Основи правознавства. Повторне видання. З поглибленим вивченням основ правознавства. 9 клас. Святокум

§ 9. Правотворчість та систематизація нормативно-правових актів

ПРИГАДАЙТЕ! Що таке закон?

ПОМІРКУЙТЕ! Чому необхідна чітко визначена процедура створення нових нормативно-правових актів?

ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ: правотворчість.

1. Що таке правотворчість

Норми права не з’являються самі по собі. Як ви пам’ятаєте, норма права встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку. Цей процес права називається право творчістю.

Правотворчість — форма владної діяльності держави, спрямована на встановлення, зміну чи припинення норм права.

Правотворчість зазвичай здійснюється безпосередньо державою в особі її компетентних органів. В окремих випадках держава може делегувати правотворчість (передати право встановлювати норми права) й іншим суб’єктам, наприклад органам місцевого самоврядування, яким надано право видавати нормативно-правові акти з питань місцевого значення. Крім цього, можливі випадки безпосередньої правотворчості народу, коли нормативно-правовий акт видається за результатами референдуму.

Норми права існують у формі джерел права. Саме тому правотворчість завжди пов’язана зі створенням джерела права, у якому містяться нові або змінені норми права. В Україні це переважно створення нормативно-правових актів. У зв’язку з тим, що нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи — закони та підзаконні нормативно-правові акти, розрізняють законодавчу діяльність, яка пов’язана зі створенням, зміною чи скасуванням законів, та підзаконну правотворчу діяльність, яка пов’язана зі створенням, зміною чи скасуванням підзаконних нормативно-правових актів.

ПРИГАДАЙТЕ! Які підзаконні нормативно-правові акти існують в Україні?

Ще однією особливістю правотворчої діяльності є її чітка регламентація, тобто відповідність установленим правилам. Законодавство визначає, хто має право видавати нормативно-правові акти, які процедури для цього необхідно здійснити, які відносини може регулювати той чи інший нормативно-правовий акт, яким чином він набуває юридичної сили.

Процес правотворчості суттєво відрізняється залежно від суб’єкта правотворчості та виду джерела права, у якому закріплюються нові норми права. Разом із цим, як правило, виділяють такі найбільш загальні стадії правотворчості:

1) Передпроєктна стадія, що включає визначення та обґрунтування необхідності створення нових норм права.

2) Проєктна стадія, яка охоплює прийняття рішення про підготовку проєкту нормативно-правового акта та оформлення нових норм права в ньому, узгодження проєкту із зацікавленими особами та організаціями.

3) Обговорення проєкту нормативно-правового акта та прийняття самого нормативно-правового акта. Ця стадія є центральною стадією правотворчості.

4) Засвідчувальна стадія, яка включає підписання нормативно-правового акта уповноваженою на це особою та його реєстрацію.

5) Інформаційна стадія, що передбачає опублікування нормативно-правового акта або його доведення до виконавців.

2. Що являє собою законодавчий процес та з яких стадій він складається

Вищу юридичну силу в Україні мають закони, тому законодавчий процес є найважливішим видом правотворчості.

Законодавчий процес — це врегульована Конституцією і законами України діяльність парламенту щодо підготовки, обговорення, прийняття законів та їх оприлюднення.

Законодавчий процес поділяється на стадії, які являють собою відносно самостійні дії зі створення та оприлюднення закону.

Засідання Верховної Ради України — єдиного органу законодавчої влади

Першою стадією є внесення (подання) законопроєкту до парламенту. Подавати до Верховної Ради України законопроєкти мають лише суб’єкти законодавчої ініціативи. До них належать: Президент України, народні депутати України та Кабінет Міністрів України. Зазвичай подачі проєкту закону до парламенту передує етап передпроєктної підготовки, який включає написання тексту законопроєкту, його погодження.

Після реєстрації законопроєкту в парламенті проєкт закону проходить попередній розгляд і обговорення в комітетах парламенту. У п’ятиденний строк він направляється до комітетів Верховної Ради України, які визначені профільними за предметом законопроєкту (наприклад, законопроєкт у сфері освіти — до комітету з питань освіти, науки та інновацій, законопроєкт у сфері медицини — до комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування тощо). Комітет Верховної Ради України, визначений головним за цим законопроєктом, у 30-денний строк попередньо розглядає законопроєкт, ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради України.

Після цього починається третя стадія законодавчого процесу — обговорення, прийняття рішень щодо законопроєкту на пленарних засіданнях Верховної Ради України. Протягом 30 днів після ухвалення висновку головного комітету парламент розглядає питання щодо включення законопроєкту до порядку денного Верховної Ради України.

Розгляд законопроєктів Верховною Радою України здійснюється за процедурою трьох читань.

У першому читанні обговорюються основні принципи, положення, структура законопроєкту. Парламент може ухвалити рішення прийняти законопроєкт за основу, відхилити його або відправити на доопрацювання для повторного першого читання.

У разі прийняття законопроєкту за основу законопроєкт після опрацювання комітетом передається на друге читання. Під час нього відбувається постатейне обговорення з урахуванням внесених під час опрацювання проєкту пропозицій та поправок. Закон може бути прийнятий у ході другого читання (тоді парламент голосує за рішення прийняти законопроєкт у другому читанні та в цілому). Крім цього, законопроєкт може бути відхилений, повернутий на доопрацювання для повторного другого читання або прийнятий та переданий комітету для підготовки до третього читання.

Третє читання передбачає прийняття законопроєкту, що потребує узгодження і доопрацювання. Під час нього здійснюється обговорення та прийняття рішень щодо поправок, поданих у другому читанні, та голосування щодо статей, текст яких зазнав змін після другого читання. Після третього читання закон приймається в цілому. Разом із цим Верховна Рада України може також відхилити законопроєкт, повернути його на доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання, відкласти голосування щодо нього в цілому до прийняття інших рішень.

Після прийняття законопроєкту Верховною Радою України настає стадія підписання та оприлюднення закону. У разі прийняття законопроєкту він підписується Головою Верховної Ради України та передається Президентові України на підпис. Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України й опубліковується за його підписом.

Закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Наприклад, Конституція України набула чинності з дня її прийняття.

3. Яким чином нормативно-правові акти діють у часі, просторі та за колом осіб

Усі нормативно-правові акти мають певні часові й територіальні межі свого існування та дії, а також поширюються на визначене коло осіб.

За загальним правилом, нормативно-правові акти застосовуються до відносин, що мали місце в період від введення їх у дію і до втрати ними сили.

За цими загальними правилами, закони й інші нормативно-правові акти набувають чинності після закінчення певного часу, передбаченого законом, із дня їхнього офіційного оприлюднення.

ПРИГАДАЙТЕ! Із якого часу закон набуває чинності в Україні?

Говорячи про дію нормативно-правового акта в часі, послуговуються правилом, виголошеним ще давньоримськими юристами: «Закон не має зворотної сили». Це вказує на те, що закон діє тільки щодо тих обставин і випадків, які виникли після набуття ним чинності. За таких обставин громадяни і юридичні особи можуть бути впевнені в тому, що закон не погіршить їхнє правове становище. Виняток становить кримінальне законодавство. У ньому, знову ж таки в інтересах громадян, діє правило: «Кримінальний закон має зворотну силу, якщо він пом’якшує або усуває караність діяння».

Дія нормативно-правових актів у просторі — це визначення території їхньої чинності. Нормативно-правовий акт застосовується на тій території, на яку поширюється суверенітет держави або компетенція відповідних органів. Отже, акти вищих органів державної влади в Україні поширюються на всю її територію, акти місцевих органів влади — на території відповідних адміністративних одиниць.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

До території, на яку поширюється юрисдикція (дія правових норм) держави, належать суходіл, у тому числі надра й континентальний шельф, територіальні води (12 морських миль), повітряний простір. До державної території прирівнюються морські, річкові й повітряні судна, що перебувають під прапором держави. Нормами міжнародного права передбачено, що військові судна прирівнюються до території держави без винятків, а цивільні морські й повітряні судна — у водах і повітряному просторі своєї держави, відкритому морі та повітряному просторі.

Юридична наука визнає також принцип екстериторіальності. Це означає, що певні частини території держави (будинки іноземних посольств і місій, їх транспортні засоби), а також дипломатичні представники іноземних держав, незважаючи на те, що вони фактично перебувають на території іноземної держави, вважаються такими, що розташовані на території тієї держави, яку вони представляють. Будь-які зазіхання на будинок посольства прирівнюються до зазіхань на територію держави і розглядаються як факт порушення міжнародного права.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб передбачає, що всі громадяни, особи без громадянства, іноземці та юридичні особи, що перебувають на території держави, потрапляють під сферу дії законодавства держави, у якій вони перебувають. Існують також нормативно-правові акти, дія яких поширюється лише на певні категорії громадян (наприклад Закон України «Про статус народного депутата України»).

4. Що таке систематизація нормативно-правових актів

Нормативно-правові акти постійно змінюються з метою їх пристосування до сучасних умов. У зв’язку із цим часто виникають ситуації, коли нормативно-правові акти починають суперечити одне одному. Для того щоб їх упорядкувати та подолати суперечності, використовується процес систематизації нормативно-правових актів.

Систематизація — це впорядкування нормативно-правових актів із метою зручності в користуванні, усунення суперечностей між ними, внесення до них коректив і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміна застарілих нормативно-правових актів новими, їх комп’ютеризація.

Виділяють три способи систематизації правових актів:

1) Кодифікація — спосіб систематизації правових актів, за якого здійснюється суттєва переробка та узгодження групи юридичних норм, пов’язаних спільним предметом правового регулювання. При кодифікації окремі правові акти об’єднуються в єдиний нормативно-правовий документ. Цей вид систематизації завжди має офіційний характер. Кодифікація є найбільш глибоким способом систематизації нормативно-правових актів та передбачає суттєве опрацювання існуючих нормативно-правових приписів, внесення змін до них та створення нового нормативно-правового акта. Найпоширенішим видом кодифікаційних актів є кодекс.

ПРИГАДАЙТЕ! Наведіть приклади кодексів, що діють в Україні.

2) Інкорпорація — спосіб систематизації правових актів, що полягає в зовнішньому впорядкуванні існуючих нормативно-правових актів без переробки й зміни змісту. За результатами інкорпорації видаються збірники або зібрання, у яких нормативно-правові акти викладені в певній логічній послідовності. На відміну від кодифікації, інкорпорація не передбачає видання нових нормативно-правових актів.

Інкорпорація може бути офіційною, тобто такою, що здійснюється від імені компетентних державних органів, і неофіційною, що здійснюється видавництвами, науковими та навчальними закладами, окремими фахівцями без спеціальних повноважень правотворчих органів.

У першому випадку на збірники, що видаються, можна посилатися під час розгляду тих або інших юридичних питань, а в другому — вони не набувають сили офіційного документа й мають лише довідково-інформаційний або навчальний характер.

3) Консолідація — спосіб систематизації нормативно-правових актів, який полягає в об’єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій галузі суспільних відносин, у єдиний нормативно-правовий акт без зміни змісту. Консолідація поєднує риси кодифікації та інкорпорації, її використовують там, де немає можливості або необхідності кодифікації. Цей вид систематизації може здійснюватися тільки офіційно. Результатом консолідації нормативних матеріалів є видання зводу законів.

ВИСНОВКИ

• Правові норми не з'являються самі по собі, а є результатом копіткої роботи, яка називається правотворчістю. Правотворчість — це форма владної діяльності держави, в окремих випадках — безпосередньо народу, спрямована на встановлення, зміну чи припинення норм права.

• Найважливішим видом правотворчості є законодавчий процес. Його процедура визначена Конституцією та законами України й охоплює стадії від розробки проєкту закону до його підписання Президентом України та опублікування.

• Дія нормативно-правових актів не є необмеженою. Зокрема, вона обмежена часом та простором. За загальним правилом, нормативно-правові акти діють лише на ті правовідносини, що виникли після набуття ними чинності та лише на тій території, на яку поширюються повноваження органу, який їх видав.

• Важливою є діяльність із систематизації нормативно-правових актів, що полягає у впорядкуванні нормативно-правових актів. Видами систематизації є кодифікація, інкорпорація та консолідація.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «правотворчість».

2. Наведіть види правотворчості.

3. Подайте у вигляді схеми основні етапи законодавчого процесу.

§ 9. Правотворчість та систематизація нормативно-правових актів

ПРИГАДАЙТЕ! Що таке закон?

ПОМІРКУЙТЕ! Чому необхідна чітко визначена процедура створення нових нормативно-правових актів? ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ: правотворчість.

1. Що таке правотворчість

Норми права не з’являються самі по собі. Як ви пам’ятаєте, норма права встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку. Цей процес права називається право творчістю.

Правотворчість — форма владної діяльності держави, спрямована на встановлення, зміну чи припинення норм права.

Правотворчість зазвичай здійснюється безпосередньо державою в особі її компетентних органів. В окремих випадках держава може делегувати правотворчість (передати право встановлювати норми права) й іншим суб’єктам, наприклад органам місцевого самоврядування, яким надано право видавати нормативно-правові акти з питань місцевого значення. Крім цього, можливі випадки безпосередньої правотворчості народу, коли нормативно-правовий акт видається за результатами референдуму.

Норми права існують у формі джерел права. Саме тому правотворчість завжди пов’язана зі створенням джерела права, у якому містяться нові або змінені норми права. В Україні це переважно створення нормативно-правових актів. У зв’язку з тим, що нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи — закони та підзаконні нормативно-правові акти, розрізняють законодавчу діяльність, яка пов’язана зі створенням, зміною чи скасуванням законів, та підзаконну правотворчу діяльність, яка пов’язана зі створенням, зміною чи скасуванням підзаконних нормативно-правових актів.

ПРИГАДАЙТЕ! Які підзаконні нормативно-правові акти існують в Україні?

Ще однією особливістю правотворчої діяльності є її чітка регламентація, тобто відповідність установленим правилам. Законодавство визначає, хто має право видавати нормативно-правові акти, які процедури для цього необхідно здійснити, які відносини може регулювати той чи інший нормативно-правовий акт, яким чином він набуває юридичної сили.

Процес правотворчості суттєво відрізняється залежно від суб’єкта правотворчості та виду джерела права, у якому закріплюються нові норми права. Разом із цим, як правило, виділяють такі найбільш загальні стадії правотворчості:

1) Передпроєктна стадія, що включає визначення та обґрунтування необхідності створення нових норм права.

2) Проєктна стадія, яка охоплює прийняття рішення про підготовку проєкту нормативно-правового акта та оформлення нових норм права в ньому, узгодження проєкту із зацікавленими особами та організаціями.

3) Обговорення проєкту нормативно-правового акта та прийняття самого нормативно-правового акта. Ця стадія є центральною стадією правотворчості.

4) Засвідчувальна стадія, яка включає підписання нормативно-правового акта уповноваженою на це особою та його реєстрацію.

5) Інформаційна стадія, що передбачає опублікування нормативно-правового акта або його доведення до виконавців.

2. Що являє собою законодавчий процес та з яких стадій він складається

Вищу юридичну силу в Україні мають закони, тому законодавчий процес є найважливішим видом правотворчості.

Законодавчий процес — це врегульована Конституцією і законами України діяльність парламенту щодо підготовки, обговорення, прийняття законів та їх оприлюднення.

Законодавчий процес поділяється на стадії, які являють собою відносно самостійні дії зі створення та оприлюднення закону.

Засідання Верховної Ради України — єдиного органу законодавчої влади

Першою стадією є внесення (подання) законопроєкту до парламенту. Подавати до Верховної Ради України законопроєкти мають лише суб’єкти законодавчої ініціативи. До них належать: Президент України, народні депутати України та Кабінет Міністрів України. Зазвичай подачі проєкту закону до парламенту передує етап передпроєктної підготовки, який включає написання тексту законопроєкту, його погодження.

Після реєстрації законопроєкту в парламенті проєкт закону проходить попередній розгляд і обговорення в комітетах парламенту. У п’ятиденний строк він направляється до комітетів Верховної Ради України, які визначені профільними за предметом законопроєкту (наприклад, законопроєкт у сфері освіти — до комітету з питань освіти, науки та інновацій, законопроєкт у сфері медицини — до комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування тощо). Комітет Верховної Ради України, визначений головним за цим законопроєктом, у 30-денний строк попередньо розглядає законопроєкт, ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради України.

Після цього починається третя стадія законодавчого процесу — обговорення, прийняття рішень щодо законопроєкту на пленарних засіданнях Верховної Ради України. Протягом 30 днів після ухвалення висновку головного комітету парламент розглядає питання щодо включення законопроєкту до порядку денного Верховної Ради України.

Розгляд законопроєктів Верховною Радою України здійснюється за процедурою трьох читань.

У першому читанні обговорюються основні принципи, положення, структура законопроєкту. Парламент може ухвалити рішення прийняти законопроєкт за основу, відхилити його або відправити на доопрацювання для повторного першого читання.

У разі прийняття законопроєкту за основу законопроєкт після опрацювання комітетом передається на друге читання. Під час нього відбувається постатейне обговорення з урахуванням внесених під час опрацювання проєкту пропозицій та поправок. Закон може бути прийнятий у ході другого читання (тоді парламент голосує за рішення прийняти законопроєкт у другому читанні та в цілому). Крім цього, законопроєкт може бути відхилений, повернутий на доопрацювання для повторного другого читання або прийнятий та переданий комітету для підготовки до третього читання.

Третє читання передбачає прийняття законопроєкту, що потребує узгодження і доопрацювання. Під час нього здійснюється обговорення та прийняття рішень щодо поправок, поданих у другому читанні, та голосування щодо статей, текст яких зазнав змін після другого читання. Після третього читання закон приймається в цілому. Разом із цим Верховна Рада України може також відхилити законопроєкт, повернути його на доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання, відкласти голосування щодо нього в цілому до прийняття інших рішень.

Після прийняття законопроєкту Верховною Радою України настає стадія підписання та оприлюднення закону. У разі прийняття законопроєкту він підписується Головою Верховної Ради України та передається Президентові України на підпис. Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом

України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідклад

но офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України й опубліковується за його підписом.

Закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Наприклад, Конституція України набула чинності з дня її прийняття.

3. Яким чином нормативно-правові акти діють у часі, просторі та за колом осіб

Усі нормативно-правові акти мають певні часові й територіальні межі свого існування та дії, а також поширюються на визначене коло осіб.

За загальним правилом, нормативно-правові акти застосовуються до відносин, що мали місце в період від введення їх у дію і до втрати ними сили.

За цими загальними правилами, закони й інші нормативно-правові акти набувають чинності після закінчення певного часу, передбаченого законом, із дня їхнього офіційного оприлюднення.

ПРИГАДАЙТЕ! Із якого часу закон набуває чинності в Україні?

Говорячи про дію нормативно-правового акта в часі, послуговуються правилом, виголошеним ще давньоримськими юристами: «Закон не має зворотної сили». Це вказує на

те, що закон діє тільки щодо тих обставин і випадків, які виникли після набуття ним чинності. За таких обставин громадяни і юридичні особи можуть бути впевнені в тому, що закон не погіршить їхнє правове становище. Виняток становить кримінальне законодавство. У ньому, знову ж таки в інтересах громадян, діє правило: «Кримінальний закон має зворотну силу, якщо він пом’якшує або усуває караність діяння».

Дія нормативно-правових актів у просторі — це визначення території їхньої чинності. Нормативно-правовий акт застосовується на тій території, на яку поширюється суверенітет держави або компетенція відповідних органів. Отже, акти вищих органів державної влади в Україні поширюються на всю її територію, акти місцевих органів влади — на території відповідних адміністративних одиниць.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

До території, на яку поширюється юрисдикція (дія правових норм) держави, належать суходіл, у тому числі надра й континентальний шельф, територіальні води (12 морських миль), повітряний простір. До державної території прирівнюються морські, річкові й повітряні судна, що перебувають під прапором держави. Нормами міжнародного права передбачено, що військові судна прирівнюються до території держави без винятків, а цивільні морські й повітряні судна — у водах і повітряному просторі своєї держави, відкритому морі та повітряному просторі.

Юридична наука визнає також принцип екстериторіальності. Це означає, що певні частини території держави (будинки іноземних посольств і місій, їх транспортні засоби), а також дипломатичні представники іноземних держав, незважаючи на те, що вони фактично перебувають на території іноземної держави, вважаються такими, що розташовані на території тієї держави, яку вони представляють. Будь-які зазіхання на будинок посольства прирівнюються до зазіхань на територію держави і розглядаються як факт порушення міжнародного права.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб передбачає, що всі громадяни, особи без громадянства, іноземці та юридичні особи, що перебувають на території держави, потрапляють під сферу дії законодавства держа

ви, у якій вони перебувають. Існують також нормативно-правові акти, дія яких поширюється лише на певні категорії громадян (наприклад Закон України «Про статус народного депутата України»).

4. Що таке систематизація нормативно-правових актів

Нормативно-правові акти постійно змінюються з метою їх пристосування до сучасних умов. У зв’язку із цим часто виникають ситуації, коли нормативно-правові акти починають суперечити одне одному. Для того щоб їх упорядкувати та подолати суперечності, використовується процес систематизації нормативно-правових актів.

Систематизація — це впорядкування нормативно-правових актів із метою зручності в користуванні, усунення суперечностей між ними, внесення до них коректив і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміна застарілих нормативно-правових актів новими, їх комп’ютеризація.

Виділяють три способи систематизації правових актів:

1) Кодифікація — спосіб систематизації правових актів, за якого здійснюється суттєва переробка та узгодження групи юридичних норм, пов’язаних спільним предметом правового регулювання. При кодифікації окремі правові акти об’єднуються в єдиний нормативно-правовий документ. Цей вид систематизації завжди має офіційний характер. Кодифікація є найбільш глибоким способом систематизації нормативно-правових актів та передбачає суттєве опрацювання існуючих нормативно-правових приписів, внесення змін до них та створення нового нормативно-правового акта. Найпоширенішим видом кодифікаційних актів є кодекс.

ПРИГАДАЙТЕ! Наведіть приклади кодексів, що діють в Україні.

2) Інкорпорація — спосіб систематизації правових актів, що полягає в зовнішньому впорядкуванні існуючих нормативно-правових актів без переробки й зміни змісту. За результатами інкорпорації видаються збірники або зібрання, у яких нормативно-правові акти викладені в певній логічній послідовності. На відміну від кодифікації, інкорпорація не передбачає видання нових нормативно-правових актів.

Інкорпорація може бути офіційною, тобто такою, що здійснюється від імені компетентних державних органів, і неофіційною, що здійснюється видавництвами, науковими та навчальними закладами, окремими фахівцями без спеціальних повноважень правотворчих органів.

У першому випадку на збірники, що видаються, можна посилатися під час розгляду тих або інших юридичних питань, а в другому — вони не набувають сили офіційного документа й мають лише довідково-інформаційний або навчальний характер.

3) Консолідація — спосіб систематизації нормативно-правових актів, який полягає в об’єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій галузі суспільних відносин, у єдиний нормативно-правовий акт без зміни змісту. Консолідація поєднує риси кодифікації та інкорпорації, її використовують там, де немає можливості або необхідності кодифікації. Цей вид систематизації може здійснюватися тільки офіційно. Результатом консолідації нормативних матеріалів є видання зводу законів.

ВИСНОВКИ

• Правові норми не з'являються самі по собі, а є результатом копіткої роботи, яка називається правотворчістю. Правотворчість — це форма владної діяльності держави, в окремих випадках — безпосередньо народу, спрямована на встановлення, зміну чи припинення норм права.

• Найважливішим видом правотворчості є законодавчий процес. Його процедура визначена Конституцією та законами України й охоплює стадії від розробки проєкту закону до його підписання Президентом України та опублікування.

• Дія нормативно-правових актів не є необмеженою. Зокрема, вона обмежена часом та простором. За загальним правилом, нормативно-правові акти діють лише на ті правовідносини, що виникли після набуття ними чинності та лише на тій території, на яку поширюються повноваження органу, який їх видав.

• Важливою є діяльність із систематизації нормативно-правових актів, що полягає у впорядкуванні нормативно-правових актів. Видами систематизації є кодифікація, інкорпорація та консолідація.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «правотворчість».

2. Наведіть види правотворчості.

3. Подайте у вигляді схеми основні етапи законодавчого процесу.

4. Заповніть таблицю «Проходження законопроєктом читань у Верховній Раді України».

Читання	Особливості розгляду	Які рішення можуть бути прийняті
Перше
Друге
Третє

5. Заповніть таблицю «Способи систематизації нормативно-правових актів».

Способи систематизації	Сутність способу систематизації	Документ, що є результатом систематизації
Кодифікація
Інкорпорація
Консолідація