Зарубіжна література. 8 клас. Паращич

«Пісня про Роланда» — героїчний епос французького Середньовіччя

  • Пісня про Роланда належить до циклу поем «Chanson de geste» (пісні про діяння).
  • Історична основа — епізод розгрому басками у Ронсевальській ущелині в Піренеях (778 р.) очолюваного Роландом ар’єргарду військ Карла Великого, що відступали з Іспанії.
  • Уперше «Пісню...» надруковано в Парижі 1837 року.
  • Найбільш рання з редакцій «Пісні.», що дійшли до нашого часу,— Оксфордський рукопис, написаний близько 1170-го або 1180 року англо-норманським діалектом давньофранцузької мови.
  • Нині рукопис зберігається в Бодліанській бібліотеці в Оксфорді.

Обкладинка українського видання «Пісні про Роланда»

Вершиною французького героїчного епосу є поема «Пісня про Роланда», яка є частиною «Королівського циклу». Складена на основі народного героїчного епосу, вона дійшла до нас у кількох записах, найкращий із яких — Оксфордський рукопис. Ця поема мала європейський резонанс і являє собою одну з вершин середньовічної поезії.

Від моменту битви минуло більше трьохсот років, поки з’явилася поема. Тому у творі, як і в народній творчості, історичні факти й події поступово переплелися з поетичною вигадкою.

Історичні прототипи головних героїв твору

У «Пісні про Роланда» діють історичні особи та вигадані персонажі. Серед реальних осіб можна назвати Карла Великого, Роланда, Турпена, Ганелона, Жоффруа.

«Пісня про Роланда». Ранньофранцузька книжкова мініатюра

  • Карл Великий — король Франції (769-800 рр.), римський імператор, під час іспанського походу 778 року імператором ще не був. На думку дослідників, образ Карла є збірним.
  • Роланд — небіж Карла, син його сестри, пер, пасинок Ганелона.
  • Турпен — архієпископ. Йому протегував Карл Великий, проте про участь Турпена в поході нічого не відомо.
  • Ганелон — вітчим Роланда. Можливо, це архієпископ Санський Ганелон, котрий зрадив Карла Лисого під час аквітанського повстання.
  • Жоффруа — герцог, пер, володар Анжу.
  • Серед вигаданих персонажів можна назвати сарацинського царя Марсилія, що є антиподом короля Карла Великого.

Сюжет

Після успішного семирічного походу в мавританську Іспанію імператор франків Карл Великий завойовує всі міста сарацинів, крім Сарагоси, де править цар Марсілій. Маври, що представлені в поемі язичниками, скликають раду і вирішують відправити до Карла послів. Посли пропонують французам багатство і кажуть, що Марсілій готовий стати васалом Карла. На раді у франків бретонський граф Роланд відкидає пропозицію сарацинів, але його недруг граф Ганелон наполягає на іншому рішенні і їде як посол до правителя маврів, замислюючи знищити Роланда.

Невідомий художник. Роланд отримує меч Дюрандаль із рук Карла Великого

Ганелон налаштовує Марсілія проти Роланда та 12 перів Франції, радить воєначальникові напасти на ар’єргард армії Карла Великого. Повернувшись до табору, зрадник каже, що сарацинський цар згоден стати християнином і васалом Карла. Роланд очолює ар’єргард, і бере з собою тільки 20 тисяч воїнів. Унаслідок зради графа Ганелона загін франків відрізано від основного війська Карла, Роланд потрапляє в засідку в Ронсевальській ущелині й вступає в бій із маврами, яких було набагато більше. Перед цим Роланд кілька разів відмовляється пристати на пораду друзів і покликати підмогу, поки не пізно. Виявляючи надзвичайну мужність, Роланд і його сподвижники — граф Олів’єр, Готьє де л’Ом і архієпископ Турпін (Турпен) — відбивають численні атаки маврів, але, урешті-решт, гинуть.

«Пісня про Роланда». Ілюстрація до манускрипту XIV ст.

Карл занадто пізно помічає недобре і повертається в Ронсеваль. Розгромивши підступного ворога, імператор звинувачує Ганелона у зраді. Той заявляє, що не винен, і, щоб виправдатися, виставляє на судовий поєдинок свого могутнього родича

Пінабеля. На боці обвинувачення б’ється граф Тьєррі. Він перемагає Пінабеля, і Ганелон разом зі всією своєю сім’єю гине.

Пісня про Роланда

<...>

Обрання посла франків

<...>

20. «Сеньйори! — Карл промовив,— тож самі ви

Того з моїх баронів оберіте,

Хто передасть послання в Сарагосу».

Роланд озвавсь: «Хай Ганелон, вітчим мій!

Мудрішого барона ми не знайдем!»

Схвалили франки: «Справиться як слід він!»

Граф Ганелон наляканий був дуже,

У гніві скинув він куничу шубу,

Зоставсь на ньому лиш каптан шовковий.

Обличчя горде, променисті очі,

Могутня постать і широкі груди —

На нього задивилися присутні.

Роланду крикнув: «Звідки злість подібна?»

Відомо всім, безумцю, твій вітчим я,

На смерть мене ти шлеш до Сарагоси!

Якщо поможе Бог мені вернутись,

Тобі таку я помсту приготую,

Що до кінця життя ти не забудеш!»

Роланд всміхнувсь: «В тобі вирує гордість!

Всі знають, що погроз я не боюся,

Та посланцем повинен бути мудрий.

Якщо король накаже — сам поїду!»

21. Розлютувався Ганелон: «Поїдеш?

Ти не васал мені, я ж не сеньйор твій.

Готовий я дістатись Сарагоси

І сповнити наказ суворий Карлів.

Я все зроблю, у разі ж небезпеки

Перетворю свій гнів великий в пекло!»

У відповідь Роланд лиш розсміявся.—

Аой!

22. А Ганелон, почувши сміх Роланда,

Відчув страшну образу, біль у серці,

Що ледь не розірвалося від люті.

«Ненавиджу! — він скрикнув.— Через тебе

В краю чужім я маю смерть спіткати

Без каяття! Володарю могутній!

Готовий виконати ваш наказ негайно!

23. Що ж, маю я до Сарагоси їхать,

Хоч звідтіля ніхто ще не вертався.

Нагадую, що взяв сестру я вашу в жони

І в нас є син — красунь прегарний. Вірю,

Що Болдуїн мій буде рицар славний.

Я віддаю йому маєтки й землі.

Побачити його не доведеться!»

«Розніжились ви надто! — Карл промовив,—

Хутчіш рушайте в путь, моє то слово!»

24. Король додав: «Наблизьтесь, Ганелоне,

Даю почесний жезл і рукавицю.

Ви чули: франки вас послом обрали».

І мовив граф: «Роланд у всьому винний!

Віднині ворогом його заклятим

Вважатиму. І другу Олів’єру,

І вашим перам, що Роланда люблять,

Усім їм, сіре, я кидаю виклик!»

Король сказав: «Занадто ви гнівливі!

То не Роландів — мій наказ іти вам!»

«Піти — піду, та на загибель вірну,

Як той Базан і брат його Базилій».—

Аой!

25. Правицею подав Карл рукавицю,

Та Ганелон в думках ще був далеко,

І на землю рукавиця раптом впала.

«О, Боже правий! — франки закричали,—

Біду велику принесе посольство!»

Лиш буркнув граф: «Грядущий день покаже!»

<...>

Доручення Роландові ар’єргарду

58. Минає ніч, ясна зоря вже сяє.

Мчить гордо перед військом Імператор,

А звуки тисяч сурм дзвінких лунають.

«Сеньйори,— Карл до вояків звернувся,—

Ущелин бачите вузькі проходи?

Хто захистить їх краще в ар’єргарді?»

Промовив Ганелон: «Роланд відважний,

Мій пасерб — найсміливіший з баронів».

Почув слова ці Карл, суворо глянув

І гримнув: «Справжній ви диявол з пекла,

Смертельна лють бушує в вашім серці.

Хто ж попереду піде в авангарді?»

І знову Ганелон: «Та Одж’єр-Данець,

Із цим ніхто не впорається краще!»

59. Почув розмову граф Роланд хоробрий

І мовив, як правдивий воїн-рицар:

«Вітчиме-сіре, дуже вдячний вам я,

Довірили мені весь ар’єргард ви.

І Карл, володар Франції всієї,

Не втратить скакунів, парадних коней

Чи лошаків і прудконогих мулів.

За віслюка чи навіть за шкапину

Мій меч примусить ворога сплатити».

А Ганелон сказав: «То так, я знаю».—

Аой!

<...>

Перша битва. Поразка маврів

<...>

104. А битва ширшає, стає лютіша,

Та граф Роланд у самім пеклі бою,

І поки служить спис — ним б’є завзято,

З п’ятнадцятим ударом все ж зламався...

Він витяг меч свій вірний, Дюрандаль,

Коня пришпорив і Шернубля вдарив. <...>

Обоє — кінь і вершник — мертві впали

В траву рясну й зелену серед луки.

А граф сказав: «Негіднику! Даремно

Прийшов! Твій Магомет не допоможе.

Злидняк подібний виграть бій не може!»

105. І знову мчить Роланд тим полем бою,

Блищить лиш Дюрандаль, що б’є й рубає,

Невірним справжню учинив він бойню. <...>

Не відстає і Олів’єр од нього.

Не можна ганити і інших перів,

Невтомно франки б’ються, січуть, нищать.

Вмирають маври, декотрі зомліли.

Кричить архієпископ: «Справи гарні!»,

І «Монжуа!» — клич Карлів скрізь лунає.—

Аой!

<...>

110. Кривавий бій ставав усе лютіший,

Роланд і Олів’єр б’ють безупинно,

Завдав Турпін вже тисячу ударів,

Не відстають від них і інші пери,

І дружно б’ються всі загони франків.

Вже сотні, тисячі загиблих маврів.

Живих же неминуча смерть чекає,

Хоробрі, боягузи — всі сконають.

Втрачають й франки кращих із баронів,

Батьків і рідних більше не побачать,

А також Карла, що чека в міжгір’ї.

У Франції ж лютують грізні сили:

Бушують грози, смерчі, лячні бурі,

Потоками ллють з градом й снігом зливи,

І блискавки б’ють раз за разом страшно.

Земля вже починає скрізь двигтіти —

Від церкви Сен-Мішель і аж до Сени,

Від гавані Віссант до Безансона.

Немає міст, де б мури не тріщали;

А ясний день враз огортає морок,

І світло лише в спалахах у небі.

Усіх жахають ці пророчі знаки,

Волають франки: «То кінець вже світу!»

«Це Судний день до нас прийшов нещадний!»

Але не відають гіркої правди —

То плаче вся природа за Роландом.

111. А франки б’ються мужньо і відважно,

І маври гинуть тисячами в лавах,

Із сотні тисяч зостається дві лиш.

Турпін сказав: «Як гарно б’ються франки!

У світі вояків немає кращих!

Записано в «Діяннях славних франків»,

Що доблесних васалів має Карл наш».

Ідуть барони полем і шукають

Загиблих друзів, плачуть над тілами

І згадують їх родичів імення...

Та йшов Марсілій вже з новою раттю.

<...>

(Переклад з давньофранцузької В. Пащенка, Н. Пащенко)

  • 1. Яким ми бачимо Карла Великого у поемі і хто його оточує?
  • 2. Що у творі є історичною правдою, а що — вигадкою?
  • 3. Поміркуйте, чому в «Пісні про Роланда» змінено історичні факти.
  • 4. Визначте риси характеру Роланда. Яким був настрій Роланда напередодні бою?
  • 5. Як Роланд виявляє себе у бою?
  • 6. Розкажіть про поразку ар’єргарду Роланда.
  • 7. Чому Роланд, конаючи, повертає своє обличчя до ворогів?
  • 8. У чому виявляється шляхетність лицаря Роланда?
  • 9. Чи можна назвати Роланда народним улюбленцем? Чому?
  • 10. Який художній засіб є найхарактернішим для епічного стилю «Пісні про Роланда»?

Складіть кодекс лицаря за поданим цитатним матеріалом.

• Роланд: «Вітчиме — сіре, дуже вдячний вам я,

Довірили мені весь ар’єргард ви».

• Роланд: «не осоромлюся...»;

«Скарає Бог, якщо свій рід знеславлю!

Я збережу хоробре військо франків».

• Олів’єр: «Помилуй, Боже, франків, дай нам мужність

І твердість, ми непереможні в битві!»

• Французи хором: «Втікачу безчестя!

Помрем ми краще, та ніхто не зрадить!»

• Роланд: «Хай Бог боронить,

Щоб я збезчестив весь свій рід шляхетний,

Красуню Францію покрив безслав’ям!»

За зразком накресліть у зошиті таблиці «Порівняльна характеристика Роланда та Ганелона», «Порівняльна характеристика Карла та Ганелона» та заповніть їх.

Карл

Критерії зіставлення

Ганелон

***

Соціальне становище

***

***

Поведінка під час ради

***

***

Риси характеру

***

Роланд

Критерії зіставлення

Ганелон

***

Сутність конфлікту

***

***

Ставлення один до одного

***

***

Риси характеру

***

***

Ставлення до рицарського обов’язку

***

Перед вами два персонажі, ім’ям яких названо пам’ятки давнього епосу. Україна і Франція, Ігор і Роланд. Що спільного між Роландом та Ігорем із давньоруської пам’ятки «Слово о полку Ігоревім»? Що різнить Роланда й Ігоря? Якими ми побачили героїв?

Лойзет Льєде. Роланд атакує Марсілія

Іван Білібін. Князь Ігор

Пісня про Роланда

Ось мчить Роланд іспанськими долами,

Під ним кінь Вельянтіф, прудкий, надійний,

І обладунок прикипів до тіла,

А рицар потрясає гострим списом,

І грізно вістря звернене до неба,

Лиш білий прапорець мигтить на ньому,

Вниз торочки спадають золотії.

Могутній стан, лице ясне й красиве.

(Переклад В. Пащенка, Н. Пащенко)

Слово о полку Ігоревім

Ігор сей, славен князь,

Міцно розум оперезав,

Мужністю сердечною нагострив,

Ратного духу виповнився

Та й повів полки свої хоробрі

На землю Половецьку,

За землю Руську.

(Переклад М. Рильського)

Як ви розумієте вислів А. Т’єрі, французького історика і державного діяча XVIII ст.: «Для того щоб бути хорошим керівником держави, достатньо мати справедливий розум і залізну волю». Як слова французького історика перегукуються з рисами характеру Карла Великого?

Перший повний переклад «Пісні про Роланда» українською зробив Василь Щурат. Він переклав «Пісню...» п’ятистопним ямбом, без відтворення асонансів, майже повністю римовано. Уперше переклад було опубліковано 1894 року в журналі «Життя і слово». Другий повний переклад «Пісні про Роланда» у прозовому переказі виконав Богдан Лончина. його опубліковано 1971 року в Римі. Третій повний переклад здійснили Вадим та Нінель Пащенки. Уривки з «Пісні про Роланда» перекладали Р. Кухар, М. Терещенко та ін.

2008 року видавництво «Астролябія» видало «Пісню про Ролянда», яку з давньофранцузької мови розміром оригіналу переклав Ігор Качуровський.

Своїм патріотичним пафосом «Пісня про Роланда» співзвучна героїчним епосам інших народів світу — «Пісні про мого Сіда», «Пісні про Нібелунґів», «Слову о полку Ігоревім». Звучать вони як пересторога нащадкам: єднайтеся, пам’ятайте, що тільки в єдності сила держави і народу, а чвари й міжусобиці призводять до поразки, у годину тяжкої недолі вітчизни забувайте про свої образи, бороніть свою батьківщину від нападників.

Армія Карла Великого виступає в похід у Іспанію. Мініатюра XII ст.

  • 1. Яких героїв ви бачите на мініатюрі «Армія Карла Великого виступає в похід у Іспанію»?
  • 2. Який епізод із поеми зображений на ній?
  • 3. Які кольори переважають у цьому художньому творі?
  • 4. Чи вдалося художникам передати трагедію подій героїчного епосу «Пісня про Роланда»?