Основи правознавства. Повторне видання. З поглибленим вивченням основ правознавства. 9 клас. Святокум

Розділ 2. Основи теорії права

Опрацювання матеріалу розділу дозволить:

• пояснювати та застосовувати поняття: право, джерела права, система права, галузь права, норма права, правотворчість, законодавство
• називати умови виникнення права, ознаки соціальних норм і права, принципи права, елементи системи права й системи законодавства
• характеризувати джерела права, функції права, елементи системи права
• наводити приклади соціальних норм, джерел права, нормативно-правових актів
• описувати елементи системи права, елементи структури правової норми, етапи законодавчого процесу, способи систематизації правових актів
• висловлювати судження щодо ролі соціальних норм, права в житті людини та суспільства, співвідношення моралі й права

§ 7. Соціальні норми. Право

ПРИГАДАЙТЕ! Що таке мораль?

ПОМІРКУЙТЕ! Із якою метою встановлюються правила поведінки в суспільстві?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: право, джерела права.

1. Що називають соціальними нормами

ЗАВДАННЯ 1. Цікава ваша думка! Як ви розумієте значення вислову Арістотеля: «Людина за своєю природою — істота суспільна»?

Уміння домовлятися, йти на поступки, дотримуватися правил — це ті якості, які забезпечують безконфліктний розвиток окремих колективів людей (груп, верств населення), а також усього суспільства. Для організації власного життя людство встановило певні норми, які дають змогу оцінювати свої та чужі вчинки, регулювати поведінку, налагоджувати спілкування та спільну діяльність.

Соціальні норми — це правила поведінки, що регулюють відносини між людьми і спрямовують їх діяльність у спільних інтересах.

До системи соціальних норм належать норми права, мораль, звичаї, традиції, норми громадських організацій, релігійні норми. Найбільш важливими серед них є норми права та моралі.

Норми моралі формуються у свідомості людей поступово і лише після визнання їх більшістю набувають обов’язкового характеру.

Мораль — це правила поведінки людей, які уособлюють усталені уявлення про справедливість, честь, добро, що склалися в суспільстві.

Норми моралі полегшують сприймання людиною правових норм, які, у свою чергу, сприяють більш глибокому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дозволяє людині побачити й осягнути ту межу поведінки, за якою починаються аморальні та протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

2. Чим вирізняється право з-поміж інших соціальних норм

Право виникло разом із державою. Причини його появи були тими самими, що й держави: організація влади, яка спроможна встановлювати юридичні норми й забезпечувати втілення їх у життя. Походження права пов’язане також з ускладненням виробництва, політичного та духовного життя суспільства, із виділенням особи як самостійного учасника суспільних відносин та формуванням держави, здатної забезпечити функціонування суспільства на стадії, вищій за первісне суспільство, а також закріпити й забезпечити індивідуальну свободу особи.

Право — система загальнообов'язкових норм (правил поведінки), які виражають загальні та індивідуальні інтереси (волю) населення країни, регулюють суспільні відносини, визнаються та охороняються державою і забезпечуються всіма заходами державного впливу.

ОЗНАКИ ПРАВА

Ознака	Характеристика
Системність	Право є сукупністю взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів: галузей, інститутів та норм права
Нормативність	Право складається з норм, загальних правил поведінки, які поширюються на всі врегульовані випадки й у всіх таких випадках діють однаково
Загальнообов'язковість	Норми права є обов'язковими для виконання всіма особами, що охоплені ними
Формальна визначеність права	Правові норми закріплюються у правових документах, що мають встановлені форму та зміст
Державна забезпеченість	Виконання норм права забезпечується спеціальною системою державних органів, у тому числі із застосуванням примусу

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в парах. Розгляньте таблицю «Ознаки права».

Укажіть, чим норми права відрізняються від норм моралі.

3. Якими є принципи і функції права

Під принципами права розуміють його основні, найбільш загальні, вихідні положення, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин.

Принципи права мають безпосередній вплив на функціонування правової системи. Саме вони визначають зміст нормативно-правових актів, процес їх створення та реалізації.

Незважаючи на те що принципи права відрізняються високою стабільністю, вони не є незмінними. Принципи права прямо залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, політичного ладу та конкретних історичних умов. Так, принципи права, що мали місце в рабовласницьких державах, не можуть застосовуватися в сучасних державах. Так само суттєво відрізняються принципи права в тоталітарних та демократичних державах. Це пов’язано з тим, що принципи права відображають систему цінностей суспільства, у якому вони існують.

До основних принципів права в Україні можна віднести:

• верховенство права;
• законність;
• рівність усіх перед законом;
• взаємну відповідальність особи й держави;
• відповідальність за наявності вини.

ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте із джерелом права. Проаналізуйте наведені нижче фрагменти Конституції України. Як ви вважаєте, які з визначених принципів вони закріплюють?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками...

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Юристи поділяють принципи права за сферою їх дії на загальноправові, міжгалузеві та галузеві.

Загальноправові принципи права діють для всієї правової системи. Саме до них належать наведені вище принципи.

Міжгалузеві принципи права діють лише в кількох суміжних галузях права (що таке галузь права, ми розглянемо в наступній темі). Наприклад, принцип здійснення правосуддя тільки судом, характерний для всіх процесуальних галузей права (кримінального процесуального, цивільного процесуального, господарського процесуального).

Галузеві принципи права діють лише в межах однієї галузі права. Наприклад, принцип свободи найманої праці — це принцип трудового права.

ФУНКЦІЇ ПРАВА

За сферою правового впливу	За характером впливу на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин	За характером регулювання суспільних відносин
• Економічна • Політична • Ідеологічна • Екологічна • Культурно-виховна	• Нормативно-регулююча • Інформаційна • Комунікативна • Орієнтаційна • Виховна • Захисна	• Статична • Динамічна • Установча • Інтегративна • Охоронна • Запобіжна

Функції права являють собою основні напрямки впливу права на свідомість і поведінку учасників суспільних відносин із метою розв’язання конкретних завдань, що стоять перед правом. Саме у функціях права проявляються його сутність та соціальне призначення.

Основною функцією права є нормативно-регулююча. Вона полягає в тому, що право є нормативним і загальнообов’язковим засобом урегулювання суспільних відносин.

Разом із цим, це не єдина функція права. Із метою розуміння сутності права його функції класифікують за різними ознаками. Найбільш поширені з них наведено у таблиці (с. 29).

ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте в групах. Спробуйте визначити, на реалізацію яких функцій права спрямовані наведені нижче правові норми за кожним із розглянутих вами критеріїв (за сферою правового впливу; за характером впливу на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин; за характером регулювання суспільних відносин; за сферою, на яку поширюються функції права). Свою відповідь обґрунтуйте.

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам...

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ІЗ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 185. Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) — карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Слід мати на увазі, що, як і принципи права, функції права залежать від рівня соціально-економічного розвитку суспільства, політичної структури держави та конкретних історичних умов. Наприклад, екологічна функція права, що полягає в регулюванні відносин природокористування, виникла порівняно недавно, із формуванням у суспільства розуміння необхідності охорони довкілля.

Принципи та функції права багато в чому виступають основою функціонування правової системи. Вони відображають ідеальні уявлення про право, що випливають із системи цінностей суспільства, у якому воно функціонує. Відмінність їх полягає в тому, що принципи права відповідають на питання, яким повинно бути право, а функції — для чого воно існує.

4. Що вважають джерелами права

Своє зовнішнє виявлення норми права знаходять у джерелах (формах) права.

Джерела права — встановлені державою або визнані нею офіційно документальні форми вираження та закріплення норм права.

Існують чотири основні види джерел права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, нормативно-правовий акт.

Правовий звичай — це правила поведінки, які узвичаїлися через багаторазове застосування протягом тривалого часу існування суспільства і які визнані й забезпечені державою. Історично правовий звичай був першим джерелом права, який регулював відносини, як правило, у період становлення держави.

ПРИГАДАЙТЕ! Коли і де на українських землях (крім уже зазначеного вище періоду) діяло звичаєве право?

Правовий прецедент — це судове або адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, яке стає загальнообов’язковим під час розгляду аналогічних справ у майбутньому. У країнах, що належать до англосаксонської правової сім’ї (Велика Британія, США), правовий прецедент є основним джерелом права.

Нормативно-правовий договір — двостороння або багатостороння угода з урегулювання тієї або іншої життєвої ситуації, результатом якої є нова норма права (міжнародно-правові угоди, колективний договір тощо). Вони можуть мати міжнародний і національний характер.

Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ компетентних (уповноважених) органів держави, який містить правові норми і має загальнообов’язковий характер. Нормативно-правовий акт є основним джерелом (формою) права в романо-германській правовій сім’ї, до якої належить і правова система України.

Основними ознаками нормативно-правового акта є те, що він:

• видається уповноваженими органами держави або приймається народом шляхом референдуму і має владний характер;
• містить нові правові норми або скасовує чи змінює чинні;
• має форму письмового документа і певні реквізити: вид документа, назву органу, що його видав, заголовок, дату ухвалення, номер документа, відомості про посадову особу, що його підписала;
• публікується в офіційних джерелах.

Усі нормативно-правові акти за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні акти.

Закони — це прийняті у визначеному конституцією порядку нормативні акти органу законодавчої влади або всього народу, які врегульовують найважливіші суспільні відносини та мають вищу юридичну силу щодо інших правових актів.

Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) — міжнародно-правовий договір, ратифікований Україною

Залежно від юридичної сили, тобто від значущості регульованих суспільних відносин та місця у системі законодавства, серед законів виокремлюють такі види:

1. Конституція — основний закон держави, який має найвищу юридичну силу, визначає основи держаного устрою, економічного життя суспільства, права і свободи громадян, виступає правовою базою для всіх національних норм права. Форма конституції у різних держав не однакова. Так, Болгарія, Іспанія, Україна та інші країни мають конституцію у вигляді єдиного документа. В Австрії, Великій Британії, Нідерландах та інших країнах — це кілька документів.

2. Конституційні закони — нормативно-правові акти, які виходять із конституції, конкретизують її основні положення або вносять до неї зміни. Стосовно інших (крім конституції) законів вони мають вищу юридичну силу.

3. Звичайні (ординарні) закони — акти поточного законодавства, які регулюють інші важливі суспільні відносини і наділені вищою юридичною силою щодо підзаконних актів.

Підзаконні акти — це нормативні акти, видані на основі законів і спрямовані на їх виконання шляхом конкретизації положень законів. Підзаконні акти не можуть суперечити законам.

Серед підзаконних актів, які приймаються в Україні, можна виокремити три групи:

1) Загальні — поширюються на всіх осіб у межах держави (Постанови Верховної ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України), накази, розпорядження, рішення центральних органів виконавчої влади тощо).

2) Місцеві — діють на обмеженій території (акти, прийняті територіальними громадами, акти органів місцевого самоврядування, акти органів місцевої виконавчої влади тощо).

3) Локальні — діють у межах підприємств, установ, організацій, у яких вони видані (накази, інструкції, статути, правила, положення тощо).

Кількість підзаконних нормативних актів значно більше порівняно із законами. Підзаконний нормативно-правовий акт має відповідати не тільки закону, але іншим актам, що мають більшу юридичну силу. Так, наказ Міністерства освіти і науки України має відповідати не тільки Закону України «Про освіту», але й нормативним документам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Незважаючи на те що в Україні нормативно-правовий акт є основним джерелом права, в окремих випадках можуть використовуватися й інші джерела права. Так, відповідно до статті 7 Цивільного кодексу України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Достатньо поширеним є й використання нормативно-правових договорів. Наприклад, відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У трудовому праві широко застосовуються колективні договори та колективні угоди, в адміністративному набувають поширення адміністративні договори. Протягом певного часу, із 8 червня 1995 р. до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України регулював порядок здійснення державної влади в Україні.

Незважаючи на те що правовий прецедент тривалий час не визнавався в Україні джерелом права, зараз спостерігається зміна ставлення до нього. Зокрема, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що судова практика Європейського суду з прав людини має застосовуватися українськими судами як джерело права.

ВИСНОВКИ

• Специфіка І роль права, правових норм у житті суспільства та його суб'єктів обумовлені тісним зв'язком Із державою. Саме в цьому полягає відмінність права від Інших нормативних систем, що регулюють суспільне життя: норм моралі, релігії, традиційних форм поведінки тощо.

• Сутність та призначення права проявляється в його принципах та функціях. Принципи права — це основні, найбільш загальні, вихідні положення, які визначають зміст І спрямованість правового регулювання суспільних відносин. Функції права — це основні напрямки впливу права на свідомість І поведінку учасників суспільних відносин Із метою розв'язання конкретних завдань, що стоять перед правом.

• Форми виявлення І закріплення правових норм називають джерелами права. Розрізняють чотири основні форми права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт. В Україні мають юридичну силу такі джерела права, як міжнародно-правовий акт, нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «право», «джерела права».

2. Наведіть приклади джерел права.

3. Заповніть таблицю «Порівняльна характеристика права й моралі».

Критерії для порівняння	Право	Мораль
Коло охоплення суспільних відносин
Форма вираження
Спосіб забезпечення

4. Цікава ваша думка! Напишіть твір-роздум за темою «Що таке право і навіщо воно потрібне в суспільстві». У своїй роботі спробуйте висвітлити такі питання: 1) Яке місце належить праву в системі соціальних норм? 2) Чи існує різниця між законами природи та законами людей? 3) Які правові пам'ятки вам відомі? 4) Як пов'язані між собою держава й право? 5) Чи можна уявити сучасне суспільство без права?