Зарубіжна література. 8 клас. Паращич

Луїс де Ґонґора-і-Арґоте — іспанський поет епохи бароко

• Ім’я, прізвище: Луїс де Ґонґора-і-Арґоте — іспанський поет епохи бароко.
• Роки життя: 1561-1627 рр.
• Місце народження: Кордова, Іспанія.
• Родина: батько — коррехідор (королівський урядовець).
• Навчання: Саламанкський університет.
• Рід занять, захоплення: ключник собору, капелан короля, священик.
• Основні твори: збірка «Поетичні твори іспанського Гомера».

Дієґо Веласкес. Портрет поета Луїса де Ґонґора-і-Арґоте

Ґонґора-і-Арґоте народився в Кордові, де його батько обіймав почесну й вигідну посаду коррехідора (королівського урядовця, який виконував функції адміністратора й судді в містах і провінціях). П’ятнадцятирічним майбутній поет вирушив у Саламанкський університет, де вивчав право та вдосконалював свою майстерність у танцях і фехтуванні. Перед прийняттям 1585 року духовного сану життя його було сповнене багатьма любовними пригодами, дрібними і значними побутовими конфліктами. Певний час Луїс перебував на посаді ключника собору в Кордові, що не заважало йому жити весело та безтурботно. Через два роки його звинуватили перед єпископом Пачеко в тому, що він абияк ставиться до церковних справ, відвідує бої биків, запрошує додому комедіантів і пише легковажні вірші. Ставши священиком, Луїс де Ґонґора також не виявив особливої релігійності, вочевидь, вважаючи свій сан лише засобом для існування.

Луїс де Ґонґора-і-Арґоте. Поетичні твори іспанського Гомера. 1627

Завдяки герцогові Лерма Ґонґора-і-Арґоте став почесним капеланом короля Філіппа III. Це була показна, але малоприбуткова посада. Живучи при дворі в Мадриді, Луїс не міг зробити кар’єри й постійно бідував: щоби сплатити борги, йому доводилося навіть продавати речі.

Його твори, відомі переважно в рукописах, породили затятих ворогів і відданих прихильників. За два роки до смерті, уже хворий і безпам’ятний, поет повернувся до рідної Кордови.

Ґонґора-і-Арґоте — центральна постать лірики бароко. Недаремно у першій поетичній збірці, яка вийшла друком у рік смерті поета, його було названо іспанським Гомером. Головна перевага сонетів Ґонґора-і-Арґоте — раціоналістична побудова, логічний розвиток думки. В одних сонетах він оспівує й прославляє, в інших вдається до сатири. У сонетах першої групи поет славить живих і створює епітафії померлим, змальовує чудові іспанські міста та річки, описує пам’ятки архітектури тощо.

Сонети Ґонґора-і-Арґоте, присвячені коханню й уславленню жіночої краси, також зазвичай побудовані на контрасті. Луїс де Ґонґора вважав, що його поезія призначена для освічених людей, які мають не бездумно сприймати вірші, а шукати в них прихований зміст. Саме процес «розгадування» спонукає до власних роздумів і дарує естетичну насолоду. його вірші насичені пишними образами, відзначаються декоративністю та перебільшеною мальовничістю.

Перша поетична збірка «Поетичні твори іспанського Гомера» побачила світ уже після смерті поета 1627 року. Українською мовою окремі твори Ґонґора-і-Арґоте переклали Михайло Орест (М. Зеров), Л. Первомайський, М. Москаленко.

Галерник

На галері, на турецькій

I до лави там прикутий,

Руки на весло поклавши,

Очі втупивши додолу,

Він, драгутівський невільник,

Біля узбереж Марбельї

Нарікав під звук суворий

Ланцюга й весла своїх:

«О святе іспанське море,

Славний береже і чистий,

Коне, де незмірна безліч

Сталася нещасть наморських!

Ти ж бо є те саме море,

Що прибоями цілує

Краю батьківського мури,

Короновані і горді.

Про дружину принеси ти

Вістку і скажи, чи щирі

Плач її і всі зітхання,

Що мені і тут лунають.

Бо якщо полон мій справді

Ще оплакує, як легко

Ти могло б південні води

Перлами перевершити!

Дай же, о криваве море,

Відповідь; тобі не тяжко

Це вчинити, якщо правда,

Що і води мають мову.

Але ти німуй, о море,

Якщо смерть її забрала;

Хоч цього не сміє статись,

Бо живу я поза нею,

Сторінка видання поезій Луїса де Ґонґора-і-Арґоте

Бо прожив я десять років

Без свободи і без неї

В вічній каторзі при веслах

Не вбиває сум нікого».

Враз потужно розгорнулось

Шестеро вітрил галерних,

I звелів йому наглядач

Всю свою ужити силу.

(Переклад Мизайла Ореста)

• 1. Які художні засоби використано в цьому вірші?
• 2. Про кого йдеться в поезії?
• 3. До кого звертається ліричний герой із монологом?
• 4. Які питання турбують його?
• 5. У якому випадку галерник просить море мовчати?
• 6. Опишіть море за твором поета, назвіть художні засоби, які він використав при цьому.
• 7. Яким настроєм сповнений вірш? Назвіть його мотиви.
• 8. Доведіть, що ліричний герой — патріот рідного краю, пишається ним.
• 9. Чи можна вважати цей твір сонетом?