
Мал. 13.1. Такий вигляд має твірна тканина на верхівці пагона
Мал. 13.2. Це поперечний розріз стебла, на якому можна побачити механічні й провідні тканини та камбій
Постійні тканини можуть бути різними. Покривні — захищають рослину від випаровування, механічних пошкоджень, проникнення мікроорганізмів, забезпечують обмін речовин із навколишнім середовищем. Механічні тканини рослин виконують опорну й захисну функції. Провідними тканинами здійснюється транспортування речовин тілом рослини.
Існує два види провідної тканини: ксилема та флоема. Ксилема розташована в деревині, вона складається із судин — тонких трубочок із клітинних стінок відмерлих клітин. Це мертва провідна тканина, її клітини утворюють судини, якими від коренів у надземну частину транспортуються вода та розчинені в ній мінеральні речовини. Флоема — це жива провідна тканина, її клітини утворюють ситоподібні трубки. Флоемою транспортуються органічні речовини з надземної частини рослини в корені та інші частини рослини (мал. 13.3, с. 72).
Мал. 13.3. Два види провідної тканини: ксилема та флоема
Основні тканини заповнюють проміжки між іншими тканинами, вони виконують різні функції, зокрема, здійснюють фотосинтез і запасають поживні речовини.
Тканина — це група клітин, які мають спільне походження, будову й функції.
Відкритий мікрофон. Як ви вважаєте, чому з появою різноманітних тканин рослини стали більш пристосованими до умов наземно-повітряного середовища існування?
Будова кореня
Корінь — осьовий підземний орган, який закріплює рослину в ґрунті й здійснює мінеральне живлення. Він забезпечує рослину водою з розчиненими в ній неорганічними сполуками.
Головний корінь розвивається з корінця зародка насінини, додаткові корені утворюються від підземної або надземної частини стебла. Головний і додаткові, розгалужуючись, утворюють бічні корені. Усі корені однієї рослини становлять її кореневу систему.
Кореневу систему, у якій добре видно головний корінь, називають стрижневою (мал. 13.4а). Якщо в кореневій системі не можна розрізнити головний корінь, її називають мичкуватою (мал. 13.46). Така система утворена додатковими коренями. Стрижневу кореневу систему мають горох, капуста, морква, кульбаба, а мичкувату — пшениця, жито, рис, цибуля, часник.
Мал. 13.4. Види кореневих систем: а — стрижнева; б — мичкувата
Розв'язання проблемних питань і завдань із теми
Площа розгалуження коренів зазвичай значно більша за ту, яку займає надземна частина рослини. Кукурудза, наприклад, розміщує свої корені в ґрунті на 1 м в усі боки. Ступінь галуження коренів теж дуже великий. Науковці підрахували, що довжина всіх коренів добре розвиненої рослини жита сягає 600 км!
Як ви вважаєте, чому так відбувається? Які переваги надає рослинам така велика коренева система?
У молодого кореня розрізняють частини, або зони: зону росту, зону поглинання й зону проведення (мал. 13.5).
Мал. 13.5. Зони кореня
Зона росту розміщена на кінчику. Вона складається з твірної тканини, клітини якої постійно діляться, забезпечуючи ріст кореня в довжину (мал. 13.6).
Мал. 13.6. Кінчик кореня цибулі під мікроскопом (100-кратне збільшення)
Зовні зона росту вкрита кореневим чохликом, який захищає її ніжні клітини.
Над зоною росту розміщується зона поглинання. Зовні розташована покривна тканина, клітини якої утворюють вирости — кореневі волоски. Саме кореневі волоски забезпечують поглинальну функцію кореня.
Вище кореневих волосків починається зона проведення. Вона найдовша, бо простягається аж до стебла. Тут корінь укритий корком і всмоктування майже не відбувається.
Поділіться своїми думками
У верблюжої колючки корені дуже довгі — 20 м і більше. Як ви вважаєте, навіщо це? Які переваги вони надають рослині?
Верблюжа колючка
Лабораторне дослідження будови кореня й кореневих систем
Мета: ознайомитися з будовою кореня, навчитися відрізняти види коренів і типи кореневих систем.
Матеріали та обладнання: живі рослини з різними типами кореневих систем; гербарні зразки; світлини видозмін коренів; лупа.
Хід роботи
- 1. Розгляньте зовнішню будову кореневої системи запропонованих рослин, гербарних зразків або їхнього зображення на світлинах.
- 2. Знайдіть головний, додаткові та бічні корені.
- 3. Визначте рослини зі стрижневою та мичкуватою кореневими системами.
- 4. У запропонованих рослин розгляньте видозміни кореня.
- 5. Складіть таблицю, що містить інформацію про видозміни кореня, їхні функції та приклади рослин. Зробіть висновки.
Видозміни коренів
У кореневій системі деяких рослин відкладається багато поживних речовин, тому розвивається запасальна тканина, що сприяє потовщенню коренів. Якщо потовщується головний корінь, утворюються коренеплоди (буряк, морква, редис), якщо потовщуються бічні або додаткові корені, — кореневі бульби (жоржини, батат).
У тропічних лісах деякі рослини, наприклад, орхідеї, ростуть на стовбурах дерев. А їхні корені висять пучком у повітрі, тому їх називають повітряними коренями. Вони поглинають вологу з повітря, як губки.
Дихальні корені характерні для рослин, що зростають на надмірно зволожених ґрунтах, до прикладу, мангрові дерева й болотяний кипарис.
Опорні, або ходульні, корені утворюються від стебла або гілок рослин, які зростають на піщаному чи хиткому ґрунті. Такі корені ростуть униз, досягають ґрунту й закріплюються в ньому, створюючи опору рослині. Так відбувається у фікуса-баньяна й кукурудзи.
Чіпкі корені мають виткі рослини, такі як плющ. Корені-присоски є в деяких рослин-паразитів або напівпаразитів, як омела.
Запитання і завдання
1. Навіщо Покритонасінним рослинам потрібні великі поверхні коренів?
2. Як різні тканини допомагають рослинам пристосовуватися до життя на суходолі?
3. Яких переваг надає Покритонасінним рослинам здатність до видозміни коренів?
Опорні точки
Покритонасінні рослини мають складні за будовою органи, які утворюються різноманітними тканинами. Тканини й органи рослин пристосовані до виконання різних функцій і можуть за потреби видозмінюватися задля пристосування до умов довкілля. Корінь рослин виконує важливі функції закріплення рослини в ґрунті й забезпечує мінеральне живлення.
