Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Полянський (2024)
Узагальнення до розділу І. «Облаштування повоєнного світу»
• Закінчення Другої світової війни не відновило довоєнний світовий порядок. Провідні європейські держави (Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія) були виснажені війною, а тому поступилися лідерством двом світовим наддержавам — США та СССР.
• Певний час союзники взаємодіяли в межах Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин: відбувся узгоджений поділ Німеччини на чотири зони окупації; в обмін на територіальні поступки СССР на словах погодився на вільні вибори в Польщі; більшість країн стала членами ООН.
Однак Ялтинсько-Потсдамська система не стала запобіжником проти поділу світу на сфери впливу двох наддержав — США та СССР. Створення влітку 1949 р. в Совєтському Союзі атомної бомби позбавило США монополії на ядерну зброю, урівноважило обопільний страх населення США та СССР перед загрозою ядерної війни.
• Організація Об’єднаних Націй мала стати ефективнішим за Лігу Націй посередником у міжнародних справах. Положення Статуту ООН було сформульовано на конференції в м. Сан-Франциско наприкінці квітня 1945 р. Структура нової міжнародної організації, зокрема спеціалізовані організації під її опікою, мала відвернути війну, забезпечити повагу до міжнародних зобов’язань, соціальний прогрес, поліпшити життя населення, гарантувати дотримання прав і свобод людини.
Україна — одна з держав — засновниць ООН — після відновлення в 1991 р. державної незалежності відіграє в організації важливу роль.
• У післявоєнному світі гостро постало питання дотримання прав людини та забезпечення громадянських прав і свобод. Народи світу, які зазнали жахливих втрат у роки війни, розраховували на повагу до їхніх прав, інтересів і прагнень. Було ухвалено Загальну декларацію прав людини (1948), а також міжнародні пакти про права людини: Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права та Міжнародний пакт про громадянські й політичні права (1966).
• У країнах Центрально-Східної Європи за підтримки СССР владу захопили місцеві комуністи. Опонентів комуністів витіснили з політичного життя, вони були знищені, ув’язнені або мусили емігрувати. До 1949 р. в країнах Східної Європи встановили режими совєтського зразка. Формально зберігаючи ознаки незалежних держав, країни Східної Європи фактично були окуповані Совєтським Союзом.
Ці обставини, а також відмінності в ідеологіях і взаємна недовіра між США та СССР зумовили початок «холодної війни». Конфлікт інтересів між ними поступово поглиблювався. Спочатку Європа, а потім і вся планета перетворилися на арену боротьби.
Символами «холодної війни» стали: Берлінська блокада, фултонська промова Вінстона Черчилля, меморандум Кеннана та доктрина Трумена.
• Значний внесок у відновлення післявоєнної Європи зробив «план Маршалла». Згідно з ним, мільярди доларів США було спрямовано в шістнадцять європейських країн для відбудови регіону після руйнівної війни. Також план сприяв європейській інтеграції та атлантичній єдності.
СССР відмовився від допомоги й заборонив отримувати її східноєвропейським комуністичним урядам.
• «Холодна війна» загострилася, коли СССР організував блокаду західної частини Берліна (1948-1949). Наслідком Берлінської кризи стало утворення в 1949 р. двох держав: Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) на території трьох західних зон окупації (столиця — м. Бонн) і Німецької Демократичної Республіки (НДР) на території совєтської зони окупації (столиця — східна частина м. Берліна).
• У 1949 р. Сполучені Штати Америки, Канада, а також десять західноєвропейських держав утворили оборонний військово-політичний союз — НАТО (Організація Північноатлантичного договору).
У 1955 р. Совєтський Союз і сім східноєвропейських держав утворили свій блок — Організацію Варшавського договору (ОВД).
• Поява на політичній карті світу двох блоків-суперників зумовила біполярність світу й на багато років визначила протистояння між Сходом і Заходом, комунізмом і демократією.
• Корейська війна 1950-1953 рр. і Карибська криза 1962 р. засвідчили, що єдиною альтернативою війні між ворогуючими державами за наявності в них ядерної зброї є мирне розв’язання міжнародних проблем і подолання криз, налагодження співпраці заради збереження миру у світі.
