Українська література. Повторне видання. 9 клас. Слоньовська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Житійна література Русі-України

До оригінальної літератури княжої Русі-України належала також житійна література (житія, агіографія1) - розповіді про духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою. Поява таких творів пов’язана з необхідністю зміцнити політичну, національну і релігійну самостійність Київської держави, що вимагало канонізації руських святих. Канонізація ж потребувала літературного оформлення їхніх біографій. Тому в середині XI ст. з’явилися агіографічні твори про княгиню Ольгу, князів Володимира, Бориса, Гліба тощо.

Від власне біографії житія відрізняються релігійною спрямованістю. Агіограф2 ставив за мету подати взірець життя святого, що мало б викликати у читача бажання наслідувати гідний приклад.

Сформувалися два типи збірників житій: календарні і некалендарні. У календарних збірниках житія розміщувалися в порядку днів пам’яті святих. Це Четьї Мінеї (у них життя святого розгорталось у формі своєрідної новели чи повісті); Прологи (або Синаксарі) - своєрідні біографічні довідники; Соборники і Торжественники (житія найшанованіших святих у порядку християнських свят за сонячним і місячним календарем). До некалендарних збірників належать Патерики3 (Отечники), у яких житія і фрагменти житій розміщувалися у формальній (Азбучний патерик), тематичній чи територіальній (Єгипетський, Римський, Синайський патерики) послідовності. Головними сюжетами оповідань чи новел Патериків були подвиги уславлених святих, мучеників, аскетів, які оповідач подавав так, наче бачив їх своїми очима.

1 Агіографія (від грец. hagios - святий, grapho - пишу), або житія святих, - життєписи відомих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою.

2 Агіограф - автор, творець агіографічних творів.

3 Патерик (від грец. paterikon від pater - батько) - назва збірок оповідань і новел агіографічного змісту, у яких розповідається про подвиги пустельників і ченців.

«Києво-Печерський патерик» - «золота книга українського письменного люду» (Михайло Грушевський)

«Києво-Печерський патерик» дійшов до наших днів у двох редакціях, що їх іменують за місцем виконання - Тверською (або за ім’ям упорядника-переписувача - Арсенівською) 1406 р. та Київською (або за ім’ям упорядника-переписувача - Касіянівською) 1462 р. Вважається, що оригінал «Києво-Печерського патерика» між 1215-1230 рр. постав із листування суздальського і володимирського єпископа Симона з ченцем Києво-Печерської лаври Полікарпом та Полікарпа з києво-печерським архімандритом Акіндіном. Ці листи насправді були не епістоляріями в розумінні жанру, а тільки своєрідною літературною формою, у якій подано двадцять надзвичайно цікавих і майстерно написаних авторами оповідань про життя ченців.

Якщо «Повість минулих літ» має всі ознаки добре впорядкованого княжого літопису, адже в ній строго дотримана хронологія, йдеться насамперед про державні події, і лише в окремих випадках наводяться фольклорні легенди, то «Києво-Печерський патерик» - книга більше літературна, ніж історична, хоч і в ній знаходимо окремі відбитки реальних історичних і політичних явищ XI ст.

«Дуже різноманітна мова, багата лексика та вміння характеризувати осіб і зображувати їхнє внутрішнє життя засобами розмов, молитов та навіть “внутрішнього монологу” робить “Патерик” одним із найвизначніших творів староукраїнської літератури».

Дмитро Чижевський

Як типова літописна книга, «Києво-Печерський патерик» містить багато інформації про воєнні події, торгівлю і судову систему в Києві, спроби князя встановити монополію на сіль, стосунки між державною владою і ченцями, подає відомості, що для будівництва та оздоблення церков у Київ запрошувалися найталановитіші майстри й художники з Візантії і Грузії («греци и обези»). Також натрапляємо на інформацію про надзвичайний талант монастирського лікаря Агапіта, якого ненавидів княжий лікар-вірменин та якого заздрість призвела до злочину - отруєння конкурента. Неодноразово розповідається й про розправу князів чи їхніх посланців над монахами, які завжди мали сміливість говорити правду у вічі сильним світу цього, навіть якщо за правду доводилося платити життям: зокрема про те, як утопив печерського старця Григорія рідний брат князя Володимира Мономаха. Є у «Києво-Печерському патерику» згадки про величезні матеріальні багатства монастиря, які він нагромаджував унаслідок добре продуманої господарської діяльності, зокрема виробництва свічок і випікання проскур. У XIX ст. лише Києво-Печерська лавра як монопольний виробник поставляла такий дорогоцінний продукт, як миро, всій Російській імперії.

Та незважаючи на історичне тло, основним жанром «Києво-Печерського патерика» є короткі оповідання, створені на основі усних переказів ХІ-ХII ст. з метою переконати читачів і слухачів у святості Києво-Печерського монастиря, який напередодні зруйнування Києва монголами переживав добу свого процвітання. Головні персонажі оповідань - ченці, які воюють із бісами, оживляють мертвих, зцілюють недужих, вимолюють дощ під час жахливої посухи, спілкуються з Богом, ангелами, Богородицею. Для створення таких оповідей автори «Києво-Печерського патерика» інколи користувалися найбільш популярними східними сюжетами з «житій святих», що з прийняттям християнства на Русі були перекладені з грецької мови й стали популярними в народі. Наприклад, оповідання про ченця Ісаакія перегукується з «житієм» Антонія Великого.

Сайда Афоніна. Преподобні Антоній і Феодосій Києво-Печерські (1995)

Ставлення до нечистої сили в «Києво-Печерському патерику» цілком тотожне народним уявленням, за якими чорт небезпечний, але його можна обдурити, використати як тяглову силу, змусити задарма трудитися. Тож якщо біси, за оповіданнями з «Києво-Печерського патерика», й роблять дрібні капості в пекарні, на кухні, вимордовують танцями ченця Ісаакія, спричиняють сварки між монахами, то аскет Феодосій змушує бісів крутити жорна, щоб монахи могли змолоти борошно, змушує нечисту силу носити дрова для печі й важкі колоди для побудови келії.

Дослідник давньої української літератури Володимир Крекотень називав оповідання «Києво-Печерського патерика» новелами-легендами, тому що для них характерні деякі риси цих жанрів: як для новели - лаконічність, стиснута сюжетна пружина; як для легенди - фантастичність, неймовірність більшості подій, проте, як слушно зазначає літературознавець, слухачі (читачі) «сприймали ці події як реальні, історичні».

Загалом «Києво-Печерський патерик» - це не тільки белетристичний1 літопис середньовічної України, а й чудовий збірник оригінальних літературних текстів, формування яких у своєрідну антологію в основному завершилося в XV ст.

1 Белетристика - художня проза; найчастіше це слово вживається у значенні «легке чтиво».

Уперше видання «Києво-Печерського патерика» було здійснене в друкарні при Києво-Печерській лаврі 1661 р. за сприяння архімандрита Інокентія Гізеля. У 1931 р. за редакцією Володимира Перетца «Києво-Печерський патерик» було видано накладом усього 800 примірників. Проте повністю реконструювати первісний текст «Києво-Печерського патерика» виявилося справою неможливою - всі попередні редакції вже були або втрачені, або зумисно знищені Катериною II.

«Києво-Печерський патерик», за словами Михайла Грушевського, став віховою книгою в українському красному письменстві. Уже в XX ст. на його основі Валерій Шевчук написав роман «На полі смиренному».

Діалог із текстом

  • 1. Що таке оригінальна література княжої України-Русі? Які ознаки притаманні цій літературі?
  • 2. З якою метою укладалися літописи?
  • 3. Що нового ви довідалися про літопис княжих часів «Повість минулих літ»?
  • 4. Чому в наш час уже неможливо встановити авторство «Повісті минулих літ» і відновити оригінал цього літопису?
  • 5. Знайдіть відомості про Нестара Літописця і підготуйте усний виступ про цього діяча.
  • 6. Як ви розумієте цитату Василя Яременка про цінність «Повісті минулих літ» для нащадків?
  • 7. Розкрийте зміст пророкування апостола Андрія, поданого в літописі «Повість минулих літ». Яке значення мала ця легенда для українців усіх пізніших часів?
  • 8. Пригадайте зміст двох-трьох легенд із «Повісті минулих літ» і дайте їм свою оцінку.
  • 9. Спростуйте або доведіть, що Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» запропонував сучасникам цілу педагогічну систему, яка ґрунтувалася на філософській концепції світу, Бога і людини.
  • 10. Прокоментуйте фразу Івана Франка про те, що з «Повчання дітям» постає «цікавий образ князя-хазяїна, що в своїй... державі держить лад і порядок, як у власній хаті, дорожить кожною дрібницею і кожною людиною».
  • 11. Чи поділяєте ви думку Володимира Мономаха про те, що матеріальні цінності завжди повинні служити для примноження цінностей духовних: «І в землі не ховайте (скарбів), то великий гріх»? Відповідь обґрунтуйте у творі-роздумі з цієї теми.
  • 12. Що таке житійна література? З якою метою вона створювалася?
  • 13. Що таке патерик? Коли, ким і де створений «Києво-Печерський патерик»?
  • 14. З якої причини наслідування грецьких «житій» святих і мучеників києво-печерськими авторами-ченцями у власних творах вважалося нормою? Чи варто такі літературні запозичення вважати вадою оригінальної літератури часів княжої Русі-України? Свою думку належно обґрунтуйте.
  • 15. Який жанр був найбільш характерним для літературних текстів «Києво-Печерського патерика»?
  • 16. Чому в багатьох оповіданнях «Києво-Печерського патерика» йдеться про боротьбу ченців із бісами?
  • 17. З якої причини люди нашого часу легенди чи навіть виразно фантастичні оповідання «Києво-Печерського патерика» вважають плодами людської уяви, але в часи давньої літератури читачі й слухачі суб'єктивно сприймали їх за чисту правду, справжні бувальщини?
  • 18. Доведіть, що «Києво-Печерський патерик» має всі ознаки літопису, але може трактуватися водночас як історичний і художній твір.
  • 19. Яку роль відігравало історико-політичне тло «Києво-Печерського патерика»?
  • 20. Чому Дмитро Чижевський так високо поціновував мову «Києво-Печерського патерика»?

Діалоги текстів

За книгою Михайла Слабошпицького «З голосу нашої Кліо» прочитайте на вибір одне з оповідань («Життя Феодосія Печерського», «Славетний лікар Агапіт», «Художник Алімпій», «Миколай Святоша») і поділіться своїми враженнями від прочитаного з однокласниками.

Мистецькі діалоги

  • 1. Розгляньте картину Сергія Іванова «Християни і язичники, 1074 р.» (с. 37). Пригадайте з історії, чому християнство на Русі не всюди й не завжди впроваджувалося добровільно. Як ви можете розтлумачити фразу, що княжі воєначальники вдавалися до силових методів: русичів «Путята хрестив мечем, а Добриня - вогнем»?
  • 2. Розгляньте картину, на якій зображений Володимир Мономах на коні біля київських Золотих воріт (с. 39). Коли цей князь почав княжити у Києві, йому було шістдесят років і напередодні він довго відмовлявся від київського престолу. Як ви думаєте, чому? З якої причини кінь Володимира Мономаха на картині вкритий дорогим персидським килимом? Чи доводилося вам чути фразеологізм «Тяжка ти, шапко Мономаха!» Про що йдеться в підтексті цього вислову?
  • 3. Розгляньте картину Василя Раєва «Блаженний Аліпій, іконописець печерський». Як ви думаєте, чому за версією цього митця відомому своїм талантом києво-печерському іконописцю допомагає ангел? Як саме він це робить?

Василь Раєв. Блаженний Аліпій, іконописець печерський (1848)