Здоров’я, безпека та добробут. 6 клас. Шиян

Модуль 3. Добробут та громадське здоров’я

§ 10. Право на здоров’я. Громадське здоров’я

У чому виявляється право на здоров’я?

Що таке громадське здоров’я?

Здоров’я — одне з наших найцінніших багатств. Його збереження та зміцнення залежать насамперед від самої людини, але також — від суспільства та держави. Кожна людина має право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я.

Право на здоров’я — право людини на підтримку держави щодо збереження, зміцнення та відновлення здоров’я, а саме: на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Головним документом для захисту та реалізації права на здоров’я осіб до 18 років є Конвенція ООН про права дитини.

Відповідно до статті 24 цього документа, діти мають право на охорону здоров’я якомога вищої якості, на чисту питну воду, здорову їжу, чисте та безпечне навколишнє середовище. Усі дорослі та діти повинні отримувати інформацію про те, як жити в безпеці й підтримувати своє здоров’я.

Україна визнає право дитини на користування здобутками системи охорони здоров’я, науково перевіреними засобами лікування хвороб і реабілітації. Для цього створюють спеціальні установи, що проводять профілактику, діагностику й лікування захворювань. Таку діяльність держави називають громадським здоров’ям.

Громадське здоров’я — це наука та практика попередження захворювань, збільшення тривалості життя, зміцнення здоров’я населення і заохочення до здорового способу життя організованими зусиллями суспільства.

1. Обговоріть, чому і держава, і громадяни зацікавлені у формуванні системи громадського здоров'я.

Споконвіків люди передавали свій досвід збереження здоров’я наступним поколінням. А ті, у свою чергу, поєднували з цими знаннями власний досвід, примножуючи та узагальнюючи їх.

У давнину основу цього становили пізнання, знання, практики (вміння) та досвід. З часом практики перетворювалися на норми та правила — їх фіксували у релігійних приписах, державних документах тощо. Наприклад, як захистити ґрунт від забруднення, як облаштовувати джерела водопостачання, як підтримувати чистоту тіла.

Такі традиції були й в українців. Свідчення про санітарну культуру наших предків можна знайти в історичних джерелах Руси-України. Це записи про чистоту оселі та тіла, правила раціонального харчування, безпеку населених пунктів, створення різних джерел водопостачання, використання вигрібних ям. Культура громадського здоров’я продовжувала розвиватися і в козацьку епоху.

Важливими чинниками розвитку громадського здоров’я стали наука та освіта. Наука пояснювала причини виникнення проблеми і пропонувала способи її вирішення, а освіта позбавляла забобонів.

Так, давньогрецький лікар, основоположник медицини Гіппократ (460 р. до н. е. — 370 р. до н. е.) та східний мудрець Авіценна (980 — 1037) заклали основи громадського здоров’я через систематизацію медичних знань та практик, дослідження виникнення хвороб, методів їх лікування і попередження.

Сфера громадського здоров’я активно розвивається й нині. Постійно ухвалюються та вдосконалюються необхідні для цієї галузі закони, а умови життя людей щодалі поліпшуються.

2. Розгляньте схему та обговоріть, які завдання виконує система громадського здоров'я в сучасному світі.

3. Розглянь інфографіку. Якими є пріоритети громадського здоров'я? Визнач пріоритети свого особистого здоров'я, стосовно яких ти маєш докласти власних зусиль.

svitdovkola.org/zbd6/link3

Пріоритет — те, що має провідне значення, перевагу над чимось.

4. Які організації можуть допомагати людині зберігати здоров'я? Доповни розмову учнів та учениць з учителем.

5. Які заклади сфери громадського здоров'я є у вашій громаді? Які можливості забезпечені у вашому місті чи селі для ведення здорового способу життя?

Можливістю попереджати та лікувати захворювання ми завдячуємо лікарям та науковцям. Вони досліджують хвороби, встановлюють їх причини та шукають шляхи подолання.

Україна славиться відомими на весь світ медиками. Але є й видатні імена, які, на жаль, не відомі широкому загалу українців.

Софія Окуневська-Морачевська (1865—1926; народилася в с. Довжанці на Тернопільщині) — перша жінка-лікарка в Австро-Угорській імперії. Працювала в Чехії, створила школу акушерів-гінекологів у Львові.

Зоя Бутенко (1928-2001) — вчена-онколог, академік Національної академії наук України. Очолювала першу в Україні лабораторію з дослідження раку крові. Її напрацювання надзвичайно допомогли під час лікування потерпілих від вибуху на Чорнобильській АЕС.

6. Прочитайте висловлювання всесвітньо відомого українського лікаря. Як ви його розумієте? Чи погоджуєтеся з ним? Обговоріть.

Не сподівайтеся, що лікарі зроблять вас здоровими. Вони можуть врятувати життя, вилікувати хворобу... А далі — щоб жити надійно — вчіться покладатися на себе.

Микола Амосов (1913-2002), хірург

7. Україна вшановує видатних діячів громадського здоров'я, називаючи на їх честь різні наукові установи, заклади вищої освіти. Прочитай кілька таких назв.

1. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМИ України.

2. Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Μ. Μ. Амосова НАМН України.

3. Інститут громадського здоров'я імені О. Μ. Марзєєва НАМН України.

4. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця.

5. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського.

• Як ти гадаєш, чим займаються ці установи? Перевір свої припущення, скориставшись відповідними джерелами.

8. Об'єднайтеся у групи та підготуйте проєкт.

Тема проєкту. Українці та українки, які мають вагомі здобутки у сфері громадського здоров'я.

Мета проєкту. Довідатися про особистостей, які зробили великий внесок у сферу громадського здоров'я. З'ясувати, чим саме вони прославилися та які риси характеру їм у цьому допомогли.