Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Полянський (2024)

Узагальнення до розділу V «Міжнародні відносини»

• У другій половині XX — першій чверті XXI ст. важливе місце в сучасному світі й у міжнародних відносинах належить протидії агресії та експансіонізму, повазі до прав людини, забезпеченню соціальної справедливості, захисту довкілля.

• Гонка озброєнь, нарощування військової присутності в різних регіонах планети впродовж усього періоду «холодної війни» ускладнювали відносини між Заходом і Сходом. СССР і США, ОВД й НАТО неодноразово підходили до межі, за якою «холодна війна» могла перерости в ядерну війну, що призвело б до знищення не тільки двох супротивників, а й усього живого на планеті.

Унаслідок безперспективності ядерної війни, а також через неспроможність СССР продовжувати гонку озброєнь поступово відбувся перехід від стану «холодної війни» до розрядки міжнародної напруженості.

• Суттєво вплинула на міжнародні відносини Гельсінська конференція (Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі) 1975 р. Узгоджені на ній принципи міждержавних відносин були спробою унеможливити агресію та розширити співпрацю між державами у сфері економіки, науки, техніки й технологій, охорони навколишнього середовища, а також у гуманітарній царині.

Вимога щодо дотримання прав людини відіграла важливу роль у знищенні совєтського тоталітаризму, була моральною і політичною підтримкою борцям за права людини в СССР та інших країнах совєтського блоку.

• В останній чверті XX ст., коли розпався Совєтський Союз, у міжнародних відносинах виникли нові явища, унаслідок яких біполярний світ поступово перетворюється на багатополюсний. Основні з них:

— кожна країна, яка в умовах глобалізованого світу розраховує на перспективи розвитку, повинна брати активну участь у міжнародних матеріальних, інформаційних і культурних обмінах;

— дедалі помітнішу роль відіграють «народна дипломатія», міжнародні зв’язки між бізнесменами й окремими людьми;

— відбувається становлення єдиного світового інформаційного простору. Проте розвиток інформаційних технологій вивів інформаційні війни на новий рівень. Удосконалилась інформаційна пропаганда, і стало можливим утручання у вибори та політичні процеси в суверенних державах.

• У XXI ст. світ переживає рецидиви «холодної війни». Війни в Афганістані, Іраку, Сирії, російсько-грузинська війна, російсько-українська війна й інші свідчать, що агресивні авторитарні режими продовжують діяти терористичними методами часів Другої світової і «холодної війни».

• На початку XXI ст. в Росії остаточно сформувався новий вид фашизму, що отримав назву рашизм. Ця войовнича ідеологія і тип політичного режиму базується на концепції так званого «русского міра». Відмежовуючи себе від Заходу, «русскій мір» нав’язує думку про вищість росіян, їхньої мови та всього іншого, пов’язаного з Росією. Так само, як нацистська ідеологія сповідувала ідеї панування німецької раси, рашизм поширює світом ідеї панування росіян.

Мета прихильників «русского міра» й усіх рашистів — відновлення російської імперії будь-яким способом, уключаючи загарбницькі війни та геноцид інших народів. Особливе місце у своїх планах рашисти відводять Україні — нації і державі, історизм та існування яких не залишають каменя на камені від химерної конструкції рашизму й «русского міра».

• Повномасштабна війна Росії проти України, по суті, знищила систему міжнародних відносин, що сформувалась у світі після Другої світової війни та покладалася на непорушність кордонів між державами й повагу країн до договорів, які вони уклали.

• Світова спільнота має створити нову систему безпеки як на глобальному, так і на регіональному рівнях: реформувати міжнародні організації, насамперед Організацію Об’єднаних Націй, позбавивши Росію незаконно зайнятого нею місця (з правом вето) постійного члена Ради Безпеки ООН. Натомість надати в ній місця іншим впливовим у сучасному світі країнам, спростити механізм створення і застосування міжнародних збройних сил на випадок учинення агресії однією з країн чи групою країн тощо.

Відмова від політики «умиротворення» агресора, створення нової системи колективної безпеки проти експансіонізму, підтримання країн і народів, які протистоять агресії, — важливе завдання міжнародної політики й міжнародних відносин у XXI ст.