Франческо Петрарка

1304—1374 рр.

За допомогою Інтернету підготуйте інформацію про життя та творчість Ф. Петрарки. Зробіть повідомлення й презентацію.

Франческо Петрарка народився 20 липня 1304 р. в родині нотаріуса в м. Ареццо (Італія). Його батьки через політичні переконання були вигнані з Флоренції разом із Данте. Пізніше Франческо навчався на юридичному факультеті Болонського університету.

У двадцять два роки юнак повернувся до Авіньйона, що на той час став одним із культурних центрів Італії. Після смерті батьків юнаком опікувався єпископ Джакома Колонна, у якого хлопець працював секретарем. Згодом майбутній поет здійснив подорожі Францією та Німеччиною, що справили на нього великий вплив. Значну частину свого життя присвятив церкві й водночас виконував важливі дипломатичні доручення в різних країнах світу.

Невідомий художник. Лаура. XV ст.

У світовій літературі ім'я Петрарки нерозривно пов'язане з його ліричною героїнею — Лаурою, якій поет присвятив багато любовних сонетів. Він побачив її уперше 1327 р. в церкві Святої Клари в Авіньйоні. Йому було тоді 23 роки, їй — 20. Вона вже була заміжньою жінкою, він — молодим ученим і поетом. Лаура померла дуже рано, у віці 40 років. Смерть коханої стала великою втратою для Петрарки, однак і після смерті вона була в його уяві живою, бо справжнє кохання ніколи не вмирає.

8 квітня 1341 р. Петрарка отримав високу нагороду — лавровий вінець у Римі. В урочистій промові з цієї нагоди він висловив надію на відродження класичної літератури.

Помер поет 18 липня 1374 р.

На початку XVII ст. М. Смотрицький вмістив до книги «Тренос» 138 сонетів Ф. Петрарки, які згодом у прозовій формі відтворив М. Грушевський в «Історії української літератури». До перекладу творчої спадщини поета в різні роки зверталися М. Орест, М. Лукаш, Г. Кочур, Борис Тен, І. Качуровський, Д. Паламарчук, Д. Павличко та ін.

СОНЕТИ

Високе кохання до Лаури Ф. Петрарка втілив у збірці «Канцоньєре» («Книга пісень»). Роботу над нею поет розпочав ще в 1330-х роках, а завершив незадовго до смерті. Книжка поділяється на дві частини: «На життя мадонни Лаури» (вірші, написані з 1327 по 1348 р.) і «На смерть мадонни Лаури» (вірші, написані після 1348 р.). Усього в книжці вміщено 366 творів, із них — 317 сонетів. Це своєрідний поетичний щоденник, що засвідчує відхід від аскетизму середньовіччя та формування нового гуманістичного бачення. Франческо Петрарка розробив різновид сонета — італійський сонет, що складається з 2 катренів і 2 терцетів. Його схема римування така: абаб абаб (або абба абба) вгв вгв (або вгд вгд).

У поезіях Ф. Петрарки кохання зображено як благотворна сила, що відкриває людині широкий світ, його природну красу та любов до Бога. Через кохання до жінки ліричний герой відчуває внутрішнє пробудження, піднесення, жагу до життя. Увиразнюючи сутність кохання, митець порівнює любов до Лаури з подібними міфологічними сюжетами — Орфей та Еврідіка, Дафна й Аполлон. У віршах митця згадуються й інші міфологічні персонажі. Великого значення в сонетах Ф. Петрарки набуває образ Бога, до якого постійно звертається ліричний герой. Творець, на думку автора, освячує велике кохання. Образ Лаури тісно пов'язаний із християнськими ідеями любові й вічного (духовного) життя.

М. Спарталі Стілман. Перша зустріч Петрарки і Лаури. 1889 р.

Існують різні версії щодо прототипу Лаури. Серед можливих імен «дами серця» Ф. Петрарки називають його сучасницю Лауру де Сад та ін. Деякі дослідники вважають, що ім'я Лаура (або Лавра) є поетичним знаком, символом поетичного покликання — лаврового вінця, яким ще за часів античності віншували митців. Окрім того, ім'я ліричної героїні співзвучне з італійськими словами, що означають «легіт», «світанок», «лавр», а це відкриває широкі поетичні обрії. Отже, поетичний образ Лаури виявився багатозначним.

СОНЕТ 61

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі,

Що зав'язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

Солодкий біль спечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани

І вимовлене пошепки ім'я

Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в'яне, —

Й ти, неподільна радосте моя!

(Переклад з італійської Дмитра Павличка)

1. Про яку радість ідеться у вірші? Розкрийте прямий і переносний зміст цього поняття.
2. Знайдіть у вірші міфологічні образи. Яку роль вони відіграють у тексті?
3. Охарактеризуйте внутрішній стан ліричного героя.
4. За допомогою яких художніх засобів увиразнюються його почуття?

СОНЕТ 132

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона?

Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.

Зло? — Але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю,

В човні хисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма —

Чого я хочу — й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

(Переклад з італійської Дмитра Паламарчука)

1. Як розуміє кохання ліричний герой вірша?
2. Знайдіть у творі символи, розкрийте їх зміст.
3. Наведіть приклади контрастів у вірші. Яку роль вони відіграють у творі?
4. Розкрийте особливості жанру сонета на прикладі прочитаного твору.

1. Запропонуйте власне визначення поняття «кохання». Доберіть до нього ланцюг асоціативних образів природи. 2. Якою постає Лаура у вашій уяві? Створіть її словесний портрет (усно). Намалюйте образ Лаури, доберіть до свого малюнка цитату із сонетів Ф. Петрарки (за бажанням).

УЗАГАЛЬНЮЄМО

• Франческо Петрарка — один із видатних гуманістів доби Відродження в Італії.

• Центральний образ його лірики — Лаура, у постаті якої поет утілив Божественну сутність, високий ідеал.

• Франческо Петрарка розробив форму італійського сонета.