Всесвітня історія. 8 клас. Пометун

§ 24. Колонії Великої Британії в Північній Америці. Війна за незалежність США (1775-1783 рр.)

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Чим життя колоній у Північній Америці відрізнялося від життя у володіннях європейських держав на інших континентах? Чому саме майбутні Сполучені Штати Америки змогли першими вибороти незалежність?

1. ЯК РОЗВИВАЛИСЯ КОЛОНІЇ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте найважливіші особливості колонізації Північної Америки. Обговоріть свої висновки з однокласниками та однокласницями.

Англія долучилася до процесу боротьби за колонії на століття пізніше, ніж це зробили Іспанія та Португалія. Відомо, що в 1607 р. сто двадцять англійців заснували перше постійне поселення на східному узбережжі Північної Америки — форт Джеймстаун. Його було названо на честь короля Англії, який також був королем Шотландії, Якова (Джеймса) І Стюарта. Згодом саме це укріплення стало центром Віргінії — першої англійської колонії в Америці.

Хто переселився до англійських володінь у Новому Світі? Чимало кальвіністів-пуритан, які залишили Англію через репресії уряду. Вони заснували власне поселення — Плімут, яке невдовзі стало центром однойменної колонії. Поступово на східному узбережжі Північної Америки виникло тринадцять англійських колоній. Крім того, англійці завоювали землі на островах Карибського басейну, зокрема на Барбадосі та Ямайці, де звели форти, у яких також заснували поселення.

Дехто з істориків та історикинь уважає, що англійці спочатку не шукали ні родовищ дорогоцінних металів, ні ринків збуту для своїх товарів. Найбільше їх цікавили вільні землі, придатні для ведення сільського господарства. Тому їх і приваблювала Північна Америка.

Але ці землі не були пусткою, адже тут мешкали корінні народи. Так, у Північній Америці проживало близько чотирьохсот племен індіанців. Усі вони говорили різними мовами й не мали писемності. Їхнє господарство розвивалося по-різному — залежно від кліматичних умов і особливостей місцевості. Індіанці займалися полюванням, збиральництвом, а осілі племена — ще й землеробством. У північних районах вони полювали на морських звірів.

З появою на континенті європейців місцеві жителі швидко опанували їзду верхи та вогнепальну зброю, що полегшило полювання на бізонів.

Однак європейські колоністи розпалювали ворожнечу між племенами, організовували каральні експедиції — винищували індіанців. Так, лише протягом перших ста років колонізації було вбито більшу частину індіанського населення східного узбережжя Північної Америки, а тих, хто вижив, витісняли чим далі на захід, до неосвоєних європейцями земель.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте твори американських художників. Які емоції вони у вас викликають? Якими зображені корінні жителі Північної Америки? Чому скульптор Гораціо Гріноу вибрав такий сюжет для композиції, що свого часу була встановлена біля фасаду Капітолю США (резиденції Конгресу США, законодавчої гілки федерального уряду)? Сам художник зазначав, що мав на меті «вшанувати небезпеки та труднощі заселення нашого континенту, а також служити пам’яттю індіанської раси, передати ідею тріумфу білих над дикими племенами». Чому цю скульптуру демонтували в 1958 р.? Як складається доля корінного населення Америки ниці? У яких творах літератури, художніх фільмах чи мультфільмах висвітлено долю індіанців? Якими зображено взаємини європейців та корінного населення?

Джордж Кетлін. Індіанці-команчі переслідують бізонів зі списами та луками. 1846 р.

Франсуа Бернар. Село Чокто близько Чефункте. Жінки готують барвник для фарбування очеретяної лози, яка піде на виготовлення кошиків. 1869 р.

Гораціо Гріноу. Порятунок. 1837-1850 рр.

Засновниками колоній на півночі спочатку були пуритани. Ними опікувалися торговельні компанії, що фінансували перевезення та облаштування колоністів на нових територіях. Колоністи мали права англійських громадян, але почувалися вільніше, ніж на батьківщині. Звичаї та традиції значно менше впливали на їхнє життя. У Новому Світі будь-хто, незалежно від походження, міг за незначну орендну плату отримати земельну ділянку для обробітку. Колоністи розуміли, що їхній добробут залежить не від походження, а від особистих якостей. У розв’язанні нагальних проблем вони, радше, вдавалися до самоорганізації, ніж сподівалися на допомогу чиновників. Це сприяло демократизації всіх аспектів суспільного життя. З іншого боку, поведінку поселенців суворо регламентувала пуританська мораль: у протестантських громадах були заборонені азартні ігри, тут суворо стежили за дотриманням релігійних норм.

Південні та центральні колонії розвивалися інакше, адже їх створювали під контролем держави. Через це королівські чиновники та англійська аристократія мали там значний вплив. Королі щедро роздавали землі своїм наближеним, тож деякі знатні вельможі підпорядкували собі значні території. Земля на півдні була дуже родючою, відтак вирощування рису, тютюну й бавовни давало значні прибутки. У результаті в південних колоніях виникли великі землеробні господарства — плантації. Майже весь свій урожай плантатори продавали до Англії як сировину для мануфактур. На відміну від землевласників у північних колоніях, які самі обробляли землю, місцеві плантатори використовували працю рабів, привезених з Африки.

Та все ж економічний розвиток колоній був не таким стрімким — його стримувала метрополія (політичний центр колоніальної імперії). Так, англійський уряд, починаючи з Навігаційного акта 1651 р., послідовно провадив політику меркантилізму. Цей документ дозволяв привозити товари з Америки до Англії виключно на кораблях, які належали підданим корони. Тож англійські колонії перетворилися на своєрідний сировинний придаток метрополії. Наприклад, продукти з колоній можна було вивозити лише до Англії та Шотландії, які з 1707 р. стали називати Великою Британією, а те, що потрібно самим колоніям, вони мали отримувати або напряму з метрополії, або за її посередництва. Зауважмо, що колоністи не мали права самостійно обробляти залізо та хутро. Уряд також усіляко стримував розвиток мануфактур.

Торгівля з колоніями давала метрополії величезні прибутки, адже продаж продукції до колоній став важливим чинником розвитку промисловості Великої Британії.

Однак уже в середині XVIII ст. почало зростати невдоволення такою політикою. Цьому сприяло також поширення ідей Просвітництва. В американських колоніях місцеві мислителі Бенджамін Франклін та Томас Джефферсон не тільки запозичували напрацювання європейського суспільства, а й переосмислювали нові ідеї та впроваджували їх у життя.

Бенджаміна Франкліна вважають національним героєм США. Учений-самоук, впливовий політик, дипломат, письменник і журналіст став утіленням американської мрії (віра в те, що будь-хто, незалежно від того, де він народився або до якого класу належить, може досягти успіху в суспільстві). Франклін походив з бідної родини й самотужки здобув визнання та неабиякий авторитет.

Томаса Джефферсона, як і Франкліна, уважають батьком-засновником американської держави. Він народився в сім’ї заможного плантатора, здобув блискучу освіту, ще замолоду цікавився політикою. Обидва діячі стали палкими прихильниками ідеї незалежності північноамериканських колоній.

ДОСЛІДІТЬ

Прочитайте висловлювання батьків-засновників США. Як ви вважаєте, що мали на увазі американські мислителі? Чи актуальні їхні думки нині? Чому? Розгляньте портрети цих видатних діячів. Які образи створили художники?

Велику імперію, як і великий пиріг, найлегше об’їдати з країв (Б. Франклін).
Для суспільства бунт — річ не менш корисна, ніж гроза для природи... Це ліки, необхідні для здоров’я уряду (Т. Джефферсон).

Джозеф Дюплессі. Портрет Бенджаміна Франкліна. 1750 р.

Рембрандт Піл. Портрет Томаса Джефферсона. 1800 р.

2. ЯК АМЕРИКАНЦІ ВИБОРЮВАЛИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте причини, які спонукали колоністів боротися за незалежність від метрополії. Порівняйте ваші висновки з текстом параграфа.

Завдяки праці та наявним природним ресурсам колонії багатіли, тож метрополії дедалі важче було утримувати їх в економічній залежності. Зверхність корони колоністи визнавали лише тому, що метрополія захищала їх від зовнішніх ворогів (насамперед від Іспанії та Франції). Коли уряд Великої Британії спробував перекласти на заокеанські володіння частину державного боргу, що виник під час Семилітньої війни, невдоволення місцевого населення стрімко зросло.

Колоністів обурював той факт, що король забув про їхню підтримку в боротьбі з французами. Американці ж сподівалися отримати самоврядування та право самостійно визначати податки. Але замість того Георг III заборонив їм самоправно переселятися за Аллегани (гори на сході США, східна частина Аппалачів). Додатковим фінансовим тягарем стало утримання англійських військ, які після закінчення воєнних дій не повернулися додому, а залишилися в Америці.

Попри урядові обмеження північноамериканські колонії розбудовували власний флот і розвивали металургію. Вони забезпечували себе продовольством, одягом, меблями, посудом. До «Матері-Британії» з колоній надходили хутро, пшениця, деревина, тютюн, риба. Північноамериканські території тривалий час навіть називали «фермою, лісом та рудниками імперії».

Приводом до відкритої боротьби між колонією та метрополією стали протести, що отримали назву «Бостонське чаювання». Чому так? Виключне право на продаж чаю північноамериканським колоніям здобула Ост-Індська компанія. Ціни на цей товар були невиправдано завищеними. Тож у 1773 р. жителі Бостона не дозволили вивантажити чай у своєму порту, а згодом взагалі викинули його в море.

У Великій Британії «Бостонське чаювання» сприйняли як оголошення війни, і парламент ухвалив рішення закрити порт, відшкодувати збитки Ост-Індській компанії та передати управління колонією штату Массачусетс, до якого і належав Бостон, а саме головнокомандувачеві англійських військ в Америці генералові Хейджу. До Бостона ввели урядові війська, що паралізувало економічне життя міста й колонії загалом. У відповідь збори колоністів ухвалили рішення скликати континентальний конгрес — зібрання представників усіх колоній.

Наприкінці 1774 р. представники Першого континентального конгресу ухвалили рішення про бойкотування товарів з Великої Британії.

Другий континентальний конгрес (діяв з 1775 р.) уже в умовах війни ухвалив рішення щодо організації спільної армії колоній. На її чолі став Джордж Вашингтон — впливовий громадський діяч, заможний плантатор, прихильник ідей Просвітництва. Водночас цей Конгрес запропонував усім колоніям утворити власні уряди. Першою це зробила Віргінія: у червні 1776 р. вона проголосила Декларацію незалежності. Її приклад наслідували й інші колонії.

Ці події відбувалися на тлі бойових дій. Британські війська прагнули ізолювати північні колонії від південних, де уряд метрополії утримував сильні позиції. Армія Вашингтона в 1776-1777 рр. мала проблеми з постачанням і зазнавала поразок. Та коли Конгрес звернувся до Георга ПІ з петицією про примирення, король надіслав до колоній підкріплення. У відповідь на це 4 липня 1776 р. було проголошено Декларацію незалежності та утворення незалежної держави — Сполучених Штатів Америки. До слова, Томас Джефферсон (наймолодший із депутатів) додав до проекту Декларації пункт про скасування рабства, проте під час редагування документа спеціальна комісія його викреслила.

У самій же війні американці зазнавали поразок. Так, у серпні 1776 р. англійці захопили Нью-Йорк і Філадельфію. До того ж армія Вашингтона мала проблеми з озброєнням, місцеві жителі відмовлялися від мобілізації. А противники Великої Британії (Іспанія, Франція, Голландія) не наважувалися відкрито підтримати США. Водночас до Америки прибували добровольці, яким приватні особи надавали кошти і зброю. Наприклад, у квітні 1777 р. вісімнадцятирічний маркіз Лафаєт спорядив власним коштом фрегат і разом зі своїми друзями вирушив на допомогу американцям. В Америці він став одним із помічників генерала Вашингтона. До них приєдналися досвідчені військові поляк Тадеуш Костюшко і прусський генерал Вільгельм фон Штойбен. Досвід і знання Штойбена, його особистий приклад у дотриманні дисципліни, підтримка особового складу сприяли швидкому формуванню боєздатного війська.

Першу значну перемогу американська армія здобула в битві поблизу Саратоги (штат Нью-Йорк) восени 1777 р. Після цього нову державу визнали Франція, Іспанія й Нідерланди. Російська ж імперія оголосила про збройний нейтралітет.

Діставши допомогу від союзників, американська армія перейшла в наступ і під Йорктауном оточила головні сили англійців, які в 1781 р. капітулювали.

З вересня 1783 р. Велика Британія та США підписали мирний договір у Версалі (Франція), згідно з яким США отримали територію від північного кордону Массачусетсу до південного кордону Джорджії, а на заході — до річки Міссісіпі.

Вже в 1794 р. було підписано Договір про дружбу, торгівлю та судноплавство між Його Британською Величністю та Сполученими Штатами Америки. Обидві країни розпочали взаємовигідну торгівлю, чим був неабияк незадоволений уряд Франції.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте карту на с. 182. За її допомогою назвіть найважливіші події війни за незалежність США.

Війна за незалежність британських колоній у Північній Америці. Утворення США

3. ЯК РОЗВИВАЛОСЯ ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В МОЛОДІЙ НЕЗАЛЕЖНІЙ ДЕРЖАВІ

ПОМІРКУЙТЕ

Які кроки, на вашу думку, мав зробити уряд США, щоб забезпечити правопорядок і стабільність на території країни?

Війна спричинила в молодій державі економічну кризу. Щоб її подолати, потрібно було розбудовувати власну систему управління та приймати нові закони.

Після тривалих і запеклих дискусій 17 вересня 1787 р. делегати конституційного конгресу затвердили Основний Закон — Конституцію США, яка діє й донині.

Конституція проголосила США федеративною державою. Федеральний уряд вирішував питання зовнішньої політики, оборони, фінансів, загальнодержавного законодавства. У решті питань штати мали значну свободу дій. Конституція передбачала принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки. Виконавчу владу в країні було передано президентові США, якого обирали строком на чотири роки і який був головою держави, уряду, а також головнокомандувачем збройних сил.

Законодавча влада належала Конгресові. Він мав право встановлювати і збирати податки, регулювати торгівлю (зовнішню та між штатами), карбувати гроші, уводити мито, набирати армію і флот. Конгрес складався з двох палат — Сенату й Конгресу.

Зауважмо, що право голосу було надано тільки білим чоловікам, які досягли віку 21 року й мали певне майно. Тож фактично Конституція закріплювала існування расового й майнового цензів (обмежень). Водночас на той час вона була найбільш прогресивною і демократичною, хоча в ній і не було гарантій демократичних свобод. З огляду на це Джеймс Медісон розробив перші десять поправок до Конституції, які отримали назву «Білль про права». У них було проголошено свободу зборів, слова, друку, релігії, недоторканність особи, запроваджено суд присяжних, право кожного американця мати зброю для самозахисту тощо. Цей «Білль про права» було затверджено в 1791 р.

Отже, підсумуймо. У результаті війни за незалежність у Новому Світі виникла перша незалежна держава, яка стала першою демократичною республікою. Перемога американців фактично втілила в життя політичні ідеали доби Просвітництва. Та пам’ятаймо, що на вимогу плантаторів Півдня в США було збережено рабство. Це створювало передумови для економічних та соціальних конфліктів у майбутньому.

Проте колоніальний період завершився, і поступово ті, хто приїхав сюди з різних країн Європи, почали формувати єдиний народ, або, як вважає дехто з дослідників, політичну націю (суверенну спільноту громадян певної держави, незалежно від етнічного походження).

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Назви період, коли тривала війна за незалежність США, а також дати ухвалення Декларації незалежності США та Конституції США.
2. Визнач найважливіші риси розвитку американських колоній напередодні війни.
3. Назви найвідоміших борців за незалежність США.
4. Прочитай уривок з документа. Про які особливості політики Англії в ньому йдеться?

З листа губернатора Массачусетсу Френсіса Бернарда до військового міністра лорда Баррінгтона

Слід було б передбачити, що такий захід, як парламентське оподаткування, викличе велике занепокоєння та енергійну опозицію в багатьох районах Америки... Американці заявляли про своє небажання коритися (гербовому) акту ще до того, як схвалив парламент; було очевидно, що для проведення його в життя колоніальні уряди повинні максимально зосередити владу у своїх руках. А вони в той час були навдивовижу слабкими та немічними... Чи варто було в такий час вдаватися до заходів, на кшталт введення внутрішніх податків в Америці, на основі рішення парламенту?!

5. Стисло схарактеризуй причини розгортання війни за незалежність і утворення США.
6. Поміркуй, чому Конституцію США вважали найдемократичнішим Основним Законом того часу.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Об’єднайтеся в групу з одним / однією-двома однокласниками та/або однокласницями. Підготуйте коротке есе на тему (на вибір):

Яке значення мають Декларація незалежності США та «Білль про права» для розвитку демократії у світі?
Чи є принципи Декларації незалежності США актуальними нині?
Чому документ, який містив поправки до Конституції США, назвали «Біллем про права»?
Які ідеї епохи Просвітництва відображено в Конституції США?

Підготуйте кілька запитань до своїх однокласників та однокласниць відповідно до змісту вашого есе.

Виконай усі завдання в е-додатку до § 24.

https://book2.smarttextbook.com.ua/course/section.php?id=18#tab2

https://vse.ee/clph