Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Пестушко - Нова програма

§ 6. НАСЕЛЕННЯ ЄВРОПИ

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

Яка кількість населення Європи?

Чим відрізняється природний рух населення від механічного?

Що таке урбанізація і субурбанізація?

• Демографічні процеси, природний і механічний рух населення. Демографічна політика. Кількість населення Європи останніми роками збільшується, але темпи його зростання уповільнилися. Причиною цього є насамперед демографічні процеси, що відбуваються в країнах Європи. На відтворення населення впливає природний приріст - перевищення народжуваності над смертністю, що обчислюється на 1000 наявного населення на рік. За показником природного приросту більшість європейських країн належить до першого типу відтворення населення. Для нього характерні невисокі показники народжуваності (пересічно до 2 осіб на 1000 мешканців), а отже, незначні темпи природного відтворення населення. За прогнозами у зв’язку з незначною народжуваністю і депопуляцією (на рівні 0,04 %) населення Європи продовжуватиме старіти і скорочуватися.

Щоб збільшити народжуваність і природний приріст, у європейських країнах здійснюють відповідну демографічну державну політику. Так, у багатьох високорозвинутих країнах Європи (Німеччина, Нідерланди, Швеція та ін.) запроваджуються грошові субсидії, певні заходи соціального захисту сімей з дітьми, заохочення жінок до народження двох і більше дітей.

На чисельність населення європейських держав значно впливає і його механічний рух, або міграції. Міграції класифікують за різними ознаками. За причинами бувають економічні, політичні, міжконфесійні та інші міграції, за тривалістю — сезонні, тимчасові, остаточні, за напрямками переміщень - внутрішні, зовнішні, між- і внутрішньоконтинентальні міграції та ін. Найважливішим типом внутрішньої міграції населення в країнах Європи є його рух із села в місто, тобто з аграрних регіонів до промислових центрів країни. Нині в окремих європейських країнах намагаються контролювати внутрішні міграційні потоки, обмежуючи переміщення людей, збільшенням робочих місць у районах їхнього постійного проживання.

РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

Європейська міграційна криза. Гуманітарна катастрофа - так називають міграцію в країни Європи, що активізувалася з 2015 р. Масовий наплив мігрантів, кількість яких становить мільйони осіб, у різні європейські країни з охоплених війною країн Африки і Близького Сходу є найбільшою міграційною кризою із часів Другої світової війни. Основні маршрути переміщення біженців такі: Італія-Франція-Німеччина та Італія-Австрія-Німеччина (переважно з Африки); Туреччина-Греція-Македонія-Сербія (переважно із Сирії).

У Європарламенті наголошують, що основною проблемою є відсутність солідарності задля прийняття спільних правил вирішення проблем з розселенням мігрантів, що призводить до суттєво нерівномірного навантаження на міграційні служби окремих країн Європи. Значний притік мігрантів також створює серйозне фінансове навантаження на країни ЄС. Додаткове соціальне напруження виникає через неповагу мігрантів до норм і традицій країн перебування.

Зовнішні міграції - виїзд людей за межі країни проживання, або еміграція, чи прибуття до неї населення з інших країн, або імміграція. Основними причинами потоку сучасних іммігрантів до Європи є політичні утиски людей у їхніх країнах і пошук роботи. Нині Європа є лідером у світі за кількістю іммігрантів. Найбільше їх у Німеччині, Росії, Великій Британії, Франції, Іспанії, Італії, Греції.

Нині значна кількість українців переважно в пошуках роботи також в’їжджає до європейських країн. До країн, які здебільшого обирають українці, належать Німеччина, Польща, Італія, Франція, Іспанія, Нідерланди, Росія.

Українська діаспора почала формуватися в Європі понад 100 років тому. Нині вона існує в більшості європейських країн. Зв’язок української діаспори з історичною батьківщиною здійснюється за допомогою товариства «Україна», громадських і культурних організацій.

• Структура населення регіону. Найважливішими характеристиками населення Європи є його статева і вікова структура. У більшості європейських країн жінок значно більше, ніж чоловіків (наприклад, у Росії, Німеччині, Австрії, Франції, Іспанії, Україні). Це зумовлено різними рівнями смертності чоловіків і жінок. Так, тривалість життя чоловіків нижча за тривалість життя жінок пересічно на 6-10 років, що пов’язано з особливостями трудової діяльності чоловіків, участю в різних військово-політичних конфліктах і способом життя загалом. Отже, висока смертність чоловіків призводить до зменшення їхньої чисельності порівняно з чисельністю жінок від 15 років і до 49 років, тобто у найпрацездатнішому віці (мал. 9). Істотно відрізняється статева структура населення в сільській і міській місцевостях європейських країн. Чоловіків у сільській місцевості дещо більше, ніж жінок.

Мал. 9. Статево-вікова структура населення деяких європейських країн на 2016 р.

Вікова структура населення в країнах Європи залежить від динаміки народжуваності та смертності з урахуванням їхніх вікових особливостей за порівняно довгий попередній період. Загалом зниження народжуваності в Європі призвело до старіння населення і збільшення частки населення віком понад 65 років (мал. 9). Для економічно розвинених країн Європи характерне так зване старіння «зверху», яке є результатом підвищення середньої тривалості життя, скорочення смертності в старших вікових групах за умов низького рівня народжуваності. Для менш розвинених європейських країн, зокрема й для України, характерне старіння «знизу», яке є результатом суттєвого скорочення народжуваності.

• Розміщення і розселення населення в Європі. Населення Європи розміщене нерівномірно, про що свідчить показник густоти населення (див. Додаток). Середня густота населення становить 73 особи/км2. У різних країнах Європи цей показник суттєво відрізняється. Найнижчий він у країнах Європейської Півночі (Ісландія, Норвегія, Фінляндія) і в Росії, найвищий — у країнах-карликах, як-от Монако, Мальта та ін. Значна густота населення також у розвинених країнах Західної Європи (Бельгія, Нідерланди, Німеччина), у Великій Британії (мал. 10).

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

Користуючись сайтом The Central Intelligence Agency https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2119rank.html і Додатком, порівняйте площу, кількість і густоту населення європейських країн.

На розміщення населення в Європі впливає комплекс чинників, серед яких насамперед природні умови території, площа країн і рівень їхнього соціально-економічного розвитку.

Як ви вже знаєте, за місцем проживання населення поділяють на міське й сільське. Нині в містах мешкає понад 70 % населення Європи (близько 26 % - у сільській місцевості). Цей показник дає змогу зарахувати Європу до високоурбанізованих регіонів світу. Повністю міське населення проживає у Ватикані, Монако. Вища за середній показник частка міського населення в Бельгії (98 %), Ісландії (94 %), Нідерландах (90,5 %). Проте останнім часом у більшості економічно розвинутих європейських країн темпи урбанізації значно вповільнилися, а кількість мешканців у столицях та інших великих містах цих країн навіть дещо знижується. Натомість зростає кількість мешканців приміських поселень і міст-супутників. Багато містян нині воліють жити не в центрах великих міст, а в приміській зоні й сільській місцевості. Отож у Європі посилюються процеси субурбанізацїі і рурбанізації.

Мал. 10. Густота населення в деяких країнах Європи (осіб/км2)

Мал. 11. Лондонський мегаполіс

Процесом, протилежним субурбанізації, є джентрифікація - відновлення окремих районів міст, які перебувають у занедбаному стані і втратили колись привабливий вигляд і свої функції. Термін «джентрифікація» з’явився в 60-ті рр. XX ст. у Великій Британії. Згодом процес відновлення і модернізації окремих частин міст став популярним в інших країнах Європи.

Підвищення економічного й соціального рівня життя європейців є головною причиною зростання кількості міського населення, інтенсивного розвитку міських поселень, поширення міського способу життя і в сільській місцевості європейських країн. Унаслідок урбанізаційних процесів у Європі продовжують формуватися великі міські агломерації (таблиця), які, поступово об’єднуючись між собою, утворюють мегаполіси.

Найбільшими серед мегаполісів у Європі є Московський, Лондонський (мал. 11), Паризький, Мадридський, Рурський та ін. Кількість населення в цих мегаполісах - понад 30 млн осіб.

Серед великих міст Європи кілька належать до так званих світових міст, які відрізняються від інших міст масштабом впливу на економічне, політичне й культурне життя регіонів і країн світу. Це насамперед Лондон, Париж, Брюссель, які мають високий рівень ділової активності, людського капіталу, інформаційного обміну, культури і політичної впливовості. До світових міст належать також Амстердам, Франкфурт-на-Майні, Цюрих, Женева, Відень, Мілан, які зробили значний внесок у розвиток не лише європейської цивілізації, а й світу загалом.

Працересурсний потенціал європейських країн визначається багатьма чинниками, серед яких насамперед чисельність працездатного населення, чисельність безробітних і структура зайнятості населення. Економічно активне населення в регіоні становить пересічно понад 60 % від загальної кількості людей працездатного віку. Цей показник різниться за європейськими субрегіонами.

Таблиця. Найбільші міські агломерації Європи (2016 р.)

Місце серед європейських агломерацій

Місце серед світових агломерацій

Назва

Країна

Кількість населення, млн осіб

1

19

Москва

Росія

16,9

2

23

Лондон

Велика Британія

14,4

3

29

Париж

Франція

11,2

4

64

Мадрид

Іспанія

6,25

5

73

Рур

Німеччина

5,6

13

136

Афіни

Греція

3,425

14

140

Київ

Україна

3,375

За даними Євростату, рівень зайнятості серед населення європейських країн віком від 20 до 64 років став рекордним у 2016 р. і сягнув 71,1 % (прогноз до 2020 р. - 75 %). Станом на 2016 р. вісім країн уже перевищили ці показники. Зокрема, Швеція (81,2 %), Німеччина (78,7 %), Велика Британія (77,8 %), Данія (77,4 %), Нідерланди (77,1 %), Чехія (76,7 %), Естонія (76,6 %) і Литва (75,2 %).

Найнижчий рівень зайнятості зафіксований у Греції (56,2 %), Хорватії (61,4 %), Італії (61,6 %), Іспанії (63,9 %) тощо.

Тенденція до зростання працевлаштування населення спостерігається як серед чоловіків (76,9 %), так і серед жінок (65,3 %). Щодо рівня зайнятості жінок, кількість працевлаштованих поступово зростає починаючи з 2010 р. Аналогічно зростає і рівень зайнятості серед населення віком від 55 до 64 років - від 38,4 % у 2002 р. до 55,3 % у 2016 р.

Активне працевлаштування і суттєве зниження безробіття є одним із стратегічних завдань ЄС до 2020 р.

У структурі зайнятості населення Європи за останні десятиліття значно зросла частка зайнятих у сфері послуг, в окремих країнах - до 70-80 %. Найцікавішими для європейців є торгово-фінансова, туристична діяльність, робота на транспорті, у сфері освіти, науки, охорони здоров’я. У промисловості частка тих, хто працює, знизилася пересічно до 25 %, а в сільському господарстві - до 3-6 %.

ГОЛОВНЕ

Країни Європи належать до першого типу відтворення населення.

Значно збільшується кількість населення європейських країн на сучасному етапі завдяки імміграції.

У віковій структурі зберігається тенденція старіння населення у більшості європейських держав.

У статевій структурі населення дещо переважають жінки.

Населення Європи розміщене нерівномірно й переважно в містах.

У Європі тривають процеси урбанізації, субурбанізації і рурбанізації, проте дещо уповільненими темпами.

У європейських країнах сформувалося понад 10 великих міських агломерацій, серед яких є й мегаполіси.

Працересурсний потенціал у європейських країнах характеризується високою економічною активністю, зростанням рівня працевлаштованих, переважанням зайнятості населення у сфері послуг.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Які особливості демографічних процесів у Європі на сучасному етапі?

2. Які тенденції щодо зайнятості і використання працересурсного потенціалу спостерігаються в Європі?

3. Чим відрізняється статево-вікова структура населення розвинутих країн Європи й України?

4. Чим відрізняються процеси субурбанізації і рурбанізації?

5. Поясніть розміщення населення в європейських країнах.

6. Користуючись текстом параграфа та додатковими джерелами інформації, назвіть приклади регіонів і країн Європи, де відбуваються процеси джентрифікації.

7. Користуючись текстом параграфа і картами атласу, позначте на контурній карті найбільші міські агломерації і світові міста Європи.