Основи правознавства. Повторне видання. 9 клас. Ратушняк

§ 18. Сім’я. Шлюб. Взаємні права й обов’язки батьків і дітей

Очікувані результати

Опрацювавши параграф, ви зможете:

• пояснювати, що таке сім’я та шлюб;
• пояснювати умови укладання шлюбу, в тому числі неповнолітніми;
• називати взаємні права та обов’язки батьків і дітей;
• пояснювати, чому права та обов’язки батьків і дітей є взаємними;
• описувати обов’язок матері, батька утримувати дитину та обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків;
• моделювати та розв’язувати правові ситуації, пов’язані з правами та обов’язками батьків і дітей;
• висловлювати власне ставлення до взаємних прав та обов’язків батьків і дітей.

18.1. Що таке сім’я

Слово «сім’я» походить від слова «съемь», що означає «робітник, слуга, домочадець». З огляду на це, у первісному розумінні сім’я — це коло осіб, які визначалися як робітники, слуги, домочадці, тобто особи, пов’язані певними економічними зв’язками.

Сьогодні під терміном «сім’я» розуміють союз осіб, пов’язаних шлюбом чи родинністю, які спільно проживають, мають спільний побут, взаємні права та обов’язки.

Сім’я — це юридичний зв’язок між фізичними особами, заснований на шлюбі, відносинах родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі. Цей зв’язок проявляється у наділенні їх на засадах рівності взаємними особистими немайновими та майновими сімейними правами та обов’язками, спільному житті, спільності інтересів та взаємній юридичній відповідальності.

Підставами для створення сім’ї є:

• шлюб;
• кровне споріднення;
• усиновлення;
• інші підстави, не заборонені законом і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У класичній сім’ї є чоловік та жінка, які мають дитину (дітей). До сім’ї також можуть входити дідусі й бабусі та інші родичі.

Права члена сім’ї має й одинока особа. Сім’ю може також створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Сім’я, у якій немає одного з батьків, називається неповною.

18.2. Що таке шлюб

Шлюб — це сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки і чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Ознаками шлюбу є:

• добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох із подружжя;
• досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають у шлюб;
• реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку;
• спрямованість на утворення сімейного союзу чоловіка і жінки.

Умовами вступу до шлюбу є:

• досягнення шлюбного віку, який в Україні встановлено для жінки і чоловіка — 18 років;
• вільна згода жінки та чоловіка.

Шлюбний вік може бути знижено за рішенням суду за заявою особи мінімум до 16 років, якщо буде встановлено, що це відповідає її потребам (наявність дитини, вагітність, фактичне проживання з сім’єю тривалий термін, хвороба тощо). У випадках одруження до 18 років особи набувають повної дієздатності автоматично (не втрачається після розлучення).

Жінка і чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі та мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Законодавство визначає коло осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою:

• особи, які є родичами прямої лінії споріднення (батько, мати, дід, баба — син, дочка, онук, онучка);
• повнорідні та неповнорідні брат і сестра (походять від спільних батька і матері, походять від різних батьків чи матерів);
• двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
• усиновлювач та усиновлена ним дитина;
• вже одружені особи (можна укладати шлюб лише після припинення попереднього шлюбу);
• недієздатні особи.

Права і обов’язки подружжя виникають з моменту реєстрації шлюбу.

Електронний додаток

Відеофільм. Шлюб. Розлучення. Поділ майна. Аліменти.

Цікаво знати

Як укласти шлюб.

Особи, що бажають зареєструвати шлюб, подають заяву до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. У разі наявності поважних причин заява може бути подана представником особи (представник повинен мати нотаріально засвідчене доручення). Така заява обов’язково посвідчується нотаріусом і є чинною протягом 3-х місяців з дня її подання.

Особи, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Але якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого та прихованням обставин, що мають істотне значення (тяжка хвороба, судимість тощо), затрати не підлягають відшкодуванню.

Шлюб реєструється урочисто після спливу одного місяця від подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. Але за наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу і до спливу місячного терміну. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви. Як правило, шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану, але за заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, у паспортах подружжя ставляться штампи про одруження.

Електронний додаток

Які права та обов’язки має подружжя. Зразок заяви про реєстрацію шлюбу.

18.3. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей

Сімейний кодекс зазначає, що правовий статус дитини особа має до досягнення нею повноліття. Дитина у віці до 14 років вважається малолітньою. Дитина у віці від 14 до 18 років є неповнолітньою.

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей від них, посвідченому у встановленому законом порядку (свідоцтво про народження дитини), шляхом реєстрації народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану:

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя, що визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.

Якщо ж мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька в цьому разі визначається:

• за заявою матері та батька дитини, яка може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану;
• за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини, якщо мати дитини померла, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав або якщо мати дитини не проживає з дитиною більш ніж 6 місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування;
• за рішенням суду. У цьому випадку підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до законодавства. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, самою дитиною після досягнення повноліття, а також особою, яка вважає себе батьком дитини.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір’ю, а чоловік — батьком дитини. Якщо ж дитина народилася у матері, яка не перебуває у шлюбі, і немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини провадиться за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Якщо батьки дитини невідомі, запис про них у Книзі реєстрації народжень провадиться за рішенням органу опіки та піклування.

Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони (чи перебували раніше) у шлюбі та чи проживають разом з дитиною. Діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи були їхні батьки у шлюбі між собою.

18.4 . Якими є особисті немайнові права та обов’язки батьків і дітей

Розрізняють особисті немайнові та майнові права й обов’язки батьків і дітей.

До особистих немайнових обов’язків батьків і дітей належать:

• Забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я (якщо батьки цього не зробили, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування).

• Невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

• Виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, Батьківщини.

• Піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

• Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

• Поважати дитину.

• Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування про неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

До особистих немайнових прав батьків та дітей належать:

• Переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини.

• Право батьків залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

• Право батьків обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

• Право дитини противитися неналежному виконанню батьками обов’язків щодо неї, звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, а після досягнення 14-ти років — і до суду.

• Право батьків та дитини на безперешкодне спілкування.

• Право батьків на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина, право звертатися за захистом прав та інтересів своїх дітей до суду, органів держаної влади тощо. Відповідне право повнолітніх дітей звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків.

• Право батьків на визначення місця проживання своєї дитини, при цьому місце проживання дитини, яка не досягла 10-ти років, визначається за згодою батьків, а після досягнення дитиною 10-тирічного віку — за спільною згодою батьків та самої дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

18.5. Якими є права батьків і дітей на майно

Батьки і діти, зокрема, ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Вони мають майно на праві особистої приватної власності. Батьки не мають права на це майно, так само, як і діти не мають права на майно батьків. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) також є власністю дитини.

Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. При цьому вони зобов’язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї.

Батьки дитини (опікуни) не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

• відмовитися від майнових прав дитини;
• видавати письмові зобов’язання від імені дитини;
• укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
• укладати договори щодо іншого цінного майна.

Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Цікаво знати

Що таке право на утримання.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається державна допомога.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, в іншому випадку з них також стягуються аліменти. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Діти зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених важкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Якщо ж мати або батько були позбавлені батьківських прав, і ці права не були поновлені, або якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків, то на дітей не може бути покладений обов’язок щодо їх утримання.

18.6. Як держава захищає права дитини в сім’ї

Сім’я має забезпечити кожному зі своїх членів особисту безпеку, фізичну та психологічну комфортність, можливість відчути та проявити любов та турботу, самореалізуватися як особистість. Але, на жаль, в реальному житті, вона може стати і джерелом небезпеки: жінки та діти, а іноді й чоловіки, буває, страждають від проявів насильства з боку близької людини.

Далеко не всі батьки у відносинах із своїми дітьми дотримуються норм законодавства. Значною мірою, напевно, й через те, що в Україні ледь не нормою вважається «виховання» дітей за допомогою паска чи розмови між подружжям за посередництва кулаків.

Стаття 52 Конституції України визначає, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.

У статтях Сімейного кодексу України закріплено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади (наприклад, прокуратура, служба у справах неповнолітніх, кримінальна поліція у справах неповнолітніх), органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Інтерактивні завдання

1) Бесіда (дискусія) з питання щодо осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою.

2) Проаналізуйте та розв’яжіть юридичні ситуації:

• Юрій (20 р.) та Анжела (16 р., вагітна) вирішили одружитися, про що дівчина повідомила своїх батьків. Батьки Анжели проти шлюбу, оскільки хлопець не має вищої освіти, ніде не вчиться і не має постійного заробітку. Як буде вирішена ситуація?

• Антон та Олена вирішили одружитися і занесли заяву до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Оскільки Олена була єдиною дочкою у сім’ї, її батьки вирішили взяти на себе організацію весілля. Вони замовили зал у кафе, купили Олені весільну сукню та поступово почали запрошувати гостей. За тиждень до весілля Антон заявив Олені, що він не хоче офіційно одружуватися і запропонував жити просто спільно деякий час для того, щоб краще пізнати один одного. Чи є дії Антона правомірні? Чи може Олена примусити Антона одружитися? Батьки Олени вимагають у суді відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. Яке рішення прийме суд?

• Марія та Максим одружилися тиждень тому. На гроші, що були їм подаровані, вони придбали телевізор, чоловічий і жіночий наручний годинник, кухонний комбайн, жіночу шкіряну куртку. А гроші, що залишилися, поклали на рахунок у банку, відкритий на ім’я чоловіка. Визначте режими власності на придбані речі та банківський рахунок.

• Олександра (18 р.) вагітна. За словами дівчини, батьком дитини є її знайомий Микола (22 р.), який заперечує батьківство. Олександра бажає одружитися з Миколою, а хлопець не лише не бажає одружуватися, а й відмовляється від утримання дитини у разі народження. Як буде вирішена ситуація?

• Мирослава (17 р.) закінчила школу і вступила до університету на контрактну форму навчання. Дівчина стверджує, що її батьки зобов’язані платити за навчання, оскільки вона є неповнолітньою. Як буде вирішена ситуація?

3) Напишіть есе «Моє бачення сім’ї».

4) У парах складіть ситуації, у яких би було порушено (дотримано) батьками немайнові та майнові права дітей. Після представлення результатів проаналізуйте ситуації.

5) Розробіть пам’ятку для дітей та батьків «Що є порушенням прав дітей у сім’ї батьками? Що потрібно робити, щоб такого не трапилося?»

Завдання та запитання

• 1. Що таке сім’я, шлюб?
• 2. Вкажіть, якими є умови вступу до шлюбу. Які умови перешкоджають вступу у шлюб?
• 3. Поясніть, чому у нашій та інших державах мають місце факти порушення батьками прав дітей.
• 4. Що мається на увазі під твердженням: «Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони (чи перебували раніше) у шлюбі та чи проживають разом з дитиною»?
• 5. Назвіть 3 найважливіших, на вашу думку, особистих немайнових права неповнолітніх. Поясніть свій вибір.
• 6. Що, на вашу думку, є найважливішим у сім’ї? Чому?