Підприємництво і фінансова грамотність. 8 клас. Пластун

§ 5. Курсоутворення валют. Режими валютного курсу. Валютний ринок. Міжбанк

У попередньому параграфі ми говорили про валюту та валютний курс. Але питання про те, звідки все ж таки береться цей самий валютний курс і як він визначається, трохи підвисло в повітрі. Не хотілося б перевантажувати вас, але розуміння того, звідки береться 40 гривень за долар, чому саме 40, а не, наприклад, 20 чи 100, є дуже важливим. Тож зберіться, на вас очікує серйозна розмова.

1. Для чого потрібно обмінювати гривню на іноземну валюту і навпаки?

У попередньому параграфі ми вже говорили про те, що валюта потрібна для оплати товарів з інших країн, а також для оцінки їхньої вартості. Крім того, валюту можна покласти в банк... або в банку й закопати десь на городі.

• Як ви вважаєте, чому зберігати валюту в готівковій формі вдома — це погана ідея?

Але це далеко не повний перелік ситуацій, коли вам треба буде обміняти одну валюту на іншу. Бо, наприклад, ваші родичі або знайомі поїхали в Європу на заробітки. Заробляють вони там у євро і хочуть допомогти вашій родині грошима. Для цього їм треба переказати гроші за кордон.

Можливо, ви з дорослими вирішите відвідати закордонного члена родини. Але ж за кордоном нікого не цікавлять гривні, їм подавай євро чи ще щось.

Або, наприклад, підприємство, на якому працює хтось із родини, продало свої товари за кордон і отримало за те валюту. Але ж у нас в Україні законний засіб платежу — гривня, тож знову доведеться міняти валюту на гривні. Бо як інакше видати зарплату працівникам та сплатити державі податки?

Можливо, ви не в курсі, але держава Україна активно бере гроші в борг, щоб захищати свою незалежність, відновлювати й розвивати економіку та енергетику, будувати дороги тощо.

Це все до чого: хоч куди глянь, треба міняти одну валюту на іншу.

Нагадаємо, що ціна грошової одиниці певної країни, подана в грошовій одиниці іншої країни, — це валютний курс.

То звідки ж він береться, той валютний курс? Хто визначає, скільки одиниць однієї валюти ми маємо віддати за одиницю іншої?

ЯК ДЖОРДЖ СОРОС СТАВ МІЛЬЯРДЕРОМ

На коливаннях валютного курсу можна заробити (або втратити, кому як пощастить) мільйони чи навіть мільярди. Так свого часу Джордж Сорос почав масово продавати британський фунт, спровокувавши його падіння. А потім викупив його назад, але значно дешевше. Сорос заробив близько 1 мільярда доларів на цій операції й здобув прізвисько «людина, яка зламала Банк Англії» [15].

2. Режими валютного курсу

Питання це насправді дуже непросте. Але якщо дуже коротко, то оскільки валюти — це товар, ціни на них встановлюються приблизно так само, як і загалом на товари на ринку. Просто ринок буде не звичайний, а валютний. Відповідно, якщо на ринку багато готових купити долар, його ціна зростає, і навпаки. У такому разі мова йде про так званий плаваючий, або гнучкий, курс. Такий тип курсу найчастіше зустрічається в країнах із розвиненою ринковою економікою, наприклад у США, Японії, Великій Британії тощо. До речі, до повномасштабного російського вторгнення в Україні діяв саме плаваючий валютний курс.

Плаваючий (гнучкий) валютний курс — це курс, який установлюється на валютному ринку залежно від попиту та пропозиції.

Плаваючий курс часто призводить до незручностей у торгівлі. От уявіть, що ви знайшли кросівки за 100 доларів. Курс тоді був 25 гривень за долар. Тобто вам треба було відкласти 2500 гривень. Пару місяців ви добре поводилися, старанно щось там прибирали в хаті, взагалі були молодцем і накопичили 2500 грн. І ось ви такі задоволені біжите платити, а вам кажуть: з вас 4000 грн! Ви такі — як це?! Ціна ж 100 баксів! Саме так, кажуть у відповідь, але курс зараз 40 гривень за долар, тобто ви нам винні 40 • 100 = 4000 грн.

Тоді на допомогу може прийти так званий фіксований курс (його визначає центробанк). У такому разі ви завжди можете купити або продати валюту за однією й тією самою ціною. Тобто жадані кросівки коштуватимуть 2500 грн і сьогодні, і завтра, і через кілька місяців. Такий тип валютного курсу можна зустріти в Саудівській Аравії, Катарі, навіть у Данії.

Фіксований валютний курс — це незмінний курс, який установлюється центральним банком певної країни незалежно від попиту та пропозиції валюти.

Ви можете сказати: «Та навіщо нам гривня взагалі! Будемо використовувати тільки долари!» І тут розумників з України спіткає невдача. Бо в Україні, як і в більшості країн світу, фізичним особам та підприємствам заборонено розраховуватися між собою в іноземній валюті!

Тому в реальному українському світі часто відбувається, як із горезвісними кросівками. Ціни вказують у доларах чи євро, але коли приходить час платити, то розрахунки проводять тільки в гривнях за актуальним на той момент курсом обміну відповідної іноземної валюти до гривні.

А ще в реальному світі центральний банк може коригувати валютний курс, захищаючи його від надмірних коливань — у такому випадку в нас буде обмежено гнучкий валютний курс. Він характерний для таких валют, як китайський юань та індійська рупія. Після повномасштабного вторгнення тип валютного курсу в Україні також можна назвати обмежено гнучким.

Обмежено гнучкий валютний курс (або керований плаваючий курс) — це режим обміну валют, коли курс національної валюти визначається ринковими силами попиту та пропозиції, але центральний банк або уряд країни може втручатися, щоб запобігти надмірним коливанням та стабілізувати валюту.

• Як ви вважаєте, чому після повномасштабного вторгнення в Україні змінився валютний курс і замість гнучкого став обмежено гнучким?

Ви можете спитати: «А як центральний банк коригує валютний курс?» А можете й не спитати. Ми все одно розповімо. На прикладі гривні та Національного банку України (нагадаємо, так називається центральний банк нашої держави).

• Скористайтеся додатковими джерелами інформації та дізнайтеся, який тип валютного курсу, наприклад, в Австралії, ПАР, КНДР (якщо про це щось відомо, звісно). Перевірте ще якісь держави. Що там у них відбувається з курсом?

3. Золотовалютні резерви україни

Спитайте в дорослих, чи тримають вони гроші на «чорний день» (це коли трапляється щось дуже погане). А якщо тримають, то в національній валюті (гривні) чи в іноземній (долари, євро)? Гадаємо, у більшості випадків відповідь буде: так, тримають, переважно в доларах чи євро.

А тепер уявіть, що ми говоримо не про певну родину, а про державу в цілому. На жаль, неприємності трапляються. У 2020 році світ накрила пандемія. А у 2022 році в Україну вторгся підступний сусід. Це ми до чого? У держави теж має бути щось на «чорний день».

Цим «чимось», як правило, є міжнародні резерви, або їх ще називають золотовалютними резервами (ЗВР).

Міжнародні резерви (вони ж золотовалютні резерви) України — високоліквідні активи Національного банку України в іноземній валюті та золоті, які використовуються для валютних інтервенцій та забезпечення платежів органів державної влади.

Високоліквідні активи, валютні інтервенції, платежі органів державної влади... Звучить якось заскладно. Трохи є, але зараз розкладемо все по полицях.

Що входить до складу ЗВР?

Судячи з назви «золотовалютні» резерви, можна припустити, що до складу ЗВР входять валюти та золото. І це буде дуже правильне припущення (наприклад, золотий запас країни є частиною ЗВР), та є одне «але». На рисунку нижче ви можете роздивитися структуру ЗВР України [16]. Як бачите, на золото та валюти припадає разом лише чверть ЗВР, а близько 75 % (!) — то є вкладення в цінні папери.

«Що ще за цінні папери?» — спитаєте ви. Питання просте, але відповідь на нього непроста. Офіційно вона звучить так: «Державні облігації та інші цінні папери, що належать урядам інших країн». Не впевнені, що це вам багато про що сказало. Тому пояснимо, але стисло. Коли державі потрібні гроші, вона може взяти їх у борг. При цьому випускається папірець (облігація), на якому написано, що я, така-то держава, виплачу за цим папірцем стільки-то грошей (тому папірці й називають цінними, бо вони реально цінні). Ось центральні банки різних країн і купують такі папірці, щоб зберігати в них свої гроші. Ви будете здивовані, але навіть США випускають державні облігації, а НБУ їх купує. Тож США беруть у борг в України. Живіть тепер із цим.

• Якби ви були головою НБУ, із чого формували б ЗВР України? Поясніть відповідь.

Звідки беруться ЗВР?

«Добре, — скажете ви. — Але звідки в України гроші, щоб давати їх у борг США? Це ж якась нісенітниця!» Не зовсім так.

Дивіться: заробили експортери гроші (Україна продає багато аграрної продукції, металопродукції, та й про айтівців не забуваємо) у валюті та частку її продали. А НБУ візьме та й купить.

Або заробітчани вирішили перевести зароблені в Європі гроші, щоб допомогти своїм родинам в Україні.

Або вирішили європейці побудувати завод в Україні (це будуть іноземні інвестиції) та прийшли зі своїми євро.

Або державі Україні дали в борг (наприклад, МВФ чи Світовий банк). Або надали валюту у вигляді допомоги.

Ми можемо перелічувати ще довго, але, сподіваємося, ви нас зрозуміли. Є купа джерел притоку валюти в Україну, чим і користується НБУ, відкладаючи частину на «чорний день» у вигляді золотовалютних резервів.

На що можна використати ЗВР?

Ну добре. Накопичили ми там скільки-то мільярдів доларів (золотовалютні резерви розраховуються в доларах США). Щоб що?

Наприклад, щоб коли настане той самий «чорний день», курс нашої національної валюти не «посипався». Якби не ЗВР України, то зараз (у середині 2024 року), після понад 2,5 роки повномасштабної війни, курс гривні до долара міг би бути не близько 40 гривень за долар, а 100 чи 200 грн.

Або Україні терміново треба купити зброю за кордоном (тобто за валюту) — можна взяти із ЗВР.

До того ж щодня на міжбанківському валютному ринку України взаємодіють ті, хто хоче купити, і ті, хто хоче продати валюту, й буває так, що готових купити значно більше. У таких випадках на валютний ринок приходить НБУ і за допомогою ЗВР урівноважує попит і пропозицію. Завдяки цьому курс гривні в межах конкретного дня поводиться більш-менш стабільно.

Або ще такий приклад. Україна часто бере в борг за кордоном. А борги ж треба повертати. От уявіть, що сьогодні такий день: треба повернути мільярд доларів. За раз таку суму на валютному ринку України можна й не купити. На допомогу приходить НБУ та його ЗВР.

ЗВР забезпечують довіру до економіки, бо є віра в те, що держава виконає свої зобов’язання, курс не полетить у відкритий космос, платіж за закордонні товари пройде тощо.

Як бачите, ЗВР — це необхідний складник стабільного функціонування держави та її економіки, а також засіб забезпечення її виживання в періоди криз.

• Якби ви були головою НБУ, на що б витрачали ЗВР України? Поясніть відповідь.

КУВЕЙТСЬКІ ЗОЛОТОВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ ТА ВІЙНА В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ

У 1990 році Ірак вторгся в Кувейт, що призвело до війни в Перській затоці. Це було несподіваним ударом для маленької, але багатої нафтової держави Кувейт (до вторгнення ЗВР Кувейту складали $40-60 млрд). Кувейт використовував свої ЗВР для фінансування коаліційних військ. Також золотовалютні резерви були використані для фінансування відновлювальних робіт і підтримки економіки.

4. Попит і пропозиція валюти

Але золотовалютні резерви не є панацеєю (засобом розв’язання всіх проблем).

От уявіть собі, що НБУ намагається утримувати курс 1 гривня до долара. Що буде? Усі свідомі громадяни кинуться продавати гривні й купувати долари. А де набрати стільки доларів, бо ж золотовалютні резерви — обмежений ресурс? Отож. Як підсумок, отримаємо валютний «чорний ринок».

Валютний «чорний ринок» — це нелегальний ринок обміну валюти, який діє поза межами офіційного державного контролю й регулювання. На цьому ринку обмін валюти здійснюється за курсами, які значно відрізняються від офіційних, установлених центральним банком чи урядом.

ЧОРНИЙ РИНОК ВАЛЮТ У ВЕНЕСУЕЛІ

У 2015 році офіційний курс венесуельського болівара до долара США, установлений урядом Венесуели, був приблизно 6,3 болівара за долар. Водночас курс на чорному ринку, відображений на сайті DolarToday, був близько 700 боліварів за долар. Це означає, що реальний ринковий курс був більш ніж у 100 разів вищий за офіційний [17].

Це до чого? До того, що в країні є певний попит валюти (ті, хто хоче й може купити валюту) і певна пропозиція (ті, хто хоче й може її продати).

Попит валюти — це кількість валюти, яку хочуть і можуть купити на ринку.

Пропозиція валюти — це кількість валюти, яку готові продати на ринку.

Якщо буде дуже багато готових купити долари, то долари в країні просто зникнуть. А якщо поставити курс долара до гривні не 1 до 1, а 1 до 40, то готових купити долари стане значно менше. А якщо 1 до 100, то їх може не бути взагалі.

Тому в ідеалі валютний курс має бути таким, за якого попит валюти дорівнює її пропозиції, тобто кількість готових купити валюту (наприклад, долари) дорівнює кількості готових її продати.

Ви, звичайно, можете спитати: «А хто ж буде продавати долари?» Пам’ятаєте, ми писали про експортерів (продають товари за кордон) — вони отримують виторг у доларах, а потрібні їм гривні, от вони й продають долари. Або держава взяла кредит у МВФ. Кредит у доларах, а зарплату вчителям та лікарям треба платити в гривнях — от держава йде на ринок і продає долари. Або комусь прийшов переказ у доларах від родича з-за кордону, а йому чи їй треба купити їжі в магазині чи на ринку — от потихеньку й продають долари. I так насправді можна продовжувати до нескінченності.

• Хто, крім експортерів, держави чи родичів з-за кордону, може продати валюту? Назвіть три приклади й поясніть, навіщо їм це.

От і виходить, що на валютному ринку постійно є ті, що готові продати валюту та ті, що готові її купити. Відповідно, ціна, за якою вони обмінюються валютами, і буде поточним валютним курсом.

Якщо готових продати валюту (пропозиція) більше, ніж готових її купити (попит), то курс валюти падає. І навпаки: якщо попит більший за пропозицію, то ціна валюти зростає. Тому ви навіть можете спробувати прогнозувати валютні курси. Наприклад, українські аграрії масово продають урожай за кордон восени, тож можна очікувати зростання пропозиції валюти на ринку, і ціни на неї можуть знизитися. Або, наприклад, «Нафтогаз» активно купує газ влітку для заповнення газових сховищ, щоб ми взимку не мерзли, отже, буде підвищений попит, і валютний курс може зрости.

ЯК ЗАРОБИТИ МІЛЬЯРДИ НА ПРОГНОЗУВАННІ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ

Стенлі Дракенміллер — відомий інвестор і керівник хедж-фонду, який працював у Quantum Fund Джорджа Сороса. На початку 1990-х років він вважав, що після об’єднання Німеччини економіка Західної Німеччини поглине східну частину країни, що спричинить зміцнення німецької марки. Стенлі Дракенміллер зробив значну ставку на зростання німецької марки проти інших європейських валют. Цей крок виявився надзвичайно успішним: німецька марка значно зміцнилась, і Quantum Fund отримав мільярди доларів прибутку [18].

«Ну добре, — скажете ви, — ми оце походили по своєму місту і, окрім кількох підозрілих осіб, що міняють валюту на ринку, жодного валютного ринку щось не побачили».

Слушне зауваження. Дійсно, у реальному житті нема конкретного місця, де збираються ті, хто готові купити та продати валюту, натомість для цього є так званий міжбанківський валютний ринок. Трохи поговоримо про те, що це таке.

5. Міжбанківський валютний ринок (міжбанк)

Можете спитати в батьків чи в дорослих, яким довіряєте, як вам купити 100 доларів. Скоріш за все, вони вам скажуть піти в банк та поміняти там. Те саме роблять і компанії, тільки вони міняють значно більші суми. Але виникають питання: а де ж ринок і звідки банки беруть валюту?

Відповідь на ці два питання одна й та сама — міжбанківський валютний ринок.

Міжбанківський валютний ринок (міжбанк) — це організований валютний ринок, на якому здійснюються безготівкові торги з купівлі-продажу іноземної валюти за національну або іншу іноземну валюту. Участь у торгах можуть брати лише банки-резиденти України, які мають відповідну ліцензію.

Тобто міжбанк — це специфічний ринок, де учасники — тільки банки (ну й національний банк час від часу навідується). Банки збирають заявки від клієнтів, визначають, скільки їм потрібно купити / продати валюти (наприклад, 1000 клієнтів банку хочуть купити по 1000 доларів, отже, банку потрібен мільйон доларів для їх задоволення) і після цього приходять на міжбанк.

• Як ви гадаєте, чому саме банки виявилися відповідальними за організацію валютного ринку?

Одразу відзначимо, що «приходять на міжбанк» не означає, що хтось кудись іде. Усі торги відбуваються в електронному вигляді. Тому достатньо просто зайти в інформаційну систему (спеціальну комп’ютерну програму) та натиснути кнопку «Купити» або «Продати».

Бувають дні, коли може бути забагато покупців чи продавців (нагадаємо: якщо забагато покупців, то ціна на товар зростає, а якщо забагато продавців — то падає), і НБУ може вирівняти баланс, продавши чи купивши валюту (це називається валютна інтервенція), тобто згладити коливання. Тепер ви знаєте, кому дякувати за те, що в нас гривня не скаче щодня, як шалена.

Валютна інтервенція — це дії центрального банку або уряду, спрямовані на вплив на курс національної валюти шляхом купівлі або продажу іноземної валюти. Основна мета валютної інтервенції полягає в стабілізації обмінного курсу, запобіганні його надмірним коливанням або досягненні певних економічних цілей.

Відповідно, курс валют, за яким банки укладають угоди між собою, називають міжбанківським курсом, або курсом міжбанку. За курсом валют на міжбанку можна спостерігати онлайн. Знайдіть в інтернеті відповідні посилання.

Так от, офіційний курс гривні до інших валют установлюється якраз на основі результатів торгів на міжбанківському ринку й публікується щоденно.

Навіщо нам офіційний курс, якщо є курс міжбанку? Річ у тому, що курс міжбанку перебуває в постійному русі (бо постійно хтось продає валюту, а хтось купує), а офіційний установлюється незмінним на цілий день. Тобто курс НБУ — це такий собі орієнтир для всіх. Уявіть, наприклад, що ви продаєте мобільні телефони. Ви їх закупили в Південній Кореї по 1000 доларів за штуку. Якби ви орієнтувалися на курс міжбанку, то у вас ціна змінювалась би щохвилини, іноді на сотні гривень. А так ви зранку подивилися курс НБУ, виставили ціну — і працюєте собі далі.

Повернімося до нашої розмови про купівлю 100 доларів у банку. Банкам теж потрібен орієнтир: за якою ціною продати ті самі 100 доларів. Цей орієнтир для них — офіційний курс НБУ (причому курс у банку насправді може відрізнятись від курсу НБУ, бо банки мають право самі виставляти обмінний курс).

• Як ви вважаєте, чому НБУ просто не встановить постійний і незмінний курс гривні до долара? Усім було б легше, бо всі б розуміли, що буде з курсом завтра або через рік.

ЯПОНІЯ І ВАЛЮТНІ ІНТЕРВЕНЦІЇ НА ПОЧАТКУ 2000-Х

На початку 2000-х років курс японської єни надмірно підвищувався, що могло негативно вплинути на експортно орієнтовану економіку Японії. За період із січня 2003 по березень 2004 р. загальні витрати на валютні інтервенції перевищили 35 трильйонів єн (понад 300 мільярдів доларів США). Ці заходи допомогли утримати курс єни від надмірного зміцнення, підтримуючи конкурентоспроможність японських експортерів і стимулюючи економічне зростання [19].

5 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО КУРСОУТВОРЕННЯ ВАЛЮТИ

1. Міжнародний валютний ринок (FOREX) є найбільшим фінансовим ринком у світі зі щоденним оборотом понад 6 трильйонів доларів США. Це значно більше, ніж обсяги торгів на всіх разом узятих фондових ринках світу.
2. Близько 90 % усіх валютних операцій мають спекулятивний характер, тобто учасники ринку купують і продають валюту з метою отримати прибуток від коливань курсу.
3. Центральні банки проводять валютні інтервенції, купуючи або продаючи власну валюту на ринку, щоб вплинути на її курс. Найбільша валютна інтервенція відбулась у вересні 2000 року, коли група провідних центральних банків світу, включно з Європейським центральним банком, Федеральною резервною системою США, Банком Японії, Банком Англії та Банком Канади, провели скоординовану інтервенцію для підтримки курсу євро.
4. Найбільший обсяг золотовалютних резервів у світі станом на 2024 рік має Китай (понад 3 трлн доларів), Японія (понад трильйон) та Швейцарія (близько трильйона).
5. У деяких країнах, наприклад у Швейцарії та Саудівській Аравії, ЗВР можуть перевищувати річний ВВП цих країн.

Підбиваємо підсумки

Обмін валют — важлива складова нашого з вами життя, бо Україна не ізольована від зовнішнього світу, отже, вона щось продає за кордон і щось звідти купує; Україна як держава бере в борг в інших країн і дає в борг іншим країнам; закордонні компанії можуть відкривати в нашій країні свої виробництва, тобто інвестувати в економіку України, а українські, своєю чергою, можуть щось робити за кордоном; заробітчани заробляють гроші за кордоном, а потім переправляють їх в Україну. У кожному із цих випадків, та й у багатьох інших, треба обмінювати одну валюту на інші, наприклад, гривню на долари або долари на гривню.

Ціна грошової одиниці певної країни, подана в грошовій одиниці іншої країни, — це валютний курс. Валютні курси бувають фіксовані (курс стабільний) та плаваючі (курс постійно змінюється залежно від обсягів попиту і пропозиції).

В Україні валютний курс визначається на міжбанківському валютному ринку (міжбанку), на якому здійснюються безготівкові торги з купівлі-продажу іноземної валюти за національну або іншу іноземну валюту. Участь у торгах можуть брати лише банки-резиденти України, які мають відповідну ліцензію. Час від часу в торги може втручатися Національний банк України для згладжування коливань курсу (це валютна інтервенція). Для цього в розпорядженні НБУ є золотовалютні резерви, які складаються із золота, валют різних країн (долари, євро, британські фунти) та цінних паперів.

Ключові терміни: плаваючий (гнучкий) валютний курс, фіксований валютний курс, обмежено гнучкий валютний курс, міжнародні резерви (золотовалютні резерви), валютний «чорний ринок», попит валюти, пропозиція валюти, міжбанківський валютний ринок, валютна інтервенція.

Завдання для роботи в групах

Об’єднайтеся в три групи й проведіть дебати. Перша група має відстоювати ідею фіксованого валютного курсу, друга — плаваючого, а третя — обмежено гнучкого.

Кожна група має презентувати свою ідею за 5 хвилин, а потім відповісти на запитання інших груп. Учасники команди-переможця отримують призові бали (додаткові оцінки).

Завдання для роботи в парах

Запропонуйте одне одному шляхи поповнення й витрачання ЗВР. Завдяки кому з пари одержимо перевищення прибутків над витратами — той / та і молодець!

Контрольні запитання

1. Як установлюється валютний курс?
2. Які режими валютного курсу ви знаєте?
3. Який режим валютного курсу наразі діє в Україні?
4. У чому різниця між офіційним курсом валюти й міжбанківським курсом?
5. Хто і як визначає офіційний курс?
6. Що таке золотовалютні резерви й навіщо вони потрібні?
7. Звідки беруться ЗВР?
8. Хто формує попит на валютному ринку (назвіть три джерела попиту)?
9. Хто формує пропозицію на валютному ринку (назвіть три джерела пропозиції)?
10. Хто торгує на міжбанку?

Тестові завдання для самоконтролю

У кожному завданні виберіть один правильний, на вашу думку, варіант відповіді.

1. Фіксований валютний курс — це:

А) коли курс валюти встановлюється ринком
Б) коли центральний банк коригує валютний курс для недопущення надмірних коливань
В) сталий курс однієї валюти щодо іншої чи валютного кошика
Г) коли курс валюти встановлюється світовим урядом

2. До складу золотовалютних резервів України можуть входити: