Зарубіжна література. Повторне видання. 9 клас. Ніколенко

Генріх Гейне

1797—1856 рр.

Готуємося до подорожі

• 1. За допомогою інтернету знайдіть інформацію про ситуацію в Німеччині під час наполеонівських війн і про діяльність братів Я. і В. Ґрімм. Поясніть, який подвиг здійснили митці під час французької окупації.
• 2. Пригадайте визначення жанру «пісня». Назвіть його ознаки, різновиди пісень у фольклорі. Наведіть відомі вам приклади з української та зарубіжної усної народної творчості.

Ключі до твору

Блакитна квітка німецького романтизму. У Німеччині романтизм виник і сформувався раніше, ніж в інших європейських країнах. Він пройшов у своєму розвитку кілька етапів.

Перший етап (1795-1806) охоплює творчість енських романтиків і Ф. Гельдерліна. Він пов’язаний із Французькою революцією, яку із захопленням сприйняли німецькі митці, а також із розвитком ідеалістичної філософії в Німеччині. У цей час було створено теорію романтизму, визначено такі його ознаки, як універсальність та історизм.

На другому етапі німецького романтизму (1806-1815) суспільно-історична ситуація в Європі істотно змінилася. Німеччина, як і інші європейські країни, була охоплена вогнем наполеонівських війн. Більшу частину країни окупували французькі війська, що викликало спротив населення. У Німеччині посилився визвольний рух, а романтизм став своєрідним засобом утвердження свободи й національної незалежності. На хвилі національного піднесення розвивається народно-фольклорна течія романтизму, що мала виняткове значення для розвитку німецької культури. У цей час активно працює гейдельберзький гурток романтиків (А. фон Арнім, К. Брентано, Я. та В. Ґрімм, Й. фон Ейхендорф). Вони збирають твори фольклору й публікують їх. Ця праця стала величезним подвигом в ім’я збереження рідної мови та культури.

Третій етап німецького романтизму (1815-1830) зумовлений процесами Реставрації, які відбувалися в Німеччині й у всій Європі. Посилення державної влади, формування буржуазних відносин, втрата ідеалів надзвичайно турбували письменників-романтиків, які відобразили у своїх творах загальне розчарування суспільства й закликали до гармонійного буття. У цей період розвивається гротескно-фантастичний романтизм, представлений творчістю Е. Т. А. Гофмана. Розпочинає свій літературний шлях і Г. Гейне, який працював у той час над збіркою «Книга пісень».

Четвертий етап німецького романтизму (1830-1848) пов’язаний із проблемами тогочасного суспільства. На творчість письменників вплинули процеси, що відбувалися перед Німецькою революцією 1848 р. У цей час романтизм у Німеччині набуває активного характеру. Критичний пафос поєднується з високими мріями про краще майбутнє. Велику роль відіграють утопічні ідеї. Цей етап німецького романтизму характеризується творчістю таких митців, як Г. Гейне, Г. Гервег, А. Гласбреннер, Ф. Фрейліграт та ін.

Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 р. в м. Дюссельдорфі (Німеччина) у сім’ї торгівця мануфактурою. У 1807-1814 рр. хлопець навчався в ліцеї. Тут у нього проявляється інтерес до літератури. Його улюбленими книжками стали «Дон Кіхот» М. де Сервантеса й «Мандри Лемюеля Гуллівера» Дж. Свіфта. З 12-ти років хлопчик почав писати вірші. Перші його публікації — вірші «Сон» і «Присвята», надруковані 1817 р. в журналі «Гамбурзький стражник».

м. Дюссельдорф (Німеччина). Сучасне фото

1820-ті роки були напрочуд плідними в житті юнака. Він навчався в різних університетах Німеччини, а його вірші з’являлися в періодичних виданнях. У грудні 1821 р. видано першу книжку «Вірші» (фактично це був перший цикл «Книги пісень»), яку Г. Гейне відіслав И. В. Гете, котрий схвально відгукнувся про неї.

Наступні роки теж були присвячені напруженій літературній праці, але письменник мусив ще й постійно дбати про шматок хліба, засоби для щоденного існування. Він успішно склав іспит на здобуття ступеня доктора права, проте не зміг знайти для себе адвокатську практику. Незважаючи на матеріальні труднощі, 1826 р. Г. Гейне опублікував свій перший значний прозовий твір «Подорож на Гарц», який відкриває його збірку прози «Подорожні картини» (1826-1831), а роком пізніше вийшла друком знаменита «Книга пісень».

Г. Гейне багато подорожував, побував в Англії, Італії, Голландії та інших країнах, тонко відчуваючи суспільну атмосферу в Європі. Він познайомився з багатьма видатними людьми свого часу — Р. Шуманом, Н. Паганіні, Ф. Тютчевим та ін.

1844 р. вийшла друком друга велика збірка Г. Гейне «Нові поезії». Вірші в цій збірці пронизані темою кохання. До першого видання цієї збірки ввійшла поема «Німеччина. Зимова казка», у якій поєднано сатиру й піднесений пафос. Викриваючи жорстокість державного режиму, митець намагався пробудити свідомість німецького народу, привернути увагу громадськості до нагальних суспільних проблем.

Г. Гейне було 37 років, коли він познайомився з французькою дівчиною Матильдою, селянкою за походженням. Вони прожили разом понад двадцять років. Жінка була поруч із ним у найтяжчий період його життя. Улітку 1845 р. Г. Гейне вразив параліч верхньої частини тіла, а через три роки паралізувало й нижню частину тіла. Кілька років він був прикутий до ліжка. Поет називав свою кімнату «матрацною могилою», але й звідти він не переставав стежити за подіями у світі й писати вірші. Коли 1848 р. в Німеччині спалахнула революція, митець відгукнувся на неї новими поезіями. У цей останній період життя поет створив збірку «Романсеро» (1851). Хоча лірика його останніх років життя сповнена трагічного змісту, він не втрачав сили духу, творчої наснаги й віри в людину.

Г. Гейне помер 17 лютого 1856 р. в м. Парижі (Франція).

Ключі до твору

«Книга пісень» (1817-1827). Тематика й особливості композиції збірки. «Книга пісень» Г. Гейне є перлиною світової лірики. У збірці яскраво відтворено не тільки специфіку індивідуального стилю автора, а й національну самобутність романтичного напряму в Німеччині. Ця книжка сприяла утвердженню романтизму в Європі, оскільки в збірці сформувалися концептуальні засади романтичного напряму, що вплинуло на його подальший розвиток.

«Книга пісень» складається із чотирьох циклів: «Страждання юності», «Ліричне інтермецо», «Знову на батьківщині», «Північне море». Цикли різні за своєю спрямованістю, вони розкривають еволюцію ліричного героя, етапи його внутрішньої біографії.

У циклі «Страждання юності» змальовано силу першого почуття, мрію ліричного героя про кохання та неможливість досягнення ідеалу в реальній дійсності. Ліричний герой у першій частині — молодий, замріяний, перебуває в полоні снів і марень. Провідними мотивами першого циклу є мрія про ідеал, нерозділене кохання, страждання та розчарування. Кохання оспівано як велике й сильне почуття. Образ коханої жінки поетизується, ідеалізується автором. Утім, кохання в цьому циклі зображено як фатальну силу, тому в снах героя не тільки сяють ясні зорі й розкриваються дивовижні квіти, а й з’являються образи мерців, розритої могили, кладовища. На думку поета, любов і смерть, любов і страждання нерозривно пов’язані між собою.

Напружена внутрішня боротьба, що тривала протягом першого циклу, завершується перемогою ліричного героя, який, пройшовши через складні випробування, здобуває свободу духу, виходить у простір мистецтва.

Збірка Г. Гейне «Книга пісень». 1825 р.

У «Ліричному інтермецо» теж звучить тема кохання, проте вона поєднана з темою мистецтва й поезії. З нею пов’язаний мотив поетичного співу, що народився з туги серця. Мистецтво дає ліричному героєві сили жити. Момент «народження пісні» у його душі змінює ввесь світ довкола: фіалки «сміються й ластяться», «дивляться на зірки», троянди «розповідають запашні казки», у лісі співають пташки й стрибають газелі... Через мистецтво поет по-іншому сприймає навколишній світ, можна сказати, бачить його по-новому. Художній світ у другому циклі яскравий, насичений голосами природи, шелестом трав і дерев. Образ коханої стає виразнішим, постає як утілення природної краси й гармонії. І водночас вона — ідеал поета, дівчина-сонце, перлина, лілея, голубка.

Ліричний герой усвідомив, що цінність кохання полягає не в тому, щоб заволодіти чиїмось серцем, а в тому, щоб самому володіти великим скарбом — почуттями. Це було нове романтичне відкриття кохання в літературі німецького романтизму.

Між подіями, зображеними в першому й другому циклах, і тими, про які йдеться в третьому циклі «Знову на батьківщині», відчувається значна часова дистанція. З роками ліричний герой Г. Гейне змужнів, зазнав великих душевних втрат. Його кохана зникла, а світ довкола дуже змінився. Ці зміни автор увиразнив за допомогою образів природи, зображення яких має потужний психологічний підтекст. У цьому циклі Г. Гейне звертається до морських образів і мотивів, у його віршах з’являються кораблі, моряки, буря, туман, чайки, русалки, вітер і навіть загадкова морська пані. Нерідко море поєднується з образом темряви, ночі, коли на небі немає зірок, а ліричний герой відчуває себе сумним, нещасним і тривожним. Образ моря є багатозначним, утілюючи, з одного боку, стихію бурхливого життя та природи, а з іншого — вирування почуттів ліричного героя, у душі якого поєднано різні начала: туга, щастя, горе, біль і світла надія.

У третьому циклі збірки потужно звучать мотиви самотності, відчуження ліричного героя та водночас пустельності, німоти світу. Ліричний герой нерідко опиняється в місці, де немає перехожих. Він шукає сліди (або тінь) своєї коханої, та марно. Тут є багато фантастичних образів, які персоналізуються, автор уводить їх у реальний контекст. Привиди, мерці, могили як ознаки минулого супроводжують теперішнє, нагадуючи про колишні любовні колізії та втрати.

Четвертий цикл «Північне море» позначений динамізмом, що охоплює всі сфери Всесвіту. У ньому образ ліричного героя органічно вписаний у пейзаж, він є його невід’ємною часткою, живе разом із природою одним життям і відкриває для себе не тільки внутрішні переживання, а й широкий світ життя та природи. Ліричного героя цікавить тепер уся різнобарвність світу, поєднання стихійних сил і суперечливих явищ. У символічних образах (буря, вітер, море, розбитий корабель та ін.) утілено бентежність людської душі й бурхливу атмосферу доби. Отже, ліричний герой збірки «Книга пісень» після життєвих випробувань, негод і страждань став духовно зміцнілим, просвітленим, звільненим від усього фальшивого й неприродного. Він відчув себе вільною людиною в широкому та рухливому світі. А одним із проявів цього світового руху є життя його душі, його кохання, що завжди буде вічною цінністю.

Зв’язок із фольклором. Для створення збірки «Книга пісень» Г. Гейне використовував фольклорні традиції. Пісенний жанр у різних варіаціях (лірична пісня, романс, балада та ін.) був переосмислений і пристосований автором для втілення туги в широкому філософському сенсі — не тільки як любовного страждання, а і як відображення духовної атмосфери доби, відчуття самотності й відчуження людини у світі.

Образ ліричного героя. Хоча внутрішній світ ліричного героя Г. Гейне зображено за допомогою фольклорних засобів, він відрізняється від фольклорних образів. У фольклорі персонажі, як правило, однозначні, вони окреслені лише кількома штрихами та є носіями певної думки чи почуття, утіленням народних уявлень. Поет розкриває багатозначну природу людини, невичерпність її внутрішнього світу, непізнаність її прихованої сутності. Ліричний герой Г. Гейне — духовно багата особистість, здатна до глибокого психологічного аналізу власних почуттів. Незважаючи на втрату коханої, герой знову «хоче відчути благословенний біль», що сприймається як поштовх до нових образів і пісень. Ліричний герой усвідомлює свій «біль» як коштовність, яку нікому не може довірити. Він хоче вилити, «записати» свої болі й печалі «гарячою кров’ю».

Ключі до твору

«На півночі кедр одинокий...». Цей вірш присвячений кузині Амалії, твір стосувався не тільки біографії митця, а й набув широкого філософського змісту. Тему нерозділеного кохання розкрито через образи зі світу природи: кедр утілює тугу за коханою та недосяжним ідеалом; пальма — символ мрії.

К. Д. Фрідріх. Скелястий пейзаж. 1822-1823 рр.

Вірш наповнений контрастами. Тут протиставлено не тільки символічні образи дерев, а й простори — північ (холодна, засніжена) і східна земля (де панує спека, сонце). З темою нерозділеного кохання поєднано тему самотності й відчуженості: епітети й метафори вірша — кедр «одинокий», він «мріє вві сні», але й пальма «самотньо і мовчки сумує». У лаконічній формі (лише 8 рядків) розкрито величезну трагедію людини, котра прагне любові й гармонії у світі, та не знаходить їх.

«НА ПІВНОЧІ КЕДР ОДИНОКИЙ...»

На півночі кедр одинокий

В холодній стоїть вишині,

І, сніжною млою повитий,

Дрімає і мріє вві сні.

Він мріє про пальму чудову,

Що десь у східній землі

Самотньо і мовчки сумує

На спаленій сонцем скалі.

(Переклад Максима Рильського)

Результати навчання

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть образи природи, що описано у вірші. Які емоційні стани й авторські ідеї вони втілюють? 2. Знайдіть у вірші контрасти (художні образи, лексичні засоби). Яку роль вони відіграють у творі?

Творче завдання. 3. Створіть малюнок до прочитаного вірша. Доберіть цитату з твору.

Дискусія. 4. Чи потрібно прагнути ідеалу, якщо його не завжди можна досягти? Аргументуйте свою думку.

Робота в групах. 5. За допомогою інтернету знайдіть різні українські переклади вірша, порівняйте їх. 6. Якщо ви володієте німецькою мовою, зіставте переклади з текстом оригіналу.

Життєві ситуації. 7. Про яке кохання йдеться у вірші Г. Гейне? Чи переживали ви подібні почуття? Як ви ставитеся до нерозділеного кохання?

Проєкт. 8. Підготуйте повідомлення на тему «Прототипи ліричних героїнь Г. Гейне».

Ключі до твору

«Не знаю, що стало зо мною...». У вірші поетично оброблено народну легенду про Лорелей — казкову красуню, яка з’являлася на високій скелі над Рейном і своїм співом зваблювала тих, хто плив річкою. Лора в кельтському фольклорі означає «діва», лей — «скеля». Зачаровані її голосом і вродою, рибалки забували про все на світі й зникали у хвилях Рейну. Міф для поета — лише «казка стара». Головне — зображення почуттів і внутрішнього світу людини.

Ліричний сюжет вірша — це розвиток почуттів ліричного героя. Легенда про Лорелей — розгорнута метафора його внутрішнього світу, що зазнає впливу фатальних, згубних сил. Справжнім героєм стає не чарівна красуня, а ліричне «я» поета, його почуття та настрої.

Образ Лорелей є символом кохання в його різних аспектах — краса, чарівність, стихійна сила, фатальність. Наслідуючи оригінал, перекладач підкреслює неземну красу Лорелей, яка сидить на скелі й співає пісні. Вона освітлена вечірніми променями, шати її блискучі, коси золоті, вона розчісує їх золотим гребенем...

Скеля Лорелей. Фото 1900-х років

Вірш «Не знаю, що стало зо мною...» — це твір про особисту трагедію поета й про драму всього його покоління, що нерідко потрапляло в полон ілюзій. Фінал вірша з іронією розвіює золотий туман мрій.

Еволюція ліричного героя вірша відображає еволюцію самого Г. Гейне й зміну моральної атмосфери в суспільстві: піднесений настрій змінився розчаруванням в ілюзіях і передчуттям майбутніх катастроф.

«НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗІ МНОЮ...»

Не знаю, що стало зі мною,

Сумує серце моє, —

Мені ні сну, ні спокою

Казка стара не дає.

Повітря свіже — смеркає,

Привільний Рейн затих;

Вечірній промінь грає

Ген на шпилях гірських.

Незнана красуня на кручі

Сидить у самоті,

Упали на шати блискучі

Коси її золоті.

Із золота гребінь має,

І косу розчісує ним,

І дикої пісні співає,

Не співаної ніким.

В човні рибалку в цю пору

Поймає нестерпний біль,

Він дивиться тільки вгору —

Не бачить ні скель, ні хвиль.

Зникають в потоці бурхливім

І човен, і хлопець з очей,

І все це своїм співом

Зробила Лорелей.

(Переклад Леоніда Первомайського)

Результати навчання

Осмислюємо прочитане. 1. Чому схвильований ліричний герой вірша Г. Гейне? Яке враження здійснила на нього «стара казка» про Лорелей? 2. Визначте й прокоментуйте символи вірша.

Творче завдання. 3. Намалюйте образ Лорелей. Доберіть рядки з вірша Г. Гейне.

Дискусія. 4. В оригіналі фінал твору звучить так: «Гадаю, зрештою хвилі поглинуть човняра і човник». Як ви розумієте цей фінал? Порівняйте з поетичним перекладом.

Робота в групах. 5. За допомогою інтернету знайдіть інформацію про втілення образу Лорелей в одному з творів світового мистецтва. 6. Підготуйте повідомлення в супроводі світлин або презентації.

Життєві ситуації. 7. Чи можливо уникнути трагічного кохання?

Проєкт. 8. Знайдіть в інтернеті повний текст легенди про Лорелей. Порівняйте з віршем Г. Гейне. Які з елементів легенди відтворив поет? Що нового додав до інтерпретації легенди?

Ключі до твору

«Коли розлучаються двоє...». Провідна тема вірша — розлука, яку автор трактує як душевну кризу, порушення гармонії, внутрішню порожнечу. Композиція вірша визначається контрастом: увесь світ — особиста історія ліричного героя та його коханої.

Однак плач, зітхання та сльози не свідчать про справжні почуття. Фальшивим уявленням про кохання Г. Гейне протиставляє справжні пристрасті й почуття, які не завжди виявляються зовні. Кохання ліричного героя нерозділене, він не знав ані взаємного щастя з коханою, ані розлуки з нею. Проте сила його кохання величезна. Ця сила і є причиною нездоланного суму, що прихований глибоко в душі.

Г. Гейне утверджує прагнення ліричного героя знайти єдність двох сердець. Тому використання займенника «ми» тут невипадкове.

Перекладач чудово відтворив музичну стихію оригіналу, використавши асонанси й алітерації. Віршовий розмір (амфібрахій) допомагає створити атмосферу печалі та філософських роздумів.

«КОЛИ РОЗЛУЧАЮТЬСЯ ДВОЄ...»

Коли розлучаються двоє,

За руки беруться вони,

І плачуть, і тяжко зітхають,

Без ліку зітхають, смутні.

З тобою ми вдвох не зітхали,

Ніколи не плакали ми;

Той сум, оті тяжкі зітхання

Прийшли до нас згодом самі.

(Переклад Максима Стависького)

Словник термінів

Народно-фольклорна течія романтизму активно розвинулася на початку XIX ст. Для неї характерні такі ознаки: орієнтація на народне мистецтво (митці збирають фольклор і проймаються його духом, опановують його засоби); творче використання фольклорних образів, мотивів, символів, художніх засобів; художній розвиток теорії Й. Гердера (народна поезія — скарбниця науки та релігії, серця і віри, етики й естетики); неприйняття буржуазної цивілізації, шукання моральної основи в народному житті та мистецтві; відчуття органічної єдності природи й мистецтва; тісний зв’язок із національно-культурними рухами; утвердження народних ідеалів, національних традицій. Представники — Г. Гейне (Німеччина), А. Міцкевич (Польща), Т. Шевченко (Україна), Ш. Петефі (Угорщина) та ін.

Ліричний герой — друге ліричне «я» поета; умовне поняття, яким позначено коло авторських уподобань, думок, переживань, утілених у конкретному образі. Разом із тим ліричний герой не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе в особливій художній реальності, має власну (художню) біографію, хоча й може мати деякі риси реальної біографії митця. Ліричний герой здатний утілювати духовний досвід не лише автора, а й цілого покоління та доби. Образ ліричного героя може об’єднувати кілька творів митця.

У добу романтизму образ ліричного героя характеризується особливою емоційністю, підкресленим авторським началом, динамізмом.

Результати навчання

Осмислюємо прочитане. 1. Визначте особливості композиції вірша «Коли розлучаються двоє...». 2. Які художні деталі відтворюють стосунки ліричного героя і героїні? Прокоментуйте. 3. Знайдіть у вірші символи та розкрийте їхнє значення.

Творче завдання. 4. Продовжте речення. «Розлука для ліричного героя Г. Гейне — це...». Дискусія. 5. Чому автор використовує займенник ми?

Робота в групах. 6. Придумайте запитання для вікторини за творчістю Г. Гейне.

Життєві ситуації. 7. Чи можливе щасливе кохання після тривалої розлуки?

Проєкт. 8. Знайдіть інформацію про вшанування пам’яті Г. Гейне в Німеччині та в інших країнах. Підготуйте повідомлення.