Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко (2025)

Сью Таунсенд

(1946-2014)

Кожна дитина або підліток має оригінальне творче мислення, але чи збереже вона його в дорослому віці?

Пабло Пікассо

1. Які проблеми є актуальними для сучасних підлітків, зокрема для вас особисто?
2. Навіщо люди пишуть щоденники? Яка в цьому потреба?

Сью Таунсенд народилася в Лестері (Англія). Її батько був поштарем, а мати — кондуктором. Сью була найстаршою серед п’яти доньок. Вона спробувала себе в різних професіях, зокрема поштаря й учительки, але мріяла бути письменницею. У вісімнадцятирічному віці вийшла заміж, народила трьох дітей, тому літературну кар’єру довелося відкласти. Однак Сью захоплювалася читанням, вивчала історію літератури, намагалася пізнати різні стилі; написала кілька п’єс для театру «Фенікс». Після розлучення познайомилася з Коліном Бродвеем, котрий був інструктором з греблі. Невдовзі й сама почала займатися греблею на каное. Та мрії про літературну діяльність не покидали її.

У 1978 р. Сью Таунсенд нарешті розпочала власну письменницьку кар’єру. За свою першу п’єсу «Пузоранг» у 1981 р. вона отримала премію лондонської телекомпанії «Таймз Телевіжн». А через десять років здобула статус популярної англійської письменниці. Читачі найбільше полюбили її цикл підліткових повістей «Щоденники Адріана Моула». Крім них, авторка створила ще кілька п’єс і романи «Ми з королевою», «Ковентрі відроджується», «Діти-примари».

У 2001 р. Сью Таунсенд осліпла, однак продовжувала писати. Для неї найважливішим було те, що «її власні діти насолоджуються її товариством і читають книжки».

«ТАЄМНИЙ ЩОДЕННИК АДРІАНА МОУЛА»

Одного разу старший син письменниці Шон запитав: «Чому ми не вирушаємо на сафарі, як інші родини?». Сью Таунсенд згадала себе в підлітковому віці, усе, що доводилося відчувати й переживати. Так народилася ідея «розмови» з 14—16-річними, кому інколи буває страшно і неспокійно. Невдовзі світ побачила книжка «Таємний щоденник Адріана Моула» (у повній назві — «розпочатий у тринадцять з половиною років»). Це не зовсім відповідає англійській назві, де вказано не «половина», а «³/₄». Такий цікавий авторський прийом повинен підказати читачам, що йтиметься про оригінального персонажа — уже не дитини, але ще не дорослого.

Обкладинка книжки Сью Таунсенд «Таємний щоденник Адріана Моула». 2019 р.

Адріан Моул почав вести щоденник 1 січня 1981 р. і завершив 3 квітня 1982 р. За цей час він відсвяткував два дні народження, прожив свої чотирнадцять і п’ятнадцять років, а поміж ними — дуже багато різноманітних подій. У хлопчика непрості стосунки в родині, його часто не розуміють батьки, та все ж таки Адріан щиро любить рідних людей і готовий завжди прийти їм на допомогу.

Адріан спілкується не лише зі своїми однолітками, а й із чоловіком похилого віку Бертом Бакстером. Він став добрим другом для Берта, допомагає йому в домашніх справах, а Берт завжди готовий вислухати хлопця і дати корисну пораду.

presentation

Адріан прагне набиратися власного досвіду, тому багато читає. У колі його вподобань — класики світової літератури: Джейн Остін, Джордж Орвелл, Жермен Грір, Сімона де Бовуар та ін. Але його цікавить також «Походження видів» Чарльза Дарвіна, і «Догляд за шкірою», і багато інших наукових та популярних книжок. Ось такий він, Адріан Моул — усе хоче пізнати, усе прагне перевірити власним розумом.

У повісті-щоденнику детально описано побутові подробиці, роздуми головного героя, його перше кохання, розчарування, сімейні негаразди. Інколи читачеві може здатися, що Адріан озвучує його думки і промовляє його словами.

Таємний щоденник Адріана Моула

ПОВІСТЬ

(Уривки)

1. Як, на вашу думку, історія навчання Сью Таунсенд у школі могла вплинути на задум твору?
2. Чому Адріан дружив із значно старшим від себе чоловіком?
3. Проблеми підлітка Адріана Моула є для вас особливими і незрозумілими чи ви знаєте, що саме відбувається з хлопцем?

Четвер, 1 січня

Вихідний в Англії, Шотландії, Ірландії та Уельсі

Отже, вирішено, в новому році я:

1. Буду допомагати сліпим переходити дорогу.

2. Буду вішати штани у шафу.

3. Буду ховати платівки назад у конверти.

4. Не буду починати палити.

5. Припиню видушувати прищі.

6. Буду добрим до нашого пса.

7. Буду допомагати вбогим та неписьменним.

А після тих гидких звуків, які вчора ввечері чулися з долішнього поверху, я присягнувся ніколи не пити спиртного.

Татусь учора під час гулянки додумався почастувати собаку вишневим лікером. Якщо про це пронюхають у Товаристві захисту тварин, батькові буде гаплик. Вісім днів уже минуло від Різдва, а мама ще ні разу не наділа мій подарунок — зелений люрексовий фартух! Ну що ж, доведеться наступного року подарувати їй соляні кубики для ванн.

Перший день нового року — а в мене прищ на підборідді вискочив!

Вічно мені не щастить! (...)

П’ятниця, 2 січня

Вихідний у Шотландії

Місяць у повні

Сьогодні цілий день ходив розбитий. А все через маму, їй, бачте, закортіло о другій ночі поспівати «Myway» прямо під дверима моєї кімнати. Нічого не скажеш, пощастило мені з матусею! Є всі шанси, що мої предки стануть алкоголіками. Не виключаю, що наступний Новий рік я зустрічатиму в дитячому будинку.

Пес мало не довів татуся до інфаркту. Плигав, плигав — і доплигався: скинув батьків макет корабля, заплутався у снасті та чкурнув разом з нею в садок. Татуньо ходить і страждає: «Три місяці роботи — псові під хвіст ».

Прищ на підборідді став ще більший. А все через маму! Мій організм потребує вітамінів, а їй це до лампочки. (...)

Неділя, 4 січня

Друга після Різдва

Батько підчепив застуду. Це нічого дивного — з нашим раціоном. На вулиці ллє як з відра, а мама пішла купувати йому вітаміновий напій. Казав же їй, щоб не йшла, бо він усе одно вже не допоможе, та хіба вона мене послухає! Диво, як ми до цинги не дожилися. Мама каже, що не бачить на моєму підборідді ніяких прищів, та це вона навмисне, щоб її совість не мучила за наш убогий стіл.

Собака втік, бо мама не зачинила хвіртку. Я зламав голкотримач на програвачі. Поки що ніхто не знає, пощастить, як батько ще не скоро оклигає. Він єдиний у домі, хто вмикає цей апарат (крім мене).

Зеленого фартуха так і не видко. (...)

Вівторок, 6 січня

Богоявлення

Новий місяць

Знову наш собацюра відзначився!

Він збив з велосипеда інспектора, який перевіряє лічильники, і розметав усі його папери. Такий до тюрми доведе — і незчуєшся! Поліцейський сказав, щоб ми краще пильнували за собакою, і запитав, чи давно він кульгає. Мама сказала, що він зроду не кульгав, і оглянула пса. Виявляється, що у його передній лівій лапі застряг крихітний пірат з батьківського корабля.

Коли мама витягла пірата, пес на радощах вискочив бруднющими лапами поліцейському на мундир. Мама принесла з кухні ганчірку, але та була з полуничним варенням (я витирав об неї ніж), і мундир став брудніший, ніж був. Тоді поліцейський пішов. Я впевнений, що чув, як він матюкався. За таке я міг би подати на нього скаргу.

Треба глянути в новому словнику, що таке Богоявления.

Середа, 7 січня

Зранку приїхав Найджел на своєму новому велику. Там є все: пляшка на воду, спідометр, одометр, жовте сідло і вузенькі спортивні колеса. Питається, навіщо все це Найджелу, якщо він їздить тільки до магазину і назад. Якби мені такий, я б об’їздив на ньому всю Англію вздовж і вшир, подивився б, як люди живуть.

Мій прищ так розрісся, що, думаю, більшим вже бути не може!

Знайшов у словнику слівце, яке ідеально пасує до мого старого. Симулянт. Він і далі валяється в ліжку та напихається вітаміном С.

Собака під арештом у вугільному сарайчику.

А Богоявлення — це щось таке, де замішані троє волхвів. Теж мені новина! (...)

Неділя, 11 січня

Перша після Богоявлення

Я точно інтелектуал. Дивився вчора ввечері по телевізору Малкольма Маґґеріджа і зрозумів майже кожне слово.

Все збігається. Неблагополучна сім’я, погане харчування, відраза до панку. Мабуть, треба записатися в бібліотеку, побачимо, що з того вийде.

Шкода, що на нашій вулиці немає більше ні одного інтелектуала. Містер Лукас, правда, носить вельветові штани, але ж він працює у страховій компанії. Вічно мені не щастить.

«Перша після Богоявлення» — це про що? (...)

Вівторок, 13 січня

Нарешті тато вийшов на роботу. Слава Богу! Як мама його терпить, я не розумію.

express-lesson

Кадр із серіалу «Адріан Моул» (Велика Британія, 1985)

Зранку прийшов містер Лукас, спитав у мами, чи не треба чимось допомогти. Він такий люб’язний. Місіс Лукас у сусідньому домі мила на вулиці вікна. Драбина під нею трималась на чесному слові. Написав Малкольму Маґґеріджу на Бі-Бі-Сі, запитав, що робити, коли ти інтелектуал. З відповіддю він, сподіваюся, не забариться, бо так уже насточортіло — все сам та й сам! Склав вірша, отак узяв і склав за дві хвилини. Навіть знаменитим поетам пішло би на це більше часу. Вірш називається «Кухонний кран», але в ньому не лише про кран, ні, він набагато глибший, там ще є роздуми про життя і все таке.

Адріан Моул

Кухонний кран

Сон не йде. Дзюрчить водичка.

Завтра в кузні буде річка.

Без гумової прокладки

Буде килимку кінець.

Підеш, татку, заробляти

На новенький килимець!

Принеси ж її з роботи,

Ту прокладку, хай їй грець!

А як кран відремонтуєш,

Будеш, татку, молодець!

Показав вірша мамі, вона тільки посміялася. Вона не дуже тямуща. Он, досі не випрала мою спортивну форму, а вже завтра до школи йти. Моя мама зовсім не схожа на мам, яких показують по ящику.

Середа, 14 січня

Записався в бібліотеку. Набрав книжок: «Догляд за шкірою», «Походження видів» і ще одну, про яку мама вже всі вуха прогуділа. Називається «Гордість і упередження», авторку звати Джейн Остін. Мушу сказати, що бібліотекарка була вражена. Мабуть, вона також інтелектуалка, як і я. На мій прищ вона навіть не глянула, схоже, він справді стухає. Давно пора!

У нас на кухні сидів містер Лукас і пив разом з мамою каву. Накурили, хоч сокиру вішай! Вони з чогось реготали, та коли я зайшов, обоє припинили.

Місіс Лукас вичищала риштак біля свого будинку. Вона була явно не в гуморі. Боюся, містер і місіс Лукас не дуже щасливі у шлюбі. Бідолашний містер Лукас!

Вчителі у школі наче змовились і не помічають, що перед ними інтелектуал (тобто я). Нічого, стану знаменитим, ось тоді вони лікті кусатимуть! У нашому класі нова учениця. На географії ми з нею сидимо поряд. Вона нічогенька. Звати її Пандора, але їй більше подобається, коли на неї кажуть «Скриня». Не питайте мене чому. В таку я б навіть закохався. Коли тобі 13 років, саме час у когось закохатись.

Четвер, 15 січня

Волосся у Пандори кольору меду і довге, тобто нормальне дівчаче волосся. В неї класна фігура. А як підстрибували її груди, коли вона грала в сетбол. Було кумедно.

Собаці зняли шви. Він укусив ветеринара, але йому до цього, видно, не звикати (ветеринарові, не собаці, з собакою все зрозуміло).

Батько нарешті побачив поламаний голкотримач. Я збрехав. Сказав, що це собака його зламав, коли басував по кімнаті. Татусь пообіцяв прибити пса, як тільки той оклигає. Сподіваюся, це був жарт.

Коли я повернувся зі школи додому, в нас на кухні знову сидів містер Лукас. Мама вже одужує, і я не розумію, чого це він занадився до нас. Надворі вже темніло, а місіс Лукас садила там якісь деревця. Почав читати «Гордість і упередження», але книжка здалася мені дуже старомодною. Гадаю, ця Джейн Остін могла би написати щось трохи сучасніше.

У нашого собаки очі такого ж кольору, як і в Пандори. Я щойно це помітив, бо мама обстригла псові кудли над очима, і вигляд у нього тепер гірший, ніж перед тим. Містер Лукас і мама насміхаються з нової собачої стрижки, та, як на мене, це не робить їм честі. Знаєте, що спільного між собакою і членом королівської родини? Вони не можуть відповісти хамством на хамство.

Сьогодні ляжу спати трохи раніше, щоб мати час подумати про Пандору і зробити розтягувальні вправи для хребта. За два тижні я зовсім не виріс. Якщо й далі так буде, то залишуся недомірком.

В суботу доведеться йти на прийом до лікаря, якщо прищ не зійде. Бо ходити так далі, щоб усі на нього витріщались, то вже краще вмерти. (...)

Субота, 14 лютого

Отримав лише одну валентинку, та й та підписана маминим почерком. А таке не рахується. Мамі прийшла здоровезна листівка, така здоровезна, що довелося везти її на поштовому фургоні під самі двері. Мама аж уся зашарілася, коли розірвала конверт і побачила її.

А листівка нівроку! Великий оксамитовий слон тримає в хоботі букет із пластикових квітів, а з рота йому вилітають хмарки, ніби слон каже: «Привіт, зая! Я тебе не забуду ніколи!». Підпису всередині не було, тільки намальовані сердечка, а в них лише «Поліна». Від тата прийшла малесенька листівка, на ній був намальований букет фіалок, а всередині татовим почерком було нашкрябано: «Давай почнемо все спочатку!».

На листівці Пандорі я написав такого вірша:

Моя Пандоро!

Тобою хворий,

Тону у морі

Твого ігнору.

Писав я лівою рукою, аби вона не здогадалася, що це від мене. (...)

Понеділок, 16 лютого

Святкування дня народження Дж. Вашингтона

Відповідь із Бі-Бі-Сі!!!!! Білий довгий конверт із трьома червоними жирними літерами. На лицьовому боці — моє ім’я і адреса! Невже їх зацікавила моя поезія?

На жаль, ні. Але в конверті лежав лист від якогось Джона Тайдемана, і от що він написав:

«Шановний Адріане Моул!

Дякую тобі за вірша, якого ти надіслав на Бі-Бі-Сі. Хтось залишив його в мене на робочому столі, і зізнаюся, я прочитав його не без цікавості. З поправкою на твій ніжний вік, мушу визнати, що твої твори не позбавлені хисту. А проте вони ще не настільки досконалі, що ми могли включити їх до поетичної програми нашого каналу. Скажи, в тебе не виникало думки запропонувати свої вірші шкільному чи парафіяльному журналу? (Якщо він у вас є.)

Невеличка порада на майбутнє. Якщо у тебе знову виникне бажання надіслати нам свої твори, надрукуй їх на машинці і неодмінно залиши собі один примірник. Зазвичай Бі-Бі-Сі не розглядає рукописних текстів, і незважаючи на твій охайний почерк, навіть мені було нелегко розібрати слова, особливо в останньому рядку твого вірша “Кран”, де сіла здоровенна ляпка. (А може, це не ляпка, а чай чи сльоза? Той випадок, коли “Переливається чаша моя”!)

Оскільки ти хочеш стати літератором, я порадив би тобі набратися. терпіння, щоб спокійно і незворушно приймати численні видавничі відмови — неодмінних супутників чи не кожного початківця.

Бажаю успіхів у твоїх літературних починаннях, і хай тобі завжди щастить!

З повагою

Джон Тайдеман

P.S. До цього листа додаю вірш Джона Моула, що був уміщений цього тижня в “Літературному додатку” до газети “Таймс”. Часом не твій родич? Дуже гарний вірш».

Мама з татом ледь не оніміли з подиву. У школі я носився з тим листом і читав його, де тільки можна. Гадав, хтось із учителів зацікавиться, але де там! (...)

Пандора отримала аж сімнадцять валентинок. Найджел отримав сім. Навіть Баррі Кент, якого ніхто не любить, і той дістав три! Зате коли питали, скільки я отримав листівок, я лише загадково посміхався. Бо я єдиний на всю школу, хто отримав листа з Бі-Бі-Сі.

(Переклад Анатолія Сагана)

АКТИВНОСТІ

Комунікація

1. Про які важливі проблеми Адріан Моул пише у своєму щоденнику?
2. Що Адріан розповідає про свою сім’ю? Які емоції він вкладає в ці розповіді?
3. Які моральні й соціальні проблеми порушено в повісті?
4. Чому, на вашу думку, письменниця обрала форму щоденника?

Аналіз та інтерпретація

5. Твір Сью Таунсенд позначений гумором та іронією. Які епізоди викликали у вас усмішку, сміх? Чому? Прокоментуйте ці епізоди.
6. Простежте, як змінюється настрій Адріана. Що на це впливає?

Творче самовираження

7. Напишіть 1-2 сторінки щоденника від імені Адріана Моула або Пандори (за вибором), яким виповнилося шістнадцять років.

Цифрові навички

8. За допомогою інтернету підготуйте «Календар Адріана Моула» (до його повноліття).
9. За допомогою цифрових технологій створіть «подарунок» для Адріана Моула — пост у соцмережах, листівку або інше.

Дослідження і проєкти

10. Які твори Сью Таунсенд увійшли до серії книжок про Адріана Моула? Які кінофільми знято за їх мотивами? Подивіться один із них, поділіться враженнями.
11. Відшукайте інформацію про систему освіти у Великій Британії, порівняйте її з українською.

Життєві ситуації