Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун (2026)

§ 16-17. Національно-культурне життя поляків, кримських татар, євреїв, німців, росіян на теренах України в першій половині XIX ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Що вам відомо про національні спільноти, які жили на українських землях наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.? Чи однаковим було, на вашу думку, становище й можливості етнокультурного розвитку різних народів? Чому? Чим відрізнялися побут і спосіб життя різних етносів?

Накресліть таблицю за зразком і дайте відповіді на запитання мінітесту. Під час опрацювання параграфа звертайте увагу, чи правильними були ваші відповіді. Після опанування інформації поверніться й перевірте себе ще раз.

№ з/п	Запитання	Відповідь (Так / Ні / Не знаю)
1	Наприкінці XVІІІ — на початку XIX ст. українські землі стали ареною двох міграційних потоків — з Росії та Європи
2	Єврейське населення переважало в сільських колоніях Півдня
3	Кримські татари після приєднання Криму зберегли повну автономію без змін
4	Польські повстання 1830-1831 рр. і 1846 р. призвели до посилення русифікаційної політики на Правобережжі України
5	У містах Півдня (Одеса, Миколаїв, Херсон) сформувалися багатонаціональні громади, де євреї відігравали важливу роль у торгівлі та ремеслах
6	Після анексії Криму ханське врядування та мусульманські суди були повністю збережені без втручання російської адміністрації
7	Німецькі колоністи Півдня мали податкові та релігійні пільги на початкових етапах колонізації
8	Німецькі колонії впроваджували раціональні сівозміни, млинарство та ремесла, що впливало на локальну економіку
9	Російськомовна освіта і російське чиновництво поширювалися як інструмент інтеграції українських земель до імперського простору
10	У першій половині XIX ст. імперська влада системно підтримувала українськомовне шкільництво на всіх рівнях
11	Російська імперія відкривала школи та університети з кримськотатарською мовою навчання у Криму в першій половині XIX ст.
12	Одеса стала важливим портом і центром мультикультурної взаємодії, де співіснували громади греків, євреїв, італійців, німців, українців і росіян

1. Яким було життя та культурне середовище поляків на українських землях

ПОМІРКУЙТЕ

Які були особливості життя польської національної спільноти на українських землях? Який був внесок поляків у життя українських міст і сіл та як відбувалися міжнаціональні відносини?

Наприкінці XVIII ст. Правобережжя України увійшло до Російської імперії, частина західноукраїнських земель — до Австрійської. На цих теренах збереглися польські магнатські маєтності: на Правобережжі майже 8 % шляхти володіли 90 % угідь. Львів і багато галицьких міст були переважно польськими, тоді як в інших регіонах поляків було небагато. Частина шляхти володіла маєтками по обидва боки імперських кордонів.

ДОСЛІДІТЬ

Якою була кількість поляків у різних регіонах України? З чим пов’язані такі особливості розселення цього етносу?

Польські магнати, шляхта й духовенство зберегли провідні позиції в економіці, суспільстві та культурі Правобережжя і Галичини. Вони плекали ідею відродження Речі Посполитої й робили ставку на виховання польської інтелігенції. Тому підтримували освіту й культуру: у Києві, Житомирі, Луцьку, Львові та інших містах діяли польські школи, гімназії, колегіуми, ліцеї, університети.

Книговидання концентрувалося у Львові, Києві, Житомирі, Бердичеві. Вагому роль на Галичині відігравала польськомовна преса (зокрема, «Gazeta Lwowska»).

Ознаками культурної самобутності були театр і музика. Так, у Львові з 1809 р. діяв театр, у якому ставили польську та європейську класику. На Правобережжі популярними були приватні магнатські театри (у Тульчині, Кам’янці-Подільському, Житомирі). Музичне життя охоплювало світську й церковну традиції: шляхетські капели та оркестри виконували польський і європейський репертуари, а у Львові працювало Галицьке музичне товариство.

Католицька церква підтримувала польську ідентичність: костели ставали релігійно-культурними центрами, монастирі утримували шпиталі, школи, бібліотеки, друкарні.

Поляки вибудовували подвійну ідентичність — національну та регіональну «малу батьківщину» (на Галичині, Поділлі, Волині). Польський письменник Генрик Ржевуський у своїй статті зауважував: «Ми — поляки, але наша мала батьківщина — це Волинь».

Загалом польська спільнота здійснювала помітний вплив на культурне життя українських міст та сприяла європеїзації регіонів, водночас зберігаючи власну окремішність і прагнення до відновлення Польщі.

ДОСЛІДІТЬ

Які явища в житті польської спільноти ілюструють подані далі та в галереї е-додатка до § 16-17 джерела? Які фрази тексту параграфа можуть слугувати до них підписами?

1 — Вид на Кремінецький ліцей. Поштівка. 20-ті роки XX ст.

2 — Розворот газети «Gazeta Lwowska». 1818 р.

2. Яким було повсякдення та культурно-релігійне життя кримських татар у добу імперської інтеграції

ПОМІРКУЙТЕ

Які були особливості життя кримськотатарської національної спільноти на українських землях? Який був її внесок у життя українських міст і сіл та як складалися міжнаціональні відносини?

Після приєднання Криму до Російської імперії в 1783 р. частина татарської знаті, ремісників і заможних містян емігрувала до Османської імперії, але значна кількість мусульман залишилася в Бахчисараї, Карасубазарі (нині — Білогірськ), Євпаторії та інших містах. Осередком ідентичності лишався іслам: мережа мечетей, мектебів (початкових шкіл) і медресе (закладів середньої освіти) забезпечувала богослужіння й освіту. Частина еліти ставала двомовною завдяки «світським» класам у південних містах України.

Тексти писали арабськими літерами. Через відсутність власних друкарень більшість книжок і документів була рукописною — їх переписували в мечетях і медресе. Кримські татари читали офіційну російськомовну пресу Таврійської губернії, одеські видання й інколи турецькомовні газети. У кримських містах популярним серед населення було відвідування чайних та кав’ярень, де люди спілкувалися й могли послухати тих, хто вголос читав газету, а потім жваво обговорювали почуті новини.

Російська адміністрація активно втручалася в життя кримськотатарських громад.

Політика російської адміністрації в Криму	Упровадження загальноімперських інституцій. Підозри російських чиновників і правові обмеження мусульманських громад
	Періодичний перерозподіл земель на користь нових поселенців викликав невдоволення місцевого населення і змушував татарські родини мігрувати
	Визнання мусульманських норм у сімейних і громадських справах. Водночас скорочення вакуфів — релігійних фондів, спрямованих на благодійні, релігійні або освітні цілі

Попри це, міські осередки залишалися центрами ремесел і торгівлі. Так, було розвинуто виготовлення кераміки, шкіряних виробів, килимів, ювелірних прикрас. У сільському господарстві домінували садівництво, виноградарство, тютюнництво, шовківництво та скотарство.

Архітектурний ландшафт і одяг татарського населення Криму мали особливий національний колорит.

ДОСЛІДІТЬ

• Ha які особливості архітектури та одягу кримських татар звертає увагу англійський мандрівник XIX ст. Едмунд Спенсер?

«Мечеті з мінаретами надають Бахчисараю “мусульманського характеру” <...>. Вузькі вулички, високі глиняні паркани й білі будівлі з пласкими <...> дахами <...>. Вікна виходять у двір, а не на вулицю. <...> Чоловіки-татари носять широкі шаровари з темної вовни, короткі жупани, інколи безрукавки, пояси з кинджалом. На голові — тюбетейка чи феска. Взуття — м’які чобітки. Жіночий одяг яскравіший, із шовковими або парчевими елементами, прикрашений вишивкою. Багато срібних прикрас — сережки, нагрудні підвіски, пояси».

Із: Спенсер Е. Подорожі Черкесією та кримськотатарськими землями

Усна традиція зберігала сюжети ханського періоду. Популярними були музично-танцювальні виступи на святах і ярмарках, хоча національного театру ще не існувало. Соціальні норми вирізнялися стриманістю, шаною до старших, авторитетом імамів і жіночою відокремленістю. Сімейно-правові питання вирішували за шаріатом.

Відносини з українським населенням Півдня мали переважно господарський характер: торгівля сіллю, вином, худобою, тютюном, взаємні запозичення в садівництві, виноградарстві, кухні та орнаментиці.

ДОСЛІДІТЬ

Які явища в житті кримськотатарської спільноти ілюструють подані далі та в галереї е-додатка до § 16-17 джерела? Які фрази тексту параграфа можуть слугувати до них підписами?

1 — Карло Боссолі. Бахчисарай. Середина XIX ст. Був столицею Кримського ханства до анексії Криму Росією в 1783 р.

2 — Карло Боссолі. Кримськотатарська школа, зображена в невизначеному місці в Криму. Середина XIX ст.

3 — Огюст Раффе. Кримські татари й вірмени у кав’ярні. 1837 р.

3. Чим вирізнялося релігійно-освітнє та громадське життя єврейських громад у першій половині XIX ст.

ПОМІРКУЙТЕ

Які були особливості життя єврейської національної спільноти на українських землях? Яким був її внесок у життя українських міст і сіл та як складалися міжнаціональні відносини?

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. національно-культурне життя євреїв в Україні розгорталося в межах двох імперій — Російської та Австрійської.

ДОСЛІДІТЬ

Якою була кількість євреїв у різних регіонах України? Із чим пов’язані такі особливості розселення цього етносу?

Спосіб життя єврейської спільноти впорядковували різні закони та соціально-економічні умови. На території підросійської України їхнє становище визначала смуга осілості.

Влада Російської імперії запроваджувала численні обмеження щодо єврейського населення й посилювала на нього адміністративний тиск. Ці заходи було спрямовано на контроль єврейської автономії, спричиняючи економічні й соціальні зміни в громадах.

Політика Російської імперії щодо єврейського населення	«Єврейський статут» обмежував доступ євреїв до шинкарства та сільської оренди на користь ремесел і землеробських колоній, упорядковував діяльність кагалів (громадського самоврядування)
	Держава запровадила загальноімперський військовий обов’язок для євреїв і систему підготовлення хлопчиків як кантоністів (хлопчиків, яких змалку готували до військової служби)
	Положення про євреїв закріпило смугу осілості й упорядкувало пересування, допустивши винятки для купців 1-ї гільдії та осіб із дипломами
	У 1840-1844 рр. держава створила мережу єврейських училищ із російською мовою навчання, посилила цензуру й ліквідувала кагали як податково-адміністративні органи

На західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії ситуація була іншою. Толеранційні патенти Йосифа II 1781-1782 рр. (укази, що розширювали громадянські права для некатоликів, зокрема євреїв) знімали станові утиски, відкривали шлях до світської освіти й ремесел, уніфікували діловодство та заохочували національні школи. Цивільний кодекс 1804 р. закріпив рівність у приватному праві, а міські й освітні реформи першої половини XIX ст. розширили можливості для міщан у торгівлі.

«Весна народів» 1848 р. зі скасуванням кріпацтва на Галичині та конституційними гарантіями пришвидшила інтеграцію євреїв-міщан у правове й економічне життя, сприяла лібералізації преси та розвитку товариств. Зокрема, галицька Гаскала — рух єврейського просвітництва за модернізацію освіти, світські знання й адаптацію до сучасного суспільства за збереження єврейської ідентичності — дала позитивні результати. З’явилися світські школи, читальні, друкарні, активізувалася торгівля. Таскала заохочувала вивчення європейських мов і професій, що допомагало євреям інтегруватися в міську економіку.

На початку XIX ст. стали активно розвиватися штетли — невеличкі містечка із переважно єврейським населенням. На Правобережжі таким містечком був Бердичів. У 20-40-х роках XIX ст. у ньому налічували 25-35 тис. жителів, із яких 70-80 % становили євреї. Містечко здобуло славу «єврейської комерційної столиці» завдяки ярмаркам, розвитку крамарства, ремесл, кредиту й друку.

Броди на Галичині з населенням 15-20 тис. осіб (переважно євреї) стали вузлом транзитної торгівлі між Австрією та Росією. Гуртова торгівля тканинами та іншими товарами пов’язувала це містечко з Лейпцигом, Віднем, Львовом, чорноморськими портами.

Якщо Бердичів уособлював модель регіонального ярмаркового центру в межах смуги осілості, то Броди показували австрійський шлях до гуртової торгівлі й ранньої модернізації.

Штетли на кшталт Бердичева й Бродів стали місцями швидких змін: вони виростали у важливі торгові вузли, центри релігійного й інтелектуального життя та осередки нового багатомовного міського середовища, яке вплинуло на розвиток українського суспільства.

ДОСЛІДІТЬ

• Як було влаштовано життя типового українського штетла Любомля? Якими були архітектура та житлові будівлі? Про які заняття представників єврейської спільноти й економічне життя штетла пише любомлець Ісроель Гармі у своїх спогадах? Що можна сказати про міжетнічні відносини у штетлі?

«...жителів... 6000, з них половина євреїв. Більшість неєврейських жителів була українцями (більше 90 %), а решта — поляки. Більшість євреїв жила в центрі міста на ринку, на головних вулицях і поряд із синагогою. <...> Більшість будинків була одноповерховими дерев’яними спорудами, а деякі <...> цегляні. Більшість дахів <...> єврейських будинків були покриті черепицею, а неєвреїв — соломою. <...> Наша синагога <...> виділялась серед інших будівель міста своєю пишністю <...> На <...> вулиці Садовій... знаходились три храми: католицький костел < ...> і дві православні церкви. Ринок <...> розташований <...> в центрі міста, був “центром” у різних значеннях цього слова. Там була <...> більшість крамниць. На площі раз на місяць <...> проводилися <...> ярмарки, а також регулярні торги по понеділках; саме тут відбувалися загальні заходи та офіційні урочистості. <...> Більшість євреїв у місті займалася ремеслами або бізнесом <...> меншість була в промисловості. Серед ремісничих професій найпопулярнішими були шевці та різні види кравців, капелюшники і кушніри, бляхарі та ковалі, перукарі, м’ясники та пекарі. <...> Деякі купці вивозили сільськогосподарську продукцію худобу, зерно, хутра, рибу, <...> фрукти, гриби Експорт йшов на міста Польщі і Німеччину...»

Із: Гармі І. Книга пам’яті Любомля

Культурно-релігійне життя штетлів характеризувалося збереженням юдаїзму й поширенням хасидизму — руху, У якому важливу роль відігравали цадики — харизматичні праведники — лідери громад.

Мовою щоденного спілкування був їдиш, мовами навчання й діловодства поступово ставали російська чи німецька залежно від імперії, а в релігійній сфері панували іврит і арамейська. У містечках діяли єврейські благодійні інституції — посагові та лікарські каси, волонтерська підтримка важкохворих та організації похорон, гостьові будинки для студентів, що пом’якшували соціальну нерівність у громаді, де поряд із заможними купцями та орендарями існувала біднота.

Особливостями в культурній сфері були власний релігійний календар, норми харчування, елементи традиційного одягу.

Євреї підтримували свою відокремленість, але щоденне життя на ринку, у майстернях, на ярмарках зближувало їх з іншими громадами.

ДОСЛІДІТЬ

Які явища в житті єврейської спільноти ілюструють подані далі та в галереї е-додатка до § 16-17 джерела? Які фрази тексту параграфа можуть слугувати до них підписами?

1 — Віллібальд Ріхтер. Любомль. 1827 р.

2 — Броди. Ринкова площа. Поштівка. Кінець XIX ст.

4. Як функціонували німецькі колонії та релігійні громади на українських землях у першій половині XIX ст.

ПОМІРКУЙТЕ

Які були особливості життя німецької національної спільноти на українських землях? Який був її внесок у життя українських міст і сіл та як складалися міжнаціональні відносини?

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. німці посіли помітне місце в економічному й культурному житті українських земель у складі Російської та Австрійської імперій. Основні хвилі німецької колонізації на Півдні України припали на кінець XIX — початок XX ст.

ДОСЛІДІТЬ

Якою була кількість німців у різних регіонах України? Із чим пов’язані такі особливості розселення цього етносу?

Царський уряд надавав німецьким переселенцям пільги — звільнення від рекрутчини й податків, свободу віросповідання та самоврядування, що забезпечувало автономію поселень. Їхні колонії виникли в південних губерніях і на Правобережжі, а міськими осередками стали Одеса, Миколаїв та Єлисаветград.

Меноніти — протестантська спільнота, заснована в XVI ст., назва якої походить від імені її лідера Менно Сімонса. Сповідували дисциплінованість, миролюбність і взаємодопомогу.

ДОСЛІДІТЬ

• На основі статті про менонітів розкажіть, де розташовувалися менонітські колонії. Чим займалися колоністи? Хто і як ними керував?

Наприкінці XVIII ст. родини менонітів на запрошення царського уряду переїхали до Російської імперії. Їм пообіцяли свободу віросповідання, звільнення від військової повинності та податків терміном на 10 років, виділили кожній родині 65 десятин землі та 500 рублів. У 1820 р. в Молочанську (нині — місто в Запорізькій області) та на Хортиці було 58 колоній менонітів. Кожна громада діяла незалежно від іншої, обирала власних духовників. Громадські питання вирішували на «церковних зборах», постанови яких ухвалював «конвент духовних старшин», що представляли інтереси громади перед урядом.

За: Марочко В. Меноніти в Україні

У колоніях Південної України меноніти створили школи, громадські каси та ремісничі майстерні. Економічне життя в їхніх колоніях вирізнялося аграрними інноваціями та ремісничою ініціативою. На Хортиці та в Молочанському менонітному окрузі у 20-40-х роках XIX ст. діяли майстерні з виготовлення господарського знаряддя, розбудовували млини, олійниці, цегельні та суконні виробництва. Менонітські господарства упровадили хутірський тип розселення, орієнтуючи виробництво на ринок і експорт зерна через порти Чорного моря.

Німці, які оселилися на українських землях, дивували суспільство феноменальними проєктами. Так, Віктор фон Графф першим у світовій практиці виростив ліс у степовій місцевості, спростувавши твердження про неможливість заліснення степу. Його досвід використовували в подальшому для захисту полів від суховіїв шляхом утворення лісосмуг.

Вплив німців на українське населення був особливо відчутним у господарстві. У 20-40-х роках XIX ст. сусідні українські села переймали сівозміни, удосконалені плуги, зерноочисні машини.

ДОСЛІДІТЬ

• На основі поданого тексту визначте особливості колонізації німцями західноукраїнських земель.

За переписом населення 1851 р. німецька колонізація найінтенсивнішою була у Львівському (німці становили 8,25 %), Золочівському, Самбірському та Стрийському (3-4,5 %) округах, в інших частка німців становила 2 % від кількості населення. Найбільше колоній сформувалося у Самбірському (21), Львівському (18) ти Жовківському (17) округах. У гірській чистині колонії траплялися рідше. Це зумовлено тяжінням німецьких поселень до округів з вищим рівнем промислового розвитку, комунікаційної доступності ти сприятливими умовами для сільськогосподарського виробництва.

За: Пандяк І. Німецькі сільські колонії в межах Львівської області (кінець XVIII — початок XX ст.)

Колоністи займалися землеробством, овочівництвом і тваринництвом. Вони виявилися впривними господарями, наслідувати яких почали місцеві мешкинці. Один за одним виникали цехи ремісників, що згодом привело до відкриття Торгово-промислової палати.

Німці будували гарні будинки, господарські будівлі. У них скрізь панували чистота й порядок. Позитивне враження на місцеве населення справляв німецький сімейний устрій (з обов’язковим навчанням дітей) та організація общини, якою керувала рада громади.

Після 1848 р. німецькі колоністи почали створювати свої спілки для підтримки знедолених, хворих, удів та сиріт. Такі спілки гуртували німецьких колоністів й за ознакою їхньої діяльності (спілки службовців, учителів, лікарів, пожежників і навіть спілки школярів).

ДОСЛІДІТЬ

Які явища в житті німецької спільноти ілюструють подані на с. 117 і в галереї е-додатка до § 16-17 джерела? Які фрази тексту параграфа можуть слугувати до них підписами?

1 — Дорога на Схід. Німецькі колоністи відпочивають під час подорожі до поселення неподалік від м. Кам’янець-Подільський. Середина — друга половина XIX ст.

2 — Таврійські німці. Колонія Дармштадт. Поч. XX ст.

5. Як політика та культурні практики росіян формували простір України в першій половині XIX ст.

ПОМІРКУЙТЕ

Які були особливості становища росіян? Який був їхній вплив на життя українського населення?

Російські громади були помітні в містах Лівобережжя (Чернігів, Полтава), Слобожанщини (Харків), Півдня (Одеса, Миколаїв, Херсон) і в Києві.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте карту. Якою була кількість росіян у різних регіонах України? Із чим пов’язані такі особливості розселення цього етносу?

Російські колонії на Півдні України виникали внаслідок імперської політики заселення «Новоросії». Переселенці із центральних губерній переважно осідали в містах, де домінували в адміністрації, війську, судах і освіті. У селах їх було небагато.

ДОСЛІДІТЬ

• Які цілі щодо Правобережжя України, на думку автора джерела на с. 118, ставили перед собою російські можновладці?

«Імперські можновладці прагнули перетворити Київ <...> на бастіон імперії та російськості на європейському культурному кордоні. Вони відновили православні церкви відповідно до імперських смаків <...> й заборонили євреям жити в місті, а також побудували бульвари та вулиці, тож на мапі стародавнього міста з’явилися нові назви. Одних жандармських вулиць було дві — Велика та Мала, що відображало <...> значущість поліції для режиму. <...> 1833 року новий київський, волинський та подільський губернатор, відряджений до Києва з інструкціями “злити” Правобережжя з рештою імперії...»

Із: Плохій С. Брама Європи

Значна частина українського населення була православною, а включення Київської митрополії до структури Московського патріархату спричинило інкорпорацію церковного життя на українських землях до загальноімперської системи. Київська духовна академія та місцеві семінарії сформували духовенство, лояльне до імперської політики.

Росіяни в Україні виступали як «державотвірна» спільнота: мали пріоритетний доступ до державної служби, а російська мова слугувала ключем до кар’єри, армії й університету. До того ж російська культура отримувала державну підтримку — легше відкривали школи й газети, тоді як інші етноси змушені були покладатися на приватні або церковні структури й часто натикалися на адміністративні перешкоди.

Театри, літературні гуртки, університети теж поширювали російську культуру та сформували імперський культурний простір.

Домінування російської культури та інституцій сприяло модернізації й інтеграції українських земель в імперський простір, водночас звужуючи можливості розвитку української мови та інституцій у публічній сфері. Ця суперечлива ситуація, що водночас відкривала шляхи до освіти й модернізації та обмежувала культурну автономію, стала одним із джерел сформування модерного українського руху.

ДОСЛІДІТЬ

• 1. Які були шляхи русифікації українського суспільства? Що сприяло її успішності?

Розбудова мережі державних гімназій і відкриття університетів у Харкові (1805) та Києві (1834) інтегрували українські землі до освітнього простору імперії. Навчання вели переважно російською мовою, що відкривало кар’єрні можливості, але звужувало суспільні функції української. Русифікація виявлялася не лише в мовних настановах, а й у кадровій, освітній і церковній політиці, покликаній зміцнити лояльність до імперського центру та зменшити роль місцевих традицій.

За: Субтельний О. Україна: Історія

• 2. Проаналізуйте подану у схемі інформацію і зробіть висновки, до яких наслідків мали призвести зазначені явища в майбутньому.

ВПЛИВ РОСІЙСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ
Позитивні та нейтральні впливи	Обмежувальні та негативні впливи
Розбудова мережі шкіл, гімназій, університетів створювала можливості навчання для української молоді	Домінування російської мови у владі та освіті витісняло українську з публічної сфери, ускладнювало розвиток української літератури та періодики
Модернізація інфраструктури та урбанізація відкривали простір для саморозвитку людей і технологічних зрушень	Трактування української культури як «місцевого різновиду» загальноросійської применшувало її самостійність
Наукові й культурні контакти, доступ до європейських ідей, книжок, музики, театрів, обмін кадрами, ідеями	Прояви української національної окремішності в суспільному житті стримували цензура та підозра в «сепаратизмі»
	У міському просторі імперська символіка переважала, що маргіналізувало місцеві українські символи

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Чому польська еліта зберігала високі суспільні позиції, але втратила частину політичних прав після 1830-1831 рр.?
2. Як імперська політика позначалася на збереженні культурної ідентичності кримськотатарських громад та їхніх традицій?
3. У чому полягала специфіка урбанізованості єврейських громад порівняно з німецькими сільськими колоніями?
4. Чим відрізнявся шлях модернізації німецьких колоній від шляху модернізації місцевого населення?
5. Які переваги мали росіяни як «державотвірна» спільнота в Україні та як це впливало на культуру й освіту?
6. Які риси були спільними для різних спільнот, а які визначали їхню унікальність?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Склади текст (6-8 речень), де поясни, як імперська політика впливала на етнокультурне життя в Україні. Наведи по одному прикладу для трьох етнічних груп на вибір (поляків, німців, євреїв, українців, росіян, кримських татар).
2. Виконай завдання 16-17.1-16-17.6 до § 16-17 в е-додатку.
3. Візьми участь у дослідницькому проєкті 3, завдання до якого знайдеш в е-додатку.

Зміст