Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко (2025)

Розділ 1. Ідеали античності з нами

Античність — колиска європейської літератури та культури

Дивних багато у світі див,

Найдивніше із них — людина.

Софокл

• Як ви розумієте поняття «краса»? Наведіть приклади красивого в житті, природі, мистецтві.

Античність та її хронологічні межі. У глибинах часу приховані дорогоцінні скарби — надбання давньої культури, що стала колискою європейської цивілізації. Без поетів, драматургів, філософів, скульпторів, живописців Давньої Греції і Давнього Риму неможливо уявити світове мистецтво. Античні майстри залишили нам перли Краси і Гармонії, що не втратили свого блиску донині. Що ж таке « античність» і в чому полягає своєрідність цієї доби?

Коринф (Греція). Сучасне фото

Слово «античний» з латинської мови означає «давній». Його вживають лише тоді, коли йдеться про історію, культуру та літературу Давньої Греції (її ще називають Еллада) і Давнього Риму. Отже, античність — це сукупність надбань давніх греків і римлян, яка становить фундамент європейської культури.

Хронологічні межі охоплюють період приблизно з VIII ст. до н. е. до V ст. н. е. Найдавніші пам’ятки, що дійшли до нас, датовані VIII—VII ст. до н. е. Це героїчні поеми «Іліада» та «Одіссея», авторство яких приписують легендарному співцеві Гомеру. В основу змісту цих творів покладено образи і сюжети давньогрецької міфології, яка в усній традиції існувала впродовж кількох століть.

Поняття «антична література» об’єднує літературні здобутки Давньої Греції і Давнього Риму. Давньогрецьку літературу (найдавнішу) творили давньогрецькою мовою, а її появі передував тривалий період розвитку фольклору та міфології. Давньоримська література виникла на п’ять століть пізніше і створена латиною. Грецькі міфи дали поштовх для розвитку римської міфології. Однак давньоримська література має свою самобутність.

Шляхи розвитку давньогрецької і давньоримської літератур подібні — обидві вони ґрунтуються на міфології. У II ст. до н. е. Давня Греція увійшла до складу Римської імперії, що зумовило зближення римської і грецької культур. А в IV—V ст. у зв’язку із занепадом Римської імперії припинився і розвиток античної літератури. Але античність не є мертвою, бо здобутки античних майстрів живили наступні літературно-культурні епохи.

Як розуміли людину і світ у добу Античності? Людина посідає центральне місце у творах античного мистецтва. Особистість була для давніх митців носієм розуму й гармонії. Вони утверджували її цінність, вірили у великі можливості для досягнення досконалості. У людських образах були найчастіше втілені боги та міфологічні герої, що відображали розуміння митцями/мисткинями будови світу, явищ природи, людської сутності, добра і зла. За часів античності сформувалися уявлення про такі духовні цінності, як громадянський обов’язок, доброчесність, краса та ін.

Ніка Самофракійська. Статуя. II ст. до н. е.

В античний період виникло поняття калагатія (або калокагатія), що в перекладі з грецької означає «прекрасний і добрий». Фізичну красу людини тісно пов’язували з духовною досконалістю і гармонією. Таким був ідеал людини того часу.

Цікаво, що до Олімпійських ігор у Давній Греції не допускали людей, котрі чимось заплямували свою честь. Олімпійці мали бути фізично і морально бездоганними, оскільки не можна ображати ганебними вчинками богів, заради яких проводили змагання.

У добу Античності люди уявляли світ як складне поєднання різних сил: з одного боку, природних та історичних, а з іншого — стихійних і божественних. Особистість, згідно з віруваннями того часу, нерідко залежала від фатальних обставин і волі богів. Проте людина не була абсолютно безвольною. Вона мала власну моральну позицію. Мужньо долаючи обставини, персонажі йшли на страждання і смерть заради виконання громадянського обов’язку, справедливості й честі. Такими постають Прометей, Ахілл, Гектор, Еней, Одіссей, Ясон та ін.

Ще одним складником античної концепції людини і світу є поняття катарсис — очищення людської душі від люті, ненависті, жаху, через глибоке співпереживання досягнення гармонії та мудрості. Дух гіркого й мужнього просвітлення, духовного прозріння (тобто катарсису) визначає гуманістичний пафос античності.

Люди часів античності боялися смерті, вважаючи, що «смерть є зло, помирали б і боги, якби благом для них смерть була», — писала давньогрецька поетеса Сапфо. Але й примітивного, рабського животіння вони не сприймали. Тому античним персонажам більше до душі був короткий, але звитяжний вік. Давні греки й римляни любили життя в усіх його проявах: уміли тішитися життєвими благами, дружити, кохати і водночас палко захищали свій народ, свободу, право на самостійне існування. У цю епоху люди намагалися надати життю високого, героїчного і світлого сенсу, а це притаманно тільки духовно розвинутій цивілізації.

presentation

Фонтан зі статуєю Аполлона, м. Версаль (Франція). Сучасне фото

Як розуміли красу в епоху Античності?

Філософ і теоретик літератури Арістотель писав про те, що прекрасне полягає у визначеному «порядку», «відповідності й співрозмірності» всіх елементів. Тобто мистецький витвір мав бути майстерно впорядкованим, усі його компоненти взаємопов’язані та взаємозумовлені. А ще він мав бути цілісним, пропорційним і раціональним (ґрунтуватися на засадах розуму). Пропорції людського тіла, гармонія людини — основа всіх античних творів. Людина і світ постають у шедеврах античності в реальному бутті, у матеріально-чуттєвому сприйнятті. Люди і боги в них мешкали разом, були подібні й залежали одне від одного.

У добу Античності виникло поняття золотий перетин, що позначає таке співвідношення частин цілого, яке створює вищий прояв його структурної та функціональної досконалості. Це поняття запровадив математик Піфагор, слідом за ним використали його Платон, Евклід та інші мислителі, які прагнули знайти універсальну формулу краси. А поет Горацій дав життя вислову золота середина стосовно людини, яка уникає крайнощів і віддає перевагу поміркованості.

Храм Зевса Олімпійського, м. Афіни. Сучасне фото

Давні олімпійці. Бронза. XVIII ст.

Храм Парфенон, м. Афіни (Греція). V ст. до н. е.

Вільям Райнкарт. Народження Аполлона і Артеміди. Статуя. 1872 р.

АКТИВНОСТІ

Комунікація

1. У чому сутність античності?
2. Назвіть хронологічні межі та складники античності.
3. Розкрийте уявлення про людину і світ у добу Античності.

Аналіз та інтерпретація

4. Як ви розумієте поняття «калагатія» і «катарсис»? Чи потрібні вони в наш час?

Творче самовираження

5. Створіть схему «Ідеали античності».

Цифрові навички

6. За допомогою інтернету підготуйте повідомлення на тему «Історія одного шедевру античності».

Дослідження і проєкти

7. Дослідіть імена богів і богинь (5-7) у давньогрецькій та давньоримській літературі. Напишіть відповідності, наприклад: Зевс (грец.) — Юпітер (рим.) і т. д. Доберіть світлини й підготуйте презентацію. Розкажіть про сфери, за які відповідали боги/богині.

Життєві ситуації

8. Відшукайте в довідковій літературі або інтернеті 3-4 афоризми античних митців/мисткинь або філософів. Прокоментуйте і розкрийте їхню актуальність у наш час.

check yourself

exercises

games

Зміст