Українська література. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Слоньовська
Драматичний етюд «По дорозі в Казку»
Новаторство Олександра Олеся проявилося й у драматичних творах. Митець поєднав символістську поетику з неоромантичним змалюванням героя, що засвідчують його «Драматичні етюди» (1914).
Драматичний етюд (фр. etude - вивчення, нарис) - невеликий, як правило, одноактний віршовий або прозовий драматичний твір, в якому представлено епізод чи фрагменти життя, а дійові особи зображуються лаконічно, пунктирно, стаючи образами-символами.
Драматична мініатюра «По дорозі в Казку» звучить як палкий заклик до народу не зневірюватися навіть у найтяжчі моменти своєї історії, а твердо обстоювати ідеали волі та свободи. Митець актуалізував проблеми поводиря і юрби, пошуку ідеалу в символічному шуканні стежки в глухому лісі, передавши таким чином протистояння між мрією і дійсністю, сильною особистістю і натовпом. Науковці проводять паралелі між драматичним етюдом «По дорозі в Казку» та поемою «Мойсей» Івана Франка, у якій ізраїльський народ, долаючи шлях до Землі Обітованої, зневірюється у своєму поводирі й бунтує. Ні біблійний пророк, ні Франків, ні Олесів герой, на жаль, не потрапляють до омріяного краю.
Твір Олександра Олеся «По дорозі в Казку» містить багато перегуків із творами європейських літератур, наприклад, із п’єсою «Бранд» Генріка Ібсена, в якій змальовано образ безкомпромісного державця. Ці твори об’єднує ідея, що лише віра в торжество духу і добра, стійкість очільника є запорукою поступу. Драматичний етюд Олеся своїм символізмом споріднений із драмою «Затоплений дзвін» Гергарта Гауптмана, у якій показано взаємини героїчної особистості з юрбою. Проблема «сліпоти» об’єднує драматичний етюд «По дорозі в Казку» з драмами «Сліпці», «Синій птах» Моріса Метерлінка.
Михайло Жук. Казка
Проблематика твору. У драматичному етюді поет порушив проблему лідера і мас, які не здатні збагнути високих ідей. Водночас автор уводить філософські мотиви, змальовуючи складний шлях людства до Казки, яку кожен уявляє по-своєму. Герої етюду Він, Дівчина, Юрба, Хлопчик - це символічні носії певних рис.
Часопросторові виміри твору доволі умовні. На це вказують і ремарки: «Убрання не має ознак нації й часу». За допомогою прийомів художньої дифузності драматург досяг широких узагальнень, філософського трактування ролі та місця людини у світі.
Своєрідність побудови. Композиція драматичного етюду фрагментарна: представлено три символічні картини. У першій змальовано убоге та жалюгідне життя людей, які заблукали у лісі й живуть без сонця. Серед Юрби знайшовся Юнак, який мріє знайти дорогу до світла, тому асоціативно поєднується з образом орла: «Орли з-під хмар клекочуть і, наче дзвоном, клекотом до себе кличуть. Одних з землі здіймають, другим запалюють серця, на третіх жах наводять».
У другій частині твору Юнак намагається знайти дорогу до Казки - символічної країни краси, братерства і свободи. Йому вдається зацікавити юрбу своєю ідеєю. Так починається важкий шлях народу до мрії, на підтекстовому рівні - до державності.
Третя картина показує безсилля, втому і розчарування хисткого у своїх настроях натовпу, втрату віри і надії. Юрба відчуває ненависть до поводиря, озвіріння, що призводить до розправи над ним. Розгнівані люди залишають напризволяще побитого і знесиленого Юнака і повертаються до свого колишнього існування. Діалоги і полілоги персонажів передають змінність настроїв, адже герої уособлюють певні почуття і переживання - страх, зневіру, мрію, надію.
Цьому етюдові притаманна надзвичайна ритмічність, що передає той чи той перепад почуттів, створює потрібну тональність: крику, плачу, горя. Емоційне напруження передають і явища природи: звуки лісу, тварини.
Образ Юрби в драматичному етюді Олеся змальовано як гурт безсловесних істот, це - пасивна маса без обличчя: «Їм очі зав’яжи на цілий рік, вони мовчатимуть, аби їм хліб дістати можна вільною рукою. Удар їх батогом, - вони не закричать від гніву. У очі плюнь і дай їм шеляг - вони тобі устами припадуть до рук». Аморфна1 юрба не вірить у майбутнє, у Казку, бо цікавиться тільки матеріальними речами, живе корисливими інтересами: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживем». Натовп лише існує, а не реалізує себе як люди по-справжньому.
1 Аморфний - тут: нестійкий у своїх бажаннях, легкодухий.
Образ Юнака. У центрі драматичного етюду - Юнак-ідеаліст, який сповідує гуманістичний ідеал, сподівається здолати зло, розбивши закостенілість душ людей довкола і знищивши неволю. Герой має відповідне походження: син кобзаря, наділений здатністю сіяти духовність і добро, захоплювати маси натхненним словом, віщувати майбутнє. В уявленні примітивної Юрби такий психотип неспроможний принести жодної користі громаді, проте герой реалізує своє покликання, старається духовно підносити загал, вселяти в інших віру в ясний день, що настане у Казці, до якої потрібно прямувати.
Олександр Олесь подає головного героя у різних ситуаціях: у стосунках із Дівчиною, яка першою повірила в Його визвольну місію; у взаєминах із Юрбою, з боку якої Він відчуває недовіру до себе, отримуючи лише насмішки і кпини. Драматург показує героя не тільки емоційним, а й іронічним, що проявилося у суперечці про шевця - коханого дівчини. Дівчина - це образ-символ людських вагань між «синицею у жмені» і «журавлем у небі».
Головний герой готовий пройти найважчі випробування на шляху до Казки: «Я поведу вас, я йтиму перший. Ви візьміть кілки, а я розкрию груди і вільними руками терени колючі буду розгортать. Там день, блискучий день, я бачу, і ви, ви всі мене не зможете спинить». Тематично цей твір схожий на поему Івана Франка «Мойсей», у якій поет розглядає біблійний образ Мойсея, пророка й вождя єврейського народу. Довгих сорок років пророк водив свій народ пустелею в пошуках Землі Обітованої, але сам так і не побачив її, бо дорогою засумнівався в могутності й правоті Бога. В образі головного героя етюду зримо втілена символістська та неоромантична естетика.
Неоромантичний герой - це непересічна сильна особистість, яка може бути наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод. Неоромантики оспівували мужність, подвиг, обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни.
Ідеал Юнака передають слова: «Згоріть у житті - єдине щастя!». Юрба кепкує з головного героя і цим породжує його зневіру: «Так ви не люде, а страховища якісь?! Я вас... боюсь», хоча не лякався «ні грому, ні вітрів».
Моделюючи образ лідера, Олесь використав біблійну символіку: побиття камінням, вінок із червоного маку і терену, пролита кров. Спрямованість погляду пророка вгору, до неба, символізує духовний вимір, вимріяний ідеал Казки.
Образ Хлопчика. Хлопчик, який сходить у білому вбранні з небес, - це символ Божого провидіння, духовної чистоти, здійснення мрії Юнака. Почувши стогін людини, Хлопчик поспішає їй на допомогу. Він повідомляє пораненому, що прийшов з узлісся, з Казки і має намір зірвати квітку розквітлої папороті. В українській міфології папороть символізує щастя, навіть безсмертя. Головний герой, прийшовши до тями після розправи над ним Юрби, вражений звісткою, що Казка таки існує, тому намагається докричатися до натовпу: «Люде! Брати мої! Я вас довів! Ще два-три кроки!» На жаль, його голосу ніхто не чує, проте залишається віра, що Хлопчик донесе цю вістку до людей.
Твір Олександра Олеся став символічним втіленням національних і загальнолюдських ідеалів.
Діалог із текстом
1. Що таке драматичний етюд? Назвіть його основні ознаки.
2. Схарактеризуйте дійових осіб драматичного етюду «По дорозі в Казку». У чому їхній символізм?
3. Як у драматичному етюді проявилися неоромантичні тенденції?
4. Чи актуальний цей твір сьогодні? Чому ви так вважаєте?
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України