Здоров’я, безпека та добробут. 7 клас. Поліщук

§ 25—26. Емоційний добробут

На цьому уроці ви дізнаєтеся про:

психічний та духовний складники здоров’я;
почуття, їхній вплив на організм людини, необхідність виховання культури почуттів;
конструктивну критику як стимул до вдосконалення;
активне слухання та його значення;
керування стресом в екстремальних ситуаціях та у воєнний час;
конфлікти й здоров’я.

Пригадайте, які органи чуття має людина. Яке значення мають емоції та почуття в її житті?

Психічний та духовний складники здоров’я

Психічний та духовний складники здоров’я включають здатність правильно оцінювати й сприймати свої почуття та відчуття, свідомо керувати емоційним станом. Навколишнє середовище впливає на ваші органи чуття, і, як наслідок, у вас з’являються певні відчуття (мал. 48).

Відчуття — найпростіші психічні явища, що виникають у результаті подразнення органів чуття та збудження відповідних центрів мозку. Це найпростіше джерело знань про навколишній світ і внутрішній стан організму.

Мал. 48. Відчуття людини

Емоції — швидкоплинні переживання, які відображають відчуття, реакції людини на певні події або ситуації (мал. 49). Емоції бувають позитивні й негативні.

Ви радієте, коли отримали приємну звістку; відчуваєте задоволення, коли спілкуєтеся з друзями; удячність, якщо вам допомогли в складній ситуації. Усе це — позитивні емоції. Такі емоції поліпшують настрій і позитивно впливають на здоров’я. Життєрадісність, доброзичливе спілкування, оптимізм сприяють фізичному здоров’ю.

Емоції людини можуть змінюватися протягом дня. Наприклад, якщо ви невдало виконали контрольну роботу, посварилися з друзями, захворіла близька людина. Такі негативні емоції, як страх, гнів, заздрість, образа, пригнічують людину, погіршують її фізичний стан. У такому стані важко контролювати свої дії та думки.

Мал. 49. Приклади емоційних станів людини

Кожному / кожній із вас знайоме почуття любові до близьких людей, тварин — домашніх улюбленців, до природи. Ви відчуваєте радість і задоволення від власних досягнень, вас цікавлять нові відкриття. На жаль, людині притаманні також почуття гніву, ненависті, заздрощів, ревнощів.

Отже, почуття — це сильні й тривалі емоційні стани, що відображають ставлення людини до певної події чи особи, вони формуються довше й зазвичай не зникають миттєво.

Поясніть, як ви розумієте вислів: «Емоції — це фарби душі, вони прекрасні та видовищні. Коли ти нічого не відчуваєш, світ стає тьмяним і безбарвним» (В. П. Янг).

Вираження емоцій і почуттів. Переживання емоційних станів завжди супроводжуються відповідними зовнішніми або внутрішніми проявами.

Проведіть рольову гру. Пригадайте або придумайте причини, які можуть викликати сильне емоційне збудження: а) страх, б) гнів, в) радість. Одна група розігрує ситуацію, коли людина не вміє контролювати такі емоції; друга група — коли людина вміє це робити.

Під час виконання завдання можете використати мал. 50 та опис зовнішніх проявів емоційного збудження.

Мал. 50. Приклади емоційних збуджень людини

Зовнішні прояви страху: зіщулення; рухи або паралізовані (ноги не можна відірвати від землі), або людина панічно тікає; людина блідне; тремтить; волосся стає дибки; голос уривчастий, хрипкий, пересихає в роті, перехоплює дихання; виступає холодний піт або з’являються сироти по всьому тілу.

Зовнішні прояви радості: упевненість, бадьорість, підстрибування, поцілунки.

Зовнішні прояви гніву: гордий, незалежний погляд; різкі, енергійні рухи; червоніє все тіло; дихання стає глибоким і важким, голос — гучним і погрозливим.

Почуття, їхній вплив на організм людини, необхідність виховання культури почуттів

Що таке культура виявлення почуттів? У процесі спілкування людина виявляє певні почуття. Уміння керувати ними, дбати про те, щоб вони відповідали особистим інтересам та інтересам справи, не зазіхали на особистість співрозмовника, є важливою передумовою нашого повсякденного життя.

Культура виявлення почуттів — це рівень розвитку вміння особистості керувати своїми психічними станами, емоційним ставленням до навколишньої дійсності.

Культура виявлення почуттів формується в процесі спілкування з природою, ознайомлення з творами мистецтва, у праці, під час міжособистісних контактів. Це більше, ніж звичайне дотримання усталених правил поведінки — етикету. Мірилом культурності, вихованості є співвідношення вчинку як вияву морального почуття з інтересами іншої людини.

Головним у культурі почуттів є доброзичливе ставлення до оточення, зацікавлене й відверте співпереживання.

Іноді в складній ситуації людину можна підтримати привітним, сердечним, доброзичливим поглядом. І навпаки, іронічний, зверхній погляд може її образити й відштовхнути.

Отже, щирі зацікавленість, співпереживання, порозуміння між людьми в процесі спілкування є нормою поведінки людини. Форми й інтенсивність виявлення емоцій і почуттів значною мірою залежать від вихованості, рівня культури особистості, традицій та звичаїв.

Конструктивна критика як стимул до вдосконалення

Ви щодня спілкуєтеся з людьми, висловлюєте свої думки, робите зауваження чи вам їх роблять, наражаєтеся на критику або критикуєте когось. Чи є люди, яким подобається критика? Напевно, немає. Проте одні вміють сприймати її правильно, а в інших це не виходить. Критика буває конструктивна й неконструктивна.

Конструктивна критика — це критика, після якої стає зрозуміло, як виправити помилку й не допустити подібну в майбутньому.

Неконструктивна критика — це захисна реакція самовиправдання або відбиття «нападу». Вона викликає негативні емоції, «не бачить» ні проблем, ні шляхів їхнього подолання.

Критика найчастіше має неконструктивний характер, тому ми звикли внутрішньо захищатися від неї.

Як протистояти неконструктивній критиці?

Ви спокійно й аргументовано говорите, що вважаєте критику необґрунтованою (робите це так, щоб чули присутні, наводите переконливі аргументи на свій захист);
тримаєте паузу, аби приборкати емоції та обдумати критику;
відповідаєте жартом, іронією, це буде несподіванкою для тих, хто критикує;
переводите розмову на іншу тему, демонструючи, що критика для вас не така вже й важлива;
берете необхідну перерву для обдумування, мотивуючи «невідкладними» справами.

Проведіть рольову гру, при цьому намагайтесь адекватно реагувати на критику. Обговоріть ваші почуття. Пригадайте, які навички вам потрібно для цього розвивати.

Пропонуємо пригадати ситуації із життя, коли ви були свідком або об’єктом як конструктивної, так і неконструктивної критики.

Змоделюйте ситуації за мотивами, що найчастіше стають приводом для критики: «Я тобі заздрю, тому й критикую»; «Хочу самоствердитися, тому всіх принижую»; «Хочу зіпсувати настрій, бо недолюблюю тебе»; «Я бажаю тобі добра»; «Я хочу досягти мети за будь-яку ціну».

Активне слухання та його значення

Коли ви слухаєте іншу людину, то часто виникають різні думки та почуття, наприклад: «Мені ця інформація не цікава. Навіщо мені це слухати?» Інколи ці думки відволікають від почутої інформації. Щоб краще зрозуміти людину, з якою ви спілкуєтеся, потрібно навчитися активно слухати. Що це означає?

Чому активне слухання називають мистецтвом розуміння?

Активно слухати — означає вміти зосередитися на інформації, намагатися її зрозуміти й запам’ятати. Основні принципи активного слухання:

мова тіла — потрібно повернутися до того, з ким розмовляєте; дивитися йому в очі;
звуки та жести заохочення — коли ви підтримуєте співбесідника / співбесідницю, кивніть головою на знак згоди, доброзичливо всміхніться;
запитання, уточнення — ставте запитання для уточнення інформації, наприклад: «Ви маєте на увазі, що ... ?», «Я не зрозуміла щодо ...»

Однак якщо співбесідник / співбесідниця схвильований / схвильована, краще утриматися від розмови. Під час активного слухання не треба давати поради, змінювати тему розмови, висловлювати оцінку людини, яка говорить, перебивати й розповідати про власний досвід.

Стрес і здоров’я. Реакція організму на стрес

Стрес — це реакція організму на несподівану ситуацію. Поняття «стрес» уперше запропонував канадський лікар Г. Сельє в 1936 р. Слово stress у перекладі з англійської означає «тиск, напруження». Спортивні змагання, візит до лікаря, небезпечна ситуація, конфлікт — усі ці події можуть порушити психологічну рівновагу та спричинити стрес.

Стрес може бути результатом надмірного фізичного або емоційного навантаження, високої чи низької температури, болю, образи, гніву, страху. Чинник, який викликає стрес, називають стресором.

Еустрес — це позитивний стрес, який допомагає в тій чи іншій ситуації відчути себе сильнішим, підвищує психологічну й фізичну витривалість. Це стан організму, пов’язаний із приємними, радісними подіями.

Дистрес — це стан, за якого рівень стресу стає настільки сильним і хронічним, що ми вже не можемо впоратися зі своєю звичайною життєдіяльністю, і це починає шкодити нам.

Розрізняють три стадії розвитку стресу:

Стадія тривоги: людина знервована, погано контролює свої емоції. У неї частішає дихання, прискорюється серцебиття, зростає загальне збудження. У такий спосіб організм дає людині можливість зосередити увагу на небезпеці, щоб швидко відреагувати на неї.
Стадія опору (пристосування) настає, якщо стрес не короткочасний, а досить тривалий. Організм мобілізує фізичні, розумові й емоційні резерви. Усі ці процеси корисні, оскільки тренують організм і є проявом захисних реакцій.
Стадія виснаження (дистрес) можлива, коли стресор продовжує діяти на людину або в разі надто сильного стресу. Тоді захисні реакції організму вичерпуються і виникають хвороби.

Що таке стресова стійкість? Чи можна прожити життя спокійно, нічого не роблячи? Теоретично — так, але це небезпечно. Людський організм налаштований на працю, а ті органи й системи, що не працюють або недостатньо функціонують (м’язи, серце, органи імунної системи), зменшуються, їхня працездатність із часом знижується. Отже, часті й не дуже тривалі стреси, слабкі та середньої сили навіть корисні й необхідні. Вони підтримують органи та системи нашого тіла в стані повноцінного життя, тренують і збільшують їхню потужність. Так організм виробляє стійкість до стресів.

До помірних чи слабких, нетривалих стресів організм людини швидко пристосовується. Зазвичай їх супроводжують приємні, позитивні почуття (задоволення, радість, симпатія, упевненість у собі, навіть захват). Важкі й тривалі стреси з негативною оцінкою (гнів, лють, горе, сум), з можливими неприємностями та важкими наслідками — це дистрес. Дистреси небезпечні, тому їх потрібно уникати.

Як навчитися оцінювати рівень стресу? Емоційні переживання завжди супроводжують певні фізіологічні зміни. Перелякана людина блідне, а від сорому — червоніє. Ознаками сильного напруження є маскоподібний вираз обличчя, застигла поза, наявність холодного поту. Емоції часто супроводжують зміни міміки. За тим, як змінюються хода, поза, швидкість мови, жести, міміка, інтонація, можна уявити емоційний стан людини. Метою таких виражальних рухів є зменшення рівня напруження. Спостерігаючи за ними, можна зрозуміти, що відчуває інша людина, і співпереживати з нею.

Керування стресом в екстремальних ситуаціях та у воєнний час

Людина може потрапити в екстремальну ситуацію з різних причин. У таких ситуаціях вона відчуває дію багатьох стресорів: страху, болю, голоду, холоду, перевтоми, самотності, зневіри. Страх — найперша емоція, що реагує на небезпеку. Він посилюється, якщо людина сама не знає, як уникнути небезпеки чи вирішити проблему. Головне завдання в такому випадку — уникнути ефекту самопідтримання стресу, перебороти страх, не дати йому змоги паралізувати волю, перерости в паніку.

Чинники виживання в екстремальних ситуаціях. Які якості треба виховувати людині, щоб вижити в екстремальній ситуації? Насамперед волю, рішучість, зібраність, винахідливість, фізичну підготовленість, витривалість, психоемоційну стійкість, позитивне мислення.

Що повинна вміти кожна людина, щоб мати змогу врятувати своє життя?

Надати першу допомогу собі й іншим потерпілим у разі поранення.
Захиститися від несприятливих чинників навколишнього середовища (зливи, грози, повені, снігопаду, холоду тощо).
Знайти й застосувати засоби сигналізації, щоб покликати на допомогу рятувальників.

Як послабити вплив стресової ситуації? Для того щоб навчитися володіти своїм емоційним станом і за допомогою цього зменшити вплив стресової ситуації, потрібно мати навички психологічної саморегуляції.

Психологічна саморегуляція — це здатність людини довільно керувати своєю діяльністю: планувати її, ставити перед собою мету й обирати шляхи її досягнення.

Нам часто доводиться переживати негативні почуття та емоції — страждання, горе, гнів, роздратування, сум, відчай. Дуже важливо навчитися володіти та керувати своїми емоціями. Як це зробити? Просто пригадайте правила формування здорового способу життя. Дотримуючись їх, вам буде легко зберегти спокій у складних ситуаціях, змінити негативні емоції на позитивні, а отже, уникнути негативної дії стресу на ваш організм.

Запишіть на аркуші паперу проблеми, які вас хвилюють, у певній послідовності: від проблеми, що має найбільше значення для вас, до найменшої. Після цього визначте, до якого типу належить той чи інший стресор.

Обговоріть можливі шляхи уникання стресорів. Ви обов’язково знайдете багато простих рішень, за допомогою яких можна легко вирішити складні проблеми.

Які є методи запобігання стресу? Ще на початку ХХ ст. американський лікар Е. Джекобсон, спостерігаючи за людьми в стані розумового напруження або хвилювання, помітив, що в них також напружені й м’язи. Тобто розумовому напруженню завжди відповідає м’язове. Так виникла думка скористатися м’язовою релаксацією (від англ. relax — розслаблення) для подолання стану тривоги, зняття емоційного напруження та їхньої профілактики.

Самодопомога та допомога під час стресів. Німецький гіпнотизер Й. Шульц запропонував метод саморегуляції, що ґрунтується на оволодінні навичками розслаблення м’язів, керування диханням, — аутотренінг. Ще одним ефективним методом зняття психічного напруження є медитація. Опанувавши згадані методи самоконтролю, можна навчитися швидко заспокоюватися в разі стресу, звільнятися від зайвої інформації та розслаблятися. (Детально про цю інформацію дивіться в додатку 6, с. 205-206.)

Герой роману Д. Дефо Робінзон Крузо, опинившись на безлюдному острові, зміг знайти позитивне в сумній ситуації. Він поділив зошит на дві колонки й у лівій колонці під заголовком «Зло» написав: «Доля мене закинула на безлюдний острів», а поряд під заголовком «Добро» написав: «Але я живий, я не потонув, як усі мої товариші». Як ви розумієте думку героя?

Конфлікти та здоров’я

Пригадайте, що таке конфлікт. Як конфлікти впливають на здоров’я людини? Чи можуть спричинити конфлікт негативні почуття та емоції?

Конфлікти й причини їхнього виникнення. Конфлікт (від латин. confliktus) — сутичка сторін, розбіжність у поглядах, суперечка. Ви вже знаєте, що не існує «хороших» або «поганих» конфліктів. Виникнення конфлікту свідчить про те, що у вашому оточенні зіткнулися протилежні інтереси, позиції, думки, погляди або загострилися суперечності, які виникли внаслідок переважання негативних почуттів та емоцій над позитивними, невміння спілкуватися та аналізувати ситуацію, невідповідності бажань і можливостей. Конфлікти, у яких учасники не ображають одне одного, використовують цивілізовані аргументи, не розривають ділових стосунків, називають конструктивними. Конфлікти, у яких одна зі сторін принижує іншу та вдається до методів боротьби, що викликають осуд, називають деструктивними, або руйнівними.

Як запобігти конфлікту? Механізм розгортання конфлікту можна порівняти з ланцюговою реакцією (тобто реакцією, яку майже неможливо зупинити, бо одна її ланка тягне за собою іншу): слово — претензія — докори — образи — можливі фізичні дії. Здебільшого після такої сутички жодна зі сторін не може згадати, із чого все розпочалось і чи потрібно було й починати, бо ціна конфлікту — погіршення або розрив стосунків, емоційні (іноді фізичні) травми й інші неприємності. Тому краще уникати конфлікту. Та якщо він усе-таки розпочинається, потрібно робити все можливе, щоб залагодити його на початковій стадії. А саме:

намагатися приборкати в собі негативні емоції;
самокритично поглянути на свою поведінку (можливо, ваші претензії несправедливі?);
поступитися, пересиливши себе (навіть коли ви відчуваєте, що праві);
перевести увагу на інше (запитати в опонента про щось цікаве);
пожартувати, доброзичливо запросити до діалогу.

Як знайти правильне рішення для подолання конфлікту? Для того щоб подолати конфлікт або залагодити його, потрібно знати, як він розвивається. Наука, що вивчає цю проблему, має назву конфліктологія.

Обговоріть подану схему.

Яка зі стадій конфлікту найнебезпечніша? За яких умов у цій ситуації може відбутися конструктивний конфлікт, а за яких — деструктивний?

Що допоможе розв’язати конфлікт? Людина живе в суспільстві. Вона постійно спілкується з людьми. Уміння спілкуватися дуже важливе для вирішення будь-яких проблем. Однак успіх спілкування визначається насамперед взаєморозумінням. Багато конфліктів виникає внаслідок нездатності зрозуміти одне одного, відчути розумом і серцем. Розвиток конфлікту певною мірою залежить і від поведінки людей, які беруть у ньому участь (мал. 51). Ви помічаєте, що серед вашого оточення є люди, які:

ніколи не конфліктують або уникають конфліктів;
пристосовуються до ситуації та співпрацюють;
шукають компроміс, поступаючись власними інтересами.

Мал. 51. Поведінка людей у соціумі

Однак є і такі, які постійно сваряться з людьми, що їх оточують, а стиль їхньої поведінки відповідає поведінці нападу та змагання.

Є різні способи розв’язання конфліктів. У більшості ситуацій найкраще розв’язувати конфлікти за допомогою переговорів. Однак іноді краще відсторонитися від конфлікту або піти на поступки, ніж рішуче обстоювати свою позицію.

Обговоріть подану схему. Який зі способів вирішення конфліктів, на вашу думку, найкращий? Чому?

Обираючи конструктивний спосіб розв’язання конфлікту, застосовуйте алгоритм прийняття зважених рішень.

Розважлива поведінка людини, уміння володіти собою, розуміти співрозмовника, доводити свою позицію можуть запобігти конфлікту.

«Єдиний спосіб перемогти в суперечці — це уникнути її... Ставтеся з розумінням до думок і бажань інших» — ці слова Д. Карнегі потрібно пам’ятати завжди, бо в конфліктах не буває переможців і переможених.

Якщо конфлікт уже розпочався, то, щоб його залагодити або спрямувати в конструктивне русло, потрібно виконувати такі правила:

вирішувати проблему за допомогою переговорів, а не образ;
обговорити правила проведення переговорів і поведінки під час них;
намагатися вирішити проблему конструктивно;
знайти рішення, яке влаштує обидві сторони, і домовитися його виконувати.

Кроки до успіху

«Наповніть свою свідомість думками про душевний спокій, здоров’я, мужність та надію, адже наше життя таке, яким його роблять наші думки». Ці слова Д. Карнегі змушують нас замислитися, а чи не ми самі перетворюємо багато подій із нашого життя на невирішені проблеми, а потім шукаємо шляхи їхнього подолання. Наслідком цього стають стреси, нервові розлади та важкі хвороби. Якщо ви все ж відчуваєте, що вам не вистачає сил, щоб упоратися з лихом, зверніться по допомогу до близьких людей. Не потрібно цього соромитися. Як правило, більшість людей відгукнеться. Важливо також розрізняти проблеми, спричинені дрібними буденними неприємностями, розібратися в яких допоможе друг чи подруга, і серйозні психологічні проблеми, стреси, коли потрібна допомога фахівця. Тоді варто обговорити це з рідними або близькими людьми, педагогами, звернутися до шкільного психолога.

Запитання та завдання

1. Що таке стрес?
2. Назвіть види стресу. Охарактеризуйте їх.
3. Як, на вашу думку, можна уникнути конфлікту?
4. Чи впливає на здоров’я людини будь-яка конфліктна ситуація?

Обговоріть із батьками або близькими людьми вивчене на уроці. Ознайомтеся з порадами сімейної та дитячої психологині Світлани Ройз (див. додаток 7, с. 206-207).

Підготуйте повідомлення про культуру споживання і її вплив на добробут родини та громади.

Зміст