Всесвітня історія. 8 клас. Пометун

§ 23. Міжнародні відносини. Поділи Речі Посполитої

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Історик Фредерік Нуссбаум характеризує період 1648-1700 рр. як «...плідний геніальністю, здоровим глуздом і організаторськими здібностями. Можна було очікувати, що розум, розуміння та висока мета будуть застосовані для контролю надлюдськими відносинами загалом і відносинами між державами та народами зокрема. Факт був майже протилежним. Це був період помітної нерозважливості, аморальності та легковажності у веденні міжнародних відносин, відзначений війнами, розпочатими з туманно задуманими цілями, які велися з надзвичайною жорстокістю та шляхом безрозсудної зради союзників». Чому після завершення Тридцятилітньої війни та укладення Вестфальського миру міжнародні відносини між найсильнішими державами Європи залишалися нестабільними?

1. ЯКИМИ БУЛИ НАСЛІДКИ ВОЄН ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст.?

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте ймовірні причини постійних конфліктів, що тривали в першій половині XVIII ст. Порівняйте свої висновки з текстом підручника.

Після завершення Тридцятилітньої війни, як ми вже знаємо, суттєво зміцнили свої позиції Франція та Швеція. Але час плинув, і поступово посилювалася боротьба за європейські території та володіння в Новому Світі.

Однією з причин зміни балансу сил у Європі стала війна за іспанську спадщину 1701-1714 рр. Затяжний конфлікт розпочався після смерті іспанського імператора Карла II. Правитель не мав спадкоємців, тож заповідав трон онукові французького короля Луї XIV — принцу Філіппу Анжуйському. З таким рішенням не погоджувався імператор Священної Римської імперії Леопольд І, адже він прагнув захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів.

Спочатку бойові дії тривали між Францією та Священною Римською імперією. Але в процесі війни Луї XIV почав активно розширювати свої володіння. Тож щоб запобігти надмірному посиленню Франції, Велика Британія, Нідерланди та ще кілька європейських держав об’єдналися в антифранцузький блок.

Війна була виснажливою і кровопролитною. Дослідники по-різному оцінюють її наслідки. Зокрема, Утрехтський договір 1713 р. передбачав, що «через велику небезпеку, яка загрожувала свободі та безпеці всієї Європи через занадто тісний зв’язок королівств Іспанії та Франції <...> одна і та сама людина ніколи не повинна стати королем обох королівств...». Так переможці намагалися запровадити концепцію балансу сил у міжнародних відносинах. Ще одним важливим наслідком стало посилення Великої Британії та зміцнення її позицій на морях та океанах.

Але конфлікти тривали й надалі. Між найвпливовішими тогочасними державами — Францією, Великою Британією, Пруссією, Австрійською та Російською імперіями — залишилося чимало невирішених питань. Їхні уряди намагалися не допустити посилення однієї з держав за рахунок інших. Причиною англо-французьких суперечностей залишалося питання панування в Індії та Північній Америці та у сфері європейської торгівлі. Водночас Австрія та Пруссія виборювали першість у Центральній Європі. А Російська імперія прагнула стати провідною державою та розширити свій вплив у балтійському та чорноморському регіонах.

Задля досягнення своїх цілей держави мали об’єднуватися в коаліції і при цьому захищати власні інтереси. Тож нове силове протистояння не забарилося.

Ми вже знаємо, що в 1700-1721 рр. тривала Північна війна. У цей час ослабла Річ Посполита і між сусідніми державами розгорнулася боротьба за вплив на її короля. Війна за польську спадщину тривала протягом 1733-1735 рр. Після її завершення було перерозподілено також спірні території в Італії. У результаті королем Речі Посполитої за сприяння Росії та Австрії було визнано Августа III. Новий правитель мало переймався справами підданих, що призвело до загострення внутрішнього протистояння та посилення залежності Речі Посполитої від сусідів, зокрема від Пруссії, Австрії та Росії.

Наступний конфлікт спалахнув через відсутність сина-спадкоємця в імператора Священної Римської імперії та ерцгерцога Австрії Карла VI. Після його смерті в 1740 р. у європейських дворах зітхнули з полегшенням: мовляв, «Габсбургів більше немає». Сусіди-монархи вже давно чекали вдалої нагоди, щоб розширити свої території за рахунок володіння австрійського правителя.

До того ж курфюрст Баварії не визнав права на престол доньки Карла VI Марії-Терезії. Його претензії на австрійський престол підтримали Франція та Іспанія. До протистояння долучилася Пруссія — головний суперник Австрії за лідерство серед інших німецьких держав. Прусський король Фрідріх II без оголошення війни захопив багату австрійську провінцію Сілезію — і розпочалася війна за австрійську спадщину 1740-1748 рр.

Та юна імператриця Марія-Терезія проявила рішучій характер і вміння переконувати. Вона знайшла підхід до гонорових угорських аристократів та вмовила їх надати фінансову й військову допомогу. За підсумками війни Марія-Терезія домоглася визнання свого права на австрійський трон. Але Сілезію було втрачено.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте карту та визначте, які важливі територіальні зміни відбулися в першій половині XVIII ст. Поставте два-три запитання до карти. Обміняйтеся завданнями із сусідом / сусідкою по парті.

Європа у XVIII ст.

2. ДО ЧОГО ПРИЗВЕЛИ КОНФЛІКТИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст.

ПОМІРКУЙТЕ

Які країни ставали дедалі слабшими через постійні конфлікти у XVIII ст.?

Протистояння між великими країнами тривало. Марія-Терезія не хотіла поступатися «перлиною в короні Австрії» — Сілезією. Австрійським дипломатам вдалося переконати Францію та Російську імперію разом протистояти Пруссії. Велика Британія, щоб не допустити посилення Франції, уклала союз із Берліном. Так розпочалася Семирічна війна, що тривала протягом 1756-1763 рр.

Фрідріх II атакував Саксонію і планував захопити Богемію та Моравію (сучасна Чеська республіка). Однак реалізувати заплановане завадила реформована австрійська армія, а згодом, після перших перемог, прусські війська розпочали тривале протистояння з російськими силами. Від остаточного розгрому Фрідріха II врятував раптовий вихід з війни Російської імперії після смерті Єлизавети Петрівни. А її наступник Петро III був фанатичним прихильником Фрідріха II і прусських порядків. Тож він негайно припинив війну і в 1762 р. уклав мир із Пруссією.

Підсумком війни стало зростання впливу Росії на міжнародній арені. Водночас британський флот виявився сильнішим за французький. Через це Франція змушена була поступитися своїми володіннями в Америці (включно з Канадою) та Індії.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте французьку гравюру. Висловіть припущення, яку подію висміював автор. Зверніть увагу на назву «Королівський торт». Скористайтеся відкритими джерелами та дізнайтеся, хто з тогочасних правителів зображений на ілюстрації.

Жан-Мішель Моро. Королівський торт. 1773 р.

Це зображення копіювали й доповнювали в інших країнах, і воно стало реакцією на перший поділ Речі Посполитої. Адже троє представників освіченого абсолютизму — правителі Пруссії, Австрійської та Російської імперій — розділили між собою землі сусідньої держави.

Катерина II сприяла тому, щоб трон Речі Посполитої посів Станіслав-Август Понятовський, і невдовзі поставила вимогу вирівняти в правах православних і католиків цій державі. Король погодився, але частина шляхти повстала проти такого рішення. У відповідь Росія, Пруссія та Австрія підписали в 1772 р. договір про перший поділ Речі Посполитої. У результаті Австрія отримала західноукраїнські землі, Пруссія — частину польського Помор’я, Росія — частину сучасної Білорусі.

Протягом 1773-1793 рр. Станіславу-Августу Понятовському й прибічникам його реформ все ж вдалося здійснити важливі зміни. Так, у 1791 р. було затверджено Конституцію Речі Посполитої: основний закон запроваджував конституційну монархію, гарантував особисті свободи та рівні права для всіх громадян. Однак консервативно налаштована шляхта в 1792 р. об’єдналася у Торговицьку конфедерацію і звернулася по допомогу до Російської імперії. Втручання сусідів призвело до другого поділу земель Речі Посполитої у 1793 р.

У відповідь на дії сусідніх держав військовий інженер Тадеуш Костюшко підняв повстання, яке підтримала патріотична шляхта, містянство та частина селянства. Так російські війська під проводом генерала Олександра Суворова жорстоко його придушили. А вже в 1795 р. Росія, Австрія та Пруссія здійснили третій поділ Речі Посполитої — і колись потужна й впливова держава зникла з карти Європи.

Так само поступово втратила свою провідну роль і Османська імперія. У 1686 р. після вдалого австрійського наступу на Угорщину султан уперше за всю османську історію ініціював мирні переговори. Слабкість тогочасних правителів, розбрат у правлячій верхівці та негаразди в економіці зумовили ослаблення ще зовсім нещодавно непереможної держави. За Карловицьким миром османи назавжди втратили Угорщину та Трансильванію на користь Австрії, а Речі Посполитій відійшло Поділля.

Загалом XVIII ст. позначилося цілою низкою війн Османської імперії з Росією. За їх результатами Росія анексувала Кримське ханство та значно розширила свої території і вплив.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте картосхему на с. 174. За її допомогою визначте, хто, на вашу думку, отримав найбільше вигоди від поділів Речі Посполитої. Що має на увазі історик Сергій Плохій, коли стверджує, що «освічені деспоти» взяли участь у поділах Речі Посполитої, чим у кінцевому підсумку придушили її зусилля щодо внутрішнього реформування, що виникли під впливом Просвітництва?

Поділи Речі Посполитої

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Назви найбільші конфлікти XVIII ст.
2. Які країни постійно ворогували між собою, прагнучи здобути лідерство в Європі?
3. Які могутні країни у XVIII ст. втратили свої позиції?
4. Стисло схарактеризуй причини, результати й наслідки поділів Речі Посполитої.
5. Як події 1772 р., 1793 р. та 1795 р. вплинули на долю українських земель?
6. Поміркуй, як Російській імперії вдалося досягти посилення зовнішньополітичного впливу.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Склади історичний портрет Тадеуша Костюшка. Представ його у формі стислої презентації чи постера.

Виконай усі завдання в е-додатку до § 23.

https://book2.smarttextbook.com.ua/course/section.php?id=18#tab2

https://vse.ee/clph