Основи правознавства. Повторне видання. З поглибленим вивченням основ правознавства. 9 клас. Святокум

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 44. Кримінальне право України

ПРИГАДАЙТЕ! Які існують види правопорушень?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: вина, злочин.

1. Які відносини регулює кримінальне право

ЗАВДАННЯ 1. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. Які з наведених ситуацій описують кримінально протиправні діяння? Які підстави ви мали для таких висновків?

• Адміністрація ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулася до МВС і СБУ, а також голови Дніпропетровської облдержадміністрації з проханням захистити життя й безпеку своїх працівників. Підставою для цього став тривожний випадок, який удруге стався протягом місяця: у ніч на 1 серпня у дворі будинку, де проживає голова адміністрації з виробництва ВАТ Володимир Шеремет, пролунали вибухи. На щастя, ніхто не постраждав.

• 64 пенсіонери з Кривого Рогу за січень не отримали пенсій. Їхні гроші на загальну суму 68 308 гривень привласнив заступник начальника одного з відділень поштового зв'язку міста, підробивши підписи пенсіонерів у відомостях, і вже витратив ці кошти.

Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, державна зрада, убивство, незаконне позбавлення волі, викрадення людини, крадіжка, розбій, грабіж — ці та інші правопорушення, які становлять підвищену суспільну небезпечність, відносять до кримінальних правопорушень. За їх вчинення держава застосовує й найбільш суворий вид юридичної відповідальності — кримінальні покарання.

ПРИГАДАЙТЕ! Що відносять до функцій права?

Основною функцією кримінального права як галузі права є охоронна, оскільки воно охороняє властивими йому заходами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права.

Крім охоронної, кримінальне право виконує також регулятивну функцію. Так, забороняючи вчинювати суспільно небезпечні діяння, норми кримінального права в той самий час вимагають певної правомірної поведінки. Визначеність правових приписів встановлює межу між кримінально протиправною і некримінальною поведінкою. Це окреслює можливість людини здійснювати свої права і свободи відповідно до закону, чітко уявляти, що дозволено, а що заборонено кримінальним законом.

Відповідно до Конституції України, кримінальні закони видає лише Верховна Рада України. Жодні інші державні органи або посадові особи не правомочні видавати норми кримінального права. За цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права (наприклад, норми цивільного права можуть установлюватися урядом, норми адміністративного права — навіть органами влади на місцях). Основним джерелом кримінального права є кримінальний закон.

2. У чому полягає різниця між кримінальним проступком і злочином

Кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яке здійснене суб’єктом кримінального правопорушення.

Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальний проступок — це правопорушення, яке не становить для суспільства такої великої небезпеки, як злочин, і за вчинення якого передбачена менша відповідальність — штраф у розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія або бездіяльність), за вчинення якого передбачено покарання у вигляді штрафу, розмір якого може бути не менше 3 і більше 25 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до довічного ув’язнення.

Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Законом передбачено спрощений порядок досудового розслідування всіх кримінальних правопорушень невеликої тяжкості — проступків. Він буде проводитися у формі досудового дізнання, тривалість якого не повинна перевищувати один місяць з дня вручення особі повідомлення про підозру.

Злочин і проступок відрізняються й за термінами затримання особи, яка вчинила правопорушення. За загальним правилом термін затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок, не може перевищувати 3 години. Затримання підозрюваного у вчиненні кримінального проступку на одну добу можливе у разі, якщо особа перебуває в нетверезому стані й своїми діями створює небезпеку для суспільства; на 72 години — якщо порушник у відповідь на вимогу правоохоронця припинити протиправну поведінку чинить опір або ж продовжує вчинення проступку або намагається втекти. У разі затримання особи суд має розглядати провадження невідкладно.

На відміну від злочину за вчинення кримінального проступку не передбачено судимість. Це пов’язано з тим, що за кримінальні проступки не передбачене покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі. Відсутність судимості дозволяє особам, що вчинили кримінальний проступок, швидше повернутися до звичайного життя, понісши покарання у вигляді штрафу.

Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній або юридичній особі, суспільству або державі.

3. На які види поділяють кримінальні правопорушення

Отже, залежно від тяжкості кримінальні правопорушення поділяють на:

  • кримінальні проступки (основне покарання не пов’язане з позбавленням волі, а штраф не перевищує 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
  • злочини невеликої тяжкості (основне покарання — до 5 років позбавлення волі або штраф до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
  • тяжкі злочини (основне покарання — до 10 років позбавлення волі або штраф до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
  • особливо тяжкі злочини (основне покарання — понад 10 років позбавлення волі або штраф понад 25 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

За об’єктом посягання кримінальні правопорушення поділяються на такі види:

  • злочини проти основ національної безпеки України;
  • кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи;
  • кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи;
  • кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
  • кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина;
  • кримінальні правопорушення проти власності;
  • кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності;
  • кримінальні правопорушення проти довкілля;
  • кримінальні правопорушення проти громадської безпеки;
  • кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва;
  • кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту;
  • кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності;
  • кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров’я населення;
  • кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;
  • кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів;
  • кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку;
  • кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
  • кримінальні правопорушення проти правосуддя;
  • кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення);
  • кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

4. Яким є склад кримінального правопорушення. Що таке вина з точки зору кримінального права

Склад кримінального правопорушення — це система встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які визначають певне суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.

Суб’єкт кримінального правопорушення — фізична осудна особа, яка досягла визначеного законом віку. Відповідно до статті 19 Кримінального кодексу України, суб’єктом кримінального правопорушення може бути тільки осудна особа, тобто така, яка під час вчинення передбаченого кодексом діяння могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Кримінальним кодексом України встановлюється, що кримінальна відповідальність за загальним правилом настає із 16 років, а за окремі кримінальні правопорушення, вичерпний перелік яких передбачений у частині 2 статті 22 (наприклад, убивство, розбій, зґвалтування), відповідальність встановлюється із 14 років.

Суб’єктивна сторона — це внутрішня сторона кримінального правопорушення. Вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення кримінального правопорушення. Ознаками суб’єктивної сторони як елементу складу кримінального правопорушення є вина, мотив і мета кримінального правопорушення. Обов’язковою (необхідною) основною ознакою суб’єктивної сторони будь-якого складу кримінального правопорушення є вина особи.

Відповідно до статті 23 Кримінального кодексу України, виною є «психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності».

За відсутності вини особи немає і складу кримінального правопорушення, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали передбачені законом суспільно небезпечні наслідки.

Вина може виражатися у формі умислу або необережності.

Стаття 24 Кримінального кодексу України визначає умисел і його види — прямий і непрямий. При прямому умислі особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При непрямому умислі особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.

Стаття 25 визначає необережність та її види: кримінальну протиправну самовпевненість і кримінальну протиправну недбалість. Кримінальна протиправна самовпевненість виражається в тому, що особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Кримінальна протиправна недбалість має місце там, де особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачати.

Об’єкт кримінального правопорушення — це те, на що посягає кримінальне правопорушення і чому воно заподіює шкоду. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об’єктивна сторона — зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту кримінального правопорушення.

Обов’язковими (необхідними) ознаками об’єктивної сторони як елементу складу кримінального правопорушення є: діяння (дія чи бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки і причинний зв’язок. Тому в кримінальних правопорушеннях із так званим матеріальним складом, тобто в таких, які вважаються закінченими з моменту настання певних наслідків (умисне вбивство, крадіжка, доведення до банкрутства), має бути встановлений причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком, що настав. Натомість, кримінальні правопорушення із формальним складом (наприклад, незаконне перетинання державного кордону) вважаються завершеними з моменту вчинення протиправного діяння. Факультативними (додатковими) ознаками об’єктивної сторони кримінального правопорушення є час, місце, умови, способи та знаряддя вчинення кримінального правопорушення тощо.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтесь із текстом статті Кримінального кодексу України та охарактеризуйте склад кримінального правопорушення, про який ідеться.

ІЗ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Особлива частина

Розділ VIII. Кримінальні правопорушення проти довкілля

Стаття 253. Проєктування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

1. Розробка і здача проєктів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків, — карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років...

5. Які стадії вчинення кримінального правопорушення виділяє закон

Усі вчинювані кримінальні правопорушення поділяються на закінчені та незакінчені.

Якщо особа повністю реалізувала кримінально протиправний намір і вчинила закінчене кримінальне правопорушення, то необхідність виділяти будь-які етапи кримінальної відповідальності відсутня. Така необхідність виникає в разі недоведення замисленого кримінального правопорушення до його логічного завершення. Кримінальне правопорушення може бути не доведене до кінця з двох причин, які виключають одна одну:

1) за волею особи, у поведінці якої вбачається добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні;

2) усупереч волі особи, винної у вчиненні незакінченого кримінального правопорушення — готування або замаху.

Закон виділяє три стадії вчинення кримінально караного діяння:

1) готування до кримінального правопорушення;

2) замах на кримінальне правопорушення;

3) закінчене кримінальне правопорушення.

Вони розрізняються за характером діянь, моментом їх припинення, ступенем реалізації кримінально протиправного наміру. Перші дві стадії визнаються різновидами незакінченого (розпочатого) кримінального правопорушення.

Закінчене кримінальне правопорушення визначається повною реалізацією суб’єктивної та об’єктивної сторони кримінального правопорушення: виконується кримінально протиправний намір і реалізується об’єктивна сторона суспільно небезпечного діяння, зазначена в Особливій частині Кримінального кодексу.

Замахом на кримінальне правопорушення стаття 15 Кримінального кодексу України визнає вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу, якщо при цьому злочинне діяння не було доведено особою до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Законодавці поділяють замах на закінчений і незакінчений. Закінченим замах є, якщо особа вчинила всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Готування до кримінального правопорушення стаття 14 Кримінального кодексу України визначає як підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.

Із кожною стадією вчинення кримінального правопорушення пов’язані особливості кримінальної відповідальності за них. Відповідно до статті 16 Кримінального кодексу України, відповідальність за незакінчені кримінальні правопорушення настає за статтями Загальної частини, які містять опис особливостей відповідного виду незакінченого кримінального правопорушення (замах на кримінальне правопорушення — стаття 15, готування до кримінального правопорушення — стаття 14) і статтею Особливої частини, що відповідає тому чи іншому складу кримінального правопорушення.

6. Як визначають співучасть у кримінальному правопорушенні

Досить часто в одному кримінальному правопорушенні беруть участь двоє або більше осіб, які діють узгоджено та спрямовують свої дії на досягнення єдиного результату. У таких ситуаціях виникає питання про співучасть у кримінальному правопорушенні.

Співучастю у кримінальному правопорушенні визнається умисна спільна участь кількох суб’єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

Кримінальний кодекс України визначає такі види співучасників: виконавець, організатор, підбурювач і пособник.

Виконавець — це особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не є суб’єктами кримінального правопорушення, вчинила конкретне кримінальне правопорушення. Тобто виконавцем (співвиконавцем) є співучасник, що своїми діями безпосередньо виконав повністю або хоча б частково (у якійсь частині) об’єктивну сторону кримінального правопорушення. Так, при розбої виконавцем кримінального правопорушення є не лише той, хто вилучає майно в потерпілого, але й той, хто в момент вилучення застосовує насильство до жертви: тримає потерпілого за руки, позбавляючи його можливості чинити опір, закриває потерпілому рота, щоб він не покликав на допомогу. Усі ці особи — виконавці розбою, тому що кожний із них виконує якусь частину об’єктивної сторони кримінального правопорушення (розбою). Отже, саме виконавець реалізує злочинний задум.

Організатор — це особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення або керувала його підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Підбурювач — це особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення шляхом умовляння, підкупу, погрози, примусу або інших подібних дій — наприклад вказівки, наказу тощо.

Пособником вважається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

У реальному житті в судовій практиці цілком можливе об’єднання в діяльності співучасника відразу кількох ролей. Наприклад, особа може бути одночасно і виконавцем, і організатором кримінального правопорушення, вона може бути підбурювачем і пособником тощо. Поєднання кількох ролей у поведінці одного співучасника враховується судом при призначенні покарання.

Крім видів співучасті, розрізняють форму співучасті. Можлива співучасть, коли всі співучасники кримінального правопорушення будуть його виконавцями, але можлива й співучасть із розподілом ролей, коли співучасники виконують у кримінальному правопорушенні різні функції: один — виконавець, другий — пособник, третій — підбурювач тощо. Таким чином, у Кримінальному кодексі України закріплена співучасть у формі співвиконавства і співучасть із розподілом ролей.

ВИСНОВКИ

• Норми кримінального права встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями і які покарання слід застосувати до осіб, що вчинили ці кримінальні правопорушення.

• Кримінальне правопорушення включає в себе два типи кримінально караних діянь: злочин та кримінальний проступок. Кримінальний проступок відрізняється меншим ступенем суспільної небезпеки, спрощеною процедурою притягнення до відповідальності, а також більш м'яким покаранням.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «вина», «злочин».

2. Виберіть правильний варіант відповіді. Згідно з Кримінальним кодексом України, особа, яка вмовлянням, підкупом, погрозою, примусом або Іншим чином схилила Іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення, є

  • А виконавцем
  • Б організатором
  • В підбурювачем
  • Г пособником

3. Подайте у вигляді схеми склад кримінального правопорушення.

4. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне.

Поняття

Спільне

Відмінне

Кримінальний проступок

Злочин