Література (українська та зарубіжна). Інтегрований курс. Частина 1. 8 клас. Ніколенко
«Слово о полку Ігоревім»
«Слово о полку Ігоревім» — це пам’ятка українського духу.
Іван Огієнко
Пригадайте приклади з історії або сучасності, коли розбрат і відсутність єдності призводили до поразок і катастрофічних наслідків. Як ви вважаєте, що найкраще сприяє єдності в суспільстві або колективі? Чи були ви свідками ситуацій, коли згуртованість допомогла досягти успіху?
Історія створення та проблема авторства поеми. «Слово о полку Ігоревім» — визначна давньоруська пам’ятка кінця XII ст., що належить до скарбниці світової літератури. У творі йдеться про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців у 1185 р. Текст створено невдовзі після цих подій, імовірно, сучасником походу.
Проблема авторства «Слова о полку Ігоревім» досі залишається нерозв’язаною. Відомі понад двадцять версій щодо можливих авторів цього твору. Серед них — великі київські князі, дружинники, чернігівські літописці, а також галичани, зокрема Володимир Ярославович та співець Митуса, який уцілів після поразки дружини князя Ігоря. Історичні факти, глибокі знання політичної ситуації та військової справи, відображені у творі, свідчать про високий рівень освіченості автора.
Історичні події. «Слово о полку Ігоревім» детально відображає історичну реальність того часу, коли князівські міжусобиці та вторгнення половців призвели до значних руйнувань і втрат. Похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, описаний у поемі, закінчився катастрофічною поразкою на річці Каялі, де князі потрапили в полон. Проте не варто буквально сприймати описані події. Поема є художнім узагальненням історичних процесів і подій, що ґрунтується на глибокому аналізі суспільного та політичного життя Київської Русі. Події розгортаються в часовій послідовності. Автор постійно змінює місце дії, переходячи від Ігоревого війська до половецького степу, Києва, інших руських міст, Путивля, знову до половецької землі й назад до Києва. Він звертається до сучасного й минулого, передчуває грізне майбутнє.
Патріотичні ідеї у творі. Основний задум «Слова о полку Ігоревім» — не лише опис подій походу, а й відображення змін світогляду князя Ігоря, що пройшов шлях від особистих амбіцій до усвідомлення важливості єдності держави. Роздрібнені князівства не могли протистояти згуртованій силі половців, які здійснювали напади на Русь. Автор використовує невдалий похід як приклад наслідків розбрату серед руських князів, наголошуючи на необхідності об’єднання для захисту рідної землі та створення сильної держави.
Особлива частина поеми — «Золоте слово» Великого князя Святослава Всеволодовича, яким він відгукується на звістку про невдалий похід князя Ігоря. Святослав висловлює глибоке розчарування та біль за долю Руської землі, дорікаючи Ігореві та його братові за їхню необачність і сліпе прагнення до слави. У промові Святослав закликає князів до єднання та спільної боротьби проти ворогів. Його слова символізують велич і силу, показуючи мудрого державного діяча, справжнього лідера, який надихає на досягнення високих цілей задля спільного блага.
В. Лопата. Ілюстрація «Князь Ігор» до поеми «Слово о полку Ігоревім». 1981 р.
Образи історичних осіб у поемі. Князь Ігор — яскравий і неоднозначний персонаж «Слова...». Він сміливий і мужній воїн, що боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців, але водночас — безрозсудна й недалекоглядна людина. Князь вирушає в похід, незважаючи на лихі прикмети, і потрапляє в полон після жорстокої битви. Гірка поразка Ігоря — це розплата за честолюбство, егоїзм і самовпевненість. Його повернення символізує надію на об’єднання України-Русі проти ворогів. Автор ставиться до князя з помітною симпатією, наділяючи його рисами лицарської звитяги й честі, що робить Ігоря своєрідним символом, навколо якого мають згуртуватися інші князі в боротьбі за Руську землю.
Брата князя Ігоря Всеволода зображено як сміливого воїна, здатного захистити рідну землю. Він нагадує билинного богатиря, що втілює мужність і відчайдушність. У творі його названо «буй-туром». Проте це складний і багатогранний персонаж, який надто багато думає про почесті й багатство, про ласку своєї дружини, мріє про золотий батьківський престол. Відвага і шляхетність Всеволода поєднуються з рисами безрозсудливості та егоїзму.
Ярославна — дружина князя Ігоря, символ краси та витонченості, один із найпоетичніших жіночих образів у світовій літературі. У поемі її зображено вірною супутницею князя. Ярославна глибоко переживає за свого чоловіка, звертається до сил природи по допомогу. Її тривожний і ніжний голос передає всю гаму почуттів: від любові та смутку до надії та віри в повернення коханого. Ярославна втілює ідеал відданої жінки, є символом домашнього тепла й злагоди, готова на все, щоб урятувати свого чоловіка.
Жанрові особливості «Слова...» та фольклорні елементи. «Слово о полку Ігоревім» має всі ознаки ліро-епічної поеми, яка поєднує виразні засоби лірики (емоційність, віршована форма) з епічними елементами (події, вчинки героїв, характери). Використовуючи поетичну форму, автор «Слова...» майстерно відтворює не тільки хроніку подій, а й емоційний стан учасників, реакцію природи та суспільства на трагедію.
presentation
М. Можаєв. Пам’ятник князю Ігорю та його дружині у Станиці Луганській, що біля Луганська. 2003 р.
У творі переплітаються містичні мотиви і фольклорні елементи. Стихійні явища, такі як затемнення сонця та бурі, стають передвісниками трагічних подій. Київський князь Святослав бачить віщі сни, що попереджають про невдачу. Зворушливий плач Ярославни, звернений до вітру, сонця і Дніпра, показує зв’язок з природою, яка відгукується на її заклики. Природа, ніби жива, реагує на події, з одного боку, попереджаючи про небезпеку, а з іншого — допомагаючи Ігореві втекти з полону. Автор використовує багато епітетів, відомих з народної творчості, зокрема сірий вовк, сизий орел, чисте поле, чорна хмара, синє море, красні дівчата тощо. З фольклору автор «Слова...» запозичив стилістичний прийом гіперболізації: князь Всеволод — наче казковий богатир, Ярослав Осмомисл підпирає полками Карпатські гори, а його дружина перемагає ворогів одним бойовим кличем. Мотиви слов’янської народної поезії та елементи язичницької міфології перетворюють «Слово о полку Ігоревім» на одне з найцінніших досягнень середньовічного епосу за художньою мовою та літературною значущістю.
Слово о полку Ігоревім (1185)
(Уривки)
1. Як мають діяти справжні патріоти, якщо країні загрожує небезпека?
2. Що є запорукою могутності та єдності держави?
Автор розмірковує над тим, як йому розповісти про похід Ігоря, і згадує славного співця Бояна, котрий майстерно оспівував славу своїх князів.
(...) Почнем же, браття, повість оцю
від старого Володимира до нинішнього Ігоря,
який укріпив ум силою своєю
і вигострив серця свойого мужністю;
сповнившись ратного духу,
навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую. (...)
Ігор жде милого брата Всеволода.
І сказав йому буй-тур Всеволод:
«Один брат,
один світ світлий — ти, Ігорю!
Обидва ми Святославичі!
Сідлай, брате, свої бистрії коні,
а мої вже готові,
осідлані під Курськом, попереду.
А мої ті куряни — воїни вправні:
під трубами сповиті,
під шоломами злеліяні,
кінцем списа згодовані,
путі їм відомі,
яруги їм знайомі,
луки у них напружені,
сайдаки отворені,
шаблі вигострені;
самі скачуть, як ті сірі вовки в полі,
шукаючи собі честі,
а князю — слави».
Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив
від нього тьмою всі свої вої прикриті.
І сказав Ігор до дружини своєї:
«Браття і дружино!
Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути.
Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні
та на Дін синій поглянем».
Спала князю на ум охота —
і жадоба спробувати Дону великого
знамення йому заступила.
«Хочу-бо, — сказав, —
списа переломити кінець поля Половецького;
з вами, русичі,
хочу голову свою положити
або напитися шоломом з Дону!»
Тоді вступив Ігор-князь в золоте стремено
і поїхав по чистому полю.
Сонце йому тьмою путь заступало;
ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила;
свист дикий встав поблизу:
див кличе з верху дерева —
велить прислухатись землі незнаємій:
Волзі, і Поморію, і Посуллю,
і Сурожу, і Корсуню,
і тобі, тмутороканський ідол!
І половці небитими дорогами
побігли до Дону великого;
кричать вози їх опівночі,
мов лебеді сполохані.
Ігор на Дін воїв веде!
Уже бо біди його птаство по дубах пильнує,
вовки жах наводять по яругах,
орли клектом на кості звірів зовуть,
лисиці брешуть на черленії щити.
О Руськая земле, уже за горою єси!
Довго ніч меркне.
Зоря-світ запалала.
Мла поля покрила.
Щебіт солов’їв заснув,
говір галок пробудивсь.
Русичі великії поля черленими
щитами перегородили,
шукаючи собі честі,
а князю — слави. (...)
В. Лопата. Ілюстрація «Боян» до поеми «Слово о полку Ігоревім». 1985 р.
Г. Якутович. Ілюстрація «Князь Ігор. Затемнення» до поеми «Слово о полку Ігоревім». 1977 р.
Другого дня вельми рано
кривавії зорі світ провіщають;
чорнії тучі з моря ідуть,
хочуть прикрити чотири сонця,
а в них трепечуть блискавки синії.
Бути грому великому!
Іти дощу стрілами з Дону великого!
Отут списам поломитись,
отут шаблям пощербитись
об шоломи половецькії,
на ріці на Каялі,
біля Дону великого!
О Руськая земле, уже за горою єси!
Ось вітри, Стрибожі внуки,
віють з моря стрілами
на хоробрі полки Ігореві.
Земля гуде.
Ріки мутно течуть.
Порохи поля покривають.
Стяги говорять:
половці ідуть від Дону,
і від моря,
і з усіх сторін руські полки обступили.
Діти бісові кликом поля перегородили,
а хоробрі русичі перегородили черленими щитами.
Яр-туре Всеволоде!
Стоїш ти в обороні,
прищеш на воїв стрілами,
гримиш об шоломи мечами харалужними.
Куди тур поскочив, своїм золотим шоломом
посвічуючи,
там і лежать поганії голови половецькії.
Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії
тобою, яр-туре Всеволоде!
Він завдав ці рани, дороге браття,
забувши почесть і життя,
і города Чернігова отчий золотий стіл,
і своєї милої жони, красної Глібівни,
звичаї і обичаї! (...)
(Переклад Леоніда Махновця)
Руська дружина зазнала поразки. Ігор потрапив у полон. Всеволод загинув під час бою. Руські жінки оплакують чоловіків. Київський князь Святослав бачить «мутен сон» та промовляє до київських князів «золоте слово».
В. Лопата. Ілюстрація «За рідну землю» до поеми «Слово о полку Ігоревім». 1986 р.
Які риси характеру, на вашу думку, є найважливішими для справжнього лідера, здатного об’єднати країну і вести її до перемоги?
Тоді великий Святослав ізронив злоте слово,
З сльозами змішане,
і прорік:
«О мої синовці,
Ігорю і Всеволоде!
Рано есте почали Половецькую землю мечами разити,
а собі слави шукати.
Та без честі одоліли,
без честі бо кров погану ви пролили.
Ваші хоробрі серця в жорстокім
харалузі сковані,
а в одвазі загартовані.
Що ж натворили ви моїй срібній сідині?
І уже не бачу влади сильного,
і багатого, і многоратного
брата мого Ярослава
З чернігівськими вельможами,
З воєводами, і з татранами,
і з шельбирами, і з топчаками,
і з ревугами, і з ольберами.
Це ж вони без щитів
З ножами захалявними
кликом полки побивають,
дзвонячи в прадідівську славу.
В. Лопата. Ілюстрація до поеми «Слово о полку Ігоревім». 1986 р.
Ви ж сказали: “Мужаймося самі —
минулу славу самі заберем
і прийдешню самі поділим!”.
А чи диво се, браття, старому помолодіти?
Коли сокіл линяє —
високо птиць ганяє:
не дасть гнізда свойого в обиду.
Та се зле: князі мені — не пособники,
нінащо година обернулась.
Се в Римові кричать під шаблями половецькими,
а Володимир під ранами.
Туга і печаль сину Глібовому!».
Великий княже Всеволоде!
Не мислю б тобі прилетіти іздалека —
отчий золотий стіл постерегти!
Ти-бо можеш Волгу веслами розкропити,
а Дін шоломами вилляти!
Коли б ти тут був —
то була б рабиня по ногаті,
а бранець — по різані.
Ти-бо можеш посуху живими самострілами стріляти
удалими синами Глібовими!
Ти, буй Рюриче, і Давиде!
Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали?
Чи не ваша хоробра дружина рикає, яко тури,
ранені шаблями гартованими на полі незнаємім?
Вступіте, господарі, в золоті стремена
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!
В. Лопата. Ілюстрація до поеми «Слово о полку Ігоревім». 1982 р.за обиду часу нашого,
Галицький Осмомисле Ярославе!
Високо сидиш ти на своїм злотокованім столі,
підпер гори угорськії своїми залізними полками,
заступивши королеві путь,
зачинивши Дунаю ворота,
метаючи тягарі через хмари,
суди рядячи до Дунаю.
Грози твої по землях течуть,
одчиняєш ти Києву ворота,
стріляєш ти з отчого золотого стола салтанів за землями.
Стріляй, господарю, Кончака,
раба поганого,
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!
А ти, буй Романе, і Мстиславе!
Хоробра мисль носить ваш ум на подвиг.
Високо пливеш ти на подвиг в сміливості,
наче сокіл, на вітрах ширяючи,
хотячи птицю в смілості здолати.
Єсть бо у вас залізні молодці
під шоломами латинськими.
В. Лопата. Ілюстрація «Золоте слово князя Святослава» до поеми «Слово о полку Ігоревім». 1984 р.
Од них загула земля, і багато країн —
Хинова, Литва, Ятвяги, Деремела,
і половці сулиці свої покидали,
а голови свої підклонили
під тії мечі харалужнії.
Але вже, княже, Ігорю померк сонця світ,
а дерево поронило листя не з добра:
по Росі і по Сулі городи поділили.
А Ігоря хороброго полку — не воскресити!
Дін тебе, княже, кличе і зове князів на побіду.
Ольговичі, хоробрі князі, успіли на бій!
Інгвар і Всеволод,
і всі три Мстиславичі,
не лихого гнізда шестикрильці!
Ви не правом переможців
володіння собі захопили!
Нащо ж ваші золоті шоломи,
і сулиці ляськії, і щити?
Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича! (...)
(Переклад Леоніда Махновця)
Плач Ярославни
Уявіть себе на місці Ярославни, яка з тривогою очікує звістки з поля бою. Що б ви відчували та як би реагували на її місці?
В Путивлі-граді вранці-рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
— Полечу, — каже, — зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі. І на тілі,
На княжім білім, помарнілім,
Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани...
І квилить, плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
— Вітрило-вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Немало неба, і землі,
І моря синього. На морі
Гойдай насади-кораблі.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав.
Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
Широкий Дніпре, немалий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчана,
Носив єси на байдаках
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала,
express-lesson
В. Лопата. Ілюстрація «Ярославна» до поеми «Слово о полку Ігоревім». 1982 р.
Сльозами моря не долить.
І плаче, плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі.
Святеє сонечко зійшло.
І каже: — Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям, і землі, моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив єси луги, степи,
Спалив і князя, і дружину,
Спали мене на самоті!
Або не грій і не світи...
Загинув ладо... Я загину!
(Переспів Тараса Шевченка)
Ігор тікає з половецької неволі з допомогою Овлура. Половецькі князі Гзак і Кончак женуться за втікачем. Невдовзі Ігор прибув до Києва. Автор прославляє князя та його дружину.
Історія українських перекладів «Слова о полку Ігоревім»
Переклади і переспіви «Слова о полку Ігоревім» існують багатьма мовами світу, та найбільше — українською. Нині в Україні налічується понад сорок перекладів і поетичних переспівів поеми. Перший український переклад «Слова...» здійснив Маркіян Шашкевич. На жаль, зберігся тільки «Плач Ярославни», зроблений у 1833 р. Перший повний український поетичний переклад належить Михайлові Максимовичу (1857).
У другій половині XIX ст. Тарас Шевченко, Степан Руданський, Юрій Федькович, Іван Франко, Панас Мирний, Василь Щурат, Михайло Грушевський створили потужну українську поетичну «словіану». Найпоширенішими є Шевченкові переклади трьох уривків «Слова...» («Плач Ярославни», «В Путивлі-граді вранці-рано» і «З передсвіта до вечора»), виконані в 1860 р.
Іван Огієнко (1882-1972). Український громадський, політичний та релігійний діяч, перекладач «Слова о полку Ігоревім» (1949;1967)
Традицію перекладати давньоруську поему успішно продовжили поети і перекладачі XX ст. Володимир Свідзінський, Максим Рильський, Леонід Гребінка, Наталя Забіла, Михайло Гетьманець, Леонід Махновець і багато інших.
Особливої уваги заслуговують поетичні переклади й переспіви «Слова...», виконані за межами України й донедавна недоступні широкому українському читачеві, — Святослава Гординського, Івана Огієнка (митрополита Іларіона), Михайла Кравчука, Володимира Васьківа. З поверненням цих перекладів в український літературний процес з кінця XX ст. можна стверджувати про повноту української перекладної традиції «Слова о полку Ігоревім».
Леонід Махновець (1919-1993). Український літературознавець, історик, археолог, перекладач «Слова о полку Ігоревім» (1953)
Пам'ятник княгині Ярославні в Путивлі
Славне місто Путивль (нині Сумської області) у XII—XIII ст. було центром удільного князівства та важливим торговельним вузлом, відіграючи значну роль у захисті Київської Русі від половців. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль неодноразово згадано в « Слові о полку Ігоревім», саме в цьому місті Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка. Пам’ятник княгині Ярославні створений видатним скульптором В. Клоковим і встановлений у 1983 р. на історичній території Путивля. Він став символом миру, сімейних уз та непохитної любові. Звідси княгиня Ярославна проводжала свого чоловіка князя Ігоря в похід, тут отримала сумну звістку про розгром війська і полон князя. Скульптор зобразив Ярославну з піднятими до неба руками, зверненими до вищих сил, у яких вона просить захисту і порятунку. Цей пам’ятник став візитною карткою Путивля, нагадуючи про роль жінки як берегині родинного вогнища, її здатність підтримувати й надихати навіть у найважчі часи.
Пам'ятник княгині Ярославні, м. Путивль (Сумська область). Сучасне фото
Дерево термінів
Ліро-епічна поема — літературний твір, у якому поєднано виражальні засоби лірики (емоційність, віршована форма) та епосу (події, вчинки героїв, характери). В ліро-епічному творі людину зображено у двох вимірах: події її життя та її переживання, емоції, настрої.
Переспів — вільний переклад художнього твору. Це власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору.
АКТИВНОСТІ
Комунікація
- 1. Чому князь Ігор Святославич вирішив здійснити похід на половців?
- 2. Які емоції та думки викликає у вас поразка князя Ігоря в битві на річці Каялі?
- 3. Як ви гадаєте, які основні причини поразки князя Ігоря?
- 4. Як автор поеми використовує природні явища для посилення драматизму подій? Наведіть приклади з тексту.
Аналіз та інтерпретація
- 5. Чи міг, на вашу думку, князь Ігор уникнути поразки? Обговоріть можливі альтернативні дії.
- 6. Проаналізуйте образи князя Ігоря та його брата Всеволода. Як їхні характери впливають на розвиток подій?
- 7. Відшукайте та проаналізуйте приклади фольклорних елементів у поемі. Як вони впливають на загальну атмосферу твору?
- 8. Розкрийте символічне значення «Золотого слова» Великого князя Святослава Всеволодовича.
Творче самовираження
- 9. Напишіть лист від імені Ярославни до князя Ігоря після його повернення з полону. Якими будуть її слова та емоції?
Цифрові навички
- 10. Використовуючи онлайн-ресурси, створіть цифрову лінію часу (таймлайн) подій «Слова о полку Ігоревім». (Або: використовуючи онлайн-ресурси, підготуйте презентацію про значення поеми «Слово о полку Ігоревім» для української літератури.)
Дослідження і проєкти
- 11. Проведіть дослідження про авторів, яким приписують створення поеми «Слово о полку Ігоревім». Підготуйте доповідь з основними гіпотезами та доказами.
Життєві ситуації
- 12. Князі, зображені в поемі, зіткнулися з наслідками своїх рішень і дій. Розкажіть про випадок у вашому житті, коли вам довелося взяти відповідальність за свої дії та рішення. Як ви справлялися з цими наслідками?
- 13. Як сучасні українці можуть використати уроки, зображені в поемі, для побудови сильної держави?
check yourself
