Французький героїчний епос

Майже кожен давній народ залишив нащадкам видатну літературну пам’ятку — героїчний епос. Герої цих епосів — могутні богатирі, доблесні й незламні звитяжці, полум’яні патріоти своєї землі. Особливого поширення героїчний епос набув за часів Середньовіччя.

Героїчний епос — збірна назва творів різних жанрів, у яких у легендаризованій формі втілено боротьбу народу проти ворогів, зла, гноблення. У такому епосі прославлено розум, силу, мужність воїнів, богатирів, народних героїв. Витоки героїчного епосу слід шукати в усній народній творчості.

За часом творення, а також низкою ідейно-художніх ознак героїчний епос поділяють на:

найдавніший (архаїчний) епос — казка, легенда;
давній (класичний) епос — «Рамаяна», «Іліада» й «Одіссея» Гомера;
середньовічний героїчний епос — «Пісня про Нібелунґів» (Німеччина), «Пісня про Роланда» (Франція), «Пісня про мого Сіда» (Іспанія), «Слово о полку Ігоревім» (Київська Русь), балади про Робіна Гуда (Англія) та ін.

Зріле Середньовіччя стало періодом розквіту героїчного класичного епосу — героїчної оповіді про минулі події, пов’язані із захистом інтересів племені, роду, держави народним героєм.

Героїчному класичному епосу були властиві такі типові ознаки:

легендарне переосмислення історії, надання реальним фактам героїчного змісту, національного й релігійного пафосу;
автори — невідомі учасники чи очевидці конкретних історичних подій;
основна тема творів — боротьба проти зовнішніх ворогів;
ідеї — служіння батьківщині, захист віри, об’єднання країни;
поєднання реальних історичних постатей із вигаданими персонажами;
герої — втілення народних ідеалів;
використання фантастики (віщі сни, гіперболізація);
зв’язок із фольклором;
характерні художні засоби (опис батальних сцен, контрасти, символіка, постійні епітети, олюднення природи, повтори). Героїчний класичний епос відрізнявся від архаїчного і водночас мав спільні з ним ознаки. Переконатися в цьому можна, розглянувши твердження, наведені в таблиці на с. 144.

Спільне та відмінне в архаїчному й класичному епосах

Архаїчний епос	Класичний епос
Спільне
• В обох формах домінувала тема боротьби. • Герої сміливі, горді, впевнені в собі, що часто призводить до конфлікту з владою. Вони не старіють, навіть через тривалий відрізок часу не розвиваються духовно. • Формальні особливості: зачин, кінцівка, повтори, постійні епітети, детальний опис зброї, одягу тощо
Відмінне
Боротьба з міфічними, фантастичними істотами	Боротьба проти іноземців та іновірців
Творення Всесвіту, Землі, людей, міфічна битва	Конкретна історична подія, але міфологізована й опоетизована
У головного героя з дитинства виявляються надлюдські, фантастичні властивості	Головний герой — патріот, який не шкодує власного життя для захисту батьківщини

Література Середньовіччя найяскравіше представлена французьким героїчним епосом. На території сучасної Франції жили племена галлів, які після завоювання їх римлянами почали швидко розвивати культуру. Але згодом ще одні завойовники, французькі, змішалися з цими племенами, перейнявши їхню високу культуру. Французький епос зберігся у вигляді поем, які називали Chanson de geste (піснями про діяння). За обсягом вони мали від 1000 до 20 000 віршів і були написані строфами різної довжини (або «тирадами»).

Зміст