Українська література. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Слоньовська
Поетична спадщина Олександра Олеся
Творчий шлях Олександра Олеся тривав понад сорок років. Літературознавці виокремлюють два періоди творчості. У перший період (1905-1921) з’явилися збірки «З журбою радість обнялась» (1907), «Поезії. Книга II» (1909), «Поезії. Книга III» (1911), якими Олесь утвердився як поет-символіст.
На формування естетичних смаків Олександра Олеся великий вплив мала західноєвропейська поезія, зокрема лірика таких символістів, як Стефан Малларме, Поль Верлен. Гасла з вірша «Поетичне мистецтво» П. Верлена імпонували українському поетові: «Найперше - музика у слові! // Бери із розмірів такий, / Що плине, млистий і легкий, / А не тяжить, немов закови... // Такт музики всякчас і знов! / Щоб вірш твій завше був крилатий, / Щоб душу поривав - шукати / Нову блакить, нову любов»1. Акцент на милозвучності поезії відіграв важливу роль і в художніх пошуках Олеся-символіста. Проте його поезія не була настільки аполітичною, як верленівська. Із французьким поетом Олександра Олеся поєднували настрої смутку і зажури. Відбувалося самовизначення митця, який власне покликання вбачав у тому, щоб відтворити чутливу душу людини, красу її помислів, утверджуючи гуманістичні ідеали. Поет відгукувався на злободенні питання часу, жив національною ідеєю, вірою у відродження України. Революційні події 1905 і 1917 рр. не залишили його байдужим. Національне відродження і проголошення Української Народної Республіки Олександр Олесь оспівав у поезіях «Воля!? Воля!?», «Ранок, ранок! Час світання», «Живи, Україно». Критик Володимир Коряк писав: «Вплив поезії Олеся в часи революції був величезний. Це, власне, саме він організував свідомість тієї інтелігенції, що потім активно боролася у війську УНР проти більшовиків».
1 Цитуємо переклад вірша Поля Верлена Григорієм Кочуром.
Другий період творчості охоплює 1921-1944 рр., які Олександр Олесь прожив у еміграції. Митця непокоїла втрата Україною державності, проблема вимушеної еміграції найкращих представників українського народу. Це засвідчують поетичні збірки «Перезва» (1921), «Минуле України в піснях. Княжі часи», «Поезії. Книга X» (1930), «Кому повім печаль мою» (1931), «Цвіте трояндами» (1939), пройняті історіософським осмисленням долі рідного краю, ностальгією за рідною землею, патріотичним пафосом.
Туга за Україною, роздуми про роль інтелігенції у житті народу, проблема впливу влади на митця лягли в основу цих віршів поета. Прикладом є громадянська лірика, зокрема вірш «Яка краса - відродження країни». Це своєрідний «поклик до братів-слов'ян», що породжує літературні перегуки з посланням Тараса Шевченка «І мертвим, і живим...». Олександр Олесь присвятив Кобзареві поезію «В роковини Шевченка». Митець намагається уявити, яким було б життя Т. Шевченка, якщо би він став його сучасником: «Які б вінки він сплів героям, / І як уславив би їх чин? // Він грав би в сурму перед боєм. / Боровся б сам серед руїн». Олександр Олесь створює символічний образ Кобзаря, який у нових політичних умовах може знову опинитися на засланні, стати одним із вимушених емігрантів: «І де б він був ?!.. // Чи на засланні, / Серед неораних степів, / Чи разом з нами на вигнанні / Ділив би сльози і терпів?». Поет використовує романтичний символ орла, який неодноразово зустрічався в доробку Т. Шевченка в різних конотаціях.
«З журбою радість обнялась»
Поезія «З журбою радість обнялась» (1906) побудована на контрастах (журба / радість, ніч / ранок, летить / спиня, спів / мовчання, мить / вічність) і передає почуття кохання й захоплення. Принцип паралелізму допомагає передати опоетизований образ коханої: «Коли цвіте весь Божий світ, / Зацвів небесною красою / Очей твоїх небесний цвіт». Уста коханої порівнюються з «першим цвітом кохання», «хмаркою ніжнозолотою», а її сльози - це перли.
Михайло Жук. Біле і Чорне
Почуття ліричного героя розквітають так швидко, як природа навесні. У вірші зображено героя-мрійника, у якого душа співає. Милозвучність поезії твориться за допомогою анафор, алітерацій та асонансів ([у], [о], [а], [і], [с], [н]), недомовленості через схвильованість, що передають три крапки, риторичні запитання, вигуки: «В обіймах з радістю журба. / Одна летить, друга спиня... // І йде між ними боротьба, / І дужчий хто - не знаю я...». На щирість почуттів указує епітет «лебединий спів». Він символізує вірність і справжність почуттів, які непідвладні часові. Оксиморонне поєднання «З журбою радість обнялась» дало назву першій збірці митця.
Оксиморон - літературно-поетичний прийом, що полягає в поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які спільно дають нове уявлення.
«Чари ночі»
Вершиною інтимної лірики поета став його вірш «Чари ночі» (1904), відомий як романс (автор музики - Василь Безкоровайний). «Сміються, плачуть солов’ї / І б’ють піснями в груди: / «Цілуй, цілуй, цілуй її - / Знов молодість не буде!». Ці рядки, повторюючись на початку та наприкінці твору, творять кільцеву композицію вірша.
Поезія закликає цінувати кожну мить життя, берегти почуття. Вона сповнена вітаїстичними (vita - життя) нотами, хоча душу поета охоплює жаль за невпинним і завжди безповоротним летом часу. Невипадково з’являється образ Фауста, як у Гете: «І схочеш ти вернуть собі, / Як Фауст, дні минулі... / Та знай: над нас - боги скупі, / Над нас - глухі й нечулі».
У вірші домінує філософія гедонізму1, для якої задоволення є найвищим благом і умовою щастя. Поцілунок символізує поєднання двох закоханих сердець, які творять гармонійну єдність. Перехресне римування, неграматичні рими, що утворюються співзвучністю слів, які належали до різних частин мови: солов’ї / її; груди / буде, а також чотиристопний ямб із пірихієм створюють особливу ритміку вірша.
1 Гедонізм - за визначенням античного філософа Епікура, вміння отримувати радість від фізичного життя.
У поезії «Чари ночі» особи автора та ліричного героя - нерозривні. Із цієї причини у вірші вжито наказові форми дієслів: «Гори!», «Лови летючу мить життя, / Чаруйсь, хмелій, впивайся...», «Налагодь струни золоті».
Михайло Яремків. Музика душі (2014)
Образ весни персоніфікований: «весна іде назустріч нам», «весна бенкет справляє». На це також вказують метафори: «ллються пахощі», «сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди», «земля тремтить».
Важливу роль у переданні почуттів відіграє принцип паралелізму: змальовується буяння природи і сплески почуттів героя: «Поглянь, уся земля тремтить / В палких обіймах ночі, / Лист квітці рвійно шелестить, / Траві струмок воркоче». Опис гармонії у природі надихає до ідеалу в особистому житті.
Катерина Білокур. Квіти в тумані (1940)
У XX ст. вірш «Чари ночі» став дуже популярним у виконанні народної артистки України Ніни Матвієнко.
Олександр Олесь майстерно використовував фольклорну символіку, міфологічні образи. Визначальною ознакою символістської лірики поета є її сугестивність, звернення до екзотичних і заборонених тем, посилена увага до підсвідомого, створення особливої метамови символів.
«О слово рідне! Орле скутий!»
Поезія «О слово рідне! Орле скутий!» (1909) належить до громадянської лірики. Олександр Олесь як патріот власною діяльністю долучився до національного відродження, продовжуючи традиції Тараса Шевченка і Лесі Українки. Поет був переконаний, що слово може пробудити історичну пам’ять нації.
Вірш складається з трьох частин, які поєднуються між собою як теза, антитеза і синтез. Монолог-звертання передає біль і образу національно свідомого ліричного героя через зневажливе ставлення до української мови та байдужість співвітчизників, які рідне слово «чужинцям кинули на сміх». Поет використовує символічні образи, поєднуючи їх із промовистими епітетами: «скутий орел», «співочий грім». Особливо вдалими є поєднання зорових і слухових образів: шум дерев, ревіння Дніпра, музика гір, спів степів.
Микола Реріх. Ангел останній (1912)
Заклик «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань!» вказує на готовність до самопожертви. Образ меча доволі часто зустрічається як у літературі (у Євгена Маланюка «Стилет чи стилос»1), так і в образотворчому мистецтві, наприклад, на іконах архангела Михаїла, як херувимів, зображують із полум’яними мечами в руках; меч є емблемою апостола Павла. Саме це слово-зброя стало символом змагання за правду, добро, поєднало в собі як матеріальну, так і духовну сфери буття.
1 Стилет - це зброя (різновид кинджала), стилос - це перо (загострена паличка для писання на вкритій воском дощечці). Стилет - символ боротьби за волю, стилос - символ мистецтва.
Діалог із текстом
1. На які періоди поділяють творчість митця?
2. Коли саме вийшла перша збірка поета? Як вона називалася? Поясніть поетику назви.
3. Які поезії Олександра Олеся належать до інтимної лірики?
4. Який художній прийом передає настрій вірша «З журбою радість обнялась»?
5. Визначте основну ідею поезії «Чари ночі»? За допомогою яких художніх засобів поет її виражає?
6. Чому багато віршів із доробку митця стали піснями? Хто написав музику до цих віршів? Хто їх виконує в наш час?
7. Назвіть відомі вам вірші Олександра Олеся, які належать до громадянської лірики. Які проблеми вони порушують? Використовуючи метод «вільного мікрофона», висловіться про вірші цього поета про мову.
8. Які художні засоби найчастіше використовував Олександр Олесь і чому?
9. Що таке символізм? Яким чином він проявився у творчості Олександра Олеся?
10. Доведіть, що у творчості цього поета-символіста очевидним є синтез мистецтв.
11. Об'єднавшись у «малі» творчі групи (3-5 осіб), підготуйте лаконічний проєкт «Проблема національної самосвідомості в громадянській ліриці Олександра Олеся».
Діалоги текстів
1. Пригадайте, які символічні втілення здобуло поняття «слово» у творах відомих вам письменників. Чому Олександр Олесь порівнює слово зі скутим орлом? Чи близька поетові аналогія Лесі Українки: «слово - зброя»?
2. Як ви розумієте вислів «пейзаж душі»? Що спільного в «пейзажі душі» ліричного героя Олександра Олеся і французького поета Поля Верлена?
Мистецькі діалоги
1. Проаналізуйте репродукції картин, уміщені в цьому розділі підручника. Доведіть, що вони можуть бути ілюстраціями до інтимної та громадянської лірики Олександра Олеся.
2. Які з цих картин мають риси імпресіонізму? А символізму? Аргументуйте свою думку.
3. Доберіть до поезій Олександра Олеся живописні ілюстрації. Поясніть свій вибір.
