Біологія. Повторне видання. 8 клас. Соболь (2025)

§ 13.2. Поведінка людини

У міру розвитку кори головного мозку пластична та навчена поведінка значною мірою замінила більш механічні, фіксовані моделі дій.

Прес-реліз Нобелівської премії

Усвідомлюємо! У 1973 році Карл фон Фріш, Конрад Лоренц і Ніколас Тінберген були відзначені Нобелівською премією з фізіології та медицини «за відкриття щодо організації та виявлення індивідуальних і соціальних моделей поведінки тварин». Яке значення цих досліджень для розуміння проявів поведінки людини?

ЗМІСТ

Що таке поведінка?

Поведінка людини є складною сукупністю активних дій з рядом особливостей, зумовлених біосоціальною природою. Людська біологічна природа проявляється у вродженій поведінці, соціальна — у набутій.

Функціональною основою поведінки є нижча та вища нервова діяльність, рефлекси та їх системні утворення — інстинкти й динамічні стереотипи. Реалізація поведінкових проявів відбувається завдяки функціонуванню органів різних фізіологічних систем.

Рушійні чинники. У процесі історичного розвитку (філогенезу) становлення поведінки людини відбувалося під впливом природних (боротьба за існування, спадкова мінливість, природний добір) та соціальних (праця, суспільний спосіб життя, мовлення і мислення) чинників.

Формувальні чинники. Розвиток поведінкових дій людини упродовж індивідуального розвитку (онтогенезу) — це результатом взаємодії генотипу й умов середовища, тому ці дві основних форми поведінки нерозривно взаємопов’язані.

Одними з важливих компонентів поведінки, що визначають її становлення упродовж онтогенезу, є потреби та мотивації. Біологічні потреби (у повітрі, їжі, воді, русі, відпочинку та сні, безпеці, тепловому комфорті, продовженні роду тощо) зумовлені необхідністю підтримувати гомеостаз і виникають після змін у внутрішньому середовищі. Соціальні потреби (спілкування, взаєморозуміння, суспільної діяльності, самореалізації, творчості, пізнання, самовдосконалення тощо) пов’язані із суспільним способом життя та можуть бути задоволені лише через взаємодію з іншими людьми. Біологічні мотивації (голод, спрага, температурні, страх, агресія, статеві, батьківські) спрямовані на задоволення провідних біологічних потреб організму. Вони є вродженими та формуються на основі спадкових механізмів. Соціальні мотивації (професійне визначення, самоствердження, саморозвиток) виникають упродовж життя людини і пов’язані з усвідомленням суспільної значущості діяльності, з почуттям обов’язку, відповідальності.

Значення. Поведінкові дії, вроджені та набуті, можуть зазнавати адаптивного впливу природних та соціальних чинників.

Які особливості вродженої поведінки людини?

ВРОДЖЕНА ПОВЕДІНКА — сукупність складних вроджених видотипових поведінкових реакцій, пов’язаних у своєму виникненні з біологічними потребами і нижчими емоціями. Ці біологічні реакції забезпечують діяльність внутрішніх органів та є основою харчування, дихання, травлення, транспортування речовин, розмноження тощо. Які ж особливості вродженої поведінки людини?

1. Функціональною основою вроджених форм поведінки людини є безумовні рефлекси та інстинкти. Інстинкт (від лат. instinctus — спонукання до дії) — вроджена пристосувальна форма поведінки у вигляді системи безумовних рефлексів, що виникає у відповідь на зовнішнє чи внутрішнє подразнення. Загальноприйнятим у теорії інстинктів є виділення трьох груп інстинктів. Їх іще називають основними, чи базовими. Це інстинкти самозбереження (оборонний, орієнтувальний), інстинкти живлення (питний, харчовий) та інстинкти розмноження (батьківський, материнський). Крім них, досить часто називають ще соціальні інстинкти, інстинкти самовдосконалення (дослідницький, ігровий) та інстинкти внутрішньовидової агресії (інстинкт боротьби).

2. Прояви вродженої поведінки виникають при відповідних біологічних потребах (нижчих мотиваціях), що необхідні для життя. Це потреба в їжі, у воді, безпеці, статева потреба тощо, які й будуть мотиваційними сигналами. Так, якщо виникає потреба в їжі, з’являється відчуття голоду і людина починає активно досліджувати навколишнє середовище. Це пошукова фаза поведінкового акту. Саме на цій стадії в людини до її природних поведінкових реакцій додаються набуті реакції, що поліпшують результат.

3. Вроджена поведінка високоадаптивна і не потребує попереднього научіння. Так, страх перед зміями є проявом інстинкту самозбереження. Людину ніхто не вчить, як реагувати, коли несподівано побачили гадюку на кам’янистому березі річки.

4. Вроджена поведінка видотипова, її прояви однакові у всіх представників виду. Так, однаковими є інстинктивні рухи м’язів жінки під час пологів, мімічні вирази обличчя людей у стані гніву.

5. Вроджені реакції генетично запрограмовані та формуються в онтогенезу незалежно від досвіду людини. Ця особливість чітко проявляється в реакціях завершальної фази поведінкових актів, що вирізняються складністю, незалежністю від впливів середовища. Поведінкові прояви цієї стадії завжди відбуваються у визначеному порядку.

6. Основні центри, що контролюють виникнення проявів вродженої поведінки, розташовані в проміжному мозку, лімбічній системі та стовбурі головного мозку. Ці структури беруть участь у регуляції вегетативної діяльності організму та виникненні нижчих вроджених емоцій (радість, здивування, горе, огида, гнів і страх).

7. Вроджена людська поведінка є спадковою, але, на відміну від тварин, людина здатна видозмінюваній її, ураховуючи потреби інших людей. Так, споживання людиною їжі за гарно сервірованим столом ґрунтується не лише на інстинкті живлення. Ті вроджені харчові реакції, що виникають на їжу, узгоджуються з правилами етикету.

Біологія + Геометрія • В одній із науково-популярних статей про інстинкти написано: «Запитувати, від чого залежить вроджена поведінка людини: від генотипу чи умов середовища, — це все одно, що запитувати, від чого залежить площа геометричної фігури від довжини чи від ширини». Застосуйте знання про вимірювання площі геометричних фігур і доведіть складність вродженої поведінки людини.

Які ознаки та значення набутої поведінки людини?

НАБУТА ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ — сукупність складних набутих індивідуальних поведінкових реакцій, пов’язаних у своєму виникненні здебільшого із соціальними потребами та вищими емоціями. Які ж особливості набутої поведінки людини?

1. Функціональною основою набутої поведінки людини є умовні рефлекси та динамічні стереотипи. Динамічний стереотип — складна система послідовних стабільних умовних рефлексів, що полегшує виконання багаторазово повторюваних дій. Яскравим прикладом динамічних стереотипів є різноманітні рухові навички: ходьба, біг, плавання, катання на лижах, гра на музичних інструментах, уміння писати та ін. Динамічні стереотипи дають змогу людині виконувати певні дії без значного напруження нервових центрів кори великого мозку.

2. Провідну роль у виникненні проявів набутої поведінки відіграють соціальні потреби (вищі мотивації) (потреби в безпеці, любові, визнанні, самоствердженні та ін.).

3. Набута поведінка потребує попереднього научіння. Научіння людини — це способи накопичення індивідуального досвіду. Основними видами научіння є звикання, наслідування (соціальне научіння), закарбування, научіння шляхом спроб та помилок, осяяння, вироблення умовних рефлексів та ін. Вищою формою научіння в людини є пізнавальне (когнітивне) научіння, яке робить можливим прогнозування результатів дій.

4. Набута поведінка індивідуальна, тобто має набуті реакції, що є різними у всіх представників виду.

5. Набуті реакції формуються в онтогенезі залежно від досвіду людини. Розрізняють минулий культурний досвід людини, накопичений попередніми поколіннями, та індивідуальний досвід, набутий протягом життя. Культура — це сукупність усіх матеріальних і духовних цінностей, створених упродовж історії людства. У формуванні досвіду велику роль відіграє навчання (учіння) — форма організованої активності, спрямованої на засвоєння знань, умінь, навичок та способів діяльності.

6. Основні центри, що контролюють виникнення проявів набутої поведінки, розташовані в корі півкуль великого мозку. Ці структури беруть участь у регуляції умовно-рефлекторної діяльності організму та вищих емоцій. Це моральні, інтелектуальні, практичні й естетичні почуття.

7. Основною відмінністю набутої поведінки людини є наявність проявів розумової діяльності, що формується в суспільстві за участю праці, мови й абстрактного мислення. Продуктом мислення є свідомість, що забезпечує особливе людське відображення навколишнього світу і себе та інших людей у ньому.

Біологія + Література • «Єдина відома мені розкіш — це розкіш людського спілкування», — говорив Антуан де Сент-Екзюпері. Які форми спілкування використовує людина?

Коротко про головне

• ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ — це сукупність вроджених і набутих виявів активності, що формуються завдяки взаємодії генотипу з середовищем для забезпечення життєдіяльності та проживання у певних природних та соціальних умовах.

• Вроджена поведінка людини складається з безумовних рефлексів та інстинктів і забезпечує життєдіяльність, збереження життя й формування складніших набутих форм поведінки.

• Набута поведінка людини має виражений соціальний характер, складається з умовних рефлексів та динамічних стереотипів, проявляється комплексом розумових дій та забезпечує соціальну пристосованість до змінних умов середовища життя.

Діяльність

Навчальне завдання. Які особливості поведінки людини? Опис за схемою. ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ.

Розвивальне завдання. Які особливості проявів вродженої поведінки? Лабораторна вправа. Визначення реакції зіниць на світло

Ціннісне завдання. Яке значення мовлення у формуванні проявів набутої поведінки? Домашній практикум. Утворення умовного зіничного рефлексу на дзвінок і слово «дзвінок».

Результат

Очікувані результати навчання (Учень / учениця...)

• описує: особливості ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ

• формулює очікувані результати: для ОБҐРУНТУВАННЯ особливостей вродженої поведінки

• виявляє ставлення на рівні сприймання та висловлює міркування: про значення МОВЛЕННЯ у формуванні проявів набутої поведінки людини

Саморозвиток

Самонавчання. Регулятивне завдання. Графічний організатор «Хмарка слів».

Самооцінювання. Завдання на розпізнавання. Тест. Поведінка тварин.