Історія України. 7 клас. Пометун
§ 27-28. Релігійне життя і культура українських земель у другій половині XIV — на початку XVI ст.
ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ
Пригадайте основні риси релігійного й культурного життя Русі-України та Волинсько-Галицької держави. Що вам запам’яталося найбільше? Чому?
ДОСЛІДІТЬ
Які чинники з наведеного переліку сприяли розвитку культури, а які гальмували його? Розкрийте сутність кожного з наведених чинників на прикладах. Перевірте свої припущення, працюючи на уроках.
- 1. Розвиток культури відбувався в умовах інкорпорації (входження) українських земель до складу сусідніх держав, татарської та турецької агресії.
- 2. Традиції та надбання культури Русі-України попередніх століть доповнювалися, видозмінювалися й удосконалювалися, внаслідок чого з’являлися нові риси й досягнення.
- 3. Європейське Відродження здійснило значний вплив на українську культуру.
- 4. Православна віра, українська мова й культура опинилися під тиском влади і знаті в державах, до складу яких входили ці землі, зростала загроза зникнення української еліти.
- 5. Українські землі були роз’єднані, не мали єдиного політичного центру, власної державності.
- 6. У культурі посилився світський складник, увага до людини та її духовного світу.
- 7. З’явилися друковані книжки.
- 8. Падіння Візантійської імперії в 1453 р. позбавило християнську православну релігію зовнішньої підтримки.
- 9. Зростала кількість міст і міського населення та їхній вплив на культуру.
1. Яким було церковне життя у другій половині XIV-XV ст.
ПОМІРКУЙТЕ
Схарактеризуйте становище православної церкви в українських землях, що ввійшли до складу Королівства Польського та Великого князівства Литовського. Що було спільним, а що відмінним?
Ситуація, яка склалася в українських землях у релігійній сфері, суттєво впливала на розвиток духовної культури.
Після приєднання Галичини до Королівства Польського католицька церква прагнула навернення місцевого населення до своєї віри. Користуючись підтримкою польської влади, сюди рушили католицькі місіонери — домініканці й францисканці, які зводили багато монастирів. Поряд із православними єпископствами призначали й католицькі, коли парафія ще не існувала. У 1375 р. Папа Римський задовольнив прохання польського уряду про заснування в Галичині католицької митрополії (архієпископства), хоча католиків у краї в цей час майже не було.
Наприкінці свого життя польський король Казимир III домігся від константинопольського патріарха згоди на створення окремої Галицької православної митрополії (кінець XIV ст.). Проте вже на початку XV ст. її було ліквідовано остаточно.
Питання православної церкви турбували й правителів Великого князівства Литовського. Після Кревської унії в Литві поширювався католицизм. Це викликало опір православної церкви й руських князів. Вони підтримали Вітовта в боротьбі з Ягайлом. Зміцнивши свою владу, Вітовт здійснив спроби вивести православну церкву у своїх землях із підпорядкування Московської митрополії. У 1415 р. в місті Новогрудка собор православних єпископів українських і білоруських земель обрав окремого Київського (а насправді Литовського) митрополита Григорія Цамблака. Проте після його смерті в 1420 р. Вітовт був змушений визнати зверхність над православними московського митрополита Фотія.
У 1439 р. було здійснено спробу примирити католицьку та православну церкви за допомогою спеціальної унії між Вселенським патріархом та Папою Римським. Однак це рішення не визнали в московських, українських та білоруських землях. Намагаючись послабити вплив московського митрополита, що посилився після захоплення турками Константинополя у 1453 р., литовські князі 1458 р. знову відновили Київську митрополію як окрему й підпорядковану Константинопольському патріархові.
Становище православного духівництва в Королівстві Польському та Великому князівстві Литовському було різним. Поляки обкладали православних священників податками, православних єпископів не допускали до участі в роботі сейму. Православне населення потерпало від релігійних утисків.
У Литві становище православних вірян було кращим, проте католики мали більше привілеїв. Великий князь литовський визначав, хто на якій державній землі князівства буде архімандритом або ігуменом у православному монастирі, а на приватних землях це робили князі й пани. За часів, коли українські землі входили до складу Польщі й Литви, посилилася залежність православної церкви від світської влади.
2. Як розвивались освіта й наука
ПОМІРКУЙТЕ
Як розвивалась освіта й наука в українських землях? Який внесок у європейську освіту й науку зробив Ю. Дрогобич?
Українське населення зберігало свої освітні традиції навіть за умов перебування у складі сусідніх держав. Основними осередками освіти були храми та монастирі, при яких діяли школи. Учителювали в них здебільшого дяки й паламарі. Вони отримували матеріальну винагороду від батьків учнів. У церковних школах навчали читання, письма та церковного співу. У XV ст. з’явилися «мандрівні» дяки — вчителі, які не були закріпленими за якоюсь церквою й ходили селами навчати дітей.
На думку дослідників, у той час першим підручником був буквар, але жодна із цих книжок не збереглася до нашого часу. За букварем, першою читанкою, ішов Часослов — богослужебна книга з текстами щоденних молитов. Першодрук Часослова кирилицею на друкарському верстаті здійснив у Кракові в 1491 р. Швайпольт Фіоль. У його друкарні було випущено чотири богослужебних книги кириличним шрифтом. Часослов посідав серед них чільне місце, оскільки його використовували як навчальну книжку для школи.
Після вивчення Часослова учні опановували Псалтир. Кожного, хто засвоїв Псалтир, вважали спроможним сприймати інші книжки, які завозили купці на місцеві ринки з урахуванням читацького попиту. Переважно це були книжки релігійної, філософської, історичної та медичної тематики.
Попит на книжки зростав завдяки латинським школам, започаткованим наприкінці XIV ст. при костелах і монастирях. При католицьких єпископських кафедрах у Львові, Холмі, Перемишлі, Кам’янці засновували школи для підготовки духівництва, деякі з них згодом набули статусу так званих «колоній» Краківського університету.
Навчаючи латини, українські школи відкривали юнакам шлях до європейських університетів. Наприкінці XV — на початку XVI ст. стрімко зросла кількість українських студентів в університетах Кракова, Праги, Падуї, Болоньї, Вітенберга, Базеля, Лейдена. Українці, здобуваючи освіту в європейських університетах, знайомилися з ідеями гуманізму, що ґрунтувалися на новому розумінні сутності людини як досконалого творіння за образом і подобою Божими. Повертаючись у рідні землі, вони поширювали ці ідеї серед українського населення.
Найяскравішим представником українського студенства був Юрій Котермак (1450—1494 рр.). Він народився в сім’ї дрогобицького ремісника. Початкову освіту Юрій здобував у місцевого священника Евтимія церкви Святого Юра в Дрогобичі, де отримав хороші знання з латини та математики, що свідчить про те, що його родина мала певні заощадження. Після смерті батька здібного підлітка взяли писарчуком до однієї зі львівських контор. Юнак навчався у Львівській кафедральній школі, згодом — у Ягеллонському університеті (Польща), де отримав ступінь бакалавра, а потім і магістра. Не зупиняючись на досягнутому, Юрій продовжив здобувати освіту в Болонському університеті, де став доктором філософії, а за деякий час — доктором медицини.
ДОСЛІДІТЬ
За яких життєвих обставин Юрій Дрогобич (прізвищем ученого відповідно до традицій слугувала назва рідного міста) досягав здобутків у науці? Чи було це властивим лише авторові листа? Поясніть, як ви розумієте останнє речення в наведеному уривку.
Магістр Юрій Дрогобич з Русі (невідомий автор)
З листа Юрія Дрогобича до магістра Миколи Чешля з Познані
Я прибув до Болоньї для навчання з невеликою кількістю грошей. Я міг би багато в чому процвітати, якби не клопотався найнеобхіднішим. Нині, коли в розквіті моя молодість, я переношу все легше, однак мене страшить майбутнє. Яка користь від того, що людина все знає, якщо вона бідна і вбога? Мені боляче, що мудрість постійно виважують ступенем обірваності.
Після завершення навчання Юрій Дрогобич залишився в Болонському університеті викладати студентам курс астрономії та медицини. Серед студентів Юрія Дрогобича був і всесвітньовідомий у майбутньому астроном Микола Коперник.
Завдяки науковим досягненням та адміністраторському хисту Юрія Дрогобича було обрано ректором Болонського університету (посада голови студентського й викладацького органу самоврядування в тогочасному університеті). Згодом, маючи європейське визнання, він повернувся до Кракова й викладав у місцевому університеті. 7 лютого 1483 р. в Римі вийшла з друку книжка «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі — доктора мистецтв і медицини Болонського університету» . Це була перша офіційна друкована праця автора з України, видана латиною.
Юрій Дрогобич підтримував дружні стосунки з багатьма вченими та відомими діячами культури в Європі. Проте злидні студентських років підірвали його здоров’я. У 1494 р. Юрій Дрогобич помер у Кракові, де його й поховали.
3. У чому особливості розвитку архітектури у другій половині XIV — на початку XVI ст.
ПОМІРКУЙТЕ
Які з традицій попередніх часів підтримувала тогочасна українська архітектура? Що нового з’явилося?
Багато міст у цей період зберігало забудову часів Русі-України. Однак із поширенням магдебурзького права у їх плануванні частіше проявлялися типові риси міської забудови Західної Європи. Центром міста була прямокутна ринкова площа, до якої вели головні вулиці. На ній зводили ратушу, крамниці, майстерні заможних ремісників і житлові будинки. Згодом ринкову площу перестали забудовувати, а поряд зводили храми.
Протягом XIV — на початку XVI ст. в українських землях тривало будівництво оборонних споруд. Дерев’яні замки, збудовані в Києві, Житомирі, Вінниці та Черкасах, мали захищати населення міст від кримськотатарських набігів. Поширення вогнепальної зброї, від якої могли вберегти тільки стіни з каменю або цегли, призвело до зростання кількості мурованих оборонних замків і фортець. Міцні мури постали в Луцьку, Львові, Хотині, Кременці, Кам’янці, Аккермані.
Храми теж виконували оборонні функції. Яскравим прикладом культової споруди, що обороняла мешканців, є Покровський храм у с. Сутківці, центральну будівлю якого оточено чотирма баштами з двома рядами бійниць на кожній.
Зразком резиденцій волинської княжої знаті вважають Луцький замок, куди входили Верхній замок (зберігся в гарному стані) і частково вцілілий Нижній замок. Його мурована частина мала стіни та вежі, з яких до нашого часу збереглася вежа князів Чарторийських. Верхній замок розташовувався на території укріплень княжого часу, що спочатку були комбінованими (дерев’яними й земляними), а в XIV ст. їх замінили мурованими стінами та вежами з елементами готичного стилю.
ДОСЛІДІТЬ
Що поєднує всі зображені пам’ятки? Назвіть риси, що свідчать про їх будівництво за часів появи вогнепальної зброї.
1 — сучасний вигляд Верхнього замку, м. Луцьк;
2 — оборонна вежа, с. П’ятничани, Львівська область;
3 — Покровський храм, с. Сутківці, Хмельницька область;
4 — Храм Святого Онуфрія, с. Посада Роботицька, Польща
До регіонів, яким властива оборонна архітектура, належить і Поділля. Тут наприкінці XIV ст. постав фортифікаційний комплекс Кам’янця, розташований на скелястому півострові в каньйоні річки Смотрич. Водночас на Поділлі було збудовано низку укріплених мурованих замків (Бучач, Язлівці, Сатанів, Теребовль, Хотин).
У XIV ст. укріплювали й територію Закарпаття. Про це свідчать рештки тогочасного Невицького замку (поблизу Ужгорода) та замку в с. Королевому, що дійшли до наших днів. Значно краще зберігся Мукачівський замок, заснований за правління князя Федора Коріатовича.
В українських землях, здебільшого підпорядкованих Польщі, поширювалися загальноєвропейські традиції будівництва, пов’язані з мурованою архітектурою. На окремих територіях, що опинилися під владою Литви, продовжували зводити дерев’яно-земляні укріплення. Зокрема, дерево використовували в укріпленнях Києва (замок на Киселівці, XIV ст.) за правління князя литовського походження Володимира Ольгердовича.
ДОСЛІДІТЬ
Схарактеризуйте особливості оборонної архітектури різних куточків України за допомогою ілюстрацій.
1 — Волинь і Київщина: Острозький замок в м. Острог та фортеця на Замковій горі Києва у литовську добу, XIV-XVI ст. (сучасна реконструкція);
2 — замки Закарпаття: Мукачівський замок (Паланок) та рештки Невицького замку
3 — Поділля й Буковина: Кам’янець-Подільська та Хотинська фортеці;
4 — Причорномор’я: Білгород-Дністровська (Аккерманська) та Судакська (Генуезька) фортеці
Попри несприятливі зовнішні обставини у другій половині XIV ст. в західноукраїнських землях тривав розвиток церковного будівництва. Насамперед воно розгорнулось у Львові, де звели два муровані храми — монастирську церкву Святого Георгія (Юра) та Вірменський кафедральний собор Успіння Богородиці. Історичні джерела пов’язують проектування цих храмів з ім’ям будівничого Дорінга. Вірменський собор — перша львівська споруда, яка зберегла свій первісний вигляд і донині.
Особливу архітектуру має храм Різдва Богородиці в Рогатині (нині Івано-Франківська область), у якому поєдналися традиції мурованого церковного будівництва княжої доби (арки в завершенні стін) та європейської готики (зірчасті склепіння). Своєрідну сторінку мурованого церковного будівництва Поділля становить вірменська архітектура Кам’янця-Подільського, найдавнішою пам’яткою якої є перебудований наприкінці XV ст. собор Святого Миколая.
Зразком молдовської будівельної традиції на території України є Воскресенський храм в селі Лужани поблизу Чернівців, датований серединою XV ст.
ДОСЛІДІТЬ
На основі тексту параграфа та зображень опишіть архітектурні особливості зазначених храмів.
1 — Собор Різдва Богородиці, м. Рогатин, Івано-Франківська область;
2 — храм, с. Лужани, Буковина;
3 — Вірменський собор, м. Львів
Розвивалася мурована церковна архітектура у Криму. Її пам’ятками вважають церкви Іоанна Предтечі, архангелів Михаїла і Гавриїла в Євпаторії та церкву Святого Саркіса у Феодосії.
Зводилися в українських землях і костели. Найстаріші з них — костел Святих Петра і Павла в Олиці (середина XV ст.) та костел домініканців в Острозі (друга третина XV ст.). Чимало католицьких храмів збереглося в Закарпатті (Берегове, Виноградів, Добросілля, Зміївка, Струмківка, Хуст).
ДОСЛІДІТЬ
Визначте архітектурні відмінності зображених костелів від православних храмів.
1 — костел Святих Петра і Павла, сел. Олика, Волинська область;
2 — костел Святої Єлизавети, м. Хуст, Закарпатська область;
3 — костел св. Варфоломія, м. Дрогобич, Львівська область
4. Образотворче мистецтво
ПОМІРКУЙТЕ
Які особливості розвитку українського образотворчого мистецтва?
Українські митці XIV-XV ст. дотримувалися вітчизняних та візантійських традицій, але водночас переймали й переосмислювали нові тенденції із Західної Європи. Зокрема, у землях, підпорядкованих Королівству Польському, місцеві митці виконували замовлення королівського двору, польських магнатів та шляхти. Впливали на українське мистецьке життя й переселенці (вірмени, німці, греки), примножуючи його власними традиціями.
Провідна роль в образотворчому мистецтві належала малярству. Його майстри працювали передусім у монументальному живописі, іконописі та книжковій мініатюрі. У польських землях вони розписували костел монастиря Святого Хреста й королівського палацу в Кракові. Створенням фресок Троїцької каплиці замку в Любліні (нині Польща) уславилася малярська артіль на чолі з майстром Андрієм (на прізвисько Русин).
ДОСЛІДІТЬ
Порівняйте зображені фрески із фресками Софійського собору в Києві. Які відмінності можна спостерігати в монументальному малярстві двох періодів?
Розписи замкової каплиці, м. Люблін, Польща:
1 — Спас у славі;
2 — князь Ягайло перед Богородицею
Важливим напрямом українського малярства XIV-XV ст. вважають мініатюру рукописних книжок. Найвідомішою пам’яткою української мініатюри тих часів є Київський Псалтир 1397 р. Його сторінки прикрашені сотнями мініатюр, що наслідують константинопольські книжки та відображають не лише вподобання замовників, а й орієнтири української мистецької культури.
ДОСЛІДІТЬ
Чи нагадують наведені мініатюри відомі вам зображення з книжок часів Русі? Які відмінності ви виявили?
Сторінки Київського Псалтиря
У XIV-XV ст. в українських землях розвивався іконопис, що спирався на давні візантійські традиції. У цей час поряд із київською сформувалися західноукраїнські іконописні школи. Набули поширення ікони із зображенням воїна-героя — Георгія (Юрія) Змієборця, образ якого символізує добро, що перемагає, закликаючи до боротьби зі значно сильнішим ворогом. Таку ікону (датована першою половиною XIV ст.) виявлено в селі Станиля Львівської області. Схожі за сюжетом і стилістикою ікони XV ст. було знайдено на Львівщині в селах Старий Кропивник та Звижень.
До волинських ікон належить пам’ятка XIV ст. — Богоматір Одигітрія (Волинська) з Покровської церкви м. Луцька. Наслідуючи візантійські традиції, іконописець водночас надав образу Богоматері ліричного відтінку. У схиленій до немовляти Марії майстерно передано материнську любов до свого сина, а витончені риси її обличчя сповнені внутрішньої духовної чистоти.
Продовженням цієї тематики є образ Богоматері Одигітрії із церкви Святого Дмитра села Красова на Львівщині. Ікона датована XV ст. і вирізняється серед інших контрастним колоритом.
ДОСЛІДІТЬ
1. Що спільного й відмінного в тематиці та художньому оформленні наведених ікон? Прокоментуйте, спираючись на текст параграфа, особливості іконопису цього часу.
1 — ікони св. Георгія із сіл Станиля, Старий Кропивник та Звижень на Львівщині;
2 — ікони «Спас у силах» із сіл Мальнів (друга половина XV ст.) і Тур’є (кінець XV ст.) на Львівщині та з Волинського музею ікони (початок XVI ст.)
2. Чи змінився образ Богоматері на цих зображеннях ікон у порівнянні з попередніми періодами? Як саме? Чому, на твою думку, Богородиця з’являється на староукраїнських іконах значно частіше ніж Ісус Христос?
1 — ікона «Волинська Богоматір» (тип «Прекрасна собою» — грецькою «Перивлепта»), ймовірно, походить із м. Луцьк, зберігається в Національному художньому музеї України;
2 — Богоматір Одигітрія («Та, що вказує»), походить із церкви Святої Параскеви, с. Красів, Львівська область, зберігається в Національному музеї імені Андрея Шептицького, м. Львів;
3 — ікона Богородиці з пророками, с. Підгородці, Львівщина (кінець XV — початок XVI ст.)
ПЕРЕВІР СЕБЕ
- 1. Як змінилося становище православної церкви в українських землях в другій половині XIV — на початку XVI ст.?
- 2. Хто і яку освіту міг отримати в українських землях у другій половині XIV-XV ст.?
- 3. Опиши наукову діяльність Юрія Дрогобича.
- 4. У чому полягала відмінність оборонної архітектури в різних куточках українських земель?
- 5. Як змінилося становище православної церкви в другій половині XIV — на початку XVI ст. у порівнянні з XI-XIII ст.?
- 6. Порівняй відмінності архітектури будівництва споруд релігійного призначення в середині XIII та XIV-XV ст.
- 7. Які традиції образотворчого мистецтва збереглися в українських землях другої половини XIV-XV ст., а що було нового?
- 8. Поміркуй, як іноземне панування вплинуло на розвиток культури українських земель у другій половині XIV — на початку XVI ст.
А ЩЕ ТИ МОЖЕШ
Уяви, що ти працюєш у туристичній компанії й отримав/отримала завдання прорекламувати історико-культурні пам’ятки України XIV — початку XVI ст. Напиши короткий рекламний текст, спираючись на історичні факти. Добери ілюстрації до свого тексту. Презентуй свою роботу в класі.
Відкрий цифровий додаток і виконай завдання до § 27-28. https://vse.ee/cfwx
