Підприємництво і фінансова грамотність. 8 клас. Пластун

Розділ ІІ. Банки та банківські послуги

Тема 6. Банківська система

§ 8. Банки та банківська система

Яка організація спадає вам на думку при слові «гроші»? Напевно, банк. І дійсно, в Україні банк — це те місце, де можна взяти гроші в борг або куди можна їх покласти під відсоток, якщо є трохи вільних коштів. Але що таке банки? Чим вони займаються? За рахунок чого живуть? А пам’ятаєте, ми з вами вже згадували банки, коли говорили про валютний курс? Там ішлося ще й про Національний банк України. Тож саме час поговорити про банки.

1. Що таке банки?

Як тільки людство придумало гроші, одразу ж стало зрозуміло: комусь їх прямо дуже-дуже не вистачає, а в когось, навпаки, вони є в достатку й навіть трохи в надлишку. Тож не дивно, що пращури сучасних банків (заклади, які в одних приймали гроші на зберігання, а іншим давали в борг), з’явилися ще у Вавилоні та в Стародавньому Єгипті.

«ХРАМОВІ» БАНКИ ВАВИЛОНУ

Кажуть, ідея, що згодом лягла в основу створення банків, виникла в жерців вавилонських храмів. А було так: відвідувачі приносили в храми пожертви (у формі продуктів чи грошей). Із часом пожертв у храмах накопичувалося багато, і треба було щось із ними робити. Що? Ну, наприклад, давати в борг тим, кому вони потрібні, але не безплатно, а за відсоток. Зараз ми б назвали це кредитом. А коли справа пішла й треба було більше всякого для видачі, жерці ще придумали брати товари / гроші в населення в борг за певну плату. Зараз ми б назвали це депозитом [34].

Згодом банки з’явилися в Давній Греції, а потім — у Стародавньому Римі. Але, як ви знаєте, у III—V ст. н. е. в Римській імперії стався занепад, що завершився нашестям варварів, — і людство на кілька століть занурилось у темні віки.

Нове життя банків почалося знову ж таки в Італії, але вже через добрі 700 років. Розвивалася торгівля, і треба було міняти багато грошей. Так от, міняйла сиділи на лавках (італійською лавка — banco) і допомагали людям. Грошей ставало дедалі більше, і банкіри почали брати їх на збереження, давати в борг, а також здійснювати безготівкові платежі (по суті, вони переписували гроші з одного рахунка на інший).

Банк — це фінансова установа, яка приймає депозити від населення та організацій, надає кредити, управляє рахунками клієнтів, виконує грошові перекази та надає інші фінансові послуги.

Усе, що роблять банки, офіційно називається банківською діяльністю.

Банківська діяльність — залучення коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів на власних умовах та на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб [35].

Сучасні банки не тільки зберігають гроші своїх клієнтів (депозити), виплачуючи за це відсотки, і дають гроші в борг (кредити) іншим клієнтам під відсоток, але й роблять грошові перекази між рахунками та країнами, а також інвестують капітал у різні активи та пропонують клієнтам інвестиційні послуги. Ще, як ви пам’ятаєте з минулих параграфів, у банках можна обміняти валюту. Але навіть це — не повний перелік того, що може робити сучасний банк. На рисунку нижче ми зібрали повнішу версію. Не лякайтеся: усе це розглядати в деталях ми не будемо. Але про основні речі все ж поговоримо.

БАНКИ Й ПРАВИЛО 3-6-3

Знаєте, як просто запам’ятати, у чому полягає суть банківської діяльності? Правило 3-6-3. Банкір приходить на роботу о 9-й ранку й бере в клієнтів гроші під 3 % річних. Потім о 12-й годині дає ці ж гроші іншому клієнту в борг під 6 %. Після цього, заробивши 3 %, він спокійно о 3-й годині дня йде грати в гольф, бо на цьому його роботу закінчено [36].

Різниця між відсотками за кредити, які (відсотки) отримує банк, і відсотками за депозитами, які банк платить клієнтам за користування їхніми грошима, має спеціальну назву — маржа.

• Яка з послуг сучасного банку, на ваш погляд, найважливіша? Поясніть відповідь.

2. Банківський рахунок

Як ми вже з’ясували, базові банківські послуги — це давати в борг одним клієнтам (кредитна послуга) гроші, які до цього взяли в інших клієнтів (депозитна послуга). Про ці послуги ми поговоримо в окремих параграфах далі. А зараз зосередимося на винаході, без якого банківську діяльність вести було б неможливо. Очевидно ж, що необхідно записувати, у кого ви взяли гроші й скільки, а також кому дали і скільки, а ще непогано було б знати, коли й на який термін узяли / дали, і так далі. Тобто необхідна система записів. Вона еволюціонувала від жетонів та глиняних табличок до записів на папері в спеціальних книгах і ведення електронного обліку.

Основний елемент цієї системи записів — банківський рахунок.

Банківський рахунок — рахунок, на якому обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та який дає можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

НАЙСТАРІШИЙ ВІДОМИЙ БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК

У XV ст. Флоренція, що в Італії, стала одним із головних фінансових центрів Європи. Це був період Ренесансу, коли торгівля, мистецтво та наука процвітали. Банки, зокрема банк Медічі, відігравали важливу роль у фінансуванні торгових експедицій та культурних проєктів. Тому не дивно, що найстаріший відомий банківський рахунок було відкрито в 1472 р. у Флоренції, а саме в банку Медічі.

Рахунки можуть відкривати як громадяни (фізичні особи), так і підприємства (юридичні особи). За допомогою банківських рахунків можна як переказувати, так і отримувати кошти, а ще — сплачувати податки, оплачувати товари, комуналку, інші послуги.

Тобто завдяки банківським рахункам готівка вам тепер не дуже й потрібна. Плюс ви завжди можете подивитися, що у вас є на рахунку, а також історію операцій. Важливий момент: уся інформація про банківський рахунок конфіденційна, тобто є частиною банківської таємниці.

Банківська таємниця — це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин із ним чи з третіми особами в ході надання послуг банку [35].

За законом, банки зобов’язані забезпечувати збереження банківської таємниці. Хоча є в банківської таємниці й зворотний бік: вона може використовуватися не тільки для захисту ваших коштів та інформації, але й для приховування грошей.

• Як ви вважаєте, чи варто надати доступ до банківської таємниці державним органам, зокрема податковій?

Повернемося до банківських рахунків. Оскільки, як ми вже з’ясували, діяльність банків різноманітна, рахунки вони можуть використовувати теж різні.

Тож при отриманні кредиту відкривається спеціальний кредитний рахунок, а при відкритті депозиту — депозитний. Якщо рахунок відкривається для щоденних фінансових операцій фізичних осіб або бізнесу (для прийняття і здійснення платежів, переказів, оплати послуг, покупок тощо), то це буде поточний рахунок. А якщо рахунок призначається для ведення бізнесу або підприємницької діяльності й використовується для розрахунків з контрагентами (постачальниками, партнерами) або для комерційної діяльності, то він матиме назву розрахунковий.

Відкрити рахунок можна по-різному. Традиційний підхід передбачає особистий візит до відділення банку, де треба надати паспорт громадянина України або ID-картку, номер облікової картки платника податків, заповнити заяву й після цього укласти договір. Але завдяки інтернету зараз це можна зробити, навіть не виходячи з дому, тобто дистанційно. До речі, рахунок можна як відкрити, так і закрити, якщо він вам більше не потрібен. Дистанційно або завітавши до відділення банку особисто.

ЗНИКЛІ АКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЄВРЕЇВ У ШВЕЙЦАРСЬКИХ БАНКАХ

Багато європейських євреїв, які загинули під час Голокосту, мали активи у швейцарських банках. Після Другої світової війни впродовж десятиліть родичі та спадкоємці загиблих намагались отримати доступ до цих коштів, однак банки відмовлялися надавати інформацію, посилаючись на банківську таємницю і відсутність документів. Тільки в 1990-х роках після міжнародного тиску та судових позовів деякі банки погодилися передати спадкоємцям активи, що залишилися.

3. Центральний банк

Досі ми з вами говорили переважно про так звані комерційні банки. Раніше банки були приватними й діяли на власний розсуд. Вони самі випускали банкноти, тобто гроші. У теорії вони мали випускати не більше банкнот, ніж могли покрити власними золотими запасами. А на практиці хто б міг зупинити їх від друку трохи (або значно) більшого обсягу банкнот, ніж запасів золота? Та ніхто. От вони й випускали. Наслідок — інфляція та фінансові кризи.

Або ось вам ще проблема приватних банків. Набрали депозитів, роздали кредити — а кредити вам не повернули. Тож і повернути гроші вкладникам ви не можете. А що відбувається, коли хтось краєм вуха почув, що якийсь банк комусь не повернув депозит? Правильно: усі вкладники водночас біжать знімати депозити. І все — привіт. Почалася банківська паніка та криза. У кращому випадку — кінець банку, у гіршому — усій банківській системі.

А тут ще держава зі своїми видатками, які багаторазово зростали під час війн. Приватні банки фізично не могли впоратися з такими обсягами кредитування.

Це ми до чого ведемо? Потрібен був «супербанк», або «банк банків», який би контролював випуск грошей, гарантував стабільність банківської системи та національної грошової одиниці, кредитував уряди та провадив грошово-кредитну (монетарну) політику. Такий «супербанк» отримав назву «центральний банк країни».

Центральний банк — це орган державного регулювання економіки, якому надано монопольне право випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредитів, валютного курсу, зберігання золотовалютних резервів. Центральний банк є «банком банків», фінансовим агентом уряду при обслуговуванні державного бюджету.

Першим у світі центральним банком вважається Riksbank у Швеції, заснований у 1668 р. Він був створений для сприяння стабільності фінансової системи, а також для управління випуском банкнот і кредитів. А вивести ідею центрального банку на якісно новий рівень змогла Велика Британія, яка в 1694 р. створила Банк Англії. Він був потрібен, щоб допомогти уряду Великої Британії фінансувати військові витрати через кредити й контролювати грошовий обіг. Цей банк мав монопольне право на випуск банкнот у Великій Британії. Банк Англії поступово перебрав контроль над іншими функціями, такими як управління інфляцією та підтримка стабільності банківської системи. Тобто виконував усі основні функції сучасного центробанку.

Що ж це за функції? Що може робити й для чого призначений центробанк країни? Проговоримо ще раз.

• Контроль за інфляцією. Центральні банки можуть вести політику, спрямовану на те, щоб запобігти надмірному зростанню цін (інфляції) або їхньому падінню (дефляції). Завдання центральних банків — забезпечити стабільність цін, щоб підтримувати довіру до валюти та сприяти сталому економічному зростанню.

• Регулювання банківської системи. Центральні банки контролюють діяльність комерційних банків, забезпечуючи їхню ліквідність та стабільність. У разі кризи центральний банк стає кредитором останньої інстанції, забезпечуючи необхідні кошти банкам, щоб уникнути їхнього банкрутства й захистити економіку.

• Управління грошовою масою. Центробанк контролює кількість грошей в обігу, проводячи операції на відкритому ринку, змінюючи облікову ставку чи нормативи банківських резервів, що дозволяє регулювати попит і пропозицію грошей. Це впливає на економічну активність і рівень зайнятості.

• Кредитування уряду. Центральні банки можуть кредитувати уряди в разі потреби, особливо в кризових ситуаціях або під час воєн.

• Обслуговування міжнародних розрахунків. Центральні банки також відповідають за міжнародні валютні резерви, обмінні курси та співпрацю з іншими центральними банками на світовому рівні [37].

Хоча центральний банк і є державним органом, надважливим елементом його діяльності є незалежність, тобто ухвалення самостійних рішень (без впливу уряду чи політиків). Основна ідея полягає в тому, що економічні рішення слід приймати на основі професійної оцінки, а не політичних цілей, таких як підвищення популярності політиків або короткотермінове економічне зростання.

Незалежність центрального банку — це принцип, згідно з яким центральний банк має право ухвалювати рішення щодо монетарної політики без втручання уряду або політиків.

КРИЗА В АРГЕНТИНІ ТА ВТРАТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ

Аргентина — це приклад країни, де центральний банк неодноразово втрачав свою незалежність, що призводило до економічних криз. Протягом багатьох років аргентинські уряди змушували центральний банк друкувати гроші для фінансування державних витрат, що спричиняло гіперінфляцію. З нещодавнього: у 2010 р. президентка Крістіна Фернандес де Кіршнер вирішила використати резерви Центрального банку Аргентини для виплати зовнішніх боргів, що викликало кризу довіри та значне падіння курсу песо.

• Як ви вважаєте, чому незалежність центрального банку є такою важливою?

Найбільш відомими центральними банками у світі є:

• Федеральна резервна система США (ФРС) — найпотужніший центральний банк у світі;

• Європейський центральний банк (ЄЦБ) — найбільший за кількістю країн, якими керує;

• Банк Англії — найстаріший центральний банк у світі;

• Банк Японії — найбагатший центробанк світу;

• Швейцарський національний банк — найбільш незалежний.

В Україні функції центрального банку виконує Національний банк України.

4. Банківська система

Центральний банк разом із комерційними та державними банками утворює банківську систему країни.

Банківська система — це сукупність фінансових установ, здебільшого банків, які здійснюють зберігання, розподіл і управління грошовими ресурсами в економіці.

Банківські системи бувають однорівневі (усі банки мають однакові функції, і не існує окремого центрального банку, який би контролював грошовий обіг та політику) і дворівневі:

1) перший рівень — центральний банк («банк банків»), який координує діяльність банківської системи країни загалом;

2) другий рівень — комерційні банки, які безпосередньо працюють із фізичними та юридичними особами.

Дворівнева система функціонує в більшості країн, зокрема в США (Федеральна резервна система і комерційні банки), Європі (ЄЦБ та національні комерційні банки) та Україні (НБУ і комерційні банки).

ОДНОРІВНЕВА СИСТЕМА В СРСР

У Радянському Союзі діяла однорівнева банківська система, де всі банківські операції зосереджувалися в одному банку — Державному банку СРСР (Держбанку). Він одночасно виконував функції центрального й комерційного банку, контролюючи всю фінансову систему країни. Уряд СРСР мав повний контроль над економікою, і банківська система була частиною цієї командно-адміністративної моделі. Відсутність стимулів до конкуренції та обмежений доступ до кредитування стали однією з причин економічного занепаду СРСР.

• Чому, на вашу думку, зараз у світі не залишилось однорівневих банківських систем?

Крім того, можуть існувати різні моделі банківських систем:

англосаксонська модель (наприклад, США та Велика Британія): більший акцент на приватних комерційних банках і фінансових ринках; значну частку ринку займають інвестиційні послуги та фінансові інструменти;
континентальна модель (Європа): домінування універсальних банків, що надають широкий спектр послуг — від роздрібного банкінгу до інвестиційних операцій; тісний зв’язок між банками й промисловістю;
азійська модель (Японія, Китай): держава відіграє важливу роль у регулюванні банківської системи, існує значний вплив державних банків на економіку.

5 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО БАНКИ

1. Banca Monte dei Paschi di Siena, заснований у 1472 p. в Італії, є найстарішим банком із тих, які діють сьогодні.
2. Сьогодні існують необанки, такі як Revolut та український Monobank, які працюють виключно онлайн, без фізичних відділень.
3. Європейський центральний банк (ЄЦБ) заснований у 1998 р. Він відповідає за монетарну політику одразу 20 країн, які використовують євро.
4. Центральний банк Англії (Банк Англії), заснований у 1694 р., був першим центральним банком у світі, створеним для фінансування урядових боргів і управління національною валютою.
5. Банки півночі Італії видають фермерам кредити під заставу сиру. Головки пармезану банк зберігає 2-3 роки в спеціальному сховищі, поки вони не дозріють. Якщо сировар не встигає виплатити кредит до моменту дозрівання пармезану, банк продає сир і відшкодовує свої збитки.

Підбиваємо підсумки

Якщо гроші — кров економічного організму, то банківська система — її серце. Як правило, вона дворівнева — центральний банк та комерційні банки. Центральний банк (в Україні це Національний банк України) контролює інфляцію в державі, регулює банківську систему, управляє грошовою масою, кредитує уряд та обслуговує міжнародні розрахунки. Комерційні банки (можуть бути як приватні, так і державні) беруть кредити й видають депозити, відкривають рахунки та здійснюють платежі, обмінюють валюту й видають готівку, за що отримують або маржу (різниця між платою за кредити та виплатами за депозити), або комісію (сума, яку стягує банк за свої послуги).

Однією з найпоширеніших банківських послуг є відкриття банківських рахунків (за їхньою допомогою обліковуються власні кошти, вимоги й зобов’язання банку стосовно клієнтів і контрагентів).

Важливими характеристиками для центрального банку є його незалежність (можливість ухвалювати рішення без втручання уряду або політиків), а для комерційних банків — банківська таємниця (інформація про клієнта та стан його рахунків, яка стала відомою банку в процесі його обслуговування).

Ключові терміни: банк, банківська діяльність, банківський рахунок, банківська таємниця, центральний банк, банківська система.

Контрольні запитання

1. Що таке банки й чому вони виникли?
2. Які банківські послуги ви знаєте?
3. Навіщо нам центральні банки?
4. Чим відрізняється дворівнева банківська система від однорівневої?
5. Що таке банківський рахунок і для чого він потрібен?
6. Які бувають банківські рахунки?
7. Що таке незалежність центрального банку і чому вона важлива?
8. Як банки заробляють гроші?
9. Які є моделі банківських систем?
10. Що таке банківська таємниця?

Завдання для роботи в групах

Створення банківської системи

Об’єднайтеся в три групи, кожна з яких представляє один з основних складників банківської системи: група 1 — центральний банк; група 2 — комерційні банки; група 3 — клієнти банків.

Кожна група презентує себе, розповідаючи про функції, продукти й особливості, а також пояснює, чому без них економіка та банківська система не зможуть функціонувати повноцінно.

Завдання для роботи в парах або рольова гра

Розділіть ролі: працівник банку та клієнт. «Клієнт» обирає банківську послугу (депозит, кредит, відкриття рахунку) й запитує інформацію про умови. «Працівник банку» (попередньо вивчивши умови будь-якого українського банку) дає консультацію, пояснюючи види рахунків, відсоткові ставки, умови кредитування тощо.

Мета: навчитися розуміти суть різних видів банківських продуктів і те, як банки взаємодіють із клієнтами.

Тестові завдання для самоконтролю

У кожному завданні виберіть один правильний, на вашу думку, варіант відповіді.

1. До послуг комерційних банків НЕ належить: