Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун (2026)

§ 14. Умови розвитку культури. Освіта й наука України наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Які відомі вам історичні події наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. впливали на розвиток української культури? Складіть короткий «план уроку»: що, на ваш погляд, потрібно розглянути, щоб зрозуміти, як розвивалася культура й наука в цей історичний період. Потім порівняйте ваші прогнози з тим, що будемо вивчати.

1. Які були основні тенденції розвитку культури

ПОМІРКУЙТЕ

Чи можна стверджувати, що наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. склалися сприятливі умови для розвитку української культури?

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. відбувалося становлення модерної української культури.

ДОСЛІДІТЬ

Проаналізуйте чинники й визначте, який вплив на розвиток культури (позитивний чи негативний) на українських землях здійснював кожен із них.

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ XVIII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Утвердження ринкових відносин, промисловий переворот та поширення наукових знань.
Інтенсивне зростання міст і міського населення.
Відсутність власної державності, національне гноблення та імперські кордони, що ігнорували українську етнічну територію.
Спроби культурної асиміляції українців (російською, польською, німецькою, угорською, румунською) владою обох імперій.
Поліетнічний склад населення, взаємовплив культур різних народів (польської, єврейської, румунської й інших).
Зростання національної самосвідомості та намагання протидіяти русифікації, онімеченню, полонізації, мадяризації.
Вплив передових західноєвропейських ідей.

Багато талановитих українців не мали змоги реалізувати себе вдома й вимушено виїжджали до імперських центрів, де їх зараховували до російської культури. Та більшість пам’ятала про своє походження й працювала на користь України, тому її здобутки за межами Батьківщини є частиною української культури.

Австрійська імперія також розглядала українські землі як відсталі провінції та цілеспрямовано зберігала їх другорядне становище. Унаслідок цього західноукраїнські культурні діячі, як і їхні брати-наддніпрянці, вимушені були шукати можливостей прояву своїх здібностей поза межами рідного краю.

2. Які типи навчальних закладів існували та які були особливості розвитку освіти

ПОМІРКУЙТЕ

Яку політику провадили російський та австрійський уряди в освіті? Як вона впливала на освіченість населення України?

Розвиток ринкових відносин та промислова революція на українських землях спричинили зростання потреби в освічених працівниках. Унаслідок цього поступово розширювалася мережа навчальних закладів, а кількість учнів збільшувалася. У першій половині XIX ст. до системи народної освіти входили парафіяльні школи, повітові училища, гімназії, ліцеї та університети.

Типи освітніх закладів	Особливості навчання
Інститути шляхетних дівчат для доньок дворян, згодом — для інших заможних верств	Починали навчатися у 8 років. Діяли в Харкові, Полтаві, Одесі, Керчі та Києві. Загальноосвітня підготовка, заняття з домогосподарства та етикету. При деяких інститутах функціонували педагогічні курси, після завершення яких учениці отримували диплом домашньої вчительки
Ліцеї	Рішельєвський в Одесі, Кременецький, Ніжинський. Рішельєвський ліцей — один із найкращих на Наддніпрянщині та загалом у Російській імперії. Готували майбутніх державних чиновників. Навчання відбувалося французькою та російською мовами
Професійні освітні установи	Перші установи було відкрито в Чернігові (ремісничі училища), Херсоні (фельдшерські школи, училища торговельного мореплавства), с. Пальчики Конотопського повіту (училище бджільництва), Кременці (училище землемірства)

ДОСЛІДІТЬ

• 1. Якою бачить урядову політику в освітній сфері Міністр народної освіти 1824-1828 рр. Олександр Шишков? Чому царський уряд так боявся освіченості українського народу?

«Наставляти землеробського сина в риториці було б підготовкою його бути поганим і даремним або ще й шкідливим громадянином. Але правила й настанови у християнських чеснотах, у добрій моральності потрібні кожному, не виводять нікого з призначеного йому долею місця й у всіх станах та випадках роблять його і поважним, і лагідним, і задоволеним, і благополучним».

Із висловлювань Міністра народної освіти О. Шишкова

• 2. Яке враження створює на вас школа, будівлю якої збережено й перенесено до музею «Пирогово»?

Школа із с. Поташеве Черкаської обл. XIX ст. Музей «Пирогово». 2009 р.

• 3. Проаналізуйте наведені цифри. Зробіть висновки, як вплинуло імперське панування на освіту. (Для порівняння: на території семи полків Гетьманщини у 1740-1747 рр. було 866 шкіл.)

Розвиток освіти на Наддніпрянщині згідно з урядовими даними за 1856 р.

Губернія	Кількість шкіл усіх типів (вищих, середніх, нижчих)	Кількість слухачів та учнів	Кількість учнів на 100 осіб населення
Волинська	76	3558	0,23
Подільська	143	4432	0,25
Київська	142	9114	0,50
Херсонська	168	8704	0,80
Катеринославська	161	9652	0,92
Таврійська	169	8867	1,34
Харківська	128	7227	0,45
Полтавська	160	7866	0,44
Чернігівська	173	8867	0,34

Великим здобутком у розвитку освіти на українських землях стало заснування університетів у Харкові та Києві.

У 1805 р. завдяки ініціативі громадського діяча Василя Каразіна було відкрито Харківський університет, який став науковим та освітнім центром Слобожанщини. Він складався із чотирьох факультетів: словесних, лікарських і медичних, фізичних і математичних та моральних і політичних наук. Кілька років навчальний заклад очолював відомий український письменник Петро Гулак-Артемовський. Згодом університет став одним із центрів патріотичної думки в регіоні.

Михайло Сажин. Вигляд Харківського університету на початку 40-х років XIX ст. з Ботанічного саду. Архітектором цієї будівлі у стилі класицизму був Вікентій Беретті

У липні 1834 р. відбулося урочисте відкриття Київського університету Святого Володимира. Спочатку він об’єднував історико-філологічний та фізико-математичний факультети, а з часом було створено юридичний і медичний. Першим його ректором став Михайло Максимович — історик, етнограф, філолог і ботанік.

Царська влада розглядала університет як інструмент русифікації Наддніпрянщини та спосіб послабити вплив польської культури. Ці наміри висловив тодішній міністр освіти Сергій Уваров, закликаючи викладачів «прищеплювати польському й полонізованому юнацтву Київщини та Західних губерній загальний дух російського народу».

ДОСЛІДІТЬ

• Що мав на увазі попечитель Київського навчального округу в розпорядженні ректору Київського університету в 1834 р., коли згадував «батьківщину» і «вітчизну», і що саме його тут непокоїло? Чого й чому найбільше побоювалася царська влада?

«Беручи до уваги умови тутешнього краю, я вважаю за потрібне запропонувати Вашому Високородію доводити негайно до мого відома про такі обставини:

1. Якщо б у лекціях викладачів університету міг вкрастися хибний напрям, що протидіяв вірі, покірності властям і викликав любов до якоїсь батьківщини, відокремленої перекрученими думками від спільної улюбленої вітчизни, для цього я покладаю на вас таємний нагляд за викладанням університетських лекцій.

2. Якщо б на нарадах університетських присутствених місць міг закрастися дух непокори властям і протидія планам уряду.

3. Якщо б ви помітили особисті недозволені вчинки членів університету або зв’язки з людьми неблагонадійними чи підозрілими».

Із розпорядження попечителя Київського навчального округу ректору Київського університету

Проте Київський університет, як і Харківський, усе ж став центром українського руху, де утверджувалися гуманістичні ідеї. У 30-60-ті роки XIX ст. він був осередком польського національно-демократичного руху, а в 40-ві тут розгорнуло діяльність Кирило-Мефодіївське братство.

Зміни ж у системі освіти західноукраїнських земель відбулися в період реформ Марії-Терезії, коли було ухвалено закон про обов’язкову початкову освіту для дітей 5-12 років.

Загальноосвітні навчальні заклади на західноукраїнських землях поділялися на:

1) елементарні: у селах — парафіяльні однорічні, у селищах і містечках — тривіальні, або трикласні, школи. Навчання у них відбувалося рідною «материнською» мовою;

2) чотирикласні головні та нормальні школи, що діяли у великих містах;

3) гімназії з двома роками навчання, після закінчення яких випускники отримували змогу вступити до закладів вищої освіти.

У всіх навчальних закладах Австрійської імперії, окрім елементарних і тривіальних, навчання відбувалося німецькою мовою. Фінансування шкіл здійснювала не держава, а місцеве населення. А в 1805 р. австрійський уряд видав указ, яким усі початкові народні школи Галичини та Буковини було передано під контроль Римсько-католицької церкви. Це рішення призвело до загострення «боротьби за школу» між поляками та українцями, що тривала протягом першої половини XIX ст. Лише завдяки підтримці Греко-католицької церкви збереглися русинські початкові школи. Станом на 1847 р. на Галичині налічувалося 741 русинська і 459 русинсько-польських шкіл.

На Буковині румунська верхівка також не сприяла освіті українського селянства, проводячи політику румунізації. Повне підпорядкування системи шкільництва Римсько-католицькій церкві призвело до того, що навчання відбувалося румунською, німецькою та польською мовами.

Найкраща система народної початкової освіти діяла на Закарпатті завдяки греко-католицькому духовенству. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. церковні громади утримували майже 300 шкіл із навчанням рідною мовою. В інших навчальних закладах Закарпаття обов’язковим було вивчення угорської мови. Угорський уряд послідовно провадив мадяризацію регіону. Русинські початкові школи було ліквідовано за законом 1844 р., яким в усіх типах шкіл було затверджено угорську мову навчання.

Повну середню освіту забезпечували гімназії. У 40-50-х роках XIX ст. на Східній Галичині діяло 8 таких закладів, на Північній Буковині — 1, а на Закарпатті — 9.

1784 р. у Львові було засновано Йосифінський університет. Протягом 1805-1817 рр. у межах імперської освітньої реформи заклад було реорганізовано в ліцей, проте він зберігав університетські структури та повний обсяг викладання. Навчання в ньому відбувалося німецькою мовою. Під впливом революції 1848-1849 рр. у ліцеї було відкрито кафедру української мови та літератури, що спричинило конфлікт між українською та польською спільнотами щодо мови викладання. Окрім університету, у Львові також діяли Реальна (торговельна) школа та Технічна академія.

На Закарпатті не існувало жодного закладу вищої освіти, а на Буковині Чернівецький ліцей готував переважно духовенство.

3. Що було характерним для розвитку науки

ПОМІРКУЙТЕ

Якою була роль відкритих на українських землях університетів у розвитку науки?

Відкриття Харківського і Київського університетів позитивно вплинуло на розвиток науки. Саме тут активно розвивалися такі галузі знань, як фізика, астрономія, хімія, геологія та медицина. Важливу роль у розвитку ботаніки, садівництва й агрономії відігравала дослідна робота в ботанічних садах, які було створено при університетах. Тут проводили дослідження рослин, їх акліматизацію та виводили нові сорти.

Видатні вчені того часу Михайло Максимович, Василь Каразін, Михайло Остроградський та інші уславилися значними науковими здобутками.

ДОСЛІДІТЬ

Проаналізуйте відомості про видатних науковців. Схарактеризуйте їхній внесок у розвиток науки і ставлення влади до їхньої діяльності.

Кілька фактів про людину

Герман Гедан. Василь Каразін. Гравюра. 1891 р.

Василь Каразін (1773-1842) — учений, винахідник і громадський діяч із Харківщини. Завдяки йому було засновано Харківський університет та Філотехнічне товариство, що поширювало нові сільськогосподарські методи. Він створив Основ’янський акліматизаційний сад (нині — Краснокутський дендрологічний парк) та ініціював відкриття перших метеорологічних станцій у кількох містах, покращивши прогноз погоди. Каразін — автор майже 60 наукових праць з агрономії, хімії та сільськогосподарського машинобудування. Активно виступав за скасування кріпацтва та боротьбу з корупцією, що спричинило його арешт і ув’язнення у 1821 р. Попри перешкоди, пам’ять про нього живе — у 1999 р. Харківському університету було присвоєно його ім’я.

Тарас Шевченко. Михайло Максимович. 1859 р.

Михайло Максимович (1804-1873) — український історик, етнограф, фольклорист, природознавець і педагог. Народився на Черкащині, навчався в Московському університеті, де став професором. Був відомим фольклористом, видав збірки «Малоросійські пісні» (1827) та «Українські народні пісні» (1834). Після звільнення через тиск влади зосередився на науковій праці. Досліджував історію України, особливо козацьку добу, редагував і видавав історико-етнографічні альманахи.

Олександр Мюнстер. Михайло Остроградський. 1864-1869 рр.

Михайло Остроградський (1801-1862) — видатний математик і педагог, родом із козацько-старшинського роду Полтавщини. Освіту здобув у Харківському університеті, а в 1820 р. продовжив навчання в Парижі.

Ученому належить понад 100 наукових публікацій, переважно з аналітичної механіки. Він зробив вагомий внесок у математичну фізику, теоретичну механіку, математичний аналіз, теорію чисел, алгебру, теорію ймовірності.

Остроградського високо цінували сучасники — він був почесним членом багатьох академій наук і здобув славу генія ще за життя. Його ім’я стало символом наукової досконалості — молодим ученим бажали «стати Остроградським». У 2001 р. ЮНЕСКО включила його до переліку видатних математиків світу.

4. Що відомо про діяльність культурно-освітніх товариств

ПОМІРКУЙТЕ

Чому діяльність культурно-освітніх товариств мала важливе значення в розвитку процесів національного відродження?

Національне відродження та розвиток науки посилили інтерес інтелігенції до різних галузей знань, народної культури та історичної пам’яті. Небайдужі ентузіасти об’єднувалися в культурні, освітні та наукові товариства, що сприяли поглибленому вивченню науки, мистецтва й технологій та їх популяризації. Влада не забороняла цього руху, адже він не загрожував державному устрою.

Товариство наук при Харківському університеті (1812-1829)	Одеське Товариство історії та старожитностей (1839-1922)
Розвиток природничих і гуманітарних наук	Вивчення історії, охорона пам’яток майже всього Півдня України
Тимчасовий комітет для дослідження старожитностей у Києві (1835-1845)
Організація археологічних, архівних досліджень. Перший у місті Музей київських старожитностей
Таємне товариство прихильників слов’янщини (1821-1826)	Приватна бібліотека у Львові (1817)
Створене польським студентством Львівського університету. Збагачення національної літератури, встановлення дружніх зв’язків між слов’янськими народами	Заснована Юзефом Максиміліаном Оссолінським, згодом — польське науково-дослідне товариство «Оссолінеум». Збереження книжок, рукописів, досліджень з історії та літератури

1 — Палітурка збірки «Праці Товариства наук». Харків. 1817 р.

2 — Титульний аркуш «Короткого опису Києва». 1820 р.

3 — Палітурка першого тому збірки документів, статей, ілюстрацій Одеського товариства історії та старожитностей. 1844 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. У яких умовах розвивалася українська культура наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.?
2. Які типи навчальних закладів складали систему освіти на українських землях?
3. Кого з видатних українських вчених того часу ти знаєш?
4. Які об’єднання називали культурно-освітніми товариствами? Наведи приклади.
5. У чому полягав становий та імперський характер освіти? Які наслідки це мало для українського населення?
6. Який із життєписів учених справив на тебе найбільше враження? Чому?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ