Зарубіжна література. Електронна хрестоматія. 5 клас. Ніколенко

Генріх Гейне

(1797-1856)

Гуляю між квітками

І сам між них розквітну...

Генріх Гейне

Моріц Опенгейм. Генріх Гейне. 1831 р.

Барви художнього твору

Невичерпна та розмаїта у своїх проявах краса природи надихала на творчість Генріха Гейне, якого Іван Франко назвав «найбільшим німецьким поетом після Гете», «майстром поетичних нюансів».

Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 р. в місті Дюссельдорфі. Спочатку батьки мріяли про військову кар’єру для нього, але згодом їхні плани змінилися, і хлопця по закінченні ліцею віддали до торговельної школи. 1816 р. він потрапив ум. Гамбург, до свого дядька Соломона Гейне, під керівництвом якого вивчав комерційну справу. Соломон Гейне надав небіжу кошти для відкриття власної торговельної фірми, але Генріха не приваблювала комерція. Він повернувся в Дюссельдорф, де почав готуватися до вступу у вищий навчальний заклад. Гейне навчався у найкращих університетах Німеччини - у м. Бонні, Геттінгені, Берліні. Там він потрапив у коло видатних філософів і письменників. Його вірші з’явилися друком у різних виданнях, і серед них - перша книга митця під назвою «Вірші», опублікована 1821 р. Вона стала першою частиною його відомої збірки «Книга пісень», яку Гейне наважився послати вже відомому тоді Гете. А в жовтні 1824 р. Гейне відвідав Гете у Веймарі.

Генріх Гейне багато подорожував, побував в Англії, Італії, Голландії та інших країнах. Згодом він прийняв рішення оселитися у Франції, у Парижі. Ще одна визначна збірка Гейне «Нові поезії» вийшла друком 1844 р. саме в Парижі. Однак уже через рік важка хвороба раптово вразила його і паралізувала тіло поета. Кілька років він був прикутий до ліжка, його очі ледве бачили, але навіть у своїй «матрацній могилі» (так називав Гейне свою кімнату) він не переставав мислити, стежити за подіями у світі й писати вірші. Останні роки життя Генріха Гейне - це величезний подвиг, який він здійснював щодня, щоби жити і творити безсмертні поезії. У той час він писав: «Моє тіло потерпає від величезних мук, але душа спокійна, як дзеркало, у ній сонце щодня сходить і заходить, щоб знову зійти...».

Каспар-Давид Фрідріх. Подорожній над морем туману. 1818 р.

Закоханий у природу й усе життя змальовуючи її у своїх творах, Гейне в останні свої хвилини також думав про неї. Відчувши наближення смерті, Гейне попросив свого лікаря сказати йому правду: невже це кінець? Лікар промовчав... Усе зрозумівши, поет подякував йому за правду. «Чи немає у вас останнього бажання?» - спитав лікар. «Є, - відповів митець. - Моя дружина Матильда спить. Не будіть її. Візьміть там, на столі, квіти, які вона купила сьогодні вранці. Квіти я люблю понад усе. Покладіть їх мені на груди. Дякую вам, ще раз дякую!» Він із захопленням повторював: «Квіти! Квіти! Яка прекрасна природа!». Так настала його остання ніч із 16 на 17 лютого 1856 р. Генріх Гейне похований у Парижі в районі узвишшя Монмартр, де зажди мешкали поети й художники.

Генріх Гейне залишився в історії світової літератури як натхненний співець природи і людських почуттів. Він спирався на традиції усної народної поезії, широко застосовував у своїй творчості різні види фольклору, передусім - пісні. «Пісня є критерієм природності», - зазначав Гейне у своїх нотатках. Природа і людина зливаються у його віршах в єдине ціле. Пейзаж у творах поета увиразнює почуття особистості, водночас картини природи у віршах Гейне набувають емоційного забарвлення, пройняті глибоким внутрішнім чуттям і усвідомленням причетності особистості до вічного руху природи.

Ханс Зацка. Танець. Кінець XIX ст.

«Задзвени із глибини...»

Задзвени із глибини

Тихої печалі,

Мила пісенько весни, -

Линь все далі й далі!

Линь, дзвени, знайди той дім,

В квітах сад зелений,

І троянду перед ним

Привітай від мене.

(Переклад Леоніда Первомайського)

Любіть Україну

Знайомство українських читачів із поезією Гейне розпочалося 1892 р., коли у Львові вийшли друком дві перші збірки його творів. У перекладах Лесі Українки і Максима Стависького було видано вибрані поезії із «Книги пісень», а в перекладах Івана Франка - «Вибір поезій» Генріха Гейне. Наприкінці XIX ст. поетичні твори Гейне перекладали Пантелеймон Куліш, Микола Вороний, Михайло Коцюбинський, Павло Грабовський та інші. У XX ст. до творчості німецького митця зверталися різні покоління перекладачів, утому числі Максим Рильський, Микола Бажан, Євген Попович, Сидір Сакидон та ін. Найбільше високохудожніх перекладів Генріха Гейне належить Леонідові Первомайському.

CLASSROOM

УСНО

1. Який настрій створює вірш «Задзвени із глибини...»?

2. Назвіть образи природи, зображені у творі. У якому стані їх змалював поет?

АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

3. Визначте ознаки пісні у творі.

4. Назвіть і прокоментуйте дієслова, використані у вірші.

5. Яку роль відіграє у вірші образ троянди?

ПИСЬМОВО

6. Опишіть кількома реченнями картину весняного дня.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ

7. З допомогою Інтернету з’ясуйте, які пташки можуть створювати «пісеньку весни». Знайдіть приклади їхнього співу. Які весняні звуки також можуть бути об’єктом поетичного зображення?

ДОСЛІДЖЕННЯ

8. Які вірші Г. Гейне покладено на музику? Знайдіть інформацію про композиторів.

ВАША ТВОРЧІСТЬ

9. Намалюйте малюнок на підставі вашого враження від вірша «Задзвени із глибини...». Прокоментуйте.

ПРОЄКТ

10. Створіть проєкт «Весна у творчості художників (або композиторів)». Підготуйте презентацію.

У КОМАНДІ

11. Робота в парах. Створіть постер до вірша «Задзвени із глибини...».

ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ

12. Яку роль відіграє поезія в житті людини?