Всесвітня історія. Рівень стандарту. 11 клас. Полянський

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ В ЄВРОПІ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ПІДРУЧНИКОМ

Курс всесвітньої історії в 11 класі присвячений періоду від завершення Другої світової війни до сьогодення. Підручник відповідає Державному стандарту й новій програмі з всесвітньої історії. У ньому використані основні підходи й ідеї автора щодо вивчення історії, які були реалізовані в підручниках з всесвітньої історії для 9 та 10 класів, зокрема компетентнісний підхід.

Підручник складається з шести розділів, які поділені на параграфи. У ньому подано узагальнення до розділів і всього курсу, хронологічну таблицю важливих подій, а також словник понять. Таблиця містить історичні дати, а словник — пояснення понять, знання яких передбачено навчальною програмою.

У підручнику простежуються міжпредметні зв'язки з такими дисциплінами, як: громадянська освіта, географія, зарубіжна література, іноземні мови.

В умовах інформаційного суспільства сучасні технології можуть суттєво розширити можливості навчання. З метою надання Вам допомоги у формуванні інформаційно-цифрової компетентності, що передбачено вимогами Нової української школи (НУШ), у підручнику вміщено QR-коди (англ. quick response — швидкий відгук). QR-код — це графічне зображення, у якому зашифрована певна інформація, посилання на сайт чи його сторінку. Сучасні ґаджети зазвичай випускають з уже запрограмованою підтримкою розпізнавання QR-коду, який надає миттєвий доступ до інформації з мережі Інтернет, наприклад до відео- чи аудіоматеріалів, що перебувають у вільному доступі (українською та англійською мовами). Володіння державною та іноземними мовами має важливе значення в сучасному глобалізованому світі.

Кожен розділ підручника розпочинається з блоку інформації про те, яких навичок Ви набудете, опрацювавши навчальний матеріал, а закінчується «Узагальненням», у якому стисло викладено основні тези вивченого матеріалу. Також до кожного розділу подано тестові завдання для самоперевірки знань.

Запитання перед параграфом допоможуть Вам повторити й узагальнити матеріал, вивчений у 10 класі.

Кожен параграф закінчується рубрикою «Основні події».

Важливою складовою підручника є рубрика «Свідчення» — висловлювання істориків, політиків, військових діячів, митців, пересічних людей. Історичний опис минулого не завжди є фотографічною копією подій. У підручнику вміщено суперечливі, а подеколи й протилежні оцінки фактів чи історичних постатей. До висловлювань подано запитання та завдання.

Характер багатьох запитань і завдань пошуковий та проблемний. Вони починаються так: «Чи вважаєте Ви, що...», «Як, на Вашу думку...», «Висловте власне ставлення...» та ін.

Використовуючи вміщені в підручнику матеріали, Ви дійдете висновків щодо історичних подій, перевірите свої навички критичного оцінювання історичних джерел, навчитеся захищати власну думку на уроці й у позаурочний час, у різноманітних життєвих ситуаціях.

Формування цих компетентностей (готовність застосовувати свої знання, навички й уміння на практиці) якраз і є однією з основних цілей вивчення історії.

У підручнику подано чимало фотографій, карикатур, уривків з історичних документів, діаграм, графіків, схем, таблиць, які є важливим джерелом інформації. Статистичні дані не обов'язково запам'ятовувати. Вони допоможуть Вам удосконалити набуті в школі навички аналізування статистичної інформації та оперування нею. До них також подано запитання й завдання проблемно-пошукового характеру, спрямовані на закріплення набутих знань, навичок і компетентностей.

Історичні карти допоможуть Вам сформувати уявлення про історичний простір, у якому відбувалися певні події, явища та процеси.

До історичних термінів і понять, обов'язковість знання, розуміння й застосування яких передбачено навчальною програмою й вимогами до зовнішнього незалежного оцінювання, подано пояснення.

Успіхів Вам у навчанні!

Автор

РОЗДІЛ І

ОБЛАШТУВАННЯ ПОВОЄННОГО СВІТУ

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності. Ви будете:

• знати зміст понять «конфронтація», «біполярний (двополюсний) світ», «холодна війна», «соціалістичний табір», «доктрина»; час створення ООН, МОП, МАГАТЕ, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Світового банку, ВООЗ; про поділ Німеччини; утворення Північноатлантичного союзу (НАТО) й Організації Варшавського договору (ОВД); характерні ознаки Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин; мету, принципи та механізми діяльності ООН, спеціалізованих організацій під егідою ООН; про вплив «плану Маршалла» на відбудову повоєнної Європи та формування «двополюсного світу»; значення Загальної Декларації прав людини (1948) і міжнародних пактів про права людини (1966) як основи сучасного міжнародного права;

• уміти встановлювати послідовність подій повоєнних часів, пов'язаних з утворенням двополюсного світу; використовувати карту як джерело інформації про територіальні зміни в Європі за підсумками війни; установлювати причини та прогнозувати можливі наслідки розв'язування «холодної війни».

§ 1. Реалізація ялтинсько-потсдамських домовленостей лідерів провідних держав антигітлерівської коаліції: здобутки та невдачі

Пригадайте

• Які рішення ухвалили учасники Кримської (Ялтинської) і Берлінської (Потсдамської) конференцій 1945 р.?
• У чому полягало значення кожної з цих конференцій?
• Чому, на Вашу думку, настільки відрізняються оцінки сучасних дослідників щодо наслідків Кримської (Ялтинської) конференції від ідеалізації до визнання її «останнім Мюнхеном ХХ ст.»?
• Як Ви вважаєте, чому наслідки війни були суперечливими?

1. Територіальні зміни в Європі за підсумками війни

На конференціях у Тегерані, Ялті та Потсдамі були погоджені післявоєнні територіальні зміни в Європі. Усі територіальні загарбання Німеччини, Італії та їхніх союзників були анульовані. Територію Німеччини поділили на чотири зони окупації: радянську, британську, французьку й американську. Берлін також був поділений на чотири сектори окупації (див. форзац 1).

Кордон між Німеччиною та Польщею було проведено по лінії річок Одер і Нейсе (польські назви, відповідно, Одра й Ниса). Східний кордон Польщі мав проходити вздовж «лінії Керзона». Німецьке м. Кенігсберг і прилеглі до нього райони передали СРСР. Радянський Союз отримав частину території Фінляндії — область Петсамо, а також орендував територію Порккала-Удд на північному узбережжі Фінської затоки для радянської військово-морської бази.

Територіальні зміни в Італії, Румунії, Угорщині, Болгарії та Фінляндії відбулися на підставі договорів з ними держав-переможниць. Італія визнала незалежність Албанії, а також повернула Греції Додеканезькі острови; найсхідніший регіон Італії, окрім м. Трієста, передали Югославії. Трієст з прилеглим до нього невеликим районом проголосили «вільною територією» (у 1954 р. західну частину разом з Трієстом приєднали до Італії, а східну до Югославії).

Мирні договори з Румунією та Угорщиною закріпили повернення Румунії частини Трансільванії.

2. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин

Система міжнародних відносин, утворена внаслідок рішень Ялтинської та Потсдамської конференцій, на десятиліття визначила долю Європи та відносини між Заходом і Радянським Союзом. Після закінчення Другої світової війни зникла потреба воювати зі спільним ворогом. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин стала інструментом розколу між учорашніми союзниками й поділила світ на «сфери життєвих інтересів» двох наддержав — США та СРСР.

• Проаналізуйте схему. Які ознаки Ялтинсько-Потсдамської системи є найважливішими? Обґрунтуйте.

Ознаки Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин

Конфронтація між наддержавами спричинила поділ Європи на два озброєні табори, очолювані СРСР і США. Унаслідок ворожнечі між ними нові європейські кордони не були формально визнані міжнародною спільнотою до середини 70-х років ХХ ст., а Японія й досі не підписала мирний договір з Росією через окупацію в 1945 р. японських Курильських островів.

Післявоєнне переважання США базувалося, з одного боку, на привабливості американських демократичних цінностей, а з іншого — на наявності ядерної зброї. Атомна бомба виявилася найсильнішим американським аргументом у відносинах з Радянським Союзом, який, порушивши свої міжнародні зобов'язання, насаджував у країнах Європи маріонеткові комуністичні режими. Головним аргументом Сталіна була потужна армія, яка залишилася майже в усіх країнах, куди на завершальному етапі війни ввійшли радянські війська.

3. Сан-Франциська конференція. Створення ООН

Попередні підсумки війни й обриси повоєнного світу обговорювалися на двох міжнародних конференціях: Кримській (Ялтинській) і Сан-Франциській. На конференції в м. Сан-Франциско (США) було засновано Організацію Об'єднаних Націй (ООН).

Пригадайте

• Які рішення щодо створення ООН, її керівних органів і постійних членів Ради Безпеки були ухвалені на Вашингтонській міжнародній конференції 1944 р.?
• Яке рішення щодо представництва СРСР в ООН було ухвалено на Кримській (Ялтинській) конференції «Великої трійки»?

Установча конференція ООН відбулась у квітні-червні 1945 р. в м. Сан-Франциско. У ній узяли участь делегації 50 держав, зокрема й України.

Усі ці країни, а також Польщу, яка не була учасницею конференції, однак восени 1945 р. також підписала Статут ООН, вважають країнами-засновницями організації. У Статуті ООН, який підписала й УРСР, були закріплені цілі та принципи діяльності нової всесвітньої організації. Конференція також заснувала Міжнародний суд — головний судовий орган ООН.

Було затверджено п'ять офіційних мов ООН: китайська, англійська, французька, російська й іспанська. У середині 70-х років ХХ ст. до цього переліку додали арабську мову.

Голова делегації Української РСР підписує Статут ООН на конференції в м. Сан-Франциско (США). 1945 р.

Словник

Конфронтація — протиставлення, протистояння (країн, блоків країн, соціальних систем, партійних чи групових інтересів, ідей, політичних і світоглядних принципів і т. ін.); зіткнення.

• Пригадайте структуру й засади діяльності Ліги Націй. Порівняйте їх з цілями й принципами діяльності ООН. Як Ви вважаєте, чи відповідають проголошені в установчих документах ООН цілі та принципи потребам часу?

• Ознайомтеся зі структурою ООН. Як Ви вважаєте, чи виконує Організація Об'єднаних Націй свої завдання у XXI ст.? Які нові повноваження чи зобов'язання доцільно надати ООН на сучасному етапі?

Головним політичним консультативним органом ООН є Генеральна Асамблея, у якій кожна держава має один голос. Для ухвалення рішень щодо підтримання миру й безпеки, прийняття до ООН нових країн, бюджетних питань потрібно дві третини голосів, щодо інших питань — проста більшість. Рада Безпеки відповідає за підтримання міжнародного миру й безпеки. До її складу входить 15 країн: п'ять постійних членів (США, Китай, Велика Британія, Франція, Росія), ще 10 обираються Генеральною Асамблеєю щодва роки.

Відеосюжет про історію створення ООН (укр.): https://youtu.be/domU8ja-FSs

4. Загальна Декларація прав людини (1948)

Після утворення Організації Об'єднаних Націй постало питання вироблення міжнародного механізму захисту прав людини. Було створено комісію ООН з прав людини, яка мала підготувати білль про права людини. Першу частину білля було ухвалено Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. як Загальну Декларацію прав людини. Це один з найважливіших гуманітарних документів сучасності, який проголошує верховенство прав людини.

Свідчення

• Чому ідеї, проголошені в преамбулі Декларації, сформульовані як «завдання»? Як Ви вважаєте, чи багато було держав, які на той час уже виконали це «завдання»? Чи багато таких держав нині? Наведіть приклади.

«Беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і вирішили сприяти соціальному прогресу й поліпшенню умов життя при більшій свободі... Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну Декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи й усі держави, щоб кожна людина й кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального й ефективного визнання та здійснення їх як серед народів країн-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їхньою юрисдикцією».

З Преамбули Загальної Декларації прав людини (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015)

Декларацію ратифікувала більшість держав світу, зокрема й Україна. Правових наслідків, які примушували б дотримуватися Декларації, не існує. Однак держави світу вважають її правовим актом, у якому закріплені важливі принципи: право на життя, рівний правовий статус, невтручання держави в приватне життя, соціально-економічні й політичні права та свободи людини, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, соціального походження, майнового стану тощо.

Значення Декларації полягає в тому, що вона ввібрала стандарти прав людини, до яких повинна прагнути кожна держава світу. Декларація донині є мірилом дотримання прав і свобод людини як на рівні країни, так і в планетарному масштабі.

Свідчення

• Як Ви вважаєте, чому в СРСР приховували від громадян текст Загальної Декларації прав людини? Чому цей документ влада вважала «антирадянським»?

«Є Декларація прав людини 1948 р., яка гарантує нам певні права. ...Захід змусив Московію (тобто Радянський Союз. — Авт.) надрукувати Декларацію... Тоді в СРСР уперше була надрукована Декларація прав людини ООН — у газеті “Известия” 2 серпня 1975 р. ...До цієї дати Декларацію вилучали навіть у таборах і називали антирадянським документом».

Левко Лук'яненко, український правозахисник і громадський діяч (Національний інтерес — це найвищий інтерес. — https://zbruc.eu/node/65584)

Пригадайте

• Пригадайте з інтегрованого курсу «Громадянська освіта» інформацію про механізми захисту прав людини, національні та міжнародні стандарти захисту прав людини, правозахисні організації.

5. Міжнародні пакти про права людини (1966)

Другою частиною міжнародного білля про права людини вважають розроблені в 1966 р. Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права та Міжнародний пакт про громадянські й політичні права. В обох документах зафіксовано зобов'язання держав забезпечувати дотримання прав людини, створювати умови, за яких людина може користуватися не тільки економічними, соціальними, культурними, а й громадянськими та політичними правами. Також в обох пактах проголошується право народів на самовизначення, економічний, соціальний та культурний розвиток, підтверджується рівність прав чоловіків і жінок.

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права визначені права: на працю, справедливі й сприятливі умови праці; соціальне забезпечення, зокрема соціальне страхування; певний життєвий рівень; медичне обслуговування; освіту; на участь у культурному житті.

Міжнародний пакт про громадянські й політичні права гарантує право на життя, захист від рабства та незаконного утримання в неволі; гуманне поводження з ув'язненими; свободу пересування та свободу вибору місця проживання; захист від незаконного втручання в приватне життя людини; на недоторканність її житла. Також пакт захищає право на свободу думки, совісті, релігії; вільне вираження думок; забороняє пропагування війни, засуджує прояви національної, расової чи релігійної ненависті тощо.

Свідчення

• Чи виправдано, на Вашу думку, що в обох пактах велику увагу приділено не тільки соціально-економічним правам (робота, заробітна плата, гідні матеріальні умови життя тощо), а й громадянським і політичним правам людини? Чи однаково вони важливі? Яке місце у Вашій особистій системі цінностей належить цим правам?

«Ст. 2. Держави, які беруть участь у цьому пакті, зобов'язуються гарантувати, що проголошені в ньому права здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини».

З Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_042)

«Визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, рівних невід'ємних їхніх прав є основою свободи, справедливості й загального миру... ідеал вільної людської особи, яка користується громадянською та політичною свободою та свободою від страху й нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними й культурними правами, так само, як і своїми громадянськими та політичними правами... За Статутом Організації Об'єднаних Націй держави зобов'язані поважати й дотримуватися прав і свобод людини... кожна окрема людина, маючи обов'язки щодо інших людей та того колективу, до якого вона належить, повинна домагатися заохочення й дотримання прав, визнаних у цьому пакті».

З Преамбули Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_043)

Пригадайте

• Як були звільнені від нацизму країни Центрально-Східної Європи під час Другої світової війни (червень 1944 р. — травень 1945 р.)?

6. Радянська окупація країн Центрально-Східної Європи

На конференції в Сан-Франциско у квітні 1945 р. СРСР, США та Велика Британія ухвалили Декларацію про звільнену Європу. У ній країни зобов'язалися підтримувати демократичні перетворення у звільнених країнах і гарантували свободу вибору їхнього подальшого розвитку.

Основні політичні сили в країнах Центрально-Східної Європи виявляли готовність до співпраці заради відбудови зруйнованої економіки, вирішення нагальних соціальних проблем. Однак така єдність виявилася тимчасовою, адже вибір шляху розвитку (прозахідного чи прорадянського) залежав насамперед від політичної влади в кожній країні.

У боротьбі за вплив між СРСР, США й Великою Британією Сталін мав певні переваги, бо після звільнення Центральної та Східної Європи від нацизму там залишилася радянська армія. По суті, на зміну нацистській окупації прийшла окупація радянська. Після війни СРСР узяв курс на приведення до влади в країнах Центрально-Східної Європи місцевих комуністів. Однак Сталін не квапився радянізувати Польщу, Румунію, Болгарію та інші східноєвропейські країни. Згідно з рішеннями Кримської (Ялтинської) конференції, у країнах Центрально-Східної Європи мали відбуватися демократичні вибори. Це означало б неминучу поразку комуністичних партій, адже в жодній східноєвропейській країні, за винятком Чехословаччини, комуністи не мали значної підтримки й шансів здобути на виборах достатньо голосів, щоб самостійно сформувати уряд. Вибори пройшли в атмосфері залякування й фальсифікації результатів. За законом вони мали бути визнані недійсними або такими, що не відбулися. Проте комуністи скористалися виборами для створення політичних коаліцій — «народних фронтів», що формально не суперечило рішенням, ухваленим у Ялті. Уряди «національної єдності» виявилися занаряддям у руках комуністів і невдовзі розпалися. Вони відіграли роль «троянського коня» для радянського експансіонізму, їх змінила комуністична диктатура.

Комуністи очолили правоохоронні органи, установи державної безпеки, міністерства оборони, внутрішніх справ, юстиції, за підтримки радянських військових адміністрацій та командування підрозділів радянської армії спровокували урядові кризи та політичні конфлікти. Для координування діяльності комуністів у Східній Європі Сталін у 1947 р. створив Інформаційне бюро комуністичних і робітничих партій країн Європи (Комінформбюро), яке мало замінити розпущений у 1943 р. Комуністичний інтернаціонал (Комінтерн). Країни Центрально-Східної Європи, у яких були встановлені залежні від СРСР комуністичні режими, утворили так званий Східний блок, або соціалістичний табір.

Установлення прорадянських комуністичних режимів у країнах Центрально-Східної Європи

Країна	Рік	Обставини встановлення комуністичного режиму
Албанія	1945	Комуністи прийшли до влади відразу після Другої світової війни. Серйозних політичних опонентів у них не було.
Болгарія	1945	Вибори 1945 р. виграла коаліція, у якій більшість становили комуністи. Невдовзі вони знищили своїх партнерів по коаліції й узурпували владу. Цар Симеон II у 1946 р. виїхав за кордон.
Східна Німеччина	1945	Східна частина Німеччини опинилась у радянській зоні окупації. У 1949 р. тут була проголошена соціалістична держава — Німецька Демократична Республіка (НДР).
Польща	1947	На Кримській (Ялтинській) конференції Сталін погодився з проведенням вільних виборів і створенням коаліційного уряду. У Радянському Союзі та безпосередньо в Польщі були заарештовані авторитетні польські діячі, які не поділяли комуністичні погляди. Переможцем на виборах 1947 р. було проголошено комуністів.
Румунія	1947	До 1958 р. в Румунії перебували радянські війська, що зумовило включення до складу уряду представників нечисленної Комуністичної партії Румунії. Наприкінці 1947 р. було проголошено Румунську Народну Республіку, а короля Міхая змусили зректися престолу й виїхати за кордон.
Угорщина	1947	На перших післявоєнних виборах у 1945 р. перемогли не комуністи; президентом також став не комуніст. Проте комуністи, які контролювали таємну поліцію, заарештували й стратили багатьох своїх політичних опонентів. До 1948 р. лідер комуністів М. Ракоші встановив повний контроль над Угорщиною.
Чехословаччина	1948	Був створений коаліційний уряд на чолі з Е. Бенешем. Однак комуністи за підтримки СРСР узяли під контроль радіо, армію та поліцію. Їхній лідер К. Готвальд став прем'єр-міністром. Таємна поліція заарештувала провідних некомуністичних діячів. У 1948 р. комуністи остаточно захопили владу.

Словник

• Соціалістичний табір — ідеологічний та політичний термін, який позначає Радянський Союз та інші країни, що проголосили себе соціалістичними.

• Розгляньте радянську карикатуру на Йосипа Броз Тіто. З яким історичним персонажем художник ототожнює югославського лідера? Яке, на Вашу думку, ставлення до Югославії формувала в радянських людей така пропаганда?

Радянська карикатура «Його шлях». 1950-і роки

Єдиною країною, яка не скорилася радянському диктату, виявилася Югославія. У роки війни проти окупантів тут боролися військовослужбовці королівської армії (так звані четники) і партизани, які отримували радянську й англо-американську допомогу. Комуністи на чолі з Й. Броз Тіто перемогли четників і до 1944 р. звільнили Югославію. У 1945 р. Скупщина (парламент) Югославії проголосила країну Федеративною Народною Республікою Югославією (ФНРЮ). Більшість органів влади країни очолили комуністи.

Перші післявоєнні роки Югославія та СРСР проводили узгоджену зовнішню політику. Однак із зростанням впливу югославського лідера на Балканах ситуація змінилася. Коли Й. Броз Тіто розпочав плекати надію на створення федерації балканських народів і поширення впливу на Албанію, Сталін розпочав різко критикувати югославське керівництво.

У відповідь на жорстку критику Сталіна югославський лідер відмовився від співпраці із СРСР. Надалі югославські комуністи покладалися на власні сили й ресурси. Ворожнеча між двома країнами тривала до смерті Сталіна в 1953 р.

Основні події

1944 р. — створення Світового банку.

1945 р. — створення ООН; Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ); Міжнародного валютного фонду (МВФ).

1946 р. — створення ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ.

1945-1948 рр. — установлення прорадянських комуністичних режимів у країнах Центально-Східної Європи.

1948 р. — ухвалення Загальної Декларації прав людини.

1957 р. — створення МАГАТЕ.

Запитання та завдання

• 1. Поясніть історичні поняття «конфронтація», «соціалістичний табір».
• 2. Якими були історичні передумови й причини створення Організації Об'єднаних Націй?
• 3. Використовуючи схему на с. 8, охарактеризуйте Ялтинсько-Потсдамську систему міждержавних відносин.
• 4. Яку роль відіграла Україна в створенні ООН? Яке місце посідає нині наша країна в ООН?
• 5. У чому полягає значення Загальної Декларації прав людини 1948 р. і міжнародних пактів про права людини 1966 р. як основи сучасного міжнародного права?
• 6. Використовуючи історичну карту (див. форзац 1), охарактеризуйте територіальні зміни, які відбулися в Європі за підсумками Другої світової війни.
• 7. Використовуючи схеми на с. 10, охарактеризуйте цілі, принципи й механізми діяльності ООН і спеціалізованих організацій під її опікою.
• 8. Як СРСР домігся встановлення контролю над країнами Центрально-Східної Європи? Аргументуйте Вашу позицію за допомогою фактів.
• 9. Чи залишаються, на Вашу думку, важливими ідеї та принципи Загальної Декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права, Міжнародного пакту про громадянські й політичні права?