Географія. Повторне видання. 8 клас. Пестушко

§ 38. Районування природних ландшафтів

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

  • Що таке класифікація ландшафтів і з якою метою її здійснюють?
  • Приклади ландшафтів вашої місцевості.

Фізико-географічне районування території України. Це науково обґрунтований поділ земної поверхні на природні комплекси різного рангу. Воно здійснюється для виявлення порівняно однорідних за природними умовами регіонів, які вирізняються своєю ландшафтною структурою. Фізико-географічне, або ландшафтне, районування також передбачає створення відповідної карти, класифікацію природних комплексів, вивчення їхніх окремих компонентів.

Під час складання фізико-географічного районування території України вчені виділяли природні комплекси, враховуючи зональні й азональні чинники. Головні риси природних умов нашої країни визначаються тим, що майже вся її територія лежить у помірному географічному поясі, який є зональним комплексом.

Виділяють такі одиниці фізико-географічного (ландшафтного) районування: країна, зона, підзона, провінція, область (див. форзац).

Фізико-географічна країна - це ділянка суходолу, утворення та розвиток якої пов’язані з великими тектонічними структурами (платформами та областями складчастості). Виділяють рівнинні й гірські фізико-географічні країни, які характеризуються властивими їм ландшафтами. Територія України розташована в межах трьох фізико-географічних країн: Східноєвропейська рівнинна (південно-західна частина), Карпатська гірська й Кримська гірська.

Кожна країна має свій набір природних комплексів, які менші за розмірами та простіші за будовою. У рівнинній країні це природні зони, у гірських - вертикальні пояси.

Рівнинна територія України розташована в межах давньої докембрійської платформи, а природні зони на ній змінюються з півночі на південь. Це зумовлює залежність природних умов кожної зони від географічної широти, співвідношення тепла й вологи та характеру циркуляції атмосфери. Унаслідок цього в межах окремої зони формуються відповідні типи ґрунтів, рослинний і тваринний світ. Основною ознакою природної зони є переважання в її межах певного зонального типу ландшафтів. У межах рівнинної частини України виділяють зони мішаних і широколистих лісів, лісостепів і степів. У свою чергу в природних зонах виділяють підзони. Фізико-географічна підзона - це частина природної зони, що виділяється в її межах за різницею у зволоженні та гідрологічними умовами. На рівнинній території України підзони виділяють лише в степу, а в зонах мішаних і широколистих лісів і в лісостепу їх немає. Степова зона України, залежно від умов зволоження, температурного режиму, характеру ґрунтово-рослинного покриву окремих її частин, поділяється на північностепову, середньостепову та південностепову підзони.

Оскільки кліматичні умови змінюються не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід, у довготному напрямку, у межах природних зон виділяють фізико-географічні краї. Їхня кількість залежить від особливостей рельєфу (височини чи низовини) та ступеня континентальності клімату (наявності кліматичних областей). Так, у межах лісостепової зони виділяють Подільсько-Придніпровський (частини Подільської і Придніпровської височин, що знаходяться на Українському щиті), Лівобережно-Дніпровський (на Придніпровській низовині) та Східноукраїнський (Середньоруський, що відповідає схилам однойменної височини) краї.

Найменшими територіальними одиницями фізико-географічного районування є природні області. Критерієм їхнього вирізнення є місцеві форми рельєфу, яким властиві відповідні типи гірських порід, що зумовлюють мікрокліматичні та гідрологічні особливості фізико-географічних процесів. Наприклад, у межах Українського Полісся виділяють природні області Волинського, Житомирського, Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського Полісся.

Українські Карпати та Кримські гори є складчастими спорудами, що сформувалися під час альпійського горотворення. Для цих фізико-географічних країн характерна вертикальна зміна висотних поясів, оскільки з висотою змінюються фізико-географічні процеси, а також умови ландшафтоутворення.

Фізико-географічне районування має велике значення у вивченні закономірностей природних умов території України, її поділу на природно-територіальні комплекси. Що детальніше здійснено фізико-географічне районування, то ліпше вивчено природні умови певної території. Також це сприяє розв’язанню проблем природокористування і є науковою основою обґрунтування проектів меліорації, землевпорядкування, містобудування, раціонального використання земельних і водних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища.

Історія географії

Для розвитку теорії фізико-географічного районування території України велике значення мали дослідження експедицій кінця XIX — початку XX ст. У них працювали відомі вчені-природознавці В. Докучаєв, Л. Берг, Ф. Левінсон-Лессінг, В. Вернадський, А. Архангельський, Б. Полинов, А. Краснов, Н. Дімо та ін. Матеріали досліджень Полтавської, Чернігівської і Подільської земських експедицій було покладено в основу класичної праці В. Докучаєва «Наші степи колись і тепер» (1892). У 20-х роках XX ст. було опубліковано праці з природного районування України Б. Лічкова «Природні райони України» і П. Тутковського «Природна районізація України».

Антропогенні ландшафти. Багато сучасних ландшафтів у процесі історичного розвитку зазнали значних змін під впливом господарської діяльності людини. Так виникли антропогенні ландшафти. Причиною цього є те, що ландшафти, крім природної, виконують ще й життєву та господарську функції. Під життєвою функцією ландшафту розуміємо те, що будь-який ландшафт є середовищем проживання людини, а господарська - передбачає те, що ландшафт є основою економічної діяльності. Вплив людини призводить до порушення у функціонуванні природних комплексів і змінює їхню структуру. Наприклад, унаслідок розорювання цілинних земель порушується ґрунтовий покрив, замінюється на культурну природна рослинність, зникає типовий тваринний світ, порушується режим підземних вод, змінюється мікроклімат, виникають умови для ерозії ґрунтів тощо. Ще до більших змін у природних ландшафтах призводить робота підприємств гірничодобувної промисловості, містобудівна та гідротехнічна діяльність людини.

Антропогенний ландшафт складається як з природних, так і змінених людиною компонентів, що також взаємодіють між собою. Прикладами антропогенних ландшафтів є сільськогосподарські угіддя, кар’єри, меліоративні системи, населені пункти, штучні водосховища та лісонасадження, транспортні шляхи тощо (мал. 86).

Учені вважають, що достатньо людині змінити будь-який природний компонент ландшафту, щоб утворився новий, антропогенний ПТК. А зважаючи на те, що господарська діяльність людини прямо або опосередковано поширилася майже на всю поверхню планети, природних ландшафтів на ній залишилося мало, адже вони поступово заміщуються антропогенними.

Існує багато варіантів класифікацій антропогенних ландшафтів. Наприклад, виділяють чотири групи ландшафтів за ступенем зміни їх господарською діяльністю: 1) умовно змінені, або первісні; 2) слабо змінені; 3) порушені (сильно змінені); 4) власне культурні, або раціонально перетворені, ландшафти.

Також існує класифікація антропогенних ландшафтів за змістом: сільськогосподарські комплекси (оброблені поля, культурні луки); лісові комплекси (штучні посадки лісу); водні комплекси (ставки, водосховища); промислові комплекси (включаючи дорожні); селитебні комплекси - ландшафти населених пунктів, від невеликих сіл до найбільших міст (мал. 77).

Мал. 77. Класифікація антропогенних ландшафтів за змістом

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

Користуючись картою інтернет-ресурсу та додатковими джерелами інформації, з’ясуйте сучасний стан ландшафтів України й визначте частку зміни їхнього природного стану.

НАУКОВІ ДИСКУСІЇ

Дотепер немає повної ясності щодо самих антропогенних ландшафтів: що під ними мається на увазі, де проходить межа між природними та антропогенними ландшафтними комплексами, які їхні відмінні ознаки. Як виокремити антропогенні ландшафти, якщо нині майже не залишилося ландшафтів, які не зазнали б прямого або непрямого впливу людини, що проявляється в найрізноманітніших формах? До того ж навіть найбільш сильно перетворений ландшафт залишається частиною природи, оскільки він розвивається за природними законами.

ГОЛОВНЕ

• Кожний ландшафт відрізняється від інших і є неповторним як у просторі, так і в часі.

• Класифікація ландшафтів дає змогу швидко їх розпізнавати та створювати ландшафтні карти.

• В Україні основними класифікаційними категоріями ландшафтів є клас, підклас, тип, підтип, вид і підвид.

• Багато сучасних ландшафтів у процесі історичного розвитку зазнали значних змін під впливом господарської діяльності людини, що призвело до виникнення антропогенних ландшафтів.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ

  • 1. Як ви розумієте таку властивість природно-територіального комплексу, як цілісність?
  • 2. Які господарські чинники мали значний вплив на ландшафти України за історичний час?
  • 3. За якими ознаками виділяють види, роди, типи й класи ландшафтів? Назвіть основні класи ландшафтів, поширених у нашій країні.
  • 4. Що таке антропогенні ландшафти та які вони бувають?
  • 5. Наведіть приклади антропогенних ландшафтів, поширених у вашій місцевості.