Зарубіжна література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Ніколенко
Волт Вітмен
1819-1892
Здрастуй, Вітмене зеленобровий,
Космосе, сину Манхеттена,
Це ти — мучитель моєї долі,
Мій старший брате, друже мій.
І. Драч
Автор і ліричний герой, тема, мотив, ліричний сюжет, верлібр
- 1. Знайдіть інформацію про статую Свободи (англ. Statue of Liberty), збудовану в США. Які цінності американської демократії вона втілює?
- 2. Розкрийте зв’язок життя та творчості В. Вітмена із суспільними подіями й проблемами його часу.
Волт Вітмен народився 31 травня 1819 р. в бідній фермерській родині в селищі на острові Лонг-Айленд неподалік від м. Брукліна (штат Нью-Йорк, США). У родині було дев’ятеро дітей, серед яких Волт був найстаршим. Деякий час (з 1825 по 1830 р.) відвідував бруклінську школу, але через матеріальні нестатки змушений був залишити навчання. Йому довелося змінити багато професій. Він був розсильним, друкарем-складальником, учителем, журналістом, редактором газет. Любив подорожувати. За свідченнями біографів, пішки пройшов через 17 штатів. Його любов до усамітнення та споглядання природи дивувала всіх, хто знав поета.
Починаючи з кінця 1830-х років у журналах з’являються різноманітні за тематикою статті В. Вітмена, у яких він, зокрема, виступав проти поклоніння долару, наголошував, що гонитва за грошима призводить до духовного спустошення людей.
У 1850 р. вийшло друком кілька віршів поета, зокрема «Європа», у якому автор висловив своє розуміння історії, революційних подій 1848 р. Він писав: «Королівську жорстокість зневажив народ»; «Свободо! Хай інші не вірять у тебе — я вірю завжди!»
Поезія В. Вітмена стала своєрідним голосом молодої американської нації.
Поет став сміливим новатором у галузі тематики й поетичної мови. Рух оновлення, що панував у США в XIX ст., утілено в нових образах і символах В. Вітмена.
Видатним твором В. Вітмена є поетична збірка «Листя трави», перше видання якої опубліковано в м. Нью-Йорку 1855 р. (але поет ще доповнював і працював над нею і в подальші роки, до кінця життя). Цей рік став доленосним у творчості поета, поділивши його життя на два етапи — до й після появи збірки. Уже сучасникам митця вона видалася незвичною. Її космізм, філософічність, сміливі художні новації вразили читачів.
Статуя Свободи. м. Нью-Йорк (США)
Під час Громадянської війни 1861-1865 рр. В. Вітмен працював санітаром у госпіталях. Події війни відображено в поезіях «Барабанний бій», «Коли бузок розцвітав торік у моєму дворі» (1865).
У 1873 р. поета розбив параліч, до кінця життя він не зміг позбутися важкої хвороби. Однак прикутий до ліжка митець продовжував писати, його твори були наповнені оптимізмом і впевненістю. Один з останніх віршів В. Вітмена, у якому він прощався зі світом, — «Прощавай, уяво». Образ уяви тут персоніфікований: «Прощавай, дорогий мій друже, дорога любове! Я йду — і не знаю куди...»
26 березня 1892 р. поета не стало, але його уява й досі вражає нові покоління читачів, дарує «довіру до себе» і віру в життя.
«ЛИСТЯ ТРАВИ» (1855-1891). Особливості світогляду поета. В. Вітмен був великим гуманістом. Гуманістичне ставлення до навколишнього життя почало формуватися в його свідомості ще з дитячих років під впливом Біблії. Цю книгу читали в батьківській оселі щодня, знали її напам’ять. Звідси беруть початок такі важливі для творчості письменника ідеї, як рівноправність усіх людей, віра в братерство народів і невичерпність людини, яку створив Бог.
Великий вплив на формування світогляду В. Вітмена мав також трансценденталізм. Йому були близькими такі принципи американських трансценденталістів, як «довіра до себе», духовна незалежність, божественність людського «Я», рівність людей, пантеїстичне сприйняття життя (ототожнення Бога з природою), віра в існування «наддуші», частинки якої містяться в кожній людині.
«Людськість промовляє трьома розтрубами фанфар: / Шевченко — Вітмен — Верхарн. / Мов кабелі від нації до нації» (П. Тичина).
«Тема книжки — це сам Вітмен, сюжет — Людина та Всесвіт, ідея — вічне й неухильне торжество людини» (Л. Герасимчук).
«Вітмен створив зі скарбів власного безцінного досвіду живий та неповторний образ, який став одним із небагатьох істинних досягнень новітньої поезії» (Л. Еберкромбі).
«Байрон і Бодлер драматизували у своїх книжках власні негаразди, а Вітмен — своє щастя» (X. Л. Борхес).
У роки формування В. Вітмена як поета в США поширилися ідеї аболіціонізму — руху за скасування рабства, який відіграв велику роль у Громадянській війні 1861-1865 рр. Аболіціоністські погляди В. Вітмена відображено в збірці «Листя трави». І в публіцистиці, і в поезії він завжди наголошував на великій ролі літератури в суспільному житті. Він писав: «Мало хто усвідомлює, що велика література всюди проникає, усьому задає тон, формує ціле й окремих осіб і витонченими своїми засобами споруджує, підтримує, розбудовує». У памфлеті «Демократичні перспективи» він зазначав, що в цивілізації XIX ст. «література, безперечно, панує над усіма мистецтвами, виконує виняткову роль: формує характер людини, напрям церкви, розвиток освіти». Поет любив Америку, утверджував ідеали демократії. Але він критикував вади суспільства, прагнув змінити його. У «Демократичних перспективах» В. Вітмен писав: «Здається, залишила нас істинна віра. Ніхто щиро не вірить ані в засади держави, ані в людяність. У бізнесі є лише одна мета — будь-яким засобом досягти зиску. У казці один дракон поглинув усіх інших драконів; зажерливість — ось наш дракон, що поглинув усіх інших». Але поет вірив, що США стануть великою країною і всі люди в ній будуть рівними, вільними та духовно розвинутими. Ці ідеї відтворено в збірці «Листя трави».
Поезії В. Вітмена привернули увагу українських митців і перекладачів ще в 1920-ті роки. Твори американського поета цікавили М. Семенка, Леся Курбаса, П. Тичину та ін. /. Кулик умістив вірші В. Вітмена до «Антології американської поезії» (1929). Ідеї свободи та демократії були дуже близькі діячам культури періоду «українського відродження». У 1969 р. українською мовою вийшла друком книжка «Листя трави» — результат співпраці багатьох перекладачів (В. Мисика, І. Кулика, В. Коротича, М. Тупайла та ін.). Багато для популяризації В. Вітмена зробив Л. Герасимчук, упорядник книжки «Волт Вітмен. Поезії» (1984). Ідеї та стиль В. Вітмена вплинули на ранню творчість П. Тичини й поезію І. Драча.
Перше видання збірки «Листя трави». 1855 р.
Творча історія збірки «Листя трави». Перше видання збірки вийшло друком 1855 р. коштом автора, без зазначення його імені. Книжка містила 12 віршів і поем без назв. На обкладинці домінував зелений колір. «Це прапор моїх почуттів, зітканий із зеленої тканини — кольору надії», — пояснював поет. Протягом наступних років він із кожним черговим виданням доповнював збірку, залишаючи символічну назву «Leaves of Grass». Третє видання 1860 р. налічувало вже майже 100 віршів. Останнє, найповніше, видання було надруковане 1891 р. Отже, поет писав збірку майже 40 років. У статті «Погляд на пройдене» він так пояснив її задум: “Листя трави” — це спроба відобразити емоційну й особистісну природу, спроба скрупульозно — від початку до кінця — відтворити особу, людське єство (мене самого в другій половині XIX ст. в Америці), і зробити це вільно, вичерпно й правдиво».
Тематика, проблематика, композиція збірки. Збірка складається з окремих віршів, поем, циклів, що мають певну завершеність і самостійність, але водночас вони тісно пов’язані між собою. Теми й мотиви органічно переплітаються, переходять і розвиваються від твору до твору. Виникає враження, що це сплетіння зеленого листя, яке утворює певну нерозривну цілість.
Символічна назва збірки втілює природну єдність людини зі світом, загальний взаємозв’язок усього сущого — від листя трави до зірки, від землі до людської душі, а також світлі надії письменника щодо духовного відродження людей, які усвідомили свою сутність і призначення в Усесвіті.
У збірці В. Вітмен прагнув створити національний епос, у якому представляв багатогранну картину дійсності. Його «Я» спроєктоване на інших людей, країни, Космос.
Особливе місце в книжці посідає образ Америки. У передмові до першого видання поет назвав Сполучені Штати Америки «найвеличнішою з поем», а американців — «народом народів». Він намагався втілити віру в «американську мрію», у винятковість історичної місії США. Часом у віршах звучать ноти обурення проти нерішучої політики щодо рабовласників Півдня, як у вірші «Штатам»: «Мерзеннішого ще не було президентства... Оці люди — конгресмени? Ото справедливі судді? Оцей недорікуватий — президент?» (Переклад М. Тупайла).
Є. Лещенко. Осінь. 1991-1992 рр.
Широковідомими стали вірші, присвячені пам’яті вбитого найманцем президента Лінкольна, який був для поета символом демократії. Вірші «Коли бузок розцвітав у моєму дворі...» (1865-1866) та «О капітане, мій капітане!» (1865) наповнені мотивами жалю й туги.
Коли бузок розцвітав торік у моєму дворі
і велика зірка так рано в ніч упала з
вечірнього неба на заході,
Я сумував, і відтоді сумуватиму завжди, коли
настане весна.
Коли настане весна, всі троє будуть зі мною:
Бузок, що цвіте кожен рік, і зірка, що впала
на заході, і думка про того, кого я люблю.
(Переклад Віктора Коптілова)
У вірші втілено елементи романтичного світобачення з властивим письменникові космізмом. На тлі квітучого бузку, листочки якого — «яскраво зелені серця» і «кожен листок — це диво», утілено думку про справедливого президента.
Особливості поетики, новаторство В. Вітмена. Збірка «Листя трави» ввібрала найкращі традиції романтичної поезії і водночас відкрила шляхи для розвитку реалістичної поетики. Окрім образів Америки та її капітана, тут є символічні образи моря, ночі, небесних світил, які традиційно використовували романтики. Усі природні стихії тут живуть, «мають душу». Книжка наповнена романтичним пантеїзмом.
...Ти, море! Я й тобі віддаюсь — я здогадуюсь,
що ти маєш на думці,
З берега бачу, як пальцями кривими ти маниш мене
І відринуть не хочеш, хоч трохи мене не відчувши, —
Тож разом ходімо, я роздягаюсь, віднеси мене швидше,
щоб зникла з очей земля,
Гойдай мене, колисай в хитких обіймах дрімоти,
Вільготою любові хлюпни, я ж тим самим тобі віддячу.
(«Пісня про себе». Переклад Леся Герасимчука)
Використовуючи традиційні мотиви, поет надає їм нового звучання. Якщо романтики оспівували пору юності й сумували, що вона швидко минає, то В. Вітмен возвеличує пору зрілості, убачаючи в ній особливу красу. У циклі «Діти Адама» поет із захопленням змальовує батька п’ятьох синів, якому за вісімдесят років.
Є.Лещенко. Єдина сім’я. 1993 р.
Коли він рушав з п’ятьма синами і багатьма онуками
на полювання
чи на рибалку, найміцнішим і найпрекраснішим
він серед них здавався.
(Переклад Наталі Кащук)
Романтики любили змальовувати обличчя, волосся, особливо очі як дзеркало душі, а в автора збірки «Листя трави» «тілесний» перелік значно ширший: ребра, живіт, стегна, вигини ніг, хребет тощо. І все ж описи тіла в нього не були натуралістичними, бо «божественне сяйво від нього струмує з голови до ніг».
В. Вітмен перебудовує поетичну систему романтизму на всіх рівнях: тематичному, композиційному, а також мовному. Мова книжки шокувала сучасників, поет сміливо поставив поряд слова з різних стилів, змішав лексику іншомовну, розмовну, наукову й книжну. «Мовний експеримент» митця полягав у демократизації художньої мови. Він сміливо звертається до народних джерел і закликає інших митців уживати слова, які найточніше зможуть відобразити життя Америки. У його збірці знайдемо чимало слів і висловів фольклорного походження, а також неологізми, професіоналізми, історизми тощо. Мовне новаторство митця було обумовлене розширенням тематичних обріїв поезії.
Ритмомелодика збірки також характеризується новаторством. Поет відмовляється від традиційних розмірів, рим (хоч інколи вони й трапляються в книжці), звертається до астрофічного вірша (у якому відсутнє симетричне членування на строфи), надає перевагу верлібру — вільному віршу.
У збірці є чимало запитань, на які ліричний герой сам дає відповіді, що створює ефект діалогу поета із собою. Також важливою особливістю поетичного синтаксису книжки є велика кількість анафор, паралелізмів і контрастів.
Поет шукав ритми, які б передавали складну музику життя. Невипадково він зізнавався: «Якби не опера, я б ніколи не написав “Листя трави”».
«ПІСНЯ ПРО СЕБЕ». Чільне місце в збірці «Листя трави» належить поемі «Пісня про себе», яка стала поетичним маніфестом автора. Вона не має сюжету у звичному значенні. Це плин роздумів і почуттів митця про людину, природу й життя. Образ ліричного «Я», що становить центр поеми, наділений деякими рисами автора книжки, але не тільки. У ліричному героєві твору також утілено уявлення поета про своє покоління, зв’язок поколінь, американську націю, людство. Ліричне «Я» належить до «усіх епох і всіх земель». Автор прославляє людину, яка, на його переконання, є центром Усесвіту. Він вірить у її сили, творчі можливості й органічний зв’язок із природою, суспільством і культурою. Головний символ поеми — зелене листя, що втілює надію письменника на духовний розвиток особистості й Америки.
ПІСНЯ ПРО СЕБЕ
(Уривки)
1
Себе я прославляю, себе я оспівую,
І те, що приймаю я, приймете й ви,
Бо кожен атом, котрий належить мені,
так само належить вам.
Я тиняюся, шукаючи свою душу,
На дозвіллі тиняюся влітку, нахиляюся
й розглядаю стебло травинки.
Мій язик, кожен атом моєї крові складається з
цього ґрунту, з цього повітря;
Народжений тут від батьків, зароджених тут
батьками, котрі так
само тут народилися,
Я, тридцятисемирічний,
без жодної хворості, розпочинаю
І сподіваюся не урватися аж до смерті.
Вірування та вчення, всіма облишені,
Ви відступили убік — але й ви добрі на місці
своєму, і вас не забуто, —
Я прихищаю всі — правильні й хибні,
я дозволяю стверджувати речі
щонайризикованіші:
Хай промовляє природа без перешкод
з первісною силою. (...)
6
Спитала дитина: «Що таке трава?» — і повні пригорщі мені простягла.
Що відповісти дитині? Не більше за неї я знаю, що таке трава,
Може, це вдачі моєї прапор, із зеленої — барви надії — тканини зітканий.
А може, це хустинка від Бога,
Запашна, умисно нам зронена у подарунок, на згадку,
Десь у куточку й вензель власника, — щоб помітили ми, звернули увагу, запитали — чия?
А може, трава — така ж дитина, зрощене зелене немовля.
А може, це ієрогліф такий самий,
Що означає: «Росту, де багато землі й де мало,
Між чорними та білими людьми;
Хай то буде канадець, вірджинець, конгресмен чи негр, —
всім даю я одне і однаково всіх приймаю».
А тепер вона ніби схожа на гарне, непідстрижене волосся могил.
Я буду ніжний з тобою, траво вруниста,
Може, ти ростеш із грудей юнаків,
Може, я полюбив би їх, якби знав раніше,
Може, ти проросла зі старих чи з немовляти, що недовго
було біля материнського лона,
Може, ти і є материнське лоно.
Надто темна трава ця, щоб рости з сивини старих матерів,
Вона темніша за безбарвні бороди стариків,
Затемна, щоб рости з блідо-рожевих піднебінь.
О, я чую нарешті мову стількох язичків,
І відчуваю, що недарма вони проросли з піднебінь.
Шкода, що не можу я тлумачити натяки на юнаків і юнок умерлих,
І натяки на дідусів і бабусь, і немовлят, що недовго були
біля материнського лона.
Що ж, по-вашому, сталося з юнаками й старими?
Що, по-вашому, сталося з жінками й дітьми?
Вони живі й десь їм незле ведеться,
Найменший пагінчик свідчить, що смерті нема насправді,
Бо, якщо вона й з’являлась, то вела за собою життя, — смерть не чигає
в кінці шляху, щоб життя зупинити,
Смерть бо гине при появі життя. (...)
Є. Лещенко. Листопад. 1994 р.
14
Дикий гусак зграю свою веде крізь холодну ніч.
«Йо-хонк!», — він кричить, — і для мене внизу
це лунає наче запрошення,
Простакові це здатися може безглуздям,
та я вслухаюсь уважно,
Розумію, навіщо він кличе в зимове небо.
Прудконогий північний олень, кіт на порозі,
синиця, собака дикий у преріях,
Виводок поросят смикає свиню за соски —
і та рохкає,
Індичка своїх індичат крилами затуляє, —
І в них, і в собі я бачу той самий давній закон.
Варто мені торкнуться землі стопою, як
звідти зринають сотні прихильностей
І перед ними мізерніє все найкраще, що можу сказати.
Я закоханий в тих, що ростуть просто неба,
В людей, що живуть серед стад, що скуштували
життя над берегом океану, чи в нетрях,
У стерничих і в будівничих суден,
у майстрів із сокирами й довбнями,
в кучерів, що правлять кіньми.
Я б із ними їв би та спав би тиждень за тижнем.
Що ж є найузвичаєніше, найдешевше,
найближче і найприступніше? — я сам,
Я ризикую і витрачаюся,
щоб повернути сторицею,
Чепурюся, щоб сам себе подарувати
найпершому, хто схоче мене узяти,
І не прохаю, щоб небо спустилося примсі моїй на догоду, —
Я щедро себе розкидаю для всіх і назавжди. (...)
(Переклад Леся Герасимчука)
«О КАПІТАНЕ, МІЙ КАШТАНЕ!» (1865). Вірш присвячений Аврааму Лінкольну (1809-1865), першому президентові США від Республіканської партії, який боровся проти рабства. Він очолював США в період Громадянської війни. Його вважають національним героєм США. В. Вітмен, як і інші американці, вбачав у ньому ідеал справедливого президента, котрий запобіг розпаду Сполучених Штатів і зробив значний внесок у створення американської нації, скасування рабства як основної перешкоди для подальшого розвитку країни. А. Лінкольн сформулював гасло американської демократії «Уряд створений народом, з народу і для народу». У 1865 р. А. Лінкольн був убитий актором-конфедератом. Цю подію з болем сприйняли всі передові люди Америки, а В. Вітмен відгукнувся на неї віршем «О капітане, мій капітане!». Важливу роль у вірші відіграють символи: Америка — корабель, Лінкольн — капітан і батько. Корабель утратив свого керманича, але люди прославляють і пам’ятають його. Демократичний напрям, який він дав США, є, на думку поета, правильним і веде до розвитку американської нації й держави.
О КАПІТАНЕ, МІЙ КАПІТАНЕ!
О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь!
Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть.
Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять,
І дивляться всі на могутній кіль, на бриг одважний і грізний.
Але... О серце! Серце! Серце!
О кров червона! Кров!
Де батько впав на палубі,
Упав і захолов!
О капітане! Батьку! Встань і кругом подивись!
Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились,
Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі,
Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає!
О, зляж мені на руку!
Який це сон зборов
Тебе, о батьку мій, що враз
Ти впав і захолов?
Мій капітан безмовний, уста німі, похололі,
Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі.
В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги.
Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги!
Дзвоніть, радійте, береги!
А я в жалобі знов
Піду туди, де батько мій
Упав і захолов.
(Переклад Василя Мисика)
КОМПЕТЕНТНОСТІ
КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Прочитайте епіграф до статті. Поясніть метафори, які вжито для характеристики творчої особистості В. Вітмена. Спілкування іноземними мовами. 2. Прочитайте англійською мовою (якщо ви володієте нею) «Пісню про себе». Знайдіть у тексті оригіналу засоби вираження позиції ліричного героя. Математична компетентність. 3. Складіть у зошиті таблицю «Романтичні й реалістичні елементи у творчості В. Вітмена». Компетентності в природничих науках і технологіях. 4. Складіть у зошиті схему «Провідні образи збірки “Листя трави”». Прокоментуйте. Інформаційно-цифрова компетентність. 5. Вийдіть на сайт музею В. Вітмена в США. Здійсніть віртуальну екскурсію. Розкажіть про одну зі сторінок діяльності музею. Які освітні й культурні програми для вивчення американської поезії та мистецтва пропонує музей? Уміння навчатися. 6. Складіть тези розповіді «Волт Вітмен — поет-новатор». Соціальна та громадянська компетентності. 7. Визначте ідеї демократії в збірці «Листя трави». Обізнаність і самовираження у сфері культури. 8. Які факти культурного життя США відтворено у творчості В. Вітмена? 9. Напишіть власний вірш верлібром (за бажанням). Екологічна грамотність і здорове життя. 10. Яку роль відіграють у віршах В. Вітмена описи природи? Які ідеї утверджують? Наведіть приклади з текстів.
ПРЕДМЕТНІ. Знання. 11. Проаналізуйте символіку назви й зеленого кольору збірки «Листя трави». 12. Охарактеризуйте образ ліричного героя. Діяльність. 13. Творчість В. Вітмена часто порівнюють із поезією раннього П. Тичини, І. Драча. Зробіть невеличке порівняльне дослідження поезії В. Вітмена з віршами одного з названих письменників. Цінності. 14. Які американські ідеали втілено у творчості В. Вітмена? Чи подібні вони до ідеалів української нації?
ВИСНОВКИ
• В. Вітмен — борець проти рабства, співець нової американської нації.
• Провідні образи в збірці «Листя трави» — ліричне «Я» поета, корабель (Америка), капітан (Авраам Лінкольн), природа, людство, Усесвіт.
• Новаторство в збірці «Листя трави» виявилося на всіх рівнях: тематики, проблематики, композиції, ритмомелодики.
• Збірка «Листя трави» створена верлібром, що давало можливість митцю вільно рухатися в просторі й часі, переходити від однієї теми до іншої, вести діалог із собою та світом.
