Література (українська та зарубіжна). Інтегрований курс. Частина 1. 8 клас. Ніколенко
Відгомін
Іван Котляревський
(1769-1838)
Іван Котляревський — перший Боян нової української літератури.
Іван Франко
1. Як ви вважаєте, чому важливо зберігати та популяризувати народні звичаї і фольклор?
2. Чи погоджуєтеся ви, що літературні твори можуть впливати на культурний розвиток суспільства? Наведіть приклади.
Іван Котляревський — український письменник, поет, драматург, основоположник нової української літератури. Народився у 1769 р. в Полтаві у дворянській родині.
Дев’ять років І. Котляревський навчався в духовній семінарії в Полтаві, але духовна кар’єра його не приваблювала, і він обрав інший шлях. Ще в юності почав писати вірші та публікувати їх у сатиричному альманаху «Полтавська муха». Працював канцеляристом, учителював у поміщицьких родинах і водночас активно вивчав український фольклор. Збирав народні пісні, звичаї та обряди, що згодом знайшло відображення в його творчості.
З 1796 р. І. Котляревський перебував на військовій службі, де брав участь у Російсько-турецькій війні 1806—1807 рр. Вийшовши у відставку в чині капітана, продовжив свою діяльність в освітній сфері — став наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян у Полтаві.
У 1816—1821 рр. І. Котляревський — організатор та керівник Полтавського вільного театру, для якого написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». Ці п’єси досі не сходять зі сцени. Проте найбільшу славу письменникові принесла поема «Енеїда».
Перед смертю І. Котляревський відпустив на волю своїх кріпаків та роздав усе майно родичам і знайомим. В останню путь його проводжала вся Полтава, а Т. Шевченко увіковічнив його пам’ять у вірші «На вічну пам’ять Котляревському». У Полтаві зведено пам’ятник письменникові, відкрито літературно-меморіальний музей та музей-садибу.
«ЕНЕЇДА»
Історія створення «Енеїди». Поема «Енеїда» І. Котляревського — визначний твір, що започаткував становлення нової української літератури. У ній порушено важливі суспільні, етичні й естетичні питання. Робота над твором тривала майже 30 років — з 1798 до 1826 р. Перші три частини «Енеїди» було опубліковано в 1798 р. Повністю поему видано вже після смерті автора — у 1842 р., і з того часу безліч разів її перевидавали. «Енеїда» І. Котляревського увійшла в золотий фонд не лише української, а й світової культури. Відомо, що примірник поеми мав французький імператор Наполеон Бонапарт.
Порівняння поеми з оригінальним твором Вергілія. За основу сюжету своєї «Енеїди» І. Котляревський узяв однойменний твір давньоримського поета Вергілія. Проте письменник вільно адаптував класичний сюжет до українських реалій, зробивши Енея не троянцем, а козаком, що шукає нову батьківщину після зруйнування його країни ворогами. Семирічні мандри, втручання богів, боротьба з Турном за руку Лавінії — усі ці події перенесено на український ґрунт, де козак Еней і його військо стикаються з реальними історичними подіями, зокрема з мандрами запорозьких козаків після зруйнування Січі. Письменник вдало поєднав класичну сюжетну канву з національними елементами, створивши унікальний твір, що одночасно є пародією на античний епос і героїчною історією про козацькі подорожі.
Автограф. Перша сторінка 6 частини «Енеїди». 1811 р.
А. Базилевич. Ілюстрація до «Енеїди» І. Котляревського. 1968 р.
Національний колорит у поемі. Пригоди Енея та його козаків в «Енеїді» І. Котляревського розгортаються на тлі української культури, звичаїв та побуту XVIII ст. Поема, за словами М. Рильського, є справжньою «енциклопедією українського життя». У творі відображено народні вірування, звичаї, ігри, обряди та побут. Автор з гумором описує порядки в судах, війську, канцеляріях, а також влаштування українських шкіл. «Енеїда» вражає своєю яскравістю та глибиною, розкриваючи духовний світ української людини та наголошуючи на унікальності національного характеру.
Бурлескно-травестійна поема та її художні особливості. «Енеїда» І. Котляревського настільки самобутня та оригінальна, що отримала окрему назву серед жанрових різновидів. Традиційно вона — бурлескно-травестійна поема. Художня особливість бурлеску полягає у використанні невідповідних стилістичних засобів для вираження серйозного змісту: піднесені герої класичної античної літератури зображені в комічному або буденному вигляді. Травестія дає змогу подавати серйозний сюжет у гумористичному стилі, використовуючи образи та мову, які контрастують зі змістом. І. Котляревський майстерно застосовував ці прийоми, щоб зацікавити читача та привернути увагу до важливих проблем життя, маскуючи їх у формі веселої та дотепної розповіді.
А. Базилевич. Ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського. 1968 р.
Значення «Енеїди» у становленні сучасної української літературної мови. «Енеїда» І. Котляревського — перший твір в українській літературі, написаний народною мовою. У поемі використано майже 7 000 слів, які охоплюють різноманітні аспекти життя українців: від одягу та їжі до сільськогосподарських знарядь і суспільно-політичних понять. Ця багата етнографічна та лексична палітра зробила «Енеїду» важливим джерелом збереження та популяризації української культури. Письменник продемонстрував, що народною мовою можна виражати високі літературні ідеї, закладаючи основи для її розвитку й утвердження. Поема І. Котляревського стала основою формування сучасної української літературної мови, сприяла розвиткові літературної традиції у творчості письменників, зокрема Т. Шевченка.
presentation
Енеїда
ПОЕМА
(Скорочено)
Які емоції викликає у вас образ Енея як відважного та моторного козака, що має залишити зруйновану Трою? Як би ви почувалися на його місці, утративши домівку й рідне місто?
Початок подорожі Енея
1 Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П’ятами з Трої накивав.
2 Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насажавши повні,
І куди очі почухрав. (...)
Після знищення Трої Еней тікає з троянцями морем. Юнона, яка незлюбила Енея, просить бога вітрів Еола викликати бурю, але Еней заспокоює її, підкупивши Нептуна. Венера скаржиться на Юнону Зевсові, і той запевняє її, що доля Енея вже вирішена: він збудує велике царство в Римі. Троянці прибувають до Карфагена, де цариця Дідона закохується в Енея і намагається затримати його. Зевс посилає Меркурія нагадати Енеєві про його призначення. Еней утікає з Карфагена вночі, а Дідона з горя спалює себе.
Частина друга
Жалкуючи про втрату Дідони, Еней із троянцями прибуває до Сицилїї, де їх гостинно приймає цар Ацест. Вони влаштовують бенкет та поминки по батькові Енея — Анхізу. Юнона посилає свою служницю, щоб підбурити троянських жінок спалити човни, аби вони залишилися на Сицилії. Завдяки дощу частина кораблів залишається цілою. Еней вагається, чи вистачить човнів для подорожі. Після поради товариша він засинає і бачить уві сні батька, який обіцяє, що все буде добре, і просить навідатись до нього в пекло.
Частина третя
1. Які емоції у вас викликає опис пекла? Як би ви почувалися, якби довелося відвідати місце, де немає ні місяця, ні зірок, лише темрява, тумани та крики?
2. У поемі наведено контраст між муками грішників та щасливим життям, праведників. Який сенс такого розподілу?
А. Базилевич. Ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського. 1968 р.
Покинувши Сицилію, троянці прибувають до Кумської землі. Еней шукає дорогу до пекла і зустрічає Сивіллу-віщунку. Вона погоджується відвести його до пекла в обмін на хабар для бога сонця Феба і подарунок для себе. Вони спускаються в пекло, проходячи повз уособлення лих, як-от Дрімоту, Зівоту, Смерть, Чуму, Війну, Холод і Голод. Харон переправляє їх через річку Стікс, а Цербер, що охороняє вхід, вгамовується хлібом від Сивілли.
(...)
68 Тепер Еней убрався в пекло,
Прийшов зовсім на инчий світ;
Там все поблідло і поблекло,
Нема ні місяця, ні звізд,
Там тілько тумани великі,
Там чутні жалобниї крики,
Там мука грішним не мала.
Еней з Сивиллою гляділи,
Якії муки тут терпіли,
Якая кара всім була.
69 Смола там в пеклі клекотіла
І грілася все в казанах,
Живиця, сірка, нефть кипіла;
Палав огонь, великий страх!
В смолі сій грішники сиділи
І на огні пеклись, горіли.
Хто, як, за віщо заслужив.
Пером не можна написати,
Не можна і в казках сказати,
Яких було багацько див!
70 Панів за те там мордовали
І жарили зо всіх боків,
Що людям льготи не давали
І ставили їх за скотів.
За те вони дрова возили,
В болотах очерет косили,
Носили в пекло на підпал.
Чорти за ними приглядали,
Залізним пруттям підганяли,
Коли який з них приставав.
71 Огненним пруттям оддирали
Кругом на спину і живіт,
Себе що сами убивали,
Яким остив наш білий світ.
Гарячим дьогтем заливали,
Ножами під боки штрикали,
Щоб не хапались умирать.
Робили розниї їм муки,
Товкли у мужчирях їм руки,
Не важились щоб убивать.
72 Багатим та скупим вливали
Розтопленеє срібло в рот,
А брехунів там заставляли
Лизать гарячих сковород;
Які ж ізроду не женились,
Та по чужим куткам живились,
Такі повішані на крюк,
Зачеплені за теє тіло,
На світі що грішило сміло
І не боялося сих мук.
73 Всім старшинам тут без розбору,
Панам, підпанкам і слугам
Давали в пеклі добру хльору,
Всім по заслузі, як котам.
Тут всякиї були цехмистри,
І ратмани, і бургомистри,
Судді, підсудки, писарі,
Які по правді не судили
Та тілько грошики лупили
І одбирали хабарі. (...)
81 Гай! гай! та нігде правди діти,
Брехня ж наробить лиха більш;
Сиділи там скучні піїти,
Писарчуки поганих вірш,
Великії терпіли муки,
їм зв’язані були і руки,
Мов у татар терпіли плін.
От так і наш брат попадеться,
Що пише, не остережеться,
Який же втерпить його хрін!
82 Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорома, без бога бувши
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять.
(...)
115 А далі вперлися в будинки
Підземного сього царя,
Ні гич, ні гариля пилинки,
Було все чисто, як зоря;
Цвяховані були там стіни
І вікна всі з морської піни;
Шумиха, оливо, свинець,
Блищали міді там і криці,
Всі убрані були світлиці;
По правді, панський був дворець.
116 Еней з ягою розглядали
Всі дива там, які були,
Роти свої пороззявляли
І очі на лоби п’яли;
Проміж собою все зглядались —
Всьому дивились, осміхались,
Еней то цмокав, то свистав.
От тут-то душі ликовали,
Що праведно в миру живали,
Еней і сих тут навіщав. (...)
119 Велике тут було роздолля
Тому, хто праведно живе,
Так, як велике безголов’я
Тому, хто грішну жизнь веде;
Хто мав к чому яку охоту,
Тут утішався тим до поту;
Тут чистий був розгардіяш:
Лежи, спи, їж, пий, веселися,
Кричи, мовчи, співай, крутися;
Рубайсь — так і дадуть палаш.
120 Ні чванились, ні величались,
Ніхто не знав тут мудровать,
Крий боже, щоб ні догадались
Брат з брата в чім покепковать;
Ні сердилися, ні гнівились,
Ні лаялися і не бились,
А всі жили тут люб’язно;
Тут всякий гласно женихався.
Ревнивих ябед не боявся,
Було вобще все за одно.
О. Тарнавська. Ілюстрація до «Енеїди» І. Котляревського. 2010 р.
121 Ні холодно було, ні душно,
А саме так, як в сіряках,
І весело, і так не скучно,
На великодних як святках;
Коли кому що захотілось,
То тут як з неба і вродилось,
От так-то добрі тут жили.
Еней, се зрівши, дивовався
I тут яги своєй спитався,
Які се праведні були?
122 «Не думай, щоб були чиновні, —
Сивилла сей дала одвіт, —
Або що грошей скрині повні,
Або в яких товстий живіт;
Не ті се, що в цвітних жупанах,
В кармазинах або сап’янах;
Не ті ж, що з книгами в руках,
Не рицарі, не розбишаки;
Не ті се, що кричать: “І паки”,
Не ті, що в золотих шапках.
123 Се бідні нищі, навіжені,
Що дурнями зчисляли їх,
Старці, хромі, сліпорожденні,
З яких був людський глум і сміх;
Се що з порожніми сумками
Жили голодні під тинами,
Собак дражнили по дворах,
Се ті, що біг дасть получали,
Се ті, яких випроважали
В потилицю і по плечах.
124 Се вдови бідні, безпомощні,
Яким приюту не було;
Се діви чесні, непорочні,
Яким спідниці не дуло;
Се що без родичів остались...
І сиротами називались,
А послі вбгались і в оклад;
Се що проценту не лупили,
Що людям помагать любили,
Хто чим багат, то тим і рад.
125 Тут также старшина правдива,
Бувають всякії пани;
Но тілько трохи сього дива,
Не квапляться на се вони!
Бувають військові, значкові,
І сотники, і бунчукові,
Які правдиву жизнь вели;
Тут люде всякого завіту,
По білому єсть кілько світу,
Которі праведно жили». (...)
А. Базилевич. Ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського. 1968 р.
Еней зустрічає Дідону і земляків-троянців. Нарешті він знаходить свого батька, який пророкує, що від Енея піде «великий і завзятий рід», який «всім світом буде управляти».
Частина четверта
Троянці на чолі з Енеєм продовжують плавання. Матрос бачить острів, де править жорстока цариця Цирцея, яка перетворює людей на тварин. Еней звертається до Еола, і той посилає вітер, допомагаючи уникнути біди. Троянці прибувають на острів, де править цар Латин. Латин хоче видати свою дочку Лавинію за царя рутульців Турна. Еней відправляє воїнів на розвідку і дізнається, що місцеві говорять латиною. Вони швидко вивчають мову та посилають гостинці царю, який приймає їх з почестями і хоче, щоб Еней став його зятем. Юнона, бачачи це, вирішує втрутитися. Вона посилає фурію Тезіфону, яка вселяється в Амату і Турна, підбурюючи їх проти Енея. Турн, ображений віщим сном, у якому Лавинія обирає Енея, оголошує війну.
Частина п’ята
1. Які емоції переживали Низ і Евріал, готуючись до ризикованої місії в рутульський табір? Чи відчували ви таке почуття обов’язку, що спонукало вас на відважні вчинки?
2. Які емоції викликає у вас епізод смерті Евріала та помсти Низа? Чи вважаєте ви, що така відданість і самопожертва заслуговують на повагу? Чому?
О. Тарнавська. Ілюстрація до «Енеїди» І. Котляревського. 2010 р.
express-lesson
У війні між троянцями і рутульцями Еней шукає допомоги в царя Евандра і його сина Палланта. Еней приносить жертву богам і вирушає до Евандра, який погоджується допомогти і відправляє Палланта з військом. Венера просить Вулкана зробити міцну зброю для Енея. Юнона попереджає Турна про можливий напад Енея, і той атакує троянську фортецю, але не може Ті взяти і спалює флот троянців. Зевс перетворює кораблі на сирен, і рутульці тікають.
(...)
70 Троянці із-за стін дивились,
Пан Турн як з військом тягу дав;
Перевертням морським чудились,
На добре всяк те толковав.
Но Турнові не довіряли;
Троянці правило се знали:
В війні з врагами не плошай;
Хто утіка — не все женися;
Хто мов і трусить — стережися;
Скиксуєш раз — тогді прощай!
71 Для ночі вдвоє калавури
На всіх поставили баштах,
Лихтарні вішали на шнури,
Ходили рунди по валах.
В обозі Турна тихо стало,
І тілько-тілько що блищало
Од слабих, блідних огоньків.
Враги троянські почивали,
Од трусів вилазки не ждали;
Оставмо ж сих хропти соньків.
72 У главной башти на сторожі
Стояли Евріал і Низ;
Хоть молоді були, та гожі
І кріпкі, храбрі, як харциз.
В них кров текла хоть не троянська,
Якась чужая — бусурманська,
Та в службі вірні козаки.
Для бою їх спіткав прасунок.
Пішли к Енею на вербунок;
Були ж обидва земляки.
73 «А що, як викравшись помалу,
Забратися в рутульський стан? —
Шептав Низ в ухо Евріалу, —
То каші наварили б там;
Тепер вони сплять з перепою,
Не дриґне ні один ногою,
Хоть всім їм горла переріж.
Я думаю туди пуститься,
Перед Енеєм заслужиться
І сотню посадить на ніж».
О. Тарнавська. Ілюстрація до «Енеїди» І. Котляревського. 2010 р.
74 «Як? Сам? Мене оставиш? —
Спитався Низа Евріал. —
Ні! Перше ти мене удавиш,
Щоб я од земляка одстав.
Від тебе не одстану зроду,
З тобою рад в огонь і в воду,
На сто смертей піду з тобой.
Мій батько був сердюк опрічний,
Мовляв (нехай покой му вічний),
Умри на полі як герой».
75 «Пожди і пальцем в лоб торкнися, —
Товаришеві Низ сказав, —
Не все вперед — назад дивися,
Ти з лицарства глузд потеряв.
У тебе мати єсть старая,
Без сил і в бідности слабая,
То і повинен жить для ней,
Одна оставшись без приюту,
Яку потерпить муку люту,
Таскавшись між чужих людей!
76 От я, так чисто сиротина,
Росту, як при шляху горох;
Без нені, без отця дитина,
Еней — отець, а неня — бог.
Іду хоть за чужу отчизну,
Не жаль нікому, хоть ізслизну,
А пам’ять вічну заслужу.
Тебе ж до жизни рідна в’яже,
Уб’ють тебе, вона в гріб ляже;
Живи для неї, я прошу».
77 «Розумно, Низ, ти розсуждаєш,
А о повинности мовчиш,
Которую сам добре знаєш,
Мені ж зовсім другу твердиш.
Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять;
Як ми Енею присягали,
Для його служби жизнь оддали,
Тепер не вільна в жизні мать».
А. Базилевич. Ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського. 1968 р.
78 «Іноси!» — Низ сказав, обнявшись
Co Евріалом-земляком,
І, за руки любенько взявшись,
До ратуші пішли тишком.
Іул сидів тут з старшиною,
Змовлялись, завтра як до бою
Достанеться їм приступать.
Як ось ввійшли два парубійки,
У брам змінившися од стійки,
І Низ громаді став казать:
79 «Був на часах я з Евріалом,
Ми пильновали супостат,
Вони тепер всі сплять повалом,
Уже огні їх не горять.
Дорожку знаю я окромну,
В нічну добу, в годину сонну,
Прокрастись можна поуз стан
І донести пану Енею,
Як Турн злий з челяддю своєю
На нас налазить, мов шайтан.
80 Коли зволяєтесь — веліте
Нам з Евріалом попитать,
Чкурнем і, поки сонце зійде,
Енея мусим повидать».
«Яка ж одвага в смутне врем’я!
Так не пропало наше плем’я» —
Троянці всі тут заревли;
Одважних стали обнімати,
Їм дяковать і ціловати,
І красовулю піднесли. (...)
82 Сей Евріал був молоденький,
Так годів з дев’ятнадцять мав,
Де усу буть, пушок м’якенький
Біленьку шкуру пробивав;
Та був одвага і завзятий,
Силач, козак лицарковатий,
Но пред Іулом прослезивсь.
Бо з матір’ю він розставався,
Ішов на смерть і не прощався;
Козак природі покоривсь.
83 «Іул Енеєвич, не дайте
Паньматці вмерти од нужди,
Їй будьте сином, помагайте
І заступайте від вражди,
Од бід, напраснини, нападку;
Ви сами мали паніматку,
То в серці маєте і жаль;
Я вам старую поручаю,
За вас охотно умираю», —
Так мовив чулий Евріал.
84 «Не бійся, добрий Евріале, —
Іул йому сей дав одвіт, —
Ти служиш нам не за пропале,
На смерть несеш за нас живіт.
Твоїм буть братом не стижуся
І неню заступать кленуся,
Тебе собою заплачу:
Пайок, одежу і кватиру,
Пшона, муки, яєць і сиру
По смерть в довольстві назначу».
85 І так, одважна наша пара
Пустилася в рутульський стан.
На те і місяць вкрила хмара,
І поле вкрив густий туман.
Було се саме опівночі;
Рутульці спали скілько мочі,
Сивуха сну їм піддала;
Роздігшися, порозкладались,
В безпечности не сподівались
Ні од кого ніяка зла.
86 І часовиї, на мушкетах
Поклавшись, спали на заказ;
Хропли всі п’яні на пікетах,
Тут їх застав послідній час!
Переднюю побивши стражу,
Полізли в стан варити кашу;
Низ тут товаришу сказав:
«Приляж к землі ти для підслуху,
А я задам рутульцям духу,
Гляди, щоб нас хто не спіткав». (...)
89 Вблизі тут був намет Серрана,
На сього Низ і наскакав;
Він тілько що роздігсь з каптана
І смачно по вечері спав.
Низ шаблею мазнув по пупу,
Зад з головою сплющив в купу,
Що із Серрана вийшов рак;
Бо голова між ніг вплелася,
А задня вгору піднялася;
Умер фигурно неборак!
90 І Евріал, як Низ возився,
То не гулявши простояв;
Він также к сонним докосився,
Врагів на той світ одправляв.
Колов і різав без розбору,
І як ніхто не мав з ним спору,
То поравсь, мов в кошарі вовк;
І виборних, і підпомощних,
І простих, і старших вельможних,
Хто ні попавсь, того і товк. (...)
93 Як вовк овець смиренних душить,
Коли в кошару завіта,
Курчатам тхір головки сушить,
Без крику мізок висмокта.
Як, добре врем’я угодивши
І сіркою хлів накуривши,
Без крику крадуть слимаки
Гусей, курей, качок, індиків
У гевалів і амаликів,
Що роблять часто і дяки.
94 Так наші смілиї вояки
Тут мовча проливали кров;
Од ней краснілися, мов раки,
За честь і к князю за любов.
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильнійша од гармат,
Там жизнь — алтин, а смерть — копійка,
Там лицар — всякий парубійка,
Козак там чортові не брат.
А. Базилевич. Ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського. 1968 р.
95 Так порався Низ з Евріалом,
Дали рутульцям накарпас;
Земля взялась од крові калом,
Поляк піднявся б по сам пас.
Но наші по крові бродили,
Мов на торгу музик водили,
І убирались на простор:
Щоб швидче поспішить к Енею
Похвастать храбростю своєю
І Турнів розказать задор.
96 Уже із лагеря щасливо
Убрались наші смільчаки;
Раділо серце не трусливо,
Жвяхтіли мокрі личаки,
Із хмари місяць показався,
І од землі туман піднявся,
Все віщовало добрий путь.
Як ось Волсент гульк із долини
З полком латинської дружини.
Біда! як нашим увильнуть?
97 Дали якраз до лісу тягу,
Бистріше бігли од хортів;
Спасались бідні на одвагу
Від супостатів, ворогів.
Так пара горличок невинних
Летять спастись в лісах обширних
Од злого кібчика когтей.
На зло, назначено судьбою,
Слідитиме скрізь за тобою,
Не утечеш за сто морей.
98 Латинці до лісу слідили
Одважних наших розбишак
І часовими окружили,
Що з лісу не шмигнеш ніяк;
А часть, розсипавшись по лісу,
Піймали одного зарізу,
То Евріала-молодця.
Тогді Низ на вербу збирався,
Як Евріал врагам попався,
Мов між вовків плоха вівця.
99 Низ — глядь і бачить Евріала,
Що тішаться ним вороги;
Важка печаль на серце пала,
Кричить к Зевесу: «Помоги!».
Коп’є булатне направляє,
В латинців просто посилає,
Сульмону серце пробива;
Як сніп, на землю повалився,
Не вспів і охнуть, а скривився,
В послідній раз Сульмон зіва.
А. Базилевич. Ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського. 1968 р.
100 Вслід за коп’єм стрілу пускає
І просто Тагові в висок;
Душа із тіла вилітає,
На жовтий пада труп пісок.
Волсент утратив воїв пару,
Кленеть невидимую кару
І в ярости, як віл, реве:
«За кров Сульмонову і Тага
Умреш, проклята упиряга,
За ними вслід пошлю тебе».
101 І замахнувсь на Евріала,
Щоб знять головку палашем;
Тут храбрість Низова пропала,
І серце стало кулішем.
Біжить, летить, кричить щосили:
«Пеккатум робиш, фратер милий,
Невинному морс задаєш:
Я стультус, лятро, розбишака,
Неквіссімус і гайдамака;
Постій! невинную кров ллєш».
102 Но замахнувшись, не вдержався,
Волсент головку одчесав:
Головка, мов кавун качався,
Язик невнятно белькотав.
Уста коральні посиніли,
Рум’яні щоки поблідніли,
І білий цвіт в лиці пожовк;
Закрилися і ясні очі,
Покрились тьмою вічной ночі,
Навіки милий глас умовк.
103 Уздрівши Низ труп Евріала,
Од ярости осатанів;
Всіх злостей випустивши жала,
К Волсенту просто полетів,
Як блискавка проходить тучу,
Він так пробіг врагів між кучу
І до Волсента докосивсь:
Схватив його за чуб рукою,
Меч в серце засадив другою,
Волсент і духу тут пустивсь.
104 Як іскра, порох запаливши,
Сама з ним вкупі пропада;
Так Низ, Волсентія убивши,
І сам лишився живота;
Бо всі на його і напали,
На смерть звертіли, і зім’яли,
І голову зняли з плечей.
Так кончили жизнь козарлюги,
Зробивши славниї услуги
На вічность пам’яти своєй. (...)
Турн штурмує троянців, і ті мужньо обороняються, підбурені начальником артилерії. Юнона втручається, захищаючи Турна, але троянці наступають, і Турн тікає.
Частина шоста
Зевс забороняє богам допомагати будь-кому. Венера підлещується до Зевса і сварить Юнону. Тим часом Еней пливе з Паллантом на допомогу троянцям і дізнається, що Турн уже розпочав бій. Еней кидається в бій, але Турн убиває Палланта. Юнона обманює Зевса і заманює Турна на корабель, щоб той не загинув. Еней пропонує двобій Турну. Під час бою Еней поранив Турна, але Венера лікує його. Еней знову виходить на двобій, вибиває меч Турна, але Юнона повертає йому зброю. Зевс сварить Юнону і каже, що Еней стане богом. Еней зрештою перемагає Турна.
Гармонія словесного і музичного мистецтва: поема І. Котляревського та опера М. Лисенка
Краси й сили поемі І. Котляревського додала чарівна музика українського композитора М. Лисенка, який у 1910 р. на основі цього твору написав оперу «Енеїда». Прем’єра опери мала великий успіх, вистава не сходила зі сцени протягом шести років.
Опера «Енеїда» М. Лисенка є самобутнім твором, який не можна сприймати як прямий переклад поеми І. Котляревського мовою музики. Композитор майстерно використовує музичні засоби, щоб створити живі образи персонажів, наділені гумором та українським духом. Центральна дія опери — бенкет богів на Олімпі, де зосереджено максимум комічного потенціалу твору. «Енеїда» в інтерпретації М. Лисенка є втіленням романтичних ідей національного відродження і надає новий вимір класичному твору І. Котляревського.
Микола Лисенко (1842-1912), український композитор, автор опери «Енеїда»
Живі образи «Енеїди»: талант Анатолія Базилевича
Ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського створювало багато художників, але справжньою окрасою українського мистецтва стала версія А. Базилевича. До 200-річчя з дня народження І. Котляревського видавництво «Дніпро» випустило подарункове видання «Енеїди» з роботами художника, і воно миттєво стало бестселером. А. Базилевич працював над ілюстраціями до «Енеїди» протягом десяти років, створивши понад 130 дивовижних малюнків, які занурюють читача у світ української культури та етнографії. Відомо, що в київській майстерні художника висів портрет козака Мамая, а вдома митець зібрав велику колекцію старовинних українських речей, які надихали його на створення яскравих і живих образів до поеми І. Котляревського.
Анатолій Базилевич (1926-2005), український графік, ілюстратор «Енеїди» І. Котляревського
Дерево термінів
Травестія (від італ. travestire — переодягання) — вид гумористичної поезії, близької до пародії; характеризується тим, що серйозний зміст набуває комічної, жартівливої форми вираження.
Бурлеск (від фр. burlesque, італ. burla — жарт) — стиль сатиричної літератури, в основі якого — навмисна невідповідність між темою твору та мовними засобами, що створює комічний ефект.
АКТИВНОСТІ
Комунікація
- 1. Як ви гадаєте, чому І. Котляревський вирішив зобразити Енея саме козаком? Які риси характеру козака відповідають образові Енея?
- 2. Які випробування довелося подолати Енеєві та його троянцям на шляху до нової батьківщини? Що, на вашу думку, допомагало їм не втрачати надію?
- 3. Які риси характерів Низа та Евріала вас захоплюють?
- 4. Яка роль богів у подорожі Енея? Як вони впливають на його рішення та дії?
Аналіз та інтерпретація
- 5. Порівняйте поему І. Котляревського з оригінальним твором Вергілія: які особливості античної культури відображено в «Енеїді» Вергілія? Які елементи української культури додав І. Котляревський?
- 6. Відшукайте в поемі елементи, що висміюють негативні суспільні явища. Прокоментуйте їх.
- 7. Знайдіть у тексті приклади бурлеску і травестії. Як вони впливають на сприйняття поеми?
Творче самовираження
- 8. Напишіть твір-роздум на одну з тем: «Подорожі, які змінюють життя» або «Що означає бути справжнім героєм?».
Цифрові навички
- 9. Відшукайте в інтернеті інформацію про міфічних героїв (Геракл, Персей, Тесей, Одіссей). Порівняйте їхні історії з історією Енея. Створіть на основі цієї інформації презентацію.
Дослідження і проєкти
- 10. Підготуйте проєкт на тему «Іван Котляревський та його внесок у розвиток української літератури».
Життєві ситуації
- 11. Чи згодні ви з думкою, що доля кожної людини вже визначена? Аргументуйте свою позицію.
- 12. Що для вас означає поняття «герой»? Чи відповідає Еней вашим уявленням про героя?
- 13. Як ви гадаєте, чи могли б випробування, подібні до тих, які пережив Еней, зробити людину сильнішою в реальному житті? Наведіть приклади.
- 14. Які уроки можна винести з поеми «Енеїда» для сучасного життя? Як ними можна скористатися в повсякденних ситуаціях?
check yourself
