Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Полянський (2024)

Узагальнення до розділу III. «Держави Центрально-Східної Європи: трансформаційні процеси»

• Друга світова війна мала руйнівні наслідки для країн Центрально-Східної Європи. Перебування на їхній території совєтських військ узалежнило ці країни від Совєтського Союзу. СССР установлював у країнах регіону маріонеткові режими, за допомогою яких він протистояв Заходу під час «холодної війни». Позбавлені через протидію СССР можливості отримати від США економічну допомогу за «планом Маршалла», народи країн Центрально-Східної Європи майже до кінця XX ст. були залежними від Совєтського Союзу.

• Комуністичні режими в Центрально-Східній Європі трималися завдяки присутності совєтських військ у регіоні, економічній допомозі із СССР і репресіям проти незгодних. За темпами зростання економіки й життєвого рівня вже з 1960-х років країни регіону помітно відставали від країн Заходу. Неефективність совєтської моделі економіки зумовила невисокий, порівняно з країнами Заходу, рівень життя населення.

• Невдоволення правлінням комуністів спричинило в деяких країнах Центрально-Східної Європи (НДР, Угорщина, Польща, Чехословаччина) повстання та появу потужних демократичних рухів.

З акціями протесту робітників і студентів у Польщі влада впоралася самостійно, але демократичні зміни в Чехословаччині («Празька весна») закінчилися вторгненням у 1968 р. військ СССР і країн ОВД та придушенням мирної революції.

Совєтське керівництво привласнило право втручатись у внутрішні справи своїх союзників із метою захисту «цінностей соціалізму». Така політика отримала назву «доктрина Брежнєва».

• Ослаблення комуністичного режиму в СССР у середині 80-х років XX ст. та завершення «холодної війни» прискорили демократичні революції в Східній і Центральній Європі. У всіх країнах, за винятком Румунії та Югославії, відбулися «оксамитові» революції, що привели до краху комуністичних режимів у цих країнах.

Прагнення народів до відновлення суверенітету й національних держав робило подальше існування СССР і недоцільним, і неможливим. Розпад Совєтського Союзу в 1991 р. — одна з найбільш позитивних по-дій XX ст., у результаті якої Україна й інші поневолені держави відновили свою незалежність.

• Після розпаду Совєтського Союзу в країнах Центрально-Східної Європи відбувалися важливі перетворення: повернення до європейських цінностей, формування демократичним шляхом нових органів влади, перехід до відкритої ринкової економіки, приватної власності, інтеграція до ЄС і НАТО.

Перехід колишніх совєтських сателітів до нормального економічного, політичного та культурного життя засобами «шокової терапії» був нелегким. Проте із часом це привело до позитивних змін, які відчула на собі більшість громадян.

• Розпад Чехословаччини продемонстрував, що цивілізоване «розлучення» між народами, які виявили бажання жити окремо, можливе.

Натомість приклад Югославії засвідчив, що брутальна сила аж до відкритої війни не є методом урегулювання розбіжностей і подолання суперечностей у цивілізованому світі.

Болісний для хворої на імперськість Росії процес визнання своєї нової ідентичності й другорядного місця у світі стали важким викликом для демократичного світу. Не маючи що протиставити Заходу ні в культурному, ні в економічному, ні в політичному вимірах, Росія проводить експансіоністську політику, погрожуючи світові ядерною зброєю. Протидія цій експансіоністській політиці РФ — надважливе завдання для вільного світу.

• Перегляньте відеосюжет про падіння комуністичних режимів у Європі.