Зарубіжна література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Ніколенко
Канада
Люсі Мод Монтгомері
(1874-1942)
Вона принесла в літературу ідеї цінності й радості життя, без яких неможливо уявити наше існування.
Франсуаза Саґан
- 1. Пригадайте роман Е. Портер «Полліанна». Що допомагало головній героїні долати важкі обставини? Чого вона навчила мешканців містечка?
Люсі Мод Монтгомері народилася 30 листопада 1874 р. на острові Принца Едварда (Канада). Дівчина закінчила народну школу, навчалася в коледжі Принца Вельського в м. Шарлоттауні й Університеті Далхаузі в м. Галіфаксі (Нова Шотландія). Потім працювала вчителькою, а також займалася журналістикою і письменницькою діяльністю. 1908 р. було опубліковано першу книжку мисткині «Енн із Зелених Дахів», яка відразу принесла авторці велику популярність. Доля дівчинки, яка втратила батьків і потрапила до чужих людей, зворушила серця читачів. Енн навчила багато поколінь бути мужньою та радіти життю попри обставини. Ця книжка пізніше надихнула Е. Портер на створення роману «Полліанна» (1913), а А. Ліндґрен — на створення серії книжок «Пеппі Довга панчоха» (1945-2000).
У 1935 р. письменниця отримала почесне звання офіцера Ордена Британської імперії. Твори мисткині визнано національною культурною спадщиною Канади. На острові Принца Едварда створено Інститут Люсі Мод Монтгомері, який веде велику наукову й просвітницьку діяльність.
Т. Калюжна. Обкладинка до українського видання книжки «Енн із Зелених Дахів». 2020 р.
«ЕНН ІЗ ЗЕЛЕНИХ ДАХІВ». Драматична історія дівчинки Енн із притулку нікого не залишає байдужим. Її поява на фермі Зелені Дахи сталася в результаті помилки. Метью та Марілла Катберти хотіли взяти з притулку хлопчика, щоб він допомагав на фермі, але несподівано їм привезли Енн.
Хоча Катберти були не готові прийняти дівчинку, проте вона все ж таки залишається в їхньому домі.
Енн постійно говорить про любов і виявляє любов до всього, що з нею поруч. Любов — це стан її душі. Вона живе в любов, прагне любові, несе любов іншим і саме через любов сприймає все довкола.
У романі поєднуються два біблійні концепти «Бог — то любов» і «Бог — то радість». У Біблії є багато рядків на тему Божої радості й життя в Бозі як радості. Енн у творі Л. М. Монтгомері теж усе довкола сприймає крізь призму радості. Тому до неї ніби відкрита вся природа, усміхаються дерева й квіти. Вона радіє кожному моменту життя.
«Енн Ширлі — найчудовіша, найзворушливіша, найдивовижніша дитина із часів безсмертної Аліси» (Марк Твен).
«Жодна історія канадської літератури (коли вона буде написана) не має ігнорувати той факт, що Л. М. Монтгомері зробила для Канади те саме, що Джейн Остін зробила для Англії» (Дональд Френч).
У зв’язку з тим, що ніхто Бога не бачив, у Біблії з’являється ще один важливий концепт — духовна уява. Саме уява є домінантою в образі Енн. Спочатку уява сприймається персонажами як гріх. Марілла постійно пояснює це Енн. Але з розвитком характеру й дорослішанням Енн усвідомлює, що її уява, яка перетворює все довкола та змінює людей, — це не гріх, а величезне багатство її душі. І наприкінці твору вона вже не соромиться своєї творчої уяви, що перетворює все довкола.
У зображенні головної героїні роману «Енн із Зелених Дахів» значну роль відіграють алюзії на казку Л. Керролла «Аліса в Країні Див». Образ Енн, яка живе в реальному й водночас у нереальному світі уяви, безперечно, нагадує образ Аліси. Проте якщо Аліса діє у фантастичному світі, Енн живе в реальному світі, який стає прекраснішим під впливом її творчої уяви.
У процесі розвитку сюжету роману Енн поступово перетворюється з незграбної дитини на прекрасну дівчину. Але її краса не лише зовнішня, а передусім внутрішня, що йде від любові до всього світу. Як чарівна фея і водночас янгол, Анна приходить на допомогу тим, хто цього потребує. Наприклад, вона врятувала сестру Діани — Мінні Мей від смерті. Дівчина творить дива довкола, бо змінює людей і світ своєю любов’ю і творчою уявою.
ЕНН ІЗ ЗЕЛЕНИХ ДАХІВ
Роман
(Уривок)
Розділ 4
Коли Енн прокинулася й сіла на ліжку, здивовано втупившись у вікно, крізь яке до кімнати линуло яскраве сонячне світло та за яким у блакитному небі пропливали пухнасті хмарки, надворі був уже білий день.
Якусь мить дівчинка не могла пригадати, де вона. Спершу відчула приємне хвилювання, та вже згодом у душі воскресли жахливі спогади. Вона була в Зелених Дахах, непотрібна й небажана, бо вона — не хлопець!
Але тепер настав справжній ранок, а за вікном квітла вишня. Тож Енн миттю підскочила до підвіконня. Штовхнула віконну раму — вона піддалася неохоче, зі скрипом, наче її давно вже ніхто не відчиняв (...).
Енн стала навколішки, удивляючись у червневий ранок; очі її аж сяяли від щастя. О, хіба ж тут не гарно? Хіба ж це не прекрасне місце? От якби не довелося нікуди звідси їхати. Вона могла б уявити, як залишається тут на все життя. Простору для уяви їй тепер було достатньо.
Крислата вишня стояла так близько до стіни, що аж торкалася її гілками; за рясним буйним цвітом на них не видно було жодного листка. По обидва боки будинку росли сади — яблуневий і вишневий, теж оповиті квітковими шалями, з трави подекуди вибризкували жовтим кольором кульбаби. Трохи далі видніли багряно-квітучі кущі бузку, і їхній п’янкий солодкий аромат долинав до вікон разом із вітерцем. А за садом пролягало поле конюшини, що спускалося аж до долини, де жебонів струмок; і над підліском, який вабив відпочинком серед заростей папороті, моху та лісового різнотрав’я, росли стрункі білі берези. Далі височів пагорб, зелений і пухнастий від ялиць і сосон; поміж деревами маячів сірий дах того самого будиночка, що його бачила дівчинка з протилежного берега Озера Осяйних Вод.
Ліворуч стояли величенькі клуні й стодоли, а за ними зелені поля простягались аж до блакитного моря, що вилискувало під сонцем.
Енн, яка так обожнювала красу, удивлялася в усе це, ніби всотуючи очима. Вона, бідолашна, устигла у своєму недовгому житті побачити чимало похмурих і незатишних місцин, тому такої краси, як тут, навіть уявити не могла.
Так вона й стояла навколішках, не помічаючи нічого, окрім цієї дивовижної краси, аж ось із заціпеніння її вивела рука, що лягла дівчинці на плече. Мала мрійниця навіть незчулася, як увійшла Марілла.
— Час одягатися, — коротко сказала вона. (...)
Енн підвелася й глибоко зітхнула.
— Правда ж, це пречудово? — спитала дівчинка, указуючи рукою на дивовижний світ за вікном.
— Ну, велике дерево, — відповіла Марілла, — і гарно квітне, але вишні від того кращими не стають — усі якісь дрібні й червиві.
— Ні, я ж хіба тільки про нього кажу? Тобто дерево дуже гарне, воно, здається, аж сяє, і квітне так, наче це головна його справа, але я кажу про все-все-все. Про сади, струмок, і про ліс, про весь великий і прекрасний світ. Хіба в такі ранки, як сьогодні, ви не відчуваєте, що дуже любите його? Я чую сміх струмка, як він біжить сюди до нас. Ви ніколи не помічали, які вони веселі, ці струмки? Завжди. Навіть узимку я чую, як вони сміються під кригою. Я так тішуся, що біля Зелених Дахів теж є струмок. Ви, може, подумаєте — чи їй не однаково, коли вона скоро поїде звідси? — але мені таки не байдуже. Я завжди буду згадувати цей струмок, навіть якщо ніколи більше його не побачу. А якби тут не було струмка, мені би спокою не давало оте неприємне відчуття, що він мусить бути. Сьогодні я вже не в безодні розпуки. Я взагалі вранці ніколи не впадаю в розпуку. Правда ж, це пречудово, що на світі існують ранки? Але мені дуже сумно. Я так собі уявляла, що ви чекаєте на мене й що я довго-довго житиму тут усе життя. І так мені було добре, поки уявляла. Але найгірше, коли уявляєш такі картини, — це те, що вони дуже швидко зникають, і тоді стає боляче.
— Одягайся, спускайся вниз і покинь ці свої химери, — відказала на те Марілла, щойно спромоглася вставити слово. — Сніданок уже чекає. Умийся й зачеши волосся. Вікно залиш відчиненим, а постіль розвісь на бильцях, нехай провітриться. І мерщій, не барися, будь ласка.
Кадр із кінофільму «Енн із Зелених Дахів» (реж. К. Салліван, Канада, Німеччина, США, 1985 р.).
Енн вочевидь уміла діяти швидко, якщо в тому була потреба, адже за десять хвилин уже спустилася — охайно вбрана, умита, із заплетеними косами й чистим сумлінням — вона ж бо виконала все, що наказала Марілла. Хоча насправді геть забула розвісити постіль.
— Я просто вмираю з голоду, — заявила дівчинка, умощуючись на стільці, призначеному Маріллою. — Світ уже не здається такою пусткою, як учора ввечері. Я так тішуся, що сьогодні настав сонячний ранок. (...) Коли ти ще не знаєш, що станеться вдень, і маєш стільки простору для уяви. Але добре, що сьогодні немає дощу, бо коли сонце — тоді набагато легше не журитися й долати життєві незгоди. А я відчуваю, що мені чимало доведеться здолати. Коли читаєш про різні трагедії та уявляєш, як сама героїчно їх переборюєш, то воно все так доладно, а коли справді доводиться щось переборювати, то вже стає зовсім не так легко, правда?
— Заради Бога, замовкни, — сказала Марілла. — Як на дівчинку, ти занадто балакуча.
Енн так принишкла, що Маріллу це дуже роздратувало, немовби така тривала мовчанка не була чимось звичайним. Метью теж слова не промовив, утім, для нього це було якраз звичайним, тож сніданок проминув у тиші. І що довше він тривав, то неуважнішою ставала Енн: вона їла машинально, невидющим поглядом утупившись у небо за вікном. Тепер Марілла дратувалася ще більше: її не залишало неспокійне відчуття, що хоча тілом це дивне дівча й було з ними за столом, та душа її на крилах фантазії полетіла далеко-далеко й блукала десь аж понад хмарами. А кому була потрібна така дитина?
Проте Метью прагнув її залишити, хай як це було незбагненно! Марілла відчувала, що йому цього хотілося так само, як учора ввечері, і хотітиметься й далі. Така вже була в нього вдача: коли він чогось прагнув, то мовчки, проте навдивовижу вперто стояв на своєму. І була ця мовчазна впертість у десять разі сильнішою, ніж якби він почав говорити про своє бажання. (...)
(Переклад Анни Вовченко)
КОМПЕТЕНТНОСТІ
КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Що для вас означає поняття «уява»? Яку роль воно відіграє в житті людини? 2. Доведіть, що Енн мала творчу уяву. Які звичайні предмети були перетворені її уявою? Компетентності в природничих науках і технологіях. 3. Що означала квітуча вишня для Енн і для Марілли? Порівняйте їхні позиції. Яка із цих позицій вам більше до вподоби? Інформаційно-цифрова компетентність. За допомогою інтернету подивіться один із кінофільмів про Енн із Зелених Дахів. Висловте враження. Уміння навчатися. 4. Знайдіть інформацію про українські переклади й видання творів Л. М. Монтгомері. Підготуйте презентацію. Соціальна та громадянська компетентності. 5. Як ви вважаєте, чому Метью наполягав на тому, щоб дівчинка залишилася на фермі Зелені Дахи? Що Енн принесла в дім Метью та Марілли?
ПРЕДМЕТНІ. Знання. 6. У чому Енн убачала радість? Знайдіть відповідні цитати. Діяльність. 7. Порівняйте образи Енн та Аліси з Країни Див, Енн і Полліанни. Цінності. 8. Які загальнолюдські цінності втілено в образі Енн?
